Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №420/42043/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/42043/25

Перша інстанція: суддя Кузьменко Н.А.,

повний текст судового рішення

складено 11.05.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Центру оцінювання функціонального стану особи при Державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Центру оцінювання функціонального стану особи при Державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії №10006/25/389 від 23.11.2025 року;

- зобов`язати Центр оцінювання функціонального стану особи при Державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» повторно здійснити огляд ОСОБА_1 відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за №1338 від 15.11.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №85/25/1205/B, №85/25/1205/P від 22.09.2025 року, згідно з наданою медичною документацією та свідоцтвом про хворобу №386, захворювання не підлягає під групу інвалідності, потреба у встановленні 30% втрати працездатності у зв`язку із захистом Батьківщини. Представником позивача було подано заяву про перегляд рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №9919/25/165/P від 17.06.2025 року до Центру оцінювання функціонального стану особи. На що було отримано лист від 16.10.2025 року №5266101-19, в якому зазначається, що центр оцінювання функціонального стану особи, з метою уточнення ступеня функціональних порушень та обмеження життєдіяльності запрошує позивача, прибути для проведення додаткового стаціонарного обстеження. За результатом перегляду рішення Центром оцінювання функціонального стану особи при Державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медикосоціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медикосоціальної експертної комісії від №10006/25/389 від 23.11.2025 року, було встановлено, що за результатом ознайомлення з наданою медичною документацією, даними виписки №5242 із медичної карти стаціонарного хворого ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України» (29.10.2025 р. - 03.11.2025 р.) мають місце функціональні порушення з боку серцево-судинної системи та опорно-рухового апарату, які не відповідають встановленню жодної з груп інвалідності. Рішення ЕК ПОФСО від 22.09.2025 року було підтверджено.

Відповідно до вимог ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Центру оцінювання функціонального стану особи при Державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що рішення №10006/25/389 від 23.11.2025 року, прийнято правомірно, за результатами повторного розгляду скарги позивача із ретельним вивченням наданої медичної документації. Твердив, що виявлені у позивача патологічні зміни з боку ендокринної, серцево-судинної та нервової систем призводять до обмеження життєдіяльності у легкому ступені та не досягають ступеня вираженості, який би відповідав критеріям встановлення групи інвалідності згідно з постановою КМУ №1338 від 15.11.2024 року, а рішення є обґрунтованим та відповідає чинному законодавству, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення та задоволення позову немає.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач наголошує, твердження відповідача про те, що функціональні порушення позивача «не відповідають встановленню жодної з груп інвалідності» є голослівним та не містить жодного належного обґрунтування, оскільки у відзиві відсутній аналіз конкретних критеріїв оцінювання, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України №1338, та їх застосування до стану здоров`я позивача. Таким чином, відповідачем фактично не доведено, яким чином при наявності тяжких серцево-судинних захворювань, післяінфарктного стану, серцевої недостатності, а також інших супутніх захворювань, які раніше стали підставою для встановлення інвалідності, позивач раптово перестав відповідати критеріям інвалідності.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центру оцінювання функціонального стану особи при Державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (провул. Феодосія Макаревського, 1-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 03191673) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - задоволений.

Визнано протиправним та скасовано рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії №10006/25/389 від 23.11.2025 року.

Зобов`язано Центр оцінювання функціонального стану особи при Державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» повторно здійснити огляд ОСОБА_1 відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за №1338 від 15.11.2024 року.

На вказане рішення суду Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі №420/42043/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі; стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору.

Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.

02.07.2026 року (вхід.№38822/26) на адресу суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить апеляційну скаргу Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 року у справі №420/42043/25 - залишити без задоволення; рішення Одеського кружного адміністративного суду від 11.05.2026 року у справі №420/42043/25 - залишити без змін.

Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 22.09.2025 року експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи було прийнято рішення №85/25/1205/B, №85/25/1205/P, яким позивачу відмовлено у встановленні групи інвалідності.

Представником позивача було подано заяву про перегляд рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №9919/25/165/P від 17.06.2025 року до Центру оцінювання функціонального стану особи.

Згідно листа від 16.10.2025 року №5266101-19 зазначено, що центр оцінювання функціонального стану особи, з метою уточнення ступеня функціональних порушень та обмеження життєдіяльності запрошує позивача, прибути для проведення додаткового стаціонарного обстеження.

За результатом перегляду рішення Центром оцінювання функціонального стану особи при Державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медикосоціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медикосоціальної експертної комісії від №10006/25/389 від 23.11.2025 року, було встановлено, що за результатом ознайомлення з наданою медичною документацією, даними виписки №5242 із медичної карти стаціонарного хворого ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України» (29.10-03.11.2025 року) мають місце функціональні порушення з боку серцево-судинної системи та опорно-рухового апарату, які не відповідають встановленню жодної з груп інвалідності. Рішення ЕК ПОФСО від 22.09.2025 року було підтверджено.

Позивач вважає рішення відповідача від 23.11.2025 року протиправним та необґрунтованим, посилаючись на те, що під час його ухвалення не було забезпечено повного та всебічного врахування обставин, які мають значення для правильного вирішення питання щодо наявності підстав для встановлення інвалідності, зокрема, не надано належної оцінки медичним документам, що характеризують стан здоров`я позивача, та не застосовано норми критеріїв встановлення інвалідності, на які позивач посилається у своїх доводах.

З огляду на наведене, а також враховуючи, що позивач вбачає порушення своїх прав у сфері соціального захисту внаслідок прийняття оскаржуваного рішення, зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. за №875-ХІІ (надалі - Закон №875-ХІІ).

Положеннями ч.1 ст.2 Закону №875-ХІІ передбачено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно із частиною першою статті 3 Закону №875-ХІІ інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За змістом частини другої статті 6 Закону №875-ХІІ особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2015 року №2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №2961-IV).

За визначенням, наведеним в абзаці четвертому частини першої статті 1 Закону №2961-IV інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

За змістом абзацу п`ятого пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317 (далі - Положення №1317), з урахуванням змін, внесених постановами Уряду України №1207 від 25.10.2024 року та №1276 від 08.11.2024 року, МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, визначає її голову та заступника голови. За рішенням МОЗ права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики. Документи, оформлені Центральною медико-соціальною експертною комісією МОЗ, підписуються її головою або заступником голови (у разі відсутності голови) та засвідчуються штампом Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ.

Наказом МОЗ України від 26.10.2024 року №1809 «Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ» права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ покладено на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (код згідно з ЄДРПОУ 03191673) з дати підписання цього наказу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Постанова №1338, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що до введення в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи»:

з 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою;

проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров`я відповідно до Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи:

встановлення інвалідності повнолітнім особам, здійснення інших повноважень, прав і обов`язків, визначених Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, здійснюється експертними командами відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою;

розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою;

перевірка обґрунтованості рішень та розгляд скарг на рішення медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості та/або оскарження рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Згідно з положеннями п.24 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого згадуваною Постановою №1338, експертні команди формуються та функціонують у кластерних та/або надкластерних закладах охорони здоров`я, а також за потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров`я на території регіону в закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров`я).

Перелік закладів охорони здоров`я комунальної форми власності визначається керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації) та з обґрунтуванням надсилається на погодження до МОЗ.

Перелік закладів охорони здоров`я державної форми власності визначається МОЗ.

Під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я (п. 31 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи).

За результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства: ступеня обмеження життєдіяльності особи; потреби у продовженні тимчасової непрацездатності та у разі продовження тимчасової непрацездатності головуючий у справі формує медичний висновок про тимчасову непрацездатність відповідно до Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого наказом МОЗ; інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують; ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); наявності медичних показань на право одержання особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю, яка має порушення опорно-рухового апарату, автомобіля і протипоказання до керування ним, що визначаються відповідно до переліку медичних показань і протипоказань, затвердженого МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики; потреби у постійному догляді; потреби в отриманні соціальної, психолого-педагогічної, професійної, трудової та/або фізкультурно-спортивної реабілітації; обсягів та видів необхідних допоміжних засобів реабілітації та/або медичних виробів; потреби в отриманні реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я та у разі визначення такої потреби головуючий формує електронне направлення для надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я відповідно до Порядку організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 року №1268 «Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров`я»; ступеня стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений експертною командою у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого.

Після проведення оцінювання, прийняття та підписання в електронній системі рішення експертної команди на адресу електронної пошти особи, яка проходила оцінювання, надсилається витяг із рішення, що формується в електронній системі у зв`язку з прийнятим рішенням, та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності). У разі відсутності електронної пошти зазначені документи надсилаються протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).

Рішення експертних команд щодо результатів оцінювання можуть бути оскаржені особами, яким було проведено таке оцінювання (далі - скаржник) (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або до адміністративного суду (пункт 57 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи).

Відповідно до підпункту 5 пункту 8 названого Положення Центр оцінювання функціонального стану особи перевіряє під час оскарження рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання (медико-соціальної експертизи) та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.

ОБГРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини у даній справі стосуються правомірності/протиправності рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії №10464/25/986/ВП від 02.10.2025 року.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.09.2020 року у справі №821/1524/17 медико-соціальна експертна комісія є суб`єктом владних повноважень лише у вертикальних відносинах з особами, стосовно яких прийняте відповідне рішення.

Отже, суд має надати оцінку правомірності рішення Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», на яку покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи, в тому числі, чи таке рішення було прийнято з дотриманням Закону України «Про адміністративну процедуру».

Одночасно суд звертає увагу, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення про непідтвердження встановленої групи інвалідності, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку щодо наявності/відсутності підстав для встановлення інвалідності виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність оскаржуваного рішення виключно в межах дотримання процедури прийняття конкретного рішення.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі №817/820/16, від 17.12.2018 року у справі №819/3211/15, від 17.03.2020 року у справі №240/7133/19, від 30.11.2020 року у справі №200/14695/19-а, від 30.04.2021 року у справі №160/12235/19.

Позивач стверджує, що оскаржуване рішення відповідача є невмотивованим, не містить належного обґрунтування та правової оцінки обставин, що є грубим порушенням Закону України «Про адміністративну процедуру».

Надаючи оцінку даним твердженням позивача, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У постанові Верховного Суду від 28.11.2022 року у справі №826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

У постанові Верховного Суду від 12.09.2023 року у справі №420/14943/21 зазначено, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

На спірні правовідносини, в тому числі, поширюється дія Закону України від 17.02.2022 року №2073-IX «Про адміністративну процедуру».

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.4 Закону №2073-IX одним із принципів адміністративної процедури є принцип обґрунтованості.

Вимогами статті 8 цього ж Закону визначено, що адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи. Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону. Якщо адміністративний орган змінює оцінку та висновки в однакових чи подібних справах, він зобов`язаний надати належне обґрунтування такої зміни.

У витязі з рішення експертної команди №10006/25/389 від 23.11.2025 року в якості обґрунтування рішення зазначено, що функціональні порушення пацієнта відповідають критеріям легкого ступеня обмеження повсякденного функціонування, у зв`язку з чим підтверджено попереднє рішення експертної команди щодо відсутності підстав для встановлення групи інвалідності згідно з Постановою КМУ №1338 від 15.11.2024 року.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що вказане рішення відповідача не можна визнати вмотивованим та обґрунтованим, оскільки зі змісту наведеного неможливо зрозуміти причини, підстави та обставини, виходячи з яких відповідачем було прийняте оскаржуване рішення.

Як вважає апелянт, судом першої інстанції не було досліджено та взято до уваги п.20 рішення ЦОФСО, котрий він вважає належно обґрунтованим. Згідно п.20 рішення ЦОФСО від 23.11.2025 року, вказано: «детально ознайомившись з наданою медичною документацією, даними виписки №5242, у пацієнта мають місце бути функціональні порушення з боку серцево-судинної системи та опорно-рухового апарату, які не відповідають встановленню жодної з груп інвалідності».

Проаналізувавши дане твердження, колегія суддів вважає, що у ньому жодним чином не використано медичні характеристики з медичної документації позивача, не наведено оцінки впливу його захворювань на окремі види життєдіяльності, а лише описано, що було ознайомлено з наданою медичною документацією.

Колегія суддів зауважує, що до поданої відповідачу скарги позивачем долучено ряд документів різних медичних установ, якими підтверджено основний та сукупні діагнози позивача.

Вказані документи та інші медичні дані про стан здоров`я позивача були у розпорядженні відповідача.

Однак, оскаржуване рішення Центру оцінювання не містить належного обґрунтування підстав не врахування (відхилення) відповідачем обставин, викладених у скарзі та долучених в їх обґрунтування медичних документів про стан здоров`я позивача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що прийняття спірного рішення без урахування стану здоров`я позивача, без дослідження характеру захворювання та наявних медичних документів, суперечить вимогам згадуваних вище положень чинного законодавства.

Як вже зазначалось вище, перевірка правомірності встановлення позивачу групи інвалідності входить до повноважень відповідача. Однак, останній прийняв оскаржуване рішення без врахування медичних критеріїв та належної мотивації прийнятого рішення.

Отже, на переконання суду першої інстанції, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, у контексті спірних відносин належне дотримання процедури оцінювання повсякденного функціонування особи є фундаментальним показником правомірності прийнятого рішення, оскільки за умови протилежного нівелюється сенс законодавчого врегулювання такої процедури.

З урахуванням встановлених вище фактичних обставин справи суд погоджується з доводами позивача щодо недотримання відповідачем принципу належного урядування під час прийняття спірного рішення з огляду на порушення процедури його ухвалення.

Згідно з вимогами частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява №22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з вимогами ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо необхідності визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії №10006/25/389 від 23.11.2025 року, зобов`язати Центр оцінювання функціонального стану особи при Державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» повторно здійснити огляд ОСОБА_1 відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 1338 від 15.11.2024 року.

Колегія суддів вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача є належним та достатнім в даному випадку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325; 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. Джабурія

Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко