Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №569/17318/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 569/17318/26

12 серпня 2026 року

м.Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Даш`ян К.Е., за участі захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - адвоката Нікольченка Бориса Борисовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Рівненській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає: АДРЕСА_1 ,

- за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

05.07.2026 року старшим сержантом поліції 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Бойком Олександром Олександровичем складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 711519 відносно ОСОБА_1 . У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що 05.07.2026 року о 16 год. 55 хв. в м. Рівне по вул. Захисників Маріуполя, 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Peugeot 307» днз НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Огляд на стан сп`яніння проведено на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6810 (заводський номер 0492), згідно з чеком тесту № 2876 від 05.07.2026 року.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Нікольченко Б.Б. вину останнього у вчиненні даного адміністративного правопорушення не визнав, надав суду письмові пояснення в порядку ст. ст. 268, 271 КУпАП від 31.07.2026 року, які судом долучено до матеріалів справи, та додатково пояснив суду, що обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, дійсності не відповідають. Так, 05.07.2026 року ОСОБА_1 перебував у власному транспортному засобі «Peugeot 307» днз НОМЕР_1 по вул. Захисників Маріуполя, 1 в м. Рівне, на регульованому перехресті, при цьому транспортний засіб був нерухомим внаслідок раптово виниклої технічної несправності, що унеможливлювало його рух. Працівники поліції, підійшовши до транспортного засобу, одразу почали звинувачувати ОСОБА_1 в тому, що він заснув за кермом, не пояснюючи причин та не вказуючи на конкретні ознаки алкогольного сп`яніння, після чого запропонували пройти огляд на стан сп`яніння, права, передбачені ст. 268 КУпАП, ОСОБА_1 взагалі роз`яснені не були. Захисник також звернув увагу суду на суперечності у часі, зафіксованому в матеріалах справи: правопорушення нібито вчинено о 16 год. 55 хв., тоді як відеозапис з нагрудної камери поліцейського, за твердженням захисника, розпочато лише близько 19 год. 08 хв., а протокол про адміністративне правопорушення складено о 19 год. 39 хв., тобто через значний проміжок часу після інкримінованої події, що ставить під сумнів достовірність зафіксованого у протоколі часу та обставин вчинення правопорушення. Просив провадження у справі закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_2 , який суду пояснив, що він 05.07.2026 року перебував у транспортному засобі «Peugeot 307» днз НОМЕР_1 безпосередньо разом з ОСОБА_1 . Зазначив, що транспортний засіб не перебував у русі у зв`язку з технічною несправністю, ОСОБА_1 в цей час функцій водія не виконував, а працівники поліції, підійшовши до автомобіля, який стояв в нерухомому стані, одразу почали висловлювати звинувачення, не з`ясовуючи дійсних обставин та не пояснюючи підстав для проведення огляду на стан сп`яніння.

Заслухавши пояснення захисника, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження по даній справі підлягає закриттю з наступних підстав.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином, обов`язковими та одночасними ознаками об`єктивної сторони цього правопорушення є факт керування транспортним засобом і факт перебування особи, яка це керування здійснює, у стані сп`яніння.

Згідно п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Установлений порядок проходження такого огляду передбачено вимогами ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року № 1452/735; пунктами 2-4 Інструкції передбачено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану: порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, сповільненість або, навпаки, підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови, почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Із наявних у матеріалах справи документів та пояснень учасників процесу вбачається, що працівники поліції, вимагаючи від ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6810, не пояснили ОСОБА_1 причин такої вимоги та не вказали на конкретні ознаки сп`яніння, які були в нього виявлені та які є обов`язковою передумовою проведення такого огляду. При цьому, в порушення п. 5 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, поліцейськими перед проведенням огляду на стан сп`яніння не надано сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, а також не роз`яснено ОСОБА_1 право на ознайомлення з цими документами.

Крім того, безпосередньо під складання протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції не було роз`яснено ОСОБА_1 вимог ст. 268 КУпАП, згідно з якими особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача; оскаржити постанову по справі. Згідно абз. 4 п. 2 Розділу 2 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 07.11.2015 № 1395, під час складання протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права й обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі. Матеріали справи такої відмітки, підтвердженої належними доказами, не містять.

Дослідивши матеріали справи, суд також встановив суперечності у часі вчинення інкримінованих дій: у протоколі зазначено, що правопорушення вчинено о 16 год. 55 хв., тоді як, за поясненнями захисника, відеофіксація подій розпочалася лише близько 19 год. 08 хв., а протокол про адміністративне правопорушення складено о 19 год. 39 хв. Таким чином, з моменту, зазначеного у протоколі як момент вчинення правопорушення, і до складання протоколу минуло більше двох з половиною годин, при цьому місце знаходження ОСОБА_1 та транспортного засобу протягом цього часу і послідовність дій поліцейських матеріалами справи достовірно не підтверджені.

Зазначене узгоджується з поясненнями захисника про те, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу був фактично обмежений у пересуванні та перебував під контролем працівників поліції без роз`яснення його процесуальних прав.

Крім того, в судовому засіданні досліджено матеріали справи, а також вжито заходів для дослідження наданого до матеріалів справи оптичного диску з відеозаписом подій, пов`язаних із зупинкою транспортного засобу та складанням протоколу про адміністративне правопорушення. Однак дослідити зазначений відеозапис у судовому засіданні не вбачалося за можливе з технічних причин, а саме у зв`язку з тим, що оптичний диск не зчитувався наявними технічними засобами, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості перевірити на його підставі обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, та співставити їх з поясненнями учасників справи і показаннями допитаного свідка.

Суд також враховує, що єдиним свідком, зазначеним безпосередньо у протоколі про адміністративне правопорушення, є ОСОБА_3 , пояснення якого зводяться до того, що він побачив невідому йому особу, яка, на його думку, підозріло виглядала, після чого ця особа сіла за кермо транспортного засобу та почала рух, а сам ОСОБА_3 добровільно вирушив за транспортним засобом до приїзду поліції. При цьому матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_3 був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, а його статус у справі є нез`ясованим. За таких обставин пояснення ОСОБА_3 не можуть братися судом до уваги як безсумнівне підтвердження факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , тим більше, що вони суперечать показанням допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_2 .

Обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, щодо факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом саме у момент та за обставин, вказаних у протоколі, не були підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами: диск з відеозаписом подій дослідити не вдалося з технічних причин, а показання свідка ОСОБА_2 , який перебував безпосередньо в транспортному засобі разом з ОСОБА_1 , спростовують викладені у протоколі відомості про керування транспортним засобом та узгоджуються з поясненнями захисника про технічну несправність транспортного засобу.

ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративних правопорушень заперечив з підстав, що правил дорожнього руху не порушив, не керував в стані алкогольного сп`яніння автомобілем.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

За наведених обставин, докази, на які посилався інспектор патрульної поліції в обґрунтування ОСОБА_1 , вини у вчиненому - є безпідставними, оскільки в ОСОБА_1 , можливо і були ознаки сп`яніння, про те, ОСОБА_1 , транспортним засобом не керував та на той момент визначення «Водій» на нього не розповсюджувалось.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків, показаннями свідків, допитаних судом, а також іншими документами. Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними і допустимими доказами, не є доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а показання допитаного судом свідка ОСОБА_2 та неможливість дослідження відеозапису з технічних причин не дозволяють суду вважати доведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані сп`яніння за обставин, викладених у протоколі.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права, а отже правовідносини, які охоплюються сферою дії Конвенції, мають врегульовуватися з урахуванням не лише національного законодавства, але й Конвенції та практики ЄСПЛ.

Враховуючи практику ЄСПЛ, яка висловлена у рішеннях «Надточій проти України», «Остюрн проти ФРН», «Енгель та інші проти Нідерландів», «Равнсборг проти Швеції», «Путц проти Австрії», гарантії прав людини, передбачені Конвенцією, щодо кримінального провадження, розповсюджуються у тому числі і на інше публічне переслідування особи, якщо таке переслідування можливо визначити карно-кримінально правовим та національним правом: колом адресатів та правовими наслідками для адресатів. Тобто гарантії, передбачені ст. 4 Протоколу № 7, стосуються не лише кримінального провадження у розумінні законодавства України, а й будь-якого публічного переслідування, яке здійснюється Державою.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутністю достатніх та належно досліджених доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень (правовий висновок Конституційного Суду України, викладений у рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року).

При оцінці доказів у провадженні у справах про адміністративні правопорушення уповноважені особи повинні з`ясувати, чи припустиме використання отриманих відомостей як доказів у цій справі, чи стосуються отримані фактичні дані до конкретної справи, чи вірогідний цей доказ і як він взаємопов`язаний з іншими доказами у справі, чи є достатньою вся сукупність отриманих фактичних даних для того, щоб прийняти законне, об`єктивне й обґрунтоване рішення з адміністративної справи.

Виходячи з вимог ст. 62 Конституції України, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише у разі доведення її вини в установленому законом порядку належними та допустимими доказами, що є складовою справедливого правосуддя у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на викладене, а саме - недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані сп`яніння за обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, неможливість дослідження в судовому засіданні наданого диску з відеозаписом з технічних причин, показання допитаного судом свідка ОСОБА_2 , який спростовує факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 у момент зупинки, а також істотні порушення порядку оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 38, 130, 247, 251, 252, 256, 268, 283, 284 КУпАП України,

П О С Т А Н О В И В :

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане на ім`я ОСОБА_1 , повернути ОСОБА_1 .

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд.

Суддя Рівненського міського суду Кристина ДАШ`ЯН