Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №552/5893/26 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/5893/26

Провадження № 2-а/552/99/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.09.2026 року Київський районний суд м.Полтави в складі:

Головуючого судді - Турченко Т.В.

При секретарі – Дмитриченковій Ю.В.,

За участю адвоката – Цимбалюк А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

03.07.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,в якому зазначив, що 27.06.2026 року відносно нього було винесено постанову ЕНА № 7453364 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 1 ст. 121 КУпАП. Зазначена постанова винесена, на думку працівника поліції, за те, що позивач керував транспортним засобом, який переобладнаний з порушенням вимог стандартів, а саме змінено колір зовнішнього світлового приладу (фари заднього габаритного лігтаря) з червоного на чорний, чим порушив п. 31.3.а ПДР України, тому піддано адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі 340 грн. Вказує, що докази правопорушення відсутні. З урахуванням викладеного просить оскаржувану постанову скасувати.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 07.07.2026 року відкрито провадження у справі.

22.07.2026 року представником відповідача Забрудською О.О. надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просила суд відмовити в задоволенні позову.

27.07.2026 року представником позивача Цимбалюк А.С. надано відповідь на відзив, в якій позов підтримав та просив задовольнити.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.

В судовому засіданні представник позвача адвокат Цимбалюк А.С. позов підтримав,просив задовольнити.

Представник відповідача Забрудська О.О. в судовому засідання позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази, дійшов до наступних висновків .

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами ч. 5 ст. 160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.

Стаття 286 КАС України, встановлює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з п.п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7453364 від 27.06.2026 року вбачається, що 27.06.2026 приблизно о 19:57 год. в м. Карлівка по вул. Полтавській,106 ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ SENS НОМЕР_1 , який переобладнаний з порушенням вимог стандартів, а саме: змінено колір зовнішнього світлового приладу (фари заднього габаритного ліхтаря) з червоного на чорний, чим порушив п.31.3.а ПДР України (заборона експлуатації транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху) чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.

121 КУпАП.

Зазначеною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Звертаючись з позовом до суду про скасування вищевказаної постанови у справі про адміністративне правопорушення позивач посилався на те, що постанова підлягає скасуванню з підстав того, що інспектор виніс оскаржувану постанову без підготовки до розгляду справи; особі яка притягається до адміністративної відповідальності належним чином не було роз`яснено процесуальні права, а головне – не були дослідженні докази. В свою чергу це свідчить про винесення постанови з порушенням вимог ст. ст. 278, 279 КУпАП. Також зазначив, що розгляд справи фактично був відсутній, були допущені порушення вимог, передбачені ст. 268 КУпАП. Разом з тим, інспектор виніс оскаржувану постанову без своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Проте, суд не погоджується з такими твердженнями позивача з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення (стаття 8 КУпАІ І).

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил Дорожнього Руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють ПДР.

Відповідно до пункту 1.1 ПДР ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством..

Пунктом 31.4.3 ПДР закріплено те що, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема якщо на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світло пропускання.

Частиною першою статті 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема за керування водієм транспортним засобом, що має інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Представником відповідача було надано відеозапис від 27.06.2026 року, з якого вбачається, що після зупинення автомобіля, підійшовши до водія, інспектор назвав своє прізвище та ім`я, посаду та спеціальне звання, поінформував водія про причину зупинення транспортного засобу, запропонував усунути порушення, роз`яснив права.

Позивач відмовився усувати порушення, не згоден з висловленими підставами порушення ПДР, наголошував на відсутності доказів, зазначив, що буде оскаржувати рішення інспектора у судовому порядку, зауважив, що вони діють з порушенням, оскільки не довели, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення.

Після цього, інспектор повідомив позивача про прийняте по справі рішення накладення штрафу на позивача в розмірі 340 грн 00 коп. та виніс постанову.

Отже, інспектором було здійснено дослідження та оцінка доказів у присутності позивача, а тому посилання щодо відсутності доказів не відповідає дійсності.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Стаття 35 Закону України «Про Національну поліцію» зазначає випадки у разі яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби. До них також відносяться, якщо водій порушив ПДР.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної Постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до статті 252 КУпАП та п. 10 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 р., поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Частина перша статті 9 КАС України встановлює розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 72 КАС України встановлює поняття доказів, відповідно до якої Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статті 73-76 КАС України визначають належність (належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обгрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування), допустимість (суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування), достовірність (достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи) та достатність (достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання) доказів.

Статтею 79 КАС України встановлено порядок подання доказів, зокрема, частиною третьою, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною другою статті 159 КАС України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Слід зазначити, що 27.06.2026 року під час виконання службових обов`язків, екіпажом було помічено автомобіль ЗАЗ SENS НОМЕР_1 , на якому на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання, а саме: затоновані задні габаритні вогні, вогні стоп сигналу, що відповідно до п. 31.4.3.г - експлуатація такого транспортного засобу забороняється. Після чого було прийнято рішення зупинити даний транспортний засіб.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто, положення Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Відтак, під час спілкування Інспектора з позивачем та при винесені постанови велася відеозйомка, а відповідно до вищевикладеного, так як у Інспектора відсутній доступ до відтворення чи зберігання відеозаписів, відповідно до статті 40 Закону, статті 72, 162 КАС України, вказані докази, а саме з портативного відеореєстратора поліцейського було додано до відзиву на позовну заяву, як доказ.

З урахуванням викладеного, додані до відзиву докази є належними, достовірними, допустимими та достатніми.

Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень частини четвертої статті 258 КУпАП.

Слід також зазначити, що Інспектор в ході розгляду справи не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі.

Таким чином, Інспектором було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених статтею 268 КУпАП при розгляді справи.

На спростування доводів позивача про те, що частиною першою статті 121 КУпАП встановлюється відповідальність щодо зовнішніх світлових приладів лише в темну пори доби, які він висловив під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, слід зазначити наступне.

Частина перша статті 121 КУпАП передбачає відповідальність водія за вчинене правопорушення, зокрема, за технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється. Пунктом 31.4 ПДР встановлено за які технічні несправності експлуатація транспортного засобу забороняється. Пункт 31.4.3.Г вказує на те, що якщо на транспортному засобі на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання, то такий транспортний засіб заборонено експлуатувати.

Відтак, позивач експлуатував (їхав, керував) транспортним засобом, яким згідно із законодавством експлуатація забороняється, отже порушив вимогу п. 31.4.3 ПДР за що і був притягнутий до відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП.

Вказані обставини свідчать про дотримання Інспектором процедури розгляду справи та притягнення позивача до адміністративної відповідальності та правомірне винесення оскаржуваної постанови на місці вчинення правопорушення.

Таким чином, розглядаючи дану адміністративну справу, Інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.

Відтак, твердження позивача, викладені у позові є необгрунтованими, а позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню судом.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З урахуванням положень статті 139 КАС України, а також беручи до уваги те, що позовну заяву позивача залишено без задоволення, витрати позивача пов`язані зі сплатою судового збору слід залишити без відшкодування.

Керуючись ст.ст. 251, 283, 284 КУпАП, ст.ст. 73-77, 90, 241-246, 255, 286 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1

Відповідач - Головне управління Національної поліції в Полтавській області, м. Полтава, вул. Юліана Матвійчука, 83, ЄДРПОУ40108630.

Рішення виготовлено 22.09.2026 року.

Головуючий суддя Т.В.Турченко