Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №420/14218/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/14218/26

Головуючий в 1 інстанції: Бабенко Д. А.

Час і місце ухвалення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А. І.

– Ступакової І. Г.

при секретарі – Потомському А. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2026 року по справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А :

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, винесену в межах ВП №76933733 від 05.05.2026 про накладення на Головне управління штрафу в розмірі 5100 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що незважаючи на те, що вимоги виконавчого листа № 420/26608/23 від 21.01.2025 були виконані Головним управлінням в повному обсязі, відповідач не закрив виконавче провадження, а натомість 05.05.2026 прийняв постанову про накладення на Головне управління штраф у розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду.

У позовній заяві представник позивача звертає увагу суду, що інших зобов`язань, окрім як повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.08.2024 про переведення її на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” №3723-ХІІ, та прийняти рішення у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, виконавчий лист № 420/26608/23 від 21.01.2025 не містить.

Представник позивача вказує, що, враховуючи той факт, що рішення суду було виконано в повному обсязі 15.01.2025 шляхом повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.08.2024 з прийняттям рішення, а постанова відповідача про накладення штрафу за невиконання рішення суду, винесена 05.05.2026, підлягає скасуванню.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2026 року у задоволенні позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови – відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянтом зазначено, що враховуючи той факт, що рішення суду було виконано в повному обсязі 15.01.2025 шляхом повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.08.2024 з прийняттям рішення, а постанова Відповідача про накладення штрафу за невиконання рішення суду винесена 05.05.2026, така постанова вочевидь є незаконною та підлягає скасуванню.

Вказує, що судом безпідставно не враховано, що виконавче провадження відкрито за виконавчим листом № 420/26608/23, який не містить інших зобов`язань, окрім як повторного розгляду заяви Позивача про переведення з одного виду пенсії на інший.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 по справі №420/26608/23, яке набрало законної сили 09.01.2025:

визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №951370175811 від 14.08.2023 року;

визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №951370175811 від 15.08.2024 року;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.08.2024 року про переведення її на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” №3723-ХІІ, та прийняти рішення у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

21 січня 2025 року Одеським окружним адміністративним судом видано ОСОБА_1 виконавчий лист від 21.01.2025 №420/26608/23.

Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.01.2025 ВП №76933733 за виконавчим листом від 21.01.2025 №420/26608/23.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 №420/26608/23, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення від 15.01.2025 №951370175811 про відмову в переході з пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсію згідно Закону України “Про державну службу”.

В обґрунтуваннях прийнятого рішення від 15.01.2025 №951370175811 вказано, що здійснення перерахунку відповідно до наданих документів підстав немає, оскільки розмір пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” менший ніж розмір пенсії згідно Закону України “Про державну службу”.

В подальшому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 №420/26608/23, прийнято рішення від 05.02.2025 №951370175811 про відмову в переході з пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсію згідно Закону України “Про державну службу”.

В обґрунтування прийнятого рішення від 05.02.2025 №951370175811 вказано, що поновлення виплати пенсії є недоцільним, оскільки розмір пенсії в результаті перерахунку зменшується.

06 лютого 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України направлено до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) лист від 06.02.2025 №1500-0307-5/34704, в якому вказано, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 по справі №420/26608/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 08.08.2024 з урахуванням висновків суду та прийнято рішення від 15.01.2025 №951370175811, а також від 05.02.2025, про відмову в переході з пенсії за віком на пенсію згідно з Законом України “Про державну службу”.

05 травня 2026 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України прийнято постанову про накладення штрафу від 05.05.2026 ВП №76933733, якою, у зв`язку з невиконанням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 по справі №420/26608/23, накладено на відповідача штраф у розмірі 5100,00 грн.

Вважаючи прийняту постанову про накладення штрафу протиправною, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент винесення оскаржуваної постанови від 05.05.2026 ВП №76933733 державним виконавцем було встановлено факт невиконання Головним управлінням рішення суду без поважних причин, що відповідно до положень статей 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження” є достатньою правовою підставою для накладення на боржника штрафу.

За таких обставин, прийшов до висновку, що постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 05.05.2026 ВП №76933733 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штрафу у розмірі 5100,00 грн прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України “Про виконавче провадження”, а тому у суду відсутні підстави для її скасування відсутні.

Вивчивши матеріали справи, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Спірним у даній справі є правомірність прийняття постанови про накладення штрафу у розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні №76933733.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно із приписами частини першої статті 18 Закону України № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до частини третьої статті 18 Закону України № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Положеннями частин першої та другої статті 63 Закону України № 1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Згідно до статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у установлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналізуючи наведені положення законодавства України в контексті цієї справи слід зазначити, що накладення штрафу за невиконання рішення є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому, визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.

У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Отже, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, установлені нормами Закону України “Про виконавче провадження”. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону України “Про виконавче провадження” можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом виконання у виконавчому провадженні №76933733 є виконавчий лист від 21.01.2025 у справі №420/26608/23, виданий судом 21.01.2025 року, за змістом якого: «зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.08.2024 року про переведення її на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, та прийняти рішення у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні ».

Зі змісту рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 по справі №420/26608/23 вбачається, що при розгляді цієї справи суд дійшов висновку, що посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в рішенні №951370175811 від 14.08.2023 та Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в рішенні №951370175811 від 15.08.2024 виключно на недоцільність переведення позивача на інший вид пенсію як на підставу відмови, є необґрунтованим.

Із вказаного слідує, що відповідач при примусовому виконанні зобов`язаний перевірити дві обставини, чи мало місце після ухваленні рішення у справі (набрання ним законної сили) реальне вчинення органом пенсійного забезпечення дій/прийняття рішень в частині:

повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.08.2024 року про переведення її на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ;

проведення такого розгляду із врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як слідує зі змісту оскаржуваної постанови ВП № 76933733, в якості підстави для її прийняття старшим державним виконавцем вказано: “рішення суду боржником не виконано ”.

Зі змісту листа на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 по справі №420/26608/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 08.08.2024 з урахуванням висновків суду та прийнято рішення від 15.01.2025 №951370175811, а також від 05.02.2025, про відмову в переході з пенсії за віком на пенсію згідно з Законом України “Про державну службу”.

Тобто, прийнявши нові рішення від15.01.2025 року та від 05.02.2025 року, відповідач повторно відмовив у переході на пенсію за Законом України “Про державну службу” на підставі "недоцільності такого переходу".

Вказане твердження прямо суперечить висновкам Одеського окружного адміністративного суду у справі №№420/26608/23 від 09.12.2024 року, де право позивача на такий перехід та протиправність попередніх дій ПФУ вже були встановлені та оцінені судом.

Формальне видання боржником нового рішення, яке за своїм змістом повністю нівелює судове рішення та повторює протиправну поведінку, не є виконанням судового рішення у розумінні закону, а є спробою ухилитися від його реального виконання.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при прийнятті рішень від 15.01.2025 №951370175811 та від 05.02.2025 №951370175811 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не враховано висновки Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 по справі №420/26608/23, оскільки відповідачем повторно відмовлено у переході на пенсію за Законом України “Про державну службу” на підставі недоцільності такого переходу, що прямо суперечить висновкам наведеним у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 по справі №420/26608/23.

Отже, на момент винесення оскаржуваної постанови від 05.05.2026 ВП №76933733 державним виконавцем було встановлено факт невиконання Головним управлінням рішення суду без поважних причин, що відповідно до положень статей 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження” є достатньою правовою підставою для накладення на боржника штрафу.

З огляду на викладене вище, колегія суддів уважає, що суд попередньої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Крім того, як вбачається з матеріалів спрви 03.09.2026 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_1 подала до суду додаткові пояснення, в прохальній частині яких зокрема просила суд:

« 3.Зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату моєї пенсії по інвалідності за Законом України «Про державну службу», виходячи з реального осучасненого посадового окладу за посадою в сумі 30 576,00 грн. та супровідних довідок НБУ. 4. Стягнути з ПФУ на мою користь зафіксований у системі залишок судового боргу в сумі 31 835,19 грн.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що предметом розгляду у цій справі є перевірка законності та правомірності постанови державного виконавця про накладення штрафу за невиконання судового рішення. Відповідно, суд в межах цього провадження наділений повноваженнями виключно надавати правову оцінку діям/рішенням державного виконавця та Боржника в контексті дотримання вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з нормами Кодексу адміністративного судочинства України, межі розгляду справи визначаються предметом оскарження. Суд не може в межах процедури контролю за виконанням рішення (або оскарження постанови про штраф) перебирати на себе функції органу ПФУ та підміняти собою процедуру виконання первинного судового рішення від 09.12.2024 року.

З огляду на вищезазначене, вимоги Третьої особи про здійснення перерахунку та виплати пенсії в межах розгляду справи щодо накладення штрафу ДВС є процесуально неприйнятними, та такими, що не підлягають задоволенню судом у даному провадженні.

Керуючись ст. ст. 308, 311, ст.315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ПФУ в Одеській області – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2026 року – залишити без змін

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 22 вересня 2026 року .

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова