Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №550/977/26 — Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/977/26

Провадження № 2/550/711/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року селище Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Михайлюк О.І.,

за участю секретаря судового засідання – Шукевич Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Чутове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позов обґрунтовано тим, що 15 вересня 2023 року сторони уклали шлюб, який був зареєстрований Чутівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №84. Від шлюбу спільних дітей не мають. Подружнє життя з відповідачкою не склалось, стосунки погіршилися, зникло взаєморозуміння. Кожен має протилежні погляди на шлюб та сім`ю. Шлюбні відносини фактично припинені з червня 2024 року, сторони разом не проживають, спільно господарство не ведуть, спільного бюджету не мають, а шлюб має лише формальний характер. Кожен з подружжя живе своїм життям. Позивач вважає, що примирення та збереження шлюбу між ними неможливе, а тому просить шлюб розірвати. Строк на примирення не надавати. Спору про поділ спільного сумісного майна подружжя немає. Судові витрати віднести на його рахунок.

Ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 05.08.2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

03.09.2026 відповідачка надала відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує та просить надати строк для примирення терміном шість місяців. Розгляд справи проводити у її відсутності за наявними матеріалами справи. У разі ухвалення рішення про розірвання шлюбу відновити її дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 ».

Позивач 22.09.2026 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Крім того, про надання строку на примирення терміном шість місяців та зупинення провадження у справі заперечував обґрунтовуючи тим, що з червня 2026 року він з відповідачкою спільно не проживає, спільного бюджету не мають, спільно господарство не ведуть, спільних неповнолітніх дітей не мають, а тому зберігати шлюб не бажає. На даний час позивач перебуває на військовій службі.

Відповідачка 22.09.2026 в судове засідання не з`явилася про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 1 Сімейного кодексу України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.

Відповідно до положень ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

За змістом положень частини 2 статті 36 та статті 51 Сімейного кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

Дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 Сімейного кодексу України).

За правилом частини 2 статті 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у відповідності до свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 15 вересня 2023 року, місце реєстрації - Чутівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №84.

Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_4 ».

Від шлюбу спільних дітей не мають.

Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18, надання строку для примирення подружжя є лише правом суду, а не його обов`язком.

Наявність наміру для примирення лише в одного подружжя без згоди на це іншого подружжя не є правовою підставою для надання строку для примирення. При цьому надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком.

Примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом.

З`ясувавши думку сторін по справі, дослідивши наявні в справі докази, з огляду на відсутність спільних дітей у сторін, відсутність доказів наявності у подружжя спільної сумісної власності, а також з огляду на тривалість шлюбу, укладеного сторонами у 2023 році (близько трьох років), суд не вбачає підстав для надання подружжю строку для примирення з огляду на категоричне заперечення щодо примирення зі сторони позивача.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що надання подружжю строку для примирення, всупереч бажанню позивача, буде суперечити закону та моральним засадам суспільства, оскільки суд не може примушувати одного з подружжя вчиняти дії, направлені на примирення з іншим, тому суд не має підстав для застосування ст. 111 СК України та надання сторонам строку для примирення.

Право звернення з позовом про розірвання шлюбу є беззаперечним (ч.1 ст. 110 Сімейного кодексу України), а примушування до збереження шлюбу є неприпустимим (ст. 51 Конституції України). За таких обставин, предметом доказування у справах про розірвання шлюбу (за умови, що один із подружжя заперечує проти позову) є виключно: 1) факт укладення шлюбу, 2) факт відсутності згоди на розлучення; 3) неможливість подальшого спільного життя і 4) неможливість збереження шлюбу без одночасного порушення інтересів одного з подружжя чи дітей.

Спільне життя з відповідачкою на теперішній час припинено, сторони не ведуть спільного господарства, мешкають окремо, на сьогодні шлюб існує лише формально.

Частина 3 ст. 56 Сімейного кодексу України, яка надає кожному з членів подружжя право розірвати шлюб незалежно від вирішення питання про поділ майна, визначення місця проживання дітей, розподіл спільного майна та інших питань. Зміст зазначеної норми гарантує право розірвати шлюб і позбавляє учасників подружжя самостійно визначати зміст, об`єм цього права та його наявність взагалі.

Більш того, ч. 4 ст. 56 СК України підкреслює, що примушування учасника подружжя до збереження шлюбу є порушенням права на свободу і особисту недоторканість,що може мати наслідки, встановлені законом.

Частина 3 і ч. 4 ст. 56 Сімейного кодексу України є імперативною нормою, яка має застосовуватись до усіх без виключення суб`єктів-учасників шлюбних відносин, адже протилежне призведе до дискримінації - порушить право на свободу і особисту недоторканість того з подружжя, хто попередньо не вирішив можливі спірні питання, що виникли за час шлюбу. Зазначене підтверджується і змістом ст. 112 Сімейного кодексу України, за якою суд, постановляючи рішення про розірвання шлюбу, лише бере до уваги наявність малолітньої дитини, проте не розглядає право звернення з відповідним позовом в залежності від самого факту наявності дитини, вирішеності чи невирішеності питань про місце проживання, поділ спільного майна, тощо. Таким чином, право учасника подружжя розірвати шлюб, а також можливість звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу (ст. 110 СК України) є окремими відправними нормами сімейного законодавства України, що мають вищу форму абстрагування та містять відправні начала, основи правового регулювання учасників шлюбних відносин при розірванні шлюбу, а тому, за своєю правовою природою, є абсолютними імперативними нормами.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка і жінки (абсолютна імперативна норма). У разі відсутності вільної згоди продовжувати шлюб настають наслідки у виді реалізації права на його розірвання у порядку, встановленому Законом (ч. 3 ст. 56, ч.1 ст. 110 СК України), а саме: кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Судом встановлено, що шлюб фактично припинився, шлюбні відносини не підтримуються та спільне господарство не ведеться, позивач категорично заперечує проти подальшого перебування в шлюбі з відповідачкою.

Враховуючи викладене, суд вважає, що сім`я сторін розпалася, примирення на теперішній час неможливе, а тому шлюб підлягає розірванню.

Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст.115 Сімейного кодексу України – документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Враховуючи наведене та керуючись Конституцією України, ст. ст. 24, 55, 56, 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, ст.ст.7, 8, 81, 83, 247, 258, 259, 263-268, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_2 про зупинення провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу – відмовити.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 15 вересня 2023 року Чутівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №84 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – розірвати.

Прізвище ОСОБА_2 після розірвання шлюбу відновити дошлюбне – « ОСОБА_3 ».

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженняна рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя О. І. Михайлюк