Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №420/24454/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/24454/25

Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К. Дата і місце ухвалення: 02.06.2026р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за станом здоров`я, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (пп. 1 п. 2 ст. 15);

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за станом здоров`я, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (пп.1 п.2 ст.15);

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та надбавку за вислугу років, виплата яких передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (п.п.5,6) за 2024 та 2025 роки;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виплатити позивачу усю невиплачену матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та надбавку за вислугу років, виплата яких передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (п.п. 5,6) за 2024 та 2025 роки;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати позивачу у день виключення зі списків особового складу військової частини грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити виплату позивачу компенсацію вартості за неотримане речове майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що проходив військову службу за призовом по мобілізації на особливий період, на посаді стрільця-санітара 3-го відділення взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, як зазначає позивач при звільненні йому не в повному обсязі виплачено грошове забезпечення, що і зумовило звернутись до суду з даним позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо невирішення питання про нарахування та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 03.03.2025 року та прийняти рішення щодо нарахування і виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 та наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 02.06.2026 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що позивач як військовослужбовець, що проходив службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та був звільнений за станом здоров`я, підпадає під дію абзацу першого частини другої статті 15 Закону №2011- XI, а відтак має право при звільненні зі служби на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Крім того, апелянт зазначає, що у позивача виникло право на нарахування та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно за період проходження військової служби, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року, що безпідставно не враховано судом першої інстанції.

Також апелянт вказує про помилковість висновків суду першої інстанції в частині відсутності підстав для зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 03.10.2024 року та прийняти рішення щодо нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по особовому складу) від 12.06.2025 № 23-РС ОСОБА_1 звільнено у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я на підставі свідоцтва про хворобу № 2025-0605-1149-1761-3 від 05.06.2025 затвердженого протоколом засідання штатної 18 ВЛК № 2025-0610-1228-2431-3 від 10.06.2025 про непридатність до військової служби) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та вважається таким, що справи та посаду здав і направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно з наказом від 12.06.2025 № 23-РС ОСОБА_1 з 13.06.2025 року виключили із списків особового складу та всіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вислуга років станом на 13.06.2025 року становить: календарна 04 роки 06 місяців 14 днів; пільгова 00 років 00 місяців 24 днів; загальна 04 роки 07 місяців 08 днів. Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалась. Щорічна основна відпустка за 2023 рік використано терміном 10 діб. Щорічна основна відпустка за 2024 рік використано терміном 15 діб. Використано терміном 15 діб. Щорічну основну відпустку за 2025 рік та грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік не отримував. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 за 2025 рік не отримував. Додаткова відпустка за 2024-2025 роки, як учаснику бойових дій, передбачена статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не надавалась, грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку не виплачувалась.

03.02.2025 року ОСОБА_1 звернувся з рапортом до т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 за 2025 рік у зв`язку з лікуванням яке пов`язане із захистом Батьківщини строком більше 30 діб. До рапорту ОСОБА_1 надано наступні документи: копію військового квитка та копії медичних виписок та довідок, з яких вбачається, що позивач неодноразово проходив лікування в стаціонарних умовах: 28.04.2022-02.05.2022 у відділенні щелепно-лицевої хірургії КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР, 08.07.2022-20.07.2022 у ОВМКЦ ДПС України, 08.09.2022-21.09.2022 у лор-відділенні КЗ «МКЛ №1», м. Одеса, 27.03.2023-14.04.2023 у психіатричній клініці НВМКЦ «ГВКГ», 18.06.2023-19.07.2023 у Черкаській обласній психіатричній лікарні, 26.10.2023-30.10.2023 у терапевтичному відділенні КНП «Первомайська ЦРЛ», 29.12.2023-26.01.2024 у центрі №8 пароксизмальних станів КП «ДБКЛПД» ДОР, 19.08.2024-19.09.2024 у неврологічному відділенні КНП ООКЛ ООР, де під час перебування у відділенні було зафіксовано 2 судомних напади (І-ІІ). 19.09.2024- 30.09.2024 проходив лікування у ДУ «ТМО МВС України по Одеській області». 27.11.2024- 25.12.2024 проходив лікування у терапевтичному відділенні КНП «ООКМЦ» ООР, 27.12.2024-10.01.2025 у КНП «МКЛ №10» ОМР. 13.03.2025-10.04.2025 проходив лікування У КНП «ООМЦПЗ» ООР. 12.05.2025-23.05.2025 проходив лікування у КНП ЧЛ ЧМР, де 14.05.2025 та 16.05.2025 були зафіксовані генералізовані судомні напади (III-IV). Згідно акту засвідчення нападів епілепсії № 4219: у серпні, вересні 2024, лютому 2025 відмічались напади епілепсії (V-VII), 28.05.2025 був оглянутий неврологом ВМКЦ ПР та з рекомендаціями направлений до неврологічного відділення КНП «ЧЛ» з метою обстеження з подальшим переоглядом ВЛК.

Однак рапорт ОСОБА_1 був залишений без задоволення. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 за 2025 рік не виплачувалась.

Разом з цим, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по особовому складу) від 12.06.2025 № 23-PC наказано: Відповідно до або третього пункту 14 статті 10 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виплатити грошову компенсацію за 25 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік. Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10 Закону України «Про соціальний 1 правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виплатити грошову компенсацію за 20 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік. Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10 Закону України «Про соціальний 1 правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виплатити грошову компенсацію за 15 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік. Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виплатити грошову компенсацію за 15 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік. Відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустку» та пункту 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виплатити грошову компенсацію за 28 днів додаткової відпустки за 2024-2025 роки, згідно з учасником бойових дій (посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_1 від 17.09.2024 виданого Управлінням персоналу штату (військова частина НОМЕР_2 ). Виплатити відповідно до розділу ХХІІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260, грошову допомогу для оздоровлення на 2025 рік у сумі 21329,25 гривень Виплатити одноразову грошову допомогу, у разі звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 у розмірі 4% від місячного грошового заощадження за кожен повний календарний місяць військової служби за 39 (тридцять дев`ять) місяців (призваних на військову службу за призовим під час мобілізації на особливий період 24.02.2022 року). Виплатити солдату ОСОБА_1 щомісячну премію у розмірі 535% відсотків, нарахування за особливість проходження військової служби у розмірі 65 відсотків від посадового окладу, окладу за військове звання та нарахування за послуги років з 1 по 13 червня 2025 року.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову в частині позовних вимог, виходив з того, що позивач є військовослужбовцем, який проходив військову службу за призовом під час мобілізації в особливий період та звільнився зі служби за станом здоров`я, а отже, відповідач правильно обчислив розмір встановленої одноразової грошової допомоги при звільненні позивача, застосувавши спеціальну правову норму, яка регулює спірні правовідносини.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що в разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно. Реалізація цього права здійснюється шляхом подання відповідної заяви (рапорту) за місцем проходження військової служби. Відсутність такого звернення унеможливлює встановлення протиправності дій або бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах, а також факту порушення права позивача на отримання відповідної компенсації.

Також, позивачем не надано суду жодних доказів звернення до відповідача із рапортом, заявою чи іншим зверненням щодо нарахування або виплати надбавки за вислугу років за 2024 2025 роки, а також не надано доказів відмови у її виплаті чи неврахування під час нарахування грошового забезпечення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так, у першому реченні абз.1 п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон України №2011-ХІІ) визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Аналогічні норми містить п.1 розділу ХХХІІ Порядку №260, в якому зазначено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Водночас, приписи абз.7 п.2 ст.15 Закону №2011-XIІ обумовлюють, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Тож Закон №2011-XIІ містить пряму норму (абз.7 п.2 ст.15), яка право визначати умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, делегувала КМ України, який, своєю чергою, відповідно до п.2 ст.15 Закону № 2011-XIІ, постановою № 460 від 17.09.2014р. затвердив Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (Порядок № 460), де установлено окремий розмір одноразової грошової допомоги, яка виплачується військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та звільняються із служби.

Зокрема, у п.1 Порядку №460 визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, затверджений Міністерством оборони України (наказ № 260 від 07.06.2018р.).

Таким чином, положення Порядку №460, який затверджений постановою КМ України №460 від 17.09.2014р., унормували приписи п.2 ст.15 Закону №2011-XIІ щодо умов та порядку виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, і таким військовослужбовцям, відповідно до норм указаного нормативно-правового акта, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але ця сума не може бути меншою, ніж 25 відсотків їхнього місячного грошового забезпечення.

Отже, виходячи із положень абз.7 п.2 ст.15 Закону №2011-XIІ та п.1 Порядку №460, у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі, визначеному саме Порядком №460 (4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення).

У такому ж розмірі, як установлено під час судового розгляду, позивач отримав одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення в цій частині позовних вимог, оскільки з огляду на особливості спірних правовідносин, йому правильно нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, відповідно до чинної спеціальної норми, яка регулює відповідні правовідносини.

Щодо позовних вимог про виплату компенсації за неотримане речове майно, суд зазначає таке: основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України № 2011-XII від 20.12.1991 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон України № 2011-ХІІ).

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 9 Закону України № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За змістом частини 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 9-1 Закону України № 2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців, а також резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється за нормами і в строки, що визначаються відповідно центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно військовослужбовців, резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою від 16.03.2016 № 178 Уряд затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі за текстом - Порядок № 178).

Пунктами 2, 3 Порядку № 178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби.

Згідно з пунктами 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Тобто, з аналізу вказаних норм вбачається, що право на компенсацію вартості за неотримане речове майно визначається саме Законом, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за № 768/28898, затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі за текстом - Інструкція №232).

Пунктом 4 розділу І Інструкції №232 передбачено, що речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно.

Майно особистого користування - це предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців.

Інвентарне майно - це предмети військової форми одягу, взуття, спорядження, технічні засоби речової служби, обладнання, намети, брезенти, контейнери та інше устаткування, яке є власністю Міністерства оборони України та яким забезпечуються військовослужбовці за потреби у мирний час та особливий період.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ «Порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період» Інструкції № 232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».

Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Особливості речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період регламентовані розділом V Інструкції № 232.

Відповідно до пункту 1 розділу V Інструкції №232, основною метою речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період є створення умов, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань особливого періоду.

Відповідно до пункту 8 розділу V Інструкції №232, з уведенням воєнного часу військові частини і установи Збройних Сил переходять на забезпечення речовим майном з норм мирного часу на норми воєнного часу. Наявне речове майно і технічні засоби речової служби, які перебувають на поточному забезпеченні (отримані у мирний час), за винятком непридатного майна, використовуються на забезпечення потреб військ (сил). Строки носіння предметів у тилу обчислюються за нормами воєнного часу з дня їх видачі.

Пунктом 28 розділу V Інструкції №232 передбачено, що військовослужбовці, призвані на військову службу за мобілізацією, забезпечуються речовим майном за нормами забезпечення на особливий період.

Пунктом 30 розділу V Інструкції №232 встановлено, що особи сержантського, старшинського та рядового складу речовим майном забезпечуються за відповідними Нормами. Видача речового майна проводиться після прибуття їх до місця служби і зарахування до списків військової частини.

Військовослужбовці рядового, сержантського та старшинського складу, які проходили військову службу в мирний час за контрактом, на воєнний час забезпечуються на загальних підставах з усіма солдатами, матросами, сержантами та старшинами.

Військовослужбовці строкової служби, які звільняються в запас або відставку, а також ті, які вибувають у відпустку у зв`язку з хворобою та іншими обставинами, забезпечуються речовим майном згідно з Переліком предметів речового майна, яким забезпечуються військовослужбовці строкової служби під час їх звільнення з військової служби в запас, відставку або відправлення для здачі вступних іспитів у військові навчальні заклади, та видаються атестати на речове майно з відміткою про це у відповідних документах.

Зі змісту наведених вище норм законодавства вбачається, що в разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно. Реалізація цього права здійснюється шляхом подання відповідної заяви (рапорту) за місцем проходження військової служби.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до відповідача із рапортом (заявою) про виплату компенсації за неотримане речове майно відповідно до вимог пунктів 4, 5 Порядку №178.

Відсутність такого звернення унеможливлює встановлення протиправності дій або бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах, а також факту порушення права позивача на отримання відповідної компенсації.

Щодо позовних вимог про виплату надбавки за вислугу років за 2024 та 2025 роки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання виплачувати надбавку за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців розвідувальних органів), особам рядового і начальницького складу в розмірах згідно з додатком 16, а військовослужбовцям розвідувальних органів (крім військовослужбовців строкової військової служби) - в розмірі 3 відсотків посадового окладу за кожний календарний рік вислуги років, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

Разом із тим, встановлений частиною 2 статті 77 КАС України обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доведення правомірності своїх дій (бездіяльності) виникає виключно за умови доведення позивачем обставин, які свідчать про наявність відповідної спірної бездіяльності та порушення його прав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано суду жодних доказів звернення до відповідача із рапортом, заявою чи іншим зверненням щодо нарахування або виплати надбавки за вислугу років за 2024-2025 роки, а також не надано доказів відмови у її виплаті чи неврахування під час нарахування грошового забезпечення.

Крім того, з наданого суду наказу про звільнення вбачається, що позивачу здійснювалося нарахування грошового забезпечення, зокрема, за вислугу років за період з 01 по 13 червня 2025 року, що свідчить про фактичне застосування відповідної складової грошового забезпечення при розрахунках з позивачем.

Водночас позовні вимоги сформульовані узагальнено та не містять конкретизації щодо періодів, сум або підстав, за яких, на думку позивача, надбавка за вислугу років не була виплачена, а також не підтверджені жодними розрахунками, довідками про грошове забезпечення чи іншими первинними фінансовими документами.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині виплати надбавки за вислугу років за 2024-2025 роки є недоведеними та необґрунтованими, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Таким чином, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 вересня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук