Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №569/16765/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/16765/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді Бучко Т.М.

секретар судового засідання Дем`янчук Н.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Лазаренко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання протиправним наказу та скасування наказу про призупинення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати наказ АТ «Українська залізниця» від 01 квітня 2022 року № 389/ос у частині призупинення дії трудового договору із ОСОБА_2 , стягнути з АТ "Українська залізниця" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 квітня 2022 року по 24 серпня 2023 року в розмірі 540262,05 грн та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 1993 року перебуває у трудових відносинах з АТ "Укрзалізниця", обіймаючи протягом цього часу різні посади в структурних підрозділах товариства. Наказом АТ "Укрзалізниця" від 05 січня 2022 року № 12/ос його переведено на посаду аудитора внутрішнього Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ "Укрзалізниця". З 01 квітня 2022 року наказом АТ "Укрзалізниця" № 389/ос на підставі ст.13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" призупинено дію трудових договорів з працівниками, переліченими в додатку № 1 до наказу, серед яких був і він. 21 серпня 2023 року відповідачем видано наказ № 1655/ос, яким з 24 серпня 2023 року припинено дію трудового договору з ним у зв`язку з переведенням до виробничого структурного підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця". 24 серпня 2023 року наказом виробничого структурного підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" його прийнято на роботу з 25 серпня 2023 року на посаду інспектора з військового обліку військово-облікового бюро зазначеного підрозділу. Таким чином, за період з 01 квітня 2022 року по 24 серпня 2023 року був позбавлений відповідачем можливості виконувати свою трудову функцію та отримувати заробітну плату з огляду на призупинення трудових відносин. В оспорюваному наказі від 01 квітня 2022 року відповідач не наводить конкретних доводів неможливості забезпечити його роботою, оскільки вже станом на серпень 2023 року відповідач самостійно ініціював його переведення на вакантну штатну посаду інспектора з військового обліку в межах того самого роботодавця - АТ "Укрзалізниця", надавши йому реальну роботу та можливість отримувати заробітну плату. Як на час видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору, так і на час розгляду справи, АТ "Укразалізниця" здійснює свій основний вид діяльності та надає послуги як національний перевізник вантажів та пасажирів. 09 серпня 2022 року звертався до відповідача зі зверненням, в якому повідомляв, що територіально весь час перебував та перебуває в м.Рівне, де бойові дії не велися та не ведуться, має обладнане робоче місце, може та бажає виконувати покладені на нього функціональні обов`язки. Відсутність законних підстав для видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору свідчить про фактичну наявність вимушеного прогулу працівника, викликаного таким незаконним наказом роботодавця. Оскільки невиплата йому заробітку була зумовлена саме протиправними діями відповідача, що позбавили позивача можливості працювати не з його вини, вимога про стягнення такого заробітку за своєю правовою природою є вимогою про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, тому на неї не поширюються будь-які строки звернення до суду. Позивач протягом усього періоду, за який заявлено позовні вимоги, не звільнявся, перебував і продовжує перебувати у триваючих трудових відносинах з відповідачем, а порушення полягає у невиплаті належної йому заробітної плати (середнього заробітку) саме в період дії таких триваючих трудових відносин, а тому положення ст.233 КЗпП України в частині застосування тримісячного строку до заявлених у цій справі вимог застосуванню не підлягають. Загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 540262,05 грн. Оформлене наказами від 21 серпня 2023 року № 1655/ос (про припинення трудового договору за п.5 ч.1 ст.36 КЗпП України) та від 24 серпня 2023 року № 840/ос (про прийняття на роботу) переміщення позивача з Департаменту внутрішнього аудиту та контролю до виробничого структурного підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Львівська залізниця" не є і не може вважатися переведенням на інше підприємство, оскільки обидва структурні підрозділи входять до складу однієї і тієї самої юридичної особи - АТ "Укрзалізниця", яка протягом усього періоду залишалася і залишається єдиним та незмінним роботодавцем позивача.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_3 просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечення проти позову мотивує тим, що позивач достеменно знав про видання оскаржуваного наказу щонайменше вже 09 серпня 2022 року. З урахуванням ч.1 ст.233 КЗпП України, п.1 глави ХІХ "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651, ОСОБА_2 мав право звернутися до суду з цим позовом до 01 жовтня 2023 року. Разом із цим, з позовом про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору позивач звернувся до суду лише 12 липня 2026 року, з пропуском строку майже на три роки. Враховуючи вимоги ч.1 ст.233 КЗпП України, тримісячний строк для звернення до суду для позивача давно сплинув, а подання позовної заяви з порушенням строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні позову. Період з 01 квітня 2022 року по 24 серпня 2023 року, за який позивач просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, є періодом, в якому дія трудового договору, укладеного з позивачем, була призупинена на підставі наказу № 389/ос від 01 квітня 2022 року, який позивачем оспорюється. Враховуючи, що позовна вимога про скасування наказу задоволена бути не може, адже позивачем пропущено строк звернення до суду з такою вимогою, наказ № 389/ос від 01 квітня 2022 року залишається чинним. За таких обставин відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період призупинення дії трудового договору з 01 квітня 2022 року по 24 серпня 2023 року. 24 серпня 2023 року ОСОБА_2 був звільнений з посади аудитора внутрішнього Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ "Укрзалізниця", тож, з 24 серпня 2023 року не працює на посаді, на якій із ним було призупинено дію трудового договору. Призупинення дії трудового договору з ОСОБА_2 відбулося виключно з підстав, передбачених ст.13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану". Департаменту внутрішнього аудиту та контролю надає аудиторські послуги згідно з затвердженими наглядовою радою (комітетом з аудиту) планами внутрішніх аудитів. Листом від 07 листопада 2022 року повідомлено, що станом на дату видачі листа плани внутрішніх аудитів на 2022 рік наглядовою радою не затверджувалися. Тобто, фактично функціонування Департаменту внутрішнього аудиту та контролю було зупинено. Неможливість надання роботи, зокрема позивачеві, була обумовлена і іншими обставинами, зокрема критичним зменшенням обсягів господарської діяльності АТ "Укрзалізниця", спрямуванням в умовах війни всіх сил та ресурсів АТ "Укрзалізниця" на забезпечення життєдіяльності та обороноздатності країни, руйнуванням залізничної інфраструктури, втрати майна та активів товариства. Тимчасове переведення позивача на іншу роботу було неможливе з огляду на характер роботи аудиторів. У зв`язку з тим, що позивача не було незаконно звільнено або переведено на іншу роботу, підстави для застосування ч.2 ст.235 КЗпП України відсутні. Період часу з 01 квітня 2022 року не можна вважати вимушеним прогулом, оскільки якби з позивачем не було призупинено дію трудового договору, він би все-одно не працював, а перебував у простої і отримував дві третини встановленого йому посадового окладу, а не середній заробіток.

У відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_1 зазначила, що протиправне призупинення трудових відносин з невиплатою заробітної плати порушує законодавство про оплату праці, а отже, на позовну вимогу, що призводить до порушення законодавства про оплату праці строк давності не поширюється в будь-якому разі. Якщо суд у справі встановить, що оспорюваний наказ було видано протиправно, то це в будь-якому разі свідчитиме про порушення законодавства про оплату праці, що автоматично призводить до застосування норм ст.233 КЗпП України щодо непоширення строків давності на звернення до суду. Трудові відносини між позивачем та відповідачем при переведенні ОСОБА_2 25 серпня 2023 року на іншу посаду до філії відповідача не припинилися та існують донині, оскільки роботодавець (тобто юридична особа, з якою існують трудові відносини) при переведенні не змінився.

Представник відповідача в запереченнях вказала, що вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не є самостійною, а залежить від дії наказу АТ "Укрзалізниця" № 389/ос від 01 квітня 2022 року. Проте, вимога про визнання протиправним та скасування вказаного наказу пред`явлена з пропуском строку звернення до суду, встановленого ч.1 ст.233 КЗпП України. Факт того, що позивачем було знову укладено трудовий договір з відповідачем не змінює тієї обставини, що трудові правовідносини між позивачем та відповідачем припинялися 24 серпня 2023 року.

Ухвалою від 21 липня 2026 року позовну заяву суд прийняв до розгляду та відкрив спрощене позовну провадження з проведенням судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача позов не визнала з мотивів, вказаних у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши обставини та дослідивши наявні в справі докази, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_2 наказом Акціонерного товариства "Українська залізниця" № 12/ос від 05 січня 2022 року переведений на роботу на умовах строкового трудового договору у зв`язку з обставинами особистого характеру зі строком з 06 січня 2022 року до 03 січня 2025 року на посаду аудитора внутрішнього Департаменту внутрішнього аудиту та контролю.

Відповідно до наказу АТ "Укрзалізниця" № 389/ос від 01 квітня 2022 року, у зв`язку з неможливістю надання та виконання роботи внаслідок критичного зменшення обсягів господарської діяльності, що сталася у зв`язку з втратою через військову агресію російської федерації проти України можливості повноцінно організовувати процеси діяльності товариства, та запровадження відповідно до указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 (зі змінами) воєнного стану, припинено з 01 квітня 2022 року простій, введений наказом №Ц-42/6 від 24 лютого 2022 працівникам, які зазначені у додатку 1 до цього наказу; з 01 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні призупинено дію трудових договорів з працівниками, які зазначені у додатку 1 до цього наказу; призупинення дії трудових договорів не тягне за собою припинення трудових відносин; відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України, у порядку та строки, передбачені чинним законодавством України.

В додатку до наказу АТ «Укрзалізниця» від 01 квітня 2022 року № 389/ос "Перелік працівників АТ "Укрзалізниця" з якими призупиняється дія трудового договору" вказаний ОСОБА_2 - аудитор внутрішній.

Наказом АТ "Укрзалізниця" № 1655/ос від 21 серпня 2023 року позивач звільнений 24 серпня 2023 року з посади аудитора внутрішнього Департаменту внутрішнього аудиту та контролю у зв`язку з переведенням до виробничого структурного підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" за п.5 ст.36 КЗпП України.

Наказом АТ "Укрзалізниця" № 840/ос від 24 серпня 2023 року позивач прийнятий на роботу з 25 серпня 2023 року на посаду інспектора з військового обліку Військово-облікового бюро виробничого структурного підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця".

Згідно з довідкою № 424, виданою 17 червня 2026 року АТ "Укрзалізниця", ОСОБА_2 в січні 2022 року отримав заробітну плату в сумі 26320,43 грн, в лютому 2022 року - 10683,75 грн.

Позивач у заяві від 09 серпня 2022 року, адресованій голові правління АТ "Укрзалізниця", просив поновити дію його трудового договору, повідомив, що територіально знаходиться в м.Рівне, де не відбуваються бойові дії, має обладнане робоче місце та може виконувати свої посадові обов`язки в повному обсязі.

Листом № УУУП-11/199 від 18 серпня 2022 року відповідач роз`яснив, що плани внутрішніх аудитів на 2022 рік наглядовою радою товариства затверджені не були. Враховуючи функції та завдання департаменту, АТ "Укрзалізниця" абсолютно позбавлена можливості надати працівникам департаменту відповідну роботу, а працівники департаменту, в свою чергу, позбавлені можливості виконувати таку роботу. Призупинення дії трудових договорів відбулося зі всіма, без виключень, працівниками департаменту. Відновлення дії трудового договору є можливим і в період дії воєнного стану, якщо будуть наявні процеси, функції і завдання для виконання.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання

Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який триває донині.

Згідно з п.3 вказаного Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

Особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», визначає Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», прийнятий 15 березня 2022 року.

Відповідно до ч.2, 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим законом.

Згідно з п.2 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

За положеннями ст.13 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:в постанові від 05 травня 2025 року в справі № 758/4178/22 виснував, що сам по собі факт військової агресії проти України не є безумовною підставою для призупинення роботодавцем дії трудового договору. Формулювання положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», що дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи, й використання сполучника «та» дозволяє зробити висновок, що саме настання цих двох обставин одночасно дозволяє використовувати призупинення трудового договору з працівником як тимчасову виключну подію.

Обов`язковість одночасного настання обставин неможливості роботодавця надати роботу і неможливості виконувати роботу працівником для застосування положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» є визначальною, оскільки можливість продовження виконання умов трудового договору хоча б однією із сторін та пов`язані з такою можливістю правові наслідки для іншої сторони - не породжують правові наслідки у зв`язку із призупиненням дії трудового договору, й в кінцевому результаті нівелюють необхідність/можливість застосування цієї норми закону.

У КЗпП України відсутня норма права, яка б у цій ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, оскільки це не є ні простоєм, ні звільненням працівника. Разом з тим, з урахуванням положень статті 43 Конституції України, найбільш подібним (аналогічним) до цієї ситуації є застосування частин першої, другої статті 235 КЗпП України.

Відновлення порушеного права працівника на працю повинно здійснюватись не тільки визнанням наказу про призупинення дії трудового договору з працівником незаконним й поновленням дії трудового договору, а так само виплатою роботодавцем працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, застосовуючи норми статті 235 КЗпП України.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору в повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України, у випадку обґрунтованості призупинення дії трудового договору. Якщо ж незаконні дії роботодавця (незаконне призупинення дії трудового договору) позбавили працівника можливості працювати, то на роботодавця покладається обов`язок відшкодувати працівнику середню заробітну плату за час його перебування у вимушеному прогулі.

Суд встановив, що підставою для прийняття наказу № 389/ос від 01 квітня 2022 року у змісті наказу вказано неможливість надання та виконання роботи внаслідок критичного зменшення обсягів господарської діяльності, що сталася у зв`язку з втратою через військову агресію російської федерації проти України можливості повноцінно організовувати процеси діяльності.

Неможливість надання роботи відповідач обгрунтовує тим, що Департамент внутрішнього аудиту та контролю надає аудиторські послуги згідно із затвердженими наглядовою радою (комітетом з аудиту) планами внутрішніх аудитів, однак плани внутрішніх аудитів на 2022 рік наглядовою радою не затверджувались, що підтверджується листом від 07 листопада 2022 року № АЦКС-07/59.

Суд звертає увагу, що сама по собі відсутність затверджених планів внутрішніх аудитів на 2022 рік не свідчить про об`єктивну неможливість їх затвердження наглядовою радою в період призупинення дії трудових договорів з працівниками Департаменту внутрішнього аудиту та контролю, в тому числі з позивачем, з огляду на те, що АТ "Укрзалізниця" не припиняло своєї господарської діяльності у вказаний період. Критичне зменшення обсягів господарської діяльності АТ "Укрзалізниця", руйнування залізничної інфраструктури, втрата майна та активів товариства дійсно є причинами, які не залежали від відповідача. Разом з тим, доказів, що функціонування Департаменту внутрішнього аудиту та контролю в спірний період було неможливим через відсутність виробничих, організаційних та технічних можливостей, суду не надано.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечувала, що позивач до призупинення дії трудового договору переважно виконував роботу в дистанційній формі. Про можливість виконання посадових обов`язків стверджував і позивач у своїй заяві від 08 серпня 2022 року.

Можливість позивача виконувати роботу свідчить про відсутність одночасного існування обставин неможливості роботодавця надати роботу і неможливості працівника виконувати роботу, що є визначальною обставиною для застосування положень ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» при призупиненні дії трудового договору.

Відповідачем також не надано доказів, що в нього була відсутня можливість продовження застосування простою, залучення позивача до роботи за дистанційною формою організації праці, застосування механізму встановлення скороченої тривалості робочого часу.

З огляду на вказані обставини, відсутні підстави для висновку, що на час прийняття спірного наказу існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, тобто, що існувала абсолютна неможливість відповідача надати роботу, а позивача - виконувати її, а тому суд дійшов висновку, що призупинення дії трудового договору з позивачем є незаконним.

Разом з тим, суд також встановив, що позивач про рішення відповідача щодо призупинення дії трудового договору дізнався, зі слів представника позивача, в квітні 2022 року, з 01 квітня 2022 року не працював та заробітної плати не отримував та 09 серпня 2022 року звертався до відповідача з проханням поновити дію його трудового договору. Однак до суду з позовом про скасування спірного наказу позивач звернувся лише 13 липня 2026 року.

Відповідно до ч.1, 2 ст.233 КЗпП України (в редакції на момент виникнення спірних праовідносин), працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно зі ст.234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього кодексу, суд може поновити ці строки.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Встановлені ст.223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк (постанова Верховного Суду від 18 лютого 2026 року у справі № 205/10424/23).

Позивач не клопоче про поновлення встановленого ст.223 КЗпП строку звернення до суду з вимогою про визнання протиправним та скасвання наказу № 389/ос від 01 квітня 2022 року, оскільки вважає, що протиправне призупинення трудового договору порушує законодавство про оплату праці, а вимога про стягнення заробітної плати (середнього заробітку), ураховуючи рішення Конституційного Суду України № 1-р/2025 від 11 грудня 2025 року, не обмежується жодними строками.

Однак, вказані доводи позивача суд до уваги не бере, оскільки основною позовною вимогою є саме скасування наказу про призупинення трудових відносин, строк звернення з якою обмежено тримісячним строком як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час звернення позивача до суду, а вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною та вирішується у разі позитивного вирішення основної вимоги.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 линя 2026 року у справі № 613/1710/23, від 01 вересня 2026 року у справі № 760/5193/24.

Оскільки позивач звернувся до суду з вимогою про скасування наказу про призупинення дії трудового договору з пропуском (з урахуванням продовження строку на період дії карантину) встановленого законом строку звернення до суду без поважних причин, в позові необхідно відмовити з підстав пропуску строку звернення до суду.

При цьому, перебування позивача у триваючих правовідносинах з відповідачем не впливає на перебіг строку звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору, оскільки визначальною є дата, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

За правилами ст.141 ЦПК України судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.12, 81, 258, 259, 263-265, 268, 274, 353, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в позові ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання протиправним наказу та скасування наказу про призупинення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

позивач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця", місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, буд.5; код ЄДРПОУ 40075815.

Повне судове рішення складено 21 вересня 2026 року.

Суддя