Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №400/1182/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/1182/26

Категорія 112040000Головуючий у суді І інстанції: Лісовська Н.В. час і місце ухвалення: спрощене провадження, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Семенюка Г.В.,

суддів – Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,

при секретаріВишневській А.В.

за участю сторін:

представник відповідачаБорова Ю.Д. (довіреність; посвідчення)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови, мотивуючи його тим, що Відповідач неправомірно в ході розгляду матеріалів ГУДПС у Миколаївській області від 27.10.2025 № 18119/Ж5/14/29/07/1910703502, складених за результатами фактичної перевірки, прийняв рішення про наявність підстав для накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 та виніс протиправну постанову від 17.12.2025 року № 18119/Ж5/14/29/07/1910703502-ДПС за порушення абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України. Позивач вказує на те, що Відповідачем порушено процедуру притягнення Позивача до відповідальності, а саме: не повідомлено Позивача про призначення та перенесення розгляду справи, що позбавило його можливості бути присутнім під час розгляду справи і, відповідно, брати участь у процесі прийняття рішення. Крім того, наведене в акті фактичної перевірки від 27.10.2025 року № 18119/Ж5/14/29/07/1910703502 порушення є виключно припущенням органу ДПС, яке не підкріплене жодним доказом. Відповідач не дослідив всіх обставин справи, не здійснив заходів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, належним чином не витребував відповідні документи про працевлаштування/укладення цивільно-правового договору та притягнув Позивача до відповідальності за порушення, якого не існувало.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 у справі № 400/1182/26 та ухвалити нове рішення, яким визнати протиправною та скасувати прийняту Південним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці постанову про накладання штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 18119/Ж5/14/29/07/1910703502-ДПС від 17.12.2025, згідно з якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) накладено штраф у розмірі 80 000,00 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що суд першої інстанції в порушення норм ст. 246 КАС України не навів своїх мотивів відхилення доводів Позивача про те, що сама лише присутність ОСОБА_3 у приміщенні кафе під час проведення перевірки, підписання нею окремих документів перевірки та отримання направлення на перевірку не є беззаперечним доказом існування трудових відносин. Суд першої інстанції в порушення норм ст. 90 КАС України належним чином не дослідив цивільно-правовий договір № 1 від 10.10.2025 року та не встановив, чи містять між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ознак трудових відносин.

Відповідач надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у якому повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у рішенні від 06.05.2026, у зв`язку з повним з`ясуванням судом обставин та належним дослідженням судом доказів, що мають значення для справи, відповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та правильним застосуванням норм матеріального права та вважає, що зазначене рішення не підлягає скасуванню.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та здійснює господарську діяльність на підставі запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 2010350000000257816 від 01.02.2023 р.

Фахівцями Головного управління ДПС у Миколаївській області проведена фактична перевірка у господарському об`єкті провадження господарської діяльності: АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , податкова адреса: АДРЕСА_2 .

За наслідками фактичної перевірки фахівцями Головного управління ДПС у Миколаївській області складено Акт фактичної перевірки від 27.10.2025 р. № 18119/Ж5/14/29/07/1910703502 (далі – Акт від 27.10.2025 р.).

Листом від 28.10.2025 р. Головним управлінням ДПС в Миколаївській області надано до Міжрегіонального управління матеріали фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 та Акт від 27.10.2025 р.

Відповідно до пп. 2 п. 2.2.20 Акту від 27.10.2025 р., перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в період з 17.10.2025 по 24.10.2025 в порушення статті 24 Кодексу законів про працю України, допустило працівників до роботи без своєчасного повідомлення центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку, постанови КМУ від 17.06.2015 №413 “Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту або припинення трудового договору з домашнім працівником”, із змінами і доповненнями, а саме: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), дата наказу 24.10.2025 р. №9, Дата та реєстраційний номер повідомлення № 9329355127 від 24.10.2025 р. 12:54:01, дата початку роботи 25.10.2025 р.

Листом № ПД/3.2/9963-25 від 04.11.2025 р. Відповідачем було направлено Позивачу повідомлення про початок адміністративного провадження, як особі, стосовно якої ініційовано адміністративне провадження на її юридичну адресу (пров. Радіо, 1-а, м. Миколаїв, 54029). Повідомлення направлено поштою, та було повернуто за закінченням терміну зберігання (рекомендований лист № 5401800094367 від 04.11.2025 р.).

Листом №ПД/3.2/9968-25 від 04.11.2025 р. Відповідачем було направлено Позивачу запрошення, як учаснику адміністративного провадження на слухання у адміністративній справі за порушення законодавства про працю, передбаченого частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України.

Листом №ПД/3.2/11015-25 від 04.12.2025 р. Відповідачем було направлено Позивачу повідомлення про перенесення розгляду адміністративного провадження, як учаснику адміністративного провадження та призначення слухання у адміністративній справі “Про накладення штрафу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю, передбаченого частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України”, на 17.12.2025 р. о 10:00 год. Запрошення направлено поштою (фіскальний чек №5401800010589 від 04.12.2025 р.).

17.12.2025 р. заступником начальника Міжрегіонального управління Володимиром Раілком проведено слухання по справі у присутності заступника начальника відділу з питань праці управління інспекційної діяльності у Миколаївській області Ігоря Карпєєва, головного державного інспектора відділу з питань праці управління інспекційної діяльності у Миколаївській області Пшеничної Олени та складено протокол.

В процесі слухання адміністративної справи встановлено, що Позивачем допущено ОСОБА_3 до роботи в порушення вимог ст. 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 “Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту”, а саме - 17 жовтня 2025 допущено до виконання трудових обов`язків продавця без укладання трудового договору оформленого наказом чи розпорядження роботодавця, та надання повідомлення до органів Державної податкової служби відносно цієї особи.

За результатами розгляду справи про накладення штрафу була складена Постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 17.12.2025 року №18119/Ж5/14/29/07/1910703502-ДПС Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, накладено стягнення з ФОП ОСОБА_1 , на користь державного бюджету України суми штрафу за абзацом 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України у примусовому порядку, у сумі 80 000,00 грн.

Згідно змісту оскаржуваної постанови:

Перевірка кафе “МАСКА СУШИ” розташованого за адресою: вул. Маріупольська (Московська), 37, м. Миколаїв, проводилася 17.10.2025, у присутності адміністратора суб`єкта господарювання продавця ОСОБА_3 .

17.10.2025 р. адміністратору КАФЕ “МАСКА СУШИ” Єсипенко Світлані Михайлівні під особистий підпис вручені направлення на перевірку від 15.10.2025 № 2396/14-29-07-10, 2398/14-29-07-10, запит про надання документів (копій документів) від 17.10.2025 № б/н, у т.ч. про надання у термін до 21.10.2025 трудових договорів з найманими працівниками/цивільно- правові угоди.

Також, ОСОБА_3 17.10.2025 під час проведення фактичної перевірки засвідчено підписом опис готівкових коштів на місці проведення розрахункової операції за адресою АДРЕСА_1 , що належать ФОП ОСОБА_1 та опис фактичних залишків запасів (товарно - матеріальних цінностей) станом на 14 год. 38 хв. 17.10.2025, що знаходились у місці продажу (господарському об`єкті) за адресою: АДРЕСА_1 , КАФЕ “МАСКА СУШИ”.

Згідно інформації з порталу електронних послуг ПФУ ОСОБА_3 значиться в розділі “Повідомлення про початок роботи за період з 01.10.2025”: категорія -1, номер наказу -9, дата наказу - 24.10.2025, дата початку роботи - 25.10.2025.

Заперечення до Акту перевірки від ФОП ОСОБА_1 та ГУ ДПС у Миколаївській області до Міжрегіонального управління не надходили.

Листом №ПД/3.2/11439-25 від 17.12.2025 р. Відповідачем було направлено поштою Позивачу повідомлення про розгляд справи та примірник постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №18119/ Ж5/14/29/07/1910703502-ДПС від 17.12.2025 р. (фіскальний чек №5401800097307 від 17.12.2025)

Вважаючи вказану постанову протиправною, Позивач звернулася до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 17.12.2025 року № 18119/Ж5/14/29/07/1910703502-ДПС, згідно з якою на позивачку накладено штраф у розмірі 80 000,00 грн. є правомірною та такою що не підлягає скасуванню.

П`ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Частиною 3 ст. 24 КЗпП передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Абзацом першим постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 “Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу” установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв`язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.

Частиною 1 ст. 259 КЗпП, передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад (ч. 2 ст. 259 КЗпП).

Згідно приписів п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затв. Постановою КМУ від 11.02.2015р. №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) - є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 54 пункту 4 Положення передбачено, що Державна служба України з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

Так, відповідно до Положення про Південне міжрегіональне управління Держпраці, затв. наказом Держпраці від 23.09.2022 р. №168, далі - Положення №168), Південне міжрегіональне управління Держпраці - є територіальним органом Держпраці, що їй підпорядковується.

Частиною першою статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Згідно частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом частин 5 статті 265 КЗпП України, у разі сплати юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, яка використовує найману працю, 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вручення постанови про накладення штрафу за порушення вимог законодавства про працю, передбаченого цією статтею, така постанова вважається виконаною.

Частиною 4 статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі Порядок №509), який визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами третьою - сьомою статті 53 Закону України “Про зайнятість населення”.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Положеннями пункту 2 Порядку №509 визначені підстави за наявності яких можуть накладатися штрафи, в тому числі за наявності акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю (абзац 7).

Відповідно до п.3 Порядку №509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

За приписами пункту 4 Порядку №509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.

Аналіз викладених норм, дає підстави для висновку, що роботодавці несуть відповідальність за використання найманої праці без оформлення трудових відносин у встановленому чинним законодавством порядку, тобто, без укладення трудового договору. При цьому, така відповідальність залежить від встановлення факту використання найманої праці.

Як свідчать матеріали справи, спірні відносини виникли з приводу порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Підставою для винесення оскаржуваної постанови, якою накладено штраф на Позивача слугував Акт перевірки від 27.10.2025 р., складений за результатами фактичної перевірки, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, зокрема зафіксований факт допущення 17 жовтня 2025 до виконання трудових обов`язків продавця без укладання трудового договору оформленого наказом чи розпорядження роботодавця, та надання повідомлення до органів Державної податкової служби відносно цієї особи.

Самостійною підставою для застосування санкції за порушення законодавства про працю є акт перевірки ДПС, її територіального органу, який в даному випадку слугував підставою для дослідження відповідачем матеріалів складених органами ДПС та вирішення питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

Як свідчать матеріали справи, згідно інформації з порталу електронних послуг ПФУ ОСОБА_3 значиться в розділі “Повідомлення про початок роботи за період з 01.10.2025”: категорія -1, номер наказу -9, дата наказу - 24.10.2025, дата початку роботи - 25.10.2025, однак станом на момент фактичної перевірки – 17.10.2025 р. - ОСОБА_3 була допущена Позивачем до роботи в порушення вимог ст. 24 КЗпП України та Порядку № 413.

Слід зауважити, що під час перевірки, яка здійснювалася за відсутності суб`єкта господарювання, укладений між позивачем та ОСОБА_3 договір про надання послуг від 10.10.2025 р., посадовим особам ДПС, на підтвердження правомірності допуску Єсипенко С.М. до роботи, для дослідження не надано. Вказаний факт вплинув на складення висновків Акта перевірки від 27.10.2025 р., на підставі якого і винесено уповноваженою особою Відповідача оскаржувану постанову.

Доводи Позивача про порушення процедури розгляду справи та неналежного повідомлення Позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду цієї справи, оскільки Відповідачем, на виконання вимог Порядку №509, статті 32 Закону України “Про адміністративну процедуру”, надіслано на юридичну адресу Позивача лист № ПД/3.2/9963-25 від 04.11.2025 р. про початок адміністративного провадження, лист №ПД/3.2/9968-25 від 04.11.2025 р. із запрошенням на розгляд справи, листом №ПД/3.2/11015-25 від 04.12.2025 р. з повідомленням про перенесення розгляду адміністративного провадження, а також лист №ПД/3.2/11439-25 від 17.12.2025 р. із постановою про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 17.12.2025 року №18119/Ж5/14/29/07/1910703502-ДПС, про що свідчать фіскальні чеки Укрпошти.

При цьому фактичні обставини одержання надісланої кореспонденції знаходяться за межами компетенції Міжрегіонального управління, оскільки відносини між оператором поштового зв`язку та адресатом знаходяться поза контролем управління та не залежать від нього.

Всі дії ФОП ОСОБА_1 говорять про ігнорування контролюючих органів (не надання документів до перевірки, не отримання надісланих повідомлень, відсутність на розгляді адміністративного провадження).

Твердження Позивача стосовно протиправності дій посадової особи Управління Держпраці щодо накладення на позивача штрафу виключно на підставі акту перевірки територіального органу ДПС без здійснення заходу державного нагляду (контролю) спростовуються висновками Верховного Суду щодо застосування норм права, згідно з якими акти перевірок ДПС є самостійними підставами для прийняття постанови про застосування штрафу органами Держпраці (постанови від 21 квітня 2021 року у справі № 260/586/20, від 28 січня 2021 року у справі № 380/1116/20 та від 17 квітня 2024 року у справі № 560/3981/23) й у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки, надання його Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, Держпраці відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб`єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством. Ці повноваження напряму визначені у нормах статті 265 Кодексу законів про працю України (постанова від 17 квітня 2024 року у справі № 560/3981/23).

Щодо посилання Позивача на ст. 16 Закон України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”, то суд зазначає, що ст. 265 КЗпП не застосовується, лише за умови самостійного виконання припису в повному обсязі. А факт подальшого оформлення трудових відносин не спростовує наявності порушення на момент перевірки.

Враховуючи те, що саме факт допуску працівника до роботи без укладення трудового договору та без подання повідомлення до органів ДПС є правовою підставою для застосування до Позивача штрафних санкцій та враховуючи встановлені обставини, зазначені в акті фактичної перевірки від 27.10.2025 р. № 18119/Ж5/14/29/07/1910703502, постанова Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 17.12.2025 року № 18119/Ж5/14/29/07/1910703502-ДПС, згідно з якою на позивачку накладено штраф у розмірі 80 000,00 грн. є правомірною та такою що не підлягає скасуванню.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з наступних підстав:

Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року по справі № 560/3981/23, право здійснювати контроль за додержанням законодавства про працю на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування з метою перевірки дотримання податкового законодавства закріплено за податковими органами згідно з частиною другою статті 259 Кодексу законів про працю України. За змістом пункту 80.10 статті 80, пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, якими регламентовано порядок оформлення результатів фактичної перевірки, результати такої перевірки у разі встановлення під час її проведення порушень оформлюються у формі акта, який складається та підписується посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), є документом, що підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Відповідальність за порушення законодавства про працю, у тому числі для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), передбачена нормами абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.

Тому, Верховний Суд констатує, що повноваження на проведення перевірки стосовно дотримання фізичними особами - підприємцями вимог законодавства про працю, виявлення, оформлення і фіксацію відповідних порушень (зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору належить податковому органу відповідно до закону.

Відтак, повноваження на проведення перевірки стосовно дотримання фізичними особами - підприємцями вимог законодавства про працю, виявлення, оформлення і фіксацію відповідних порушень (зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)) належить податковому органу відповідно до закону. При цьому повноваження щодо притягнення до відповідальності за вищевказані правопорушення шляхом накладення штрафу за законом (частина четверта статті 265 Кодексу законів про працю України) надані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, є Державна служба України з питань праці (Держпраці). Відповідні приписи про це наведені у пункті 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96. Пунктом 8 цього ж Положення передбачено, що Держпраці під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також підприємствами, установами та організаціями. Отже, у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки, надання його Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, Держпраці, відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб`єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством. У спірних відносинах розмір штрафу та суб`єкт, уповноважений його накладати напряму визначені у нормах статті 265 Кодексу законів про працю України.

Окрему увагу Верховний Суд звертає на те, що підзаконні нормативно правові акти приймаються на основі і для виконання законів. У такій ієрархії нормативно-правових актів виявляється конституційний принцип розподілу влади: на законодавчу, виконавчу й судову. Тому закони є основними проявами реалізації компетенції законодавчої влади, а підзаконні акти - виконавчих функцій держави, завдань виконавчої гілки влади, зокрема й Держпраці України (подібний підхід до розкриття юридичної природи підзаконних нормативних актів, визначення їх суті та характеру, порядку застосування продемонстровано у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 826/12323/18 та від 02 березня 2021 року у справі № 640/1171/19). За приписами частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативноправові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні їм суперечити, а відтак, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону необхідно застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Правова позиція такого змісту наведена у постанові Верховного Суду від 16 квітня у справі № 804/330/17.

Окрім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року по справі № 120/15621/23 Верховний Суд зазначає: «У постанові від 17.04.2024 у справі №560/3981/23 Верховний Суд вже надав відповідь на питання про те, чи передбачало законодавство, чинне станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин, повноваження відповідача стосовно накладення на позивачку штрафу за вчинення нею правопорушення, відповідальність за яке передбачена абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, на підставі акту, складеного податковим органом за результатом проведеної ним фактичної перевірки, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю», цитуючи відповідні висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.04.2024 у справі №560/3981/23, релевантні і до даної справи, та підсумовуючи, що «Суд вважає цю позицію застосовною до справи, що розглядається, і не вбачає підстав для відступу від неї».

Разом з тим у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року по справі № 560/11269/23 Верховний Суд вказує: «Таким чином, штрафи, передбачені положеннями частини другої статті 265 КЗпП України, можуть бути застосовані Держпраці виключно за умови наявності відповідного порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. На момент виникнення спірних правовідносин і станом на момент розгляду цієї справи саме Порядок № 509 є основним документом, що визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання (роботодавців) штрафів, зокрема, за порушення законодавства про працю. Внесення змін до деяких положень Порядку № 509 відповідно до Порядку № 823 та наступне визнання цих змін такими, що втратили чинність, згідно з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у справі №640/17424/19, не впливають на чинність в цілому Порядку № 509 та, відповідно, на результат вирішення спірних правовідносин.

Крім того, оцінюючи доводи позивача стосовно редакції Порядку № 509, яка діє внаслідок визнання нечинним Порядку №823, Суд зауважує, що відповідно до частини п`ятої статті 61 Закону України «Про правотворчу діяльність» від 24 серпня 2023 року № 3354-IX (набрав чинності 20 вересня 2023 року та буде введений в дію через один рік з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022), визнання нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), або таким, що втратив чинність, не відновлює дію нормативноправового акта або його окремого структурного елемента, що діяв до набрання чинності нормативно-правовим актом або окремим його структурним елементом, що визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), або таким, що втратив чинність».

Згідно направленню на перевірку ГУ ДПС в Миколаївській області від 15.10.2025 р №2396/14-29-07-10, в графі «отримано» зазначено представника ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_3 як адміністратора. При ознайомленні з матеріалами перевірки ГУ ДПС в Миколаївській області щодо ФОП ОСОБА_1 вказано адміністратором ОСОБА_3 , яка особисто під підпис отримала направлення на перевірку, крім того під підпис нею особисто отримано запит про надання документів від 17.10.2025 р., опис готівкових коштів, опис фактичних залишків запасів. Підпис та зазначення посади зроблено від першої особи, та не містить жодних заперечень стосовно невірно вказаного ПІБ або інших відомостей зазначеного працівника ФОП ОСОБА_1 .

В обґрунтування своєї позиції Апелянт зазначає, що судом першої інстанції було проігноровано та не досліджено належним чином обставини, а саме не дослідив докази існування цивільно-правового договору та не встановив правову природу відносин між позивачем та ОСОБА_3 .

Перевірка кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , проводилася 17.10.2025, у присутності адміністратора суб`єкта господарювання продавця ОСОБА_3 .

17.10.2025 адміністратору КАФЕ «МАСКА СУШИ» ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_2 ) під особистий підпис вручені направлення на перевірку від 15.10.2025 № 2396/14-29-07-10, 2398/14-29-07-10, запит про надання документів (копій документів) від 17.10.2025 № б/н, у т.ч. про надання у термін до 21.10.2025 трудових договорів з найманими працівниками/цивільно- правові угоди.

Також, ОСОБА_3 17.10.2025 під час проведення фактичної перевірки засвідчено підписом опис готівкових коштів на місці проведення розрахункової операції за адресою АДРЕСА_1 , що належать ФОП ОСОБА_1 та опис фактичних залишків запасів (товарно - матеріальних цінностей) станом на 14 год. 38 хв. 17.10.2025, що знаходились у місці продажу (господарському об`єкті) за адресою: АДРЕСА_1 , КАФЕ «МАСКА СУШИ».

Згідно інформації з порталу електронних послуг ПФУ ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) значиться в розділі «Повідомлення про початок роботи за період з 01.10.2025»: категорія -1, номер наказу -9, дата наказу 24.10.2025, дата початку роботи - 25.10.2025.

Враховуючи вищевикладене, а також висновки Головного управління ДПС у Миколаївській області, ФОП ОСОБА_1 допущено ОСОБА_3 до роботи в порушення вимог ст. 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту», а саме - 17 жовтня 2025 допущено до виконання трудових обов`язків продавця без укладання трудового договору оформленого наказом чи розпорядження роботодавця, та надання повідомлення до органів Державної податкової служби відносно цієї особи.

Відтак, позивачем допущено порушення вимог статті 24 КЗпП України, за що передбачена відповідальність, встановлена статтею 265 КЗпП України. Отже, накладення на Апелянта штрафу за наведене вище порушення вимог трудового законодавства за оскаржуваною постановою, є правомірним.

Щодо позиції апелянта стосовно того, що суд першої інстанції не застосував ст. 16 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»:

«Відповідно до ст. 16 Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи можуть здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, в частині додержання вимог цього Закону, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів.

У період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені ст. 265 КЗпП України, не застосовуються. Згідно пояснювальної записки до вказаного Закону, метою прийняття зазначеного Закону є забезпечення належного функціонування підприємств в умовах воєнного стану, зокрема шляхом дерегуляції трудових відносин, оперативного залучення працівників до роботи та зменшення надмірного регуляторного навантаження на роботодавців».

В обґрунтування своєї позиції Апелянт посилається на ст. 16 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», невірне тлумачення якої підіймалось і під час розгляду справи в першій інстанції.

Адже чітке зазначення в нормі Закону щодо виконання у встановлений строк припису звільняє роботодавця від штрафів, передбачених ст. 265 КЗпП України.

В даній справі жодним чином не йде мова про виконання припису, основною вимогою є визнання протиправною та скасування постанови №18119/ Ж5/14/29/07/1910703502-ДПС від 17.12.2025 р., таким чином відсутність умисного ухилення від вимог чинного законодавства та врахування при вирішенні питання щодо правомірності застосування штрафних санкцій в конкретно цій справі не застосовується.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року по справі № 400/1182/26, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст Постанови складено – 22 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач Г.В. Семенюк

Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький