Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №161/5953/26 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 161/5953/26

Провадження № 2/559/1435/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі головуючого судді Томіліна О.М., при секретарі Костюк Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Дубно в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Горохівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України, ОСОБА_3 , про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження,

встановив:

Адвокат Короїд Ю.М. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу з 20.05.2009 до 08.01.2026 (до дати, коли відповідач зник безвісти) та встановлення факту, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та внесення відповідних змін до актових записів про народження.

В обґрунтування заявлених вимог вказано, що позивачка з 20.05.2009 р. перебувала у цивільному шлюбі зі ОСОБА_2 , вони постійно проживали однією сім`єю, вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 . Під час цивільного шлюбу в них народилося двоє дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яких вони спільно виховували, забезпечували усім необхідним. Під час мобілізації ОСОБА_2 був призваний на військову службу і 08.01.2026 під час виконання бойового завдання зник безвісти у Донецькій області. Встановлення вказаних фактів необхідно для можливостями користуватися правами та пільгами, передбаченими ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Ухвалою суду від 28.04.2026 дану позовну заяву залишено без руху, позивачу надано термін на усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

04.05.2026 від представника позивача на виконання вищевказаної ухвали суду, через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 12.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

10.06.2026 судом винесено ухвалу про витребування доказів.

17.06.2026 судом отримано відповідь з ДНДЕКЦ МВС про неможливість виконання ухвали суду від 10.06.2026.

16.07.2026 судом винесено повторно ухвалу про витребування доказів.

Ухвалою суду від 11 серпня 2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду.

Головуючий суддя перебував у плановій щорічній відпустці з 15.06.2026 по 15.07.2026 та з 17.08.2026 по 21.08.2026 включно.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала повністю з підстав, вказаних у позові. Додатково пояснила, що під час відпустки ОСОБА_2 вони намагалася укласти шлюб, але паспорт ОСОБА_2 виявився прострочений, тому вони це відклали. За наявними даними ОСОБА_2 на даний час перебуває в полоні у держави - агресора рф.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що є рідною сестрою ОСОБА_2 , в повному обсязі підтримала обставини позову, не заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 , відносно якого наявні відомості про те, що він з січня 2026 р. зник безвісти, а у подальшому надійшли відомості про перебування його у полоні у держави - агресора рф, у встановленому Законом порядку повідомлявся про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився.

Представники третіх осіб - Горохівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України в судове засідання не з`явилися, надали заяви про розгляд справи в їх відсутність на розсуд суду.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Таким чином суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників.

Допитані в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які є сусідами позивачки та ОСОБА_2 , суду пояснили, що дійсно позивачка з 2009 р. перебувала у цивільному шлюбі з ОСОБА_2 , вони постійно проживали разом однією сім`єю, вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 . Під час цивільного шлюбу в них народилося двоє дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яких вони спільно виховували, забезпечували усім необхідним, ОСОБА_2 завжди визнавав їх своїми дітьми. Під час мобілізації ОСОБА_2 був призваний на військову службу, а в подальшому зник безвісти.

Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Датою ухвалення рішення у даній справі є 22.09.2026, тобто дата складання повного тексту рішення.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вислухавши учасників, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідне для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Зі змісту статті 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом досліджуються представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилалися сторони, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 має неповнолітніх дітей - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком яких записаний ОСОБА_9 відповідно до ст.135 СК України (а.с. 15,16).

За повідомленням Дубенського відділу ДРАЦС від 16.06.2026 актові записи про шлюб відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутні (а.с.63).

З довідок Виконкому Берестечківської міської ради від 27.01.2026 та від 29.01.2026 вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з травня 2009 р. проживали за адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації разом з дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.21, 22).

Сповіщенням сім`ї №305 від 16.01.2026 ОСОБА_1 повідомлено, що її цивільний чоловік ОСОБА_2 зник безвісти 08.01.2026 в районі н.п.Мирноград Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання (а.с. 19).

З повідомлення ДНТ «Український національний центр розбудови миру» від 23.07.2026 вбачається, що за наявними даними з відкритих джерел ОСОБА_2 ймовірно перебуває в полоні у держави - агресора рф (а.с.70).

З листа-відповіді Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 16.06.2026, який надійшов на виконання ухвали суду, вбачається, що ДНК-профіль військовослужбовця ОСОБА_2 до Електронного реєстру геномної інформації людини не надходив та на обліку не перебуває (а.с. 64-66).

За приписами частини 2 статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно із частинами 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зробила висновок, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Крім того суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Вжите у зазначеній статті конвенції поняття «сімейне життя» має автономне значення і, виходячи із прецедентної практики ЄСПЛ, включає фактичні сімейні відносини, зокрема і ті, що виникли, або можуть виникнути між дітьми і їх біологічним батьком, а також ті, що виникають між партнерами, що підтримують фактичні шлюбні відносини. У разі встановлення існування сімейного зв`язку з дитиною, держава має діяти в порядку, розрахованому на надання можливості розвитку цього зв`язку і юридичні гарантії мають бути встановлені з моменту народження або якнайшвидше після інтеграції дитини до її сім`ї.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Конвенції дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

З метою гарантування і сприяння здійсненню прав, викладених у цій Конвенції, Держави-учасниці надають батькам і законним опікунам належну допомогу у виконанні ними своїх обов`язків по вихованню дітей та забезпечують розвиток мережі дитячих установ.

Статтею 51 Конституції України, ч. ч. 2, 3 ст. 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Статтею 121 СК України визначено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 125 СК України передбачено, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.

Згідно із ч. 1 ст. 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Статтею 128 Сімейного кодексу передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Згідно роз`яснень, викладених у листі Верховного Суду України від 01.01.2012 «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» слідує, що справи за заявами про встановлення фактів батьківства розглядаються за правилами окремого провадження, а відповідно до ст. 128 СК України справи про визнання батьківства - за правилами позовного провадження. У першому випадку передумовою звернення до суду за заявою про встановлення факту батьківства є смерть особи, батьківство якої встановлюється, а в другому - особа, батьківство якої встановлюється в судовому порядку, є відповідачем у справі.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Походження дитини встановлюється судом з урахуванням усіх обставин. При цьому можуть застосовуватися будь-які засоби доказування, передбачені цивільним процесуальним законодавством: пояснення сторін та третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази, висновок експерта. В основу рішення суду не можуть бути покладені лише докази, отримані з порушенням закону, які не мають юридичної сили.

Доказами походження дитини від певної особи можуть бути будь-які фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, визнання особою батьківства, а також інші обставини, що засвідчують походження дитини від певної особи. Спільне проживання та ведення спільного господарства може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).

Батьківство може бути визнано особою як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Вказані обставини та інші обставини, що стосуються справи, можуть бути підтверджені поясненнями сторін і третіх осіб, показаннями свідків, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Зокрема, доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Тлумачення статті 128 СК України свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що «доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».

Верховний Суд у постановах від 11 липня 2023 року в справі № 449/433/22 (провадження № 61-4176св23), від 17 лютого 2021 року в справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), від 21 березня 2018 року в справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18) виснував, що доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Відповідно до п.п. 20 п.1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Відповідно до п. 2.16.4 Розділу ІІ Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Відповідно до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за № 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану є підставою для внесення таких змін.

Відповідно до пункту 2.8 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за № 55/18793 (зі змінами) якщо в актовому записі про народження дитини батьком указаний чоловік заявниці або інша особа (за винятком випадків, передбачених статтею 135 Сімейного кодексу України), то в унесенні змін стосовно визнання батьківства має бути відмовлено до вирішення судом питання щодо виключення з актового запису про народження відомостей про батька.

З наведених вище доказів, показань свідків у сукупності послідовно та логічно підтверджується, що позивачка ОСОБА_1 проживала з відповідачем ОСОБА_2 однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу з 20.05.2009 до 08.01.2026. В них були стосунки, характерні для сім`ї, яка проживає без реєстрації шлюбу, а також у вказаний період вони разом проводили час та дозвілля, вели спільне господарство. Їх союз чоловіка і жінки притаманний традиційному розумінню сім`ї визначеному ст. 3 СК України і у цьому цивільному шлюбі в них народилися діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яких відповідач визнавав своїми, опікуючись ними під час спільного проживання з позивачкою. По-батькові дітей зазначено « ОСОБА_10 », що відповідає імені ОСОБА_2 . Ім`я та по-батькові батька дітей, записаного за заявою матері у актових записах й співпадає з іменем та по-батькові ОСОБА_2 .

З огляду на вищевикладене, оскільки вказані факти знайшли своє підтвердження з досліджених письмових доказів та пояснень свідків, а встановлення цих фактів необхідно заявнику для можливостями користуватися правами та пільгами, передбаченими ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а встановити дані факти в позасудовому порядку неможливо, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог, а тому вважає за необхідне позов задовольнити.

Враховуючи викладене, до актового запису про народження дітей необхідно внести зміни, зазначивши відповідача батьком дітей. Також необхідно змінити прізвище дітей.

На підставі Сімейного Кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу з 20.05.2009 до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Встановити факт батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_2 , стосовно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, яка народилась в с.Антонівка Горохівського району Волинської області, про що 11.02.2011 року зроблено відповідний актовий запис № 1.

Внести зміни до актового запису № 1 від 11.02.2011 року про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, яка народилася в с.Антонівка Горохівського району Волинської області, зробленого Пісківською сільською радою Горохівського району Волинської області, а саме, у графі «батько» вказати - « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_2 », та змінити прізвище дитини з « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_12 ».

Встановити факт батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_2 , стосовно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України, яка народилась в с.Гектари Горохівського району Волинської області, про що 15.01.2016 року зроблено відповідний актовий запис № 1.

Внести зміни до актового запису № 1 від 15.01.2016 року про народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України, яка народилася в с.Гектари Горохівського району Волинської області, зробленого Виконавчим комітетом Пісківської сільської ради Горохівського району Волинської області, а саме, у графі «батько» вказати - « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_2 », та змінити прізвище дитини з « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_12 ».

Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду безпосередньо або через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 22.09.2026.

Сторони по справі:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.М.Томілін