Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №420/19898/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/19898/26

Перша інстанція: суддя Бойко О.Я.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів – Бойка А.В., Тарновецького І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Березівської окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року у справі за позовною заявою Березівської окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), до Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2026 року Березівська окружна прокуратура звернулася до суду першої інстанції в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), із позовом до Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати вжити заходи із забезпечення розроблення та затвердження документації із землеустрою.

Зазначений позов підписаний керівником Березівської окружної прокуратури Арсенюком О.В. На підтвердження повноважень до позовної заяви наданий витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який містить відомості про керівника юридичної особи, - Березівської окружної прокуратури Одеської області Арсенюка О.В.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року позовну заяву Березівської окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), до Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.

Повертаючи позов, суд послався на частину 4 статті 169 КАС України, згідно якої позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Постановляючи ухвалу про повернення позову суд в мотивувальній частині указав, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво інтересів держави в суді здійснює прокурор, а не прокуратура, при цьому окремі приписи абзацу 1 частини 3 статті 23 в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, визнано неконституційними згідно з рішенням Конституційного Суду № 6-р(II)/2025 від 03.12.2025.

Березівською окружною прокуратурою, в особі її керівника, подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, апелянт просить ухвалу суду скасувати та повернути позов до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що під час постановлення ухвали про повернення позовної заяви судом першої інстанції помилково застосовані положення статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Як пояснює апелянт, що позовна заява підписана керівником Березівської окружної прокуратури, який є прокурором та відповідно до статей 23, 24 Закону України «Про прокуратуру» та має право звернення до суду в передбачених законом випадках, отже прокурор реалізує свої конституційні повноваження саме як посадова особа відповідного органу прокуратури. У вступній частині позову зазначене найменування органу прокуратури виключно як органу, в якому прокурор проходить службу та здійснює свої повноваження, що жодним чином не свідчить про звернення до суду юридичної особи від власного імені. На переконання апелянта, повернення судом першої інстанції позовної заяви є результатом прояву «надмірного формалізму» та є непропорційним обмеженням права на судовий захист.

Окрім цього апелянт указує, що суд першої інстанції повертаючи позовну заяву та посилаючись на рішення Конституційного Суду № 6-р(II)/2025 від 03.12.2025 не врахував зміст її резолютивної частини, в якій Конституційний Суд України прямо встановив, що визнані неконституційними приписи абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» втрачають чинність з 01.01.2027. З огляду на наведене, висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви вважає помилковим та передчасним.

Також апелянт мотивуючи свою позицію про порушення судом норм процесуального права зазначає, що суд фактично змішав декілька різних процесуальних інститутів. З одного боку суд зазначив, що позов поданий особою, яка не має права на звернення до суду, з іншого боку суд виходив із того, що представництво інтересів держави здійснює прокурор, а не прокуратура. Водночас ці твердження не є тотожними та регулюються різними нормами законодавства. Наявність або відсутність повноважень прокурора на представництво інтересів держави регулюється статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та статтею 53 КАС України. Натомість пункт 3 частини 4 статті 169 КАС України регулює виключно питання належності підписання процесуального документа.

Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини 2 статті 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пункті 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини 1 статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Враховуючи, що апеляційна скарга подана на ухвалу про повернення позовної заяви, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів не вбачає підстав для розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Частина 1 статті 2 Закону України «Про прокуратуру» визначає, що на прокуратуру покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України; 3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» врегульоване питання представництва інтересів громадянина або держави в суді, відповідно до частини 1 якої представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до абзаців 1 та 2 частини 2 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Частина 1 статті 24 Закону України «Про прокуратуру» установлює, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

За змістом частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини 3, 4 статті 5 КАС України до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 та 4 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Отже, право керівника окружної прокуратури на звернення до адміністративного суду в інтересах держави безпосередньо визначене Конституцією України, КАС України та Законом України «Про прокуратуру», а його процесуальні повноваження випливають із займаної ним посади прокурора.

Частина 4 статті 169 КАС України визначає підстави повернення позовної заяви позивачеві.

Так відповідно до пункту 3 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Пункт 7 частини 4 статті 169 КАС України визначає, що позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Повертаючись до матеріалів справи колегія суддів враховує, що позов поданий керівником Березівської окружної прокуратури, при цьому, звертаючись до суду прокурор зазначив своє посадове становище та навів мотиви, в чому він вбачає порушення інтересів держави, а тому, з урахуванням положень частини 1 статті 24 Закону України «Про прокуратуру», колегія суддів приходить до висновку, що останній наділений відповідною адміністративною процесуальною дієздатністю та мав право на підписання вказаного позову, а тому повернення позову на підставі наведених судом пунктів частини 4 статті 169 КС країни є безпідставним.

Посилання суду першої інстанції на те, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво інтересів держави в суді здійснює прокурор, а не прокуратура є помилковими, оскільки прокурор реалізує свої конституційні повноваження саме як посадова особа відповідного органу прокуратури.

Окрім цього, колегія суддів вважає слушними зауваження апелянта про безпідставність посилання суду першої інстанції на рішення Конституційного Суду №6-р(II)/2025 від 03.12.2025, оскільки відповідно до пунктів 3, 4 резолютивної частини зазначеного рішення, окремі приписи абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, та втрачають чинність із 01.01.2027.

Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Наведене свідчить про обґрунтованість доводів апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції щодо повернення позову, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити.

Повноваження суду апеляційної скарги за наслідками розгляду апеляційної скарги визначені у статті 312 КАС України.

Так, згідно із частиною 3 статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновків суду першої інстанції про повернення позовної заяви, відповідно до статті 320 КАС України вказану ухвалу слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Березівської окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) – задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року – скасувати.

Справу за позовною заявою Березівської окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), до Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя О. А. Шевчук

суддя А. В. Бойко

суддя І. І. Тарновецький