Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №548/1603/26 — Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/1603/26

Провадження №2/548/861/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.09.2026 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді - Коновод О. В.

за участю : секретаря судового засідання - Матвієнко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного не проживання відповідача зі спадкодавцем на день смерті

установив:

Позиція позивача та відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.

Позивач звернувся до Хорольського районного суду з вищевказаним позовом.

На обґрунтування позову зазначив, що він ОСОБА_1 є сином, а відповідач ОСОБА_2 – сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що доводиться копією свідоцтва про одруження Серія НОМЕР_1 , копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавець ОСОБА_3 померла в місті Слов`янськ Краматорського району Донецької області, що доводиться копією свідоцтва про її смерть Серія НОМЕР_3 .

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відкрилась спадщина на її спадкове майно та майнові права - на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 на підставі Договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві приватної власності, посвідчений Краснолиманською ДНК 20.03.1975 року №378.

З інформації Лиманської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області №467/01-16 від 11.11.2025 року слідує,що в електронному реєстрі Лиманської територіальної громади, наявні відомості щодо реєстрації місця проживання особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресом: АДРЕСА_1 з 09.11.2010 року по 16.05.2024 року ( знято з реєстрації місця проживання у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Також, станом на 12.05.2024 року за вказаним адресом, разом з померлою зареєстровані особи: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 24.11.2000 року по теперішній час; - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,з 27.10.2000 року по теперішній час.

ІНФОРМАЦІЯ_6 спадкодавець ОСОБА_4 помер в місті Лубни Лубенського району Полтавської області, що доводиться копією свідоцтва про його смерть Серія НОМЕР_4 .

З довідки виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області Вихідн.№09-08/10/156 від 24 червня 2026 року слідує, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , останнє місце проживання як внутрішньо переміщеної особи було зареєстровано з 17 червня 2024 року та до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: АДРЕСА_2 . На день смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 проживав один.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 відкрилась спадщина на його спадкове майно та майнові права - на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 на підставі Договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві приватної власності, посвідчений Краснолиманською ДНК 20.03.1975 року №378.

29.06.2026 року по справі було відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.

В судове засідання позивач не з"явився, але в позовній заяві прохав суд провести розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав, в силу ч.11 ст.128 ЦПК України вважається таким, що повідомлений належним чином про час і місце судового засідання (а.с.42, 50).

Статтею 280 ЦПК України передбачено, що в разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Позивач, ОСОБА_1 є сином, а відповідач ОСОБА_2 – сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що доводиться копією свідоцтва про одруження Серія НОМЕР_1 , копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавець ОСОБА_3 померла в місті Слов`янськ Краматорського району Донецької області, що доводиться копією свідоцтва про її смерть Серія НОМЕР_3 .

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відкрилась спадщина на її спадкове майно та майнові права - на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 на підставі Договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві приватної власності, посвідчений Краснолиманською ДНК 20.03.1975 року №378.

З інформації Лиманської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області №467/01-16 від 11.11.2025 року слідує,що в електронному реєстрі Лиманської територіальної громади, наявні відомості щодо реєстрації місця проживання особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресом: АДРЕСА_1 з 09.11.2010 року по 16.05.2024 року ( знято з реєстрації місця проживання у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Також, станом на 12.05.2024 року за вказаним адресом, разом з померлою зареєстровані особи: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 24.11.2000 року по теперішній час; - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,з 27.10.2000 року по теперішній час.

ІНФОРМАЦІЯ_6 спадкодавець ОСОБА_4 помер в місті Лубни Лубенського району Полтавської області, що доводиться копією свідоцтва про його смерть Серія НОМЕР_4 .

З довідки виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області Вихідн.№09-08/10/156 від 24 червня 2026 року слідує, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , останнє місце проживання як внутрішньо переміщеної особи було зареєстровано з 17 червня 2024 року та до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: АДРЕСА_2 . На день смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 проживав один.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 відкрилась спадщина на його спадкове майно та майнові права - на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 на підставі Договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві приватної власності, посвідчений Краснолиманською ДНК 20.03.1975 року №378.

Згідно з повідомленнями Хорольської державної нотаріальної контори від 04.12.2025 року за Вих.№505/01-16 та за № 212/02-14 від 23.06.2026 року як спадкоємцю майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнім місцем проживання було: АДРЕСА_1 та спадкоємцю майна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 , що спадкова справа щодо майна ОСОБА_3 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відкривалась та спадкова справа №6/2026 була відкрита 14 січня 2026 року до майна ОСОБА_4 на підставі моєї заяви про прийняття спадщини. Із інформації Лиманської міської військової адміністрації, щодо останнього постійного місця проживання спадкодавця та стосовно осіб, які були зареєстровані за однією адресою з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, вбачаються, що станом на 12 травня 2024 року та станом 18 грудня 2025 року за однією адресою із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

На час відкриття після смерті ОСОБА_3 та до 11 червня 2024 року, ОСОБА_4 , був зареєстрований та проживав: АДРЕСА_1 , відповідно на нього поширюється дія ч.3 ст.1268 ЦК України.

Спільний зі спадкодавцем син- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , на час смерті своєї матері та свого батька був зареєстрований за однією з ними адресою, однак багато років тому, ще до часу смерті ОСОБА_3 та смерті ОСОБА_4 , емігрував за кордон без зняття з реєстраційного обліку, і тому зі спадкодавцями на час їх смерті не проживав, тому немає підстав вважати його таким, що як і позивач прийняв спадщину, тому позивач бажає спадкувати після свого батька як єдиний спадкоємець першої черги, який прийняв спадщину.

У цьому повідомленні державним нотаріусом роз`яснено позивачу, що якщо син спадкодавця ОСОБА_2 , тривалий час за адресою: АДРЕСА_1 не проживав, а лише був зареєстрований, у тому числі не проживав разом зі спадкодавцями на час їх смерті і спадкувати він не бажає, а також до нотаріальної контори у строки, визначені статтею 1270 ЦК України, заяву про відмову від прийняття спадщини не подав.

Якщо ОСОБА_2 не прийняв спадщину, то за позивачем зберігається право звернутись до суду і надавши суду всі необхідні та достатні докази, в судовому порядку встановити факт, що на позивача брата спадкодавця ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 не поширюється дія ч.3 ст.1268 ЦК України, та визнавати його таким, що спадщину після ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не прийняв.

Таким чином, з повідомлення державного нотаріуса вбачається, що у випадку встановлення у судовому порядку факту постійного непроживання ОСОБА_2 , зі спадкодавцем на час смерті, позивач матиме можливість ставити питання про оформлення спадщини на все спадкове майно.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України позивач, ОСОБА_1 , є єдиним спадкоємцем першої черги за законом померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 батька ОСОБА_4 , який прийняв їх спадщину, тому має право на спадкування їх нерухомого та рухомого майна повністю, оскільки спадкоємець першої черги за законом ОСОБА_2 , який є рідним сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 батька ОСОБА_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але з початку травня 2022 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 не проживав, а проживає на території іншої Держави- Ізраїль.

Зважаючи на наведені обставини, позивач змушений звертатися до суду з даним позовом з метою встановлення факту про те, що відповідач ОСОБА_2 постійно не проживав зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та постійно не проживав зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час його смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 , оскільки в іншому порядку позивач не може реалізувати спадкові права на все спадкове майно, що повністю доводиться слідуючими доказами:

-копією інформації Лиманської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області №467/01-16 від 11.11.2025 року

- копією довідки № 1626-7002056124, виданої 17.06.2024 року виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;

- письмовими поясненнями свідків: ОСОБА_5 , проживаючої в АДРЕСА_3 та ОСОБА_6 , проживаючої в АДРЕСА_4 .

Таким чином, між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 виник спір щодо спадкового майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 , який повинен вирішуватися судом в порядку позовного провадження, що повністю відповідає правовій позиції Верховного суду, викладеній в постановах від 03 березня 2021 року у справі № 760/5425/17, від 26 січня 2022 року по справі № 165/2486/19.

Норми права, застосовані судом.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 29 ЦК України встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює в тому числі й правовідносини, повязані зі зняттям з реєстрації за місцем проживання, чи постановлення на реєстраційний облік. Правовий зміст права користування жилим приміщенням не є тотожним змісту поняття реєстрації місця проживання особи.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією ( 254к/96-ВР ), законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно з ч. 2 ст.315 ЦПК Україниу судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спобіг, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інетерсу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єкт захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для повновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №1-10/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Таким чином,під способами захисту суб`єктивних цивільних прав/інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру,за допомогою яких проводиться повновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та охоронюваних законом інтересів.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України випливає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом ніж той, який встановлений договором або законом.

Законодавчі обмеження матеріально- правових способів захисту цивільно права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8-9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.

За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.15,16,328,392 ЦК України, ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,280-283, 354,355 ЦПК України, суд-

ухвалив:

Задовольнити позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , остання відома адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ) про встановлення факту постійного не проживання відповідача зі спадкодавцем на день смерті .

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , постійно не проживав із спадкодавцем ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 починаючи з початку травня 2022 року, в тому числі й на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , постійно не проживав із спадкодавцем ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 починаючи з початку травня 2022 року, в тому числі й на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.289 ЦПК України, а саме, заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Повний текст судового рішення складено 21.09.2026 року.

Суддя: О.В. Коновод