Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №420/33941/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/33941/25

Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я. Дата і місце ухвалення: 04.08.2026р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення пенсії у подвійному розмірі періодів роботи на посаді завідуючого відділенням реанімації та інтенсивної терапії (відділення інтенсивної терапії) в комунальному закладі Херсонської обласної ради «Обласний кардіологічний диспансер» з 01.01.2004 р. по 31.03.2012 р., на посаді лікаря-анестезіолога палати інтенсивної терапії в комунальному некомерційному підприємстві «Херсонська обласна клінічна лікарня» Херсонської обласної ради з 03.04.2012 р. по 08.01.2020 р., на посаді лікаря-терапевта Снігурівської спеціалізованої туберкульозної лікарні №5 філії державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Миколаївській області з 10.06.2020 р. по 31.05.2022 р., з 01.07.2022 р. по 31.08.2022 р., з 01.12.2022 р. по 31.12.2022 р., з 01.04.2023 р. по 26.07.2023 р., а також на посаді начальника Снігурівської спеціалізованої туберкульозної лікарні №5 філії державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Миколаївській області з 27.07.2023 р по 01.09.2025 р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення пенсії у подвійному розмірі періоди роботи на посаді завідуючого відділенням реанімації та інтенсивної терапії (відділення інтенсивної терапії) в комунальному закладі Херсонської обласної ради «Обласний кардіологічний диспансер» з 01.01.2004 р. по 31.03.2012 р., на посаді лікаря-анестезіолога палати інтенсивної терапії в комунальному некомерційному підприємстві «Херсонська обласна клінічна лікарня» Херсонської обласної ради з 03.04.2012 р. по 08.01.2020 р., на посаді лікаря-терапевта Снігурівської спеціалізованої туберкульозної лікарні №5 філії державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Миколаївській області з 10.06.2020 р. по 31.05.2022 р., з 01.07.2022 р. по 31.08.2022 р., з 01.12.2022 р. по 31.12.2022 р., з 01.04.2023 р. по 26.07.2023 р., а також на посаді начальника Снігурівської спеціалізованої туберкульозної лікарні №5 філії державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Миколаївській області з 27.07.2023 р по 01.09.2025 р. та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 10.04.2025 р.;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач протиправно не зарахував до стажу роботи позивача у подвійному розмірі періодів його роботи на посаді завідуючого відділенням реанімації та інтенсивної терапії (в наступному відділення інтенсивної терапії) в комунальному закладі Херсонської обласної ради «Обласний кардіологічний диспансер» з 01.01.2004 р. по 31.03.2012 р., на посаді лікаря-анестезіолога палати інтенсивної терапії в комунальному некомерційному підприємстві «Херсонська обласна клінічна лікарня» Херсонської обласної ради з 03.04.2012 р. по 08.01.2020 р., на посаді лікаря-терапевта Снігурівської спеціалізованої туберкульозної лікарні №5 філії державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Миколаївській області з 10.06.2020 р. по 31.05.2022 р., з 01.07.2022 р. по 31.08.2022 р., з 01.12.2022 р. по 31.12.2022 р., з 01.04.2023 р. по 26.07.2023 р., а також на посаді начальника Снігурівської спеціалізованої туберкульозної лікарні №5 філії державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Миколаївській області з 27.07.2023 р по 01.09.2025 р..

Позивач зазначає, що вказаною бездіяльністю, відповідач порушив норми статті 60 Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. №1788-XII, відповідно до якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення пенсії у подвійному розмірі періодів роботи на посаді завідуючого відділенням реанімації та інтенсивної терапії (відділення інтенсивної терапії) в комунальному закладі Херсонської обласної ради «Обласний кардіологічний диспансер» з 01.01.2004 р. по 31.03.2012 р., на посаді лікаря-анестезіолога палати інтенсивної терапії в комунальному некомерційному підприємстві «Херсонська обласна клінічна лікарня» Херсонської обласної ради з 03.04.2012 р. по 08.01.2020 р., на посаді лікаря-терапевта Снігурівської спеціалізованої туберкульозної лікарні №5 філії державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Миколаївській області з 10.06.2020 р. по 31.05.2022 р., з 01.07.2022 р. по 31.08.2022 р., з 01.12.2022 р. по 31.12.2022 р., з 01.04.2023 р. по 26.07.2023 р., а також на посаді начальника Снігурівської спеціалізованої туберкульозної лікарні №5 філії державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Миколаївській області з 27.07.2023 р по 01.09.2025 р.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення пенсії у подвійному розмірі періоди роботи на посаді завідуючого відділенням реанімації та інтенсивної терапії (відділення інтенсивної терапії) в комунальному закладі Херсонської обласної ради «Обласний кардіологічний диспансер» з 01.01.2004 р. по 31.03.2012 р., на посаді лікаря-анестезіолога палати інтенсивної терапії в комунальному некомерційному підприємстві «Херсонська обласна клінічна лікарня» Херсонської обласної ради з 03.04.2012 р. по 08.01.2020 р., на посаді лікаря-терапевта Снігурівської спеціалізованої туберкульозної лікарні №5 філії державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Миколаївській області з 10.06.2020 р. по 31.05.2022 р., з 01.07.2022 р. по 31.08.2022 р., з 01.12.2022 р. по 31.12.2022 р., з 01.04.2023 р. по 26.07.2023 р., а також на посаді начальника Снігурівської спеціалізованої туберкульозної лікарні №5 філії державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Миколаївській області з 27.07.2023 р по 01.09.2025 р. та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 10.04.2025 р.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 04.08.2026 р. та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Враховуючи те, що з 01.01.2004 року набрав чинності Закон № 1058, яким не передбачаються пільги у вигляді зарахування стажу в подвійному розмірі для посад, на яких працював позивач, апелянт вважає, що з 01.01.2004 року відсутні законні підстави для обчислення стажу позивачки в подвійному розмірі.

В апеляційній скарзі вказано, що п.4 ст.24 Закону №1058 передбачено, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 30 листопада 2017 року звернувся до Головного управління з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).

З 14.12.2017 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області, як отримувач пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058.

17 серпня 2025 року ОСОБА_1 через веб-портал звернувся з заявою № ВЕБ-21001-ФС-25-166179 до Головного управління зареєстровану 18.08.2025 № 7335/Ю-2100-25, в якій також просив надати інформацію про причини незарахування у подвійному розмірі стажу роботи у відповідних інфекційних закладах охорони здоров`я з 01.01.2004 по день отримання звернення.

За результатом розгляду вищезазначеної заяви, Головним управлінням надано відповідь від 15.09.2025 № 8070-7335/Ю-02/8-2100/25, виключно інформаційного характеру.

У вказаній відповіді, зокрема, зазначено, що періоди роботи з 11.06.1986 року по 05.10.1991 року на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології в Херсонській басейновій лікарні, з 05.10.1991 року по 31.12.2003 року на посадах лікаря анестезіолога-реаніматолога, завідуючого відділенням реанімації та інтенсивної терапії в обласному кардіологічному диспансері зараховано до страхового стажу відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в подвійному розмірі.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 статті 42 Закону №1058 з 01.04.2022 року та з 01.04.2024 року позивачу проведено перерахунки пенсії з доданням страхового стажу.

За наявними в електронній пенсійній справі документами та даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, страховий стаж станом на 01.03.2025 року склав 65 років 11 місяців 13 днів (враховано по 28.02.2024).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивач має право на зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу, а тому дії відповідача щодо не здійснення такого зарахування є протиправними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 1 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (тобто до 01.01.2004 року) зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).

Так, відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 р. №909 (далі - Постанова №909).

Згідно абзацу 2 Постанови №909 лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) лікарняних закладів, лікувально-профілактичних закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіїв, амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладів переливання крові, закладів охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладів, санітарно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів мають право на пенсію за вислугу років при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України №303 від 8 жовтня 1997 року проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.

Таким чином, згідно вищевказаного Наказу МОЗ України відділення реанімації, які існували до його введення, перейменовані у відділення (групи) анестезіології та інтенсивної терапії і відділення інтенсивної терапії відповідно до переліку медичних спеціальностей, зареєстрованих Всесвітньою організацією охорони здоров`я із збереженням функціональних повноважень відділень реанімації.

Згідно роз`яснення, наданого Міністерством охорони здоров`я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 28 травня 2002 року №10.02.11/450 та від 21 червня 2002 року №02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Верховний Суд у постанові від 27.02.2020 року у справі №462/1713/17, підтвердив, що робота у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії має зараховуватися до стажу роботи в подвійному розмірі.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на зазначену норму процесуального закону, суд при вирішенні даної справи враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.02.2020 року у справі №462/1713/17.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06.04.2000 р. (далі - Закон №1645-ІІІ) інфекційні хвороби це розлади здоров`я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

Відповідно до ст.7 Закону №1645-ІІІ лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров`я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров`я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. У разі якщо перебіг інфекційної хвороби легкий, а епідемічна ситуація в осередку інфекційної хвороби благополучна, лікування такого хворого під систематичним медичним наглядом може здійснюватися амбулаторно, крім випадків, передбачених статтями 22, 27 і 31 цього Закону. Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою.

Згідно ст.1 Закону України «Про подолання туберкульозу в Україні» від 14.07.2023 р. №3269-IX туберкульоз - інфекційне захворювання, викликане мікобактерією туберкульозу.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п.п. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 05.10.1991 р. позивача було призначено на посаду лікаря-анестезіолога-реаніматолога в порядку переведення до Обласного кардіологічного диспансеру (наказ №125 від 05.10.1991 р.). З 01.02.1993 р. Позивач працював на посаді завідуючого відділенням реанімації та інтенсивної терапії Обласного кардіологічного диспансеру. З 04.01.2010 р. назву «відділення реанімації та інтенсивної терапії» змінено на «відділення інтенсивної терапії» комунального закладу Херсонської обласної ради «Обласний кардіологічний диспансер». З 03.04.2012 р. ОСОБА_1 було переведено на посаду лікаря-анестезіолога палати інтенсивної терапії анестезіологічного відділення Херсонської обласної клінічної лікарні (наказ №63к від 03.04.2012 р.). Звільнений з Херсонської обласної клінічної лікарні 08.01.2020 р. (наказ №108к від 19.12.2019 р.).

10.06.2020 р. позивача було призначено на посаду лікаря-терапевта Снігурівської спеціалізованої туберкульозної лікарні №5 (наказ №28/к-ТР від 10.06.2020 р.). 27.07.2023 р. позивача призначено на посаду начальника Снігурівської спеціалізованої туберкульозної лікарні №5 (наказ №49/к-тр від 27.07.2023 р.).

Таким чином, підтверджені записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.07.1981 р., а також наявними в матеріалах справи довідками КНП «Херсонська обласна клінічна лікарня» Херсонської обласної ради №115 від 24.09.2025 р. та філії державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Миколаївській та одеській областях вих.№19к-МН-25 від 25.09.2025 р., витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5, періоди роботи позивача на посаді завідуючого відділенням реанімації та інтенсивної терапії (відділення інтенсивної терапії) в комунальному закладі Херсонської обласної ради «Обласний кардіологічний диспансер» з 01.01.2004 р. по 31.03.2012 р., на посаді лікаря-анестезіолога палати інтенсивної терапії в комунальному некомерційному підприємстві «Херсонська обласна клінічна лікарня» Херсонської обласної ради з 03.04.2012 р. по 08.01.2020 р., на посаді лікаря-терапевта Снігурівської спеціалізованої туберкульозної лікарні №5 філії державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Миколаївській області з 10.06.2020 р. по 31.05.2022 р., з 01.07.2022 р. по 31.08.2022 р., з 01.12.2022 р. по 31.12.2022 р., з 01.04.2023 р. по 26.07.2023 р., а також на посаді начальника Снігурівської спеціалізованої туберкульозної лікарні №5 філії державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Миколаївській області з 27.07.2023 р по 01.09.2025 р., підлягають зарахуванню до його стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Посилання апелянта на відсутність підстав для подвійного зарахування стажу роботи позивача після 01.01.2004 року з огляду на набрання чинності 01.01.2004 року Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який не містить положень, аналогічних ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне:

Відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, положення Закону №1788-ХІІ застосовуються у частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

У постанові від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV та Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», то він мав би виключити із Закону України «Про пенсійне забезпечення» усі інші положення, чого зроблено не було.

Зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст.60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», не пов`язано із набранням чинності Закону №1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004 року.

Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки норми ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинними на теперішній час, а положення ст.24 Закону №1058-IV не скасовують та не зупиняють їх дію, незарахування відповідачем до стажу позивача у подвійному розмірі спірних періодів його роботи після 01.04.2004 року є протиправним.

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №689/872/17.

Таким чином, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позову не спростовують, а тому, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 вересня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук