Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №420/11806/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/11806/26

Категорія 105000000Головуючий у суді І інстанції: Хом`якова В.В. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Семенюка Г.В.,

суддів – Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року по справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській областi Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській областi Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, мотивуючи його тим, що необгрунтованим є застосування штрафу у розмірі 5100 грн., в постанові від 13.04.2026 року ВП №79027319 старшим державним виконавцем не встановлені конкретні обставини виконання чи не виконання позивачем вимог виконавчого листа № 420/19404/24, з урахуванням наданих копій документів. Будь-яких доказів на підтвердження того, що державним виконавцем перевірялись доводи, зазначені у листі ГУ ПФУ в Одеській області від 13.01.2026 за № 1500-0309-5/4916, матеріали виконавчого провадження не містять. Станом на день подання позовної заяви до суду залишок заборгованості, яка утворилась після виконання рішення суду по справі № 420/19404/24, становить - 344559,74 грн. та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації, буде виплачена після виділення Головному управлінню відповідних коштів. Державним виконавцем не взято до уваги для застосування відповідальності за невиконання рішення суду у вигляді штрафу повинні мати місце наступні умови: факт невиконання рішення про зобов`язання боржника виконати певні дії; невиконання зумовлено неповажними причинами.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року відмовлено в задоволенні позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання протиправною та скасування постанови ВП № 79027319 від 13.04.2026 про накладення штрафу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції не врахував, що за період з 01.10.2025 по 31.12.2025 виплачено по Постанові Кабінету Міністрів України № 821 - 36557,23 грн. Залишок боргу по справі ОСОБА_1 становить 344559,74 грн, виплата якого буде проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку. Судом першої інстанції проігноровано, що підстави тимчасової не виплати заборгованості з пенсійних виплат на виконання рішення суду, у зв`язку з набранням чинності Постанови № 821 та тривалого введення в дію оновленого програмного забезпечення, є поважними та такими, що не залежали від волі та дій Головного управління.

На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що з тексту рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 у справі № 420/19404/24 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з січня 2008 року отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

11.04.2023 позивач подала до ГУ ПФУ в Одеській області письмову заяву про переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу". Однак, у переведенні на інший вид пенсії позивачу було відмовлено з причини недостатності стажу державної служби. Вказану відмову позивач оскаржила до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі №420/18668/23, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2023 року, зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та повторно розглянути заяву від 11.04.2023 року щодо переведення з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області № 155450004259 від 02.05.2024 позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" у мінімальному розмірі у межах прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб: з 11.04.2023 - 2093 грн., з 01.03.2024 - 2361 грн. Не погоджуючись з таким розміром пенсії, обчисленим у мінімальному розмірі на рівні прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб та без урахування довідки про заробітну плату від 06.04.2023 №1500-0602- 8/40930, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 по справі №420/19404/24, яке набрало законної сили 30.07.2025, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області обчислити пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про державну службу" в розмірі 60% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, згідно довідки від 06.04.2023 №1500-0602- 8/40930, з 11.04.2023, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 належні суми пенсії з урахуванням уже виплачених сум, починаючи з 11.04.2023.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 05.09.2025 відкрито виконавче провадження за № 79027319 з виконання виконавчого листа № 420/19404/24, виданого 01.09.2026. Одночасно винесені постанови про стягнення виконавчого збору та розміру мінімальних витрат виконавчого провадження.

На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження Головним управлінням ПФУ в Одеській області листом від 16.09.2025 за № 1500-0309-5/154065 повідомлено Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України , що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 по справі №420/19404/24 буде виконано.

Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень винесено вимогу виконавця від 08.01.2026 за №79027319 про виконання рішення по справі № 420/19404/24.

На виконання вимоги державного виконавця за виконавчим провадженням ВП № 79027319 від 08.01.2026 року Головним управлінням ПФУ в Одеській області листом від 13.01.2026 за № 1500-0309-5/4916 повідомлено відповідача про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 по справі №420/19404/24, а саме: "Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області розпорядженням № 155450004259 від 10.10.2025 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про Державну службу". В результаті проведеного перерахунку розмір пенсії ОСОБА_1 з 11.04.2023 становить 16200,00 грн, з 01.03.2024 - 17489,52 грн, з 01.03.2025 - 18989,52 грн. Загальна сума боргу (з урахуванням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 по справі № 420/18668/23) за період з 11.04.2023 по 31.12.2025 становить 381116,97 грн, з яких: 283950,43 грн - минула заборгованість (з 11.04.2023 по 29.07.2025) та 97166,54 грн - поточна заборгованість (з 30.07.2025 по 31.12.2025). За період з 01.10.2025 по 31.12.2025 виплачено по Постанові Кабінету Міністрів України №821 - 36557,23 грн. Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень. Пунктом 5 Порядку передбачено, що виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік. Пунктом 6 Порядку також передбачено, що видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. ОСОБА_1 отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Згідно атестату від 17.10.2025 № 319 виплату пенсії проведено по 31.10.2025. У зв`язку із зазначеним, внести вірну суму заборгованості до переліку боргів (ПКМУ 821) неможливо з технічних причин. Також у період з листопада 2025 року по грудень 2025 року на поточний рахунок ОСОБА_1 перераховано 36557,23грн. Залишок боргу по справі ОСОБА_1 становить 344559,74 грн, виплата якого буде проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку (пункт 7 Порядку)".

13.04.2026 постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ВП № 79027319 був накладений на позивача штраф в розмірі 5100 грн. за невиконання судового рішення без поважних причин.

Позивач не погоджується з постановою про застосування штрафу, тому звернувся до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що застосування при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії, призначеної відповідно до Закону "Про державну службу", постанови Кабінету Міністрів України №821, якою змінюються умови та механізм виконання судових рішень, фактично створюється нова модель погашення заборгованості за судовими рішеннями у сфері пенсійних виплат через черговість/переліки/обмеження асигнувань, що призводить до відтермінування або частковості виконання остаточних судових рішень, що порушує принципи верховенства права й обов`язковості судового рішення, є протиправним.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

ЄСПЛ у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Так, статтею 1 Закону "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 5 Закону "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 18 Закону "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 4 статті 18 Закону "Про виконавче провадження" вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно із статтею 19 Закону "Про виконавче провадження" сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Боржник зобов`язаний, зокрема: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Згідно ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 26 вказаного Закону за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За правилами ч. 1 ст. 63 цього ж Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

В свою чергу, у відповідності до ч.ч. 2, 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 75 вказаного Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

ГУ ПФУ в Одеській області від 04.02.2025 , виконуючи рішення суду по справі № 420/19404/24, не було обчислено та виплачено ОСОБА_1 з 11.04.2023 пенсію в розмірі 60 % заробітної плати працюючого державного службовця.

Позивач стверджує, що розмір пенсії ОСОБА_1 становить з 11.04.2023 - 16200,00 грн, з 01.03.2024 - 17489,52 грн, з 01.03.2025 - 18989,52 грн., на підтвердження чого надано копію розпорядження ГУ Пенсійного фонду України в Одеській області № 155450004259 від 10.10.2025, сума недоплаченої пенсії за період квітень 2023 року - жовтень 2025 року становить 343137 грн. 93 коп.

З наданих суду додаткових пояснень вбачається, що ОСОБА_2 виплачено:

- в листопаді 2025 р. - 28908,46грн. пенсії, в т.ч. :- за жовтень 2025 року 4508,81 грн. відкладеної пенсії та 10219 грн. 16 коп. поточної та за листопад 2025 - 187,35 грн. відкладеної та поточної - 13993,14 грн.

- в грудні 2025 - 7648,77 грн., в т.ч.: за грудень 2025 року 187,35 грн. відкладеної пенсії та 7461,42 грн. поточної,

- в січні 2026 р.- взагалі не було виплати пенсії,

- в лютому 2026 р. - 1811.94 грн. за лютий 2026 р., в т.ч. 103 грн. відкладеної та 1708,94 поточної,

- в березні 2026 року - 1123,98 грн. березень 2026 р., в т.ч. 130,75 грн. відкладеної та 993,23 грн. поточної ,

- за квітень 2026 року - 1685,94 грн. за квітень 2026 року, в т.ч. 100 грн. відкладеної та 1585,94 поточної,

- за травень виплат не було.

Станом на 01.04.2026 заборгованість по пенсії ОСОБА_1 становить 422301,10 грн. Головним управлінням включено нараховані суми до реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу на безпосередню виплату. На підтвердження внесення до вищезазначеного Реєстру, позивачем надано до суду скріншот з Реєстру. Невиплата нарахованих грошових коштів обґрунтовується пенсійним органом відсутністю відповідних бюджетних асигнувань.

Верховний Суд в постановах від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19 та від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.10.2021 у справі №360/4708/20 та від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 зазначав, що невиконання пенсійним органом судового рішення, в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Суд погоджується з доводами апелянта про те, що у державного виконавця відсутні підстави для вирішення питання щодо накладення штрафу на боржника за невиконання без поважних причин рішення суду щодо виплати заборгованості, яка виникла внаслідок неповного нарахування та невиплат пенсії за період. що передує набранню рішенням суду законної сили.

Разом з тим, суд першої інстанції вірно зазначив, що немає поважної причини щодо не виплати ОСОБА_1 пенсії поточної в тому розмірі, яка нарахована.

Щодо посилань апелянта на здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень", суд зазначає наступне.

Постанова Кабінету Міністрів України № 821 запровадила механізм пропорційного фінансування. Це дозволяє Пенсійному фонду обмежувати або розтерміновувати виплати пенсій за судовими рішеннями, фактично виплачуючи лише частину від того, що присудив суд.

Постанови Кабінету Міністрів України повинні відповідати законам України, оскільки постанови мають підзаконний характер, тобто приймаються на основі та на виконання законів. Це означає, що будь-який нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів повинен узгоджуватися з Конституцією, законами та чинними міжнародними договорами, які мають вищу юридичну силу.

Постанови Кабінету Міністрів видаються саме для реалізації та виконання законів, а не для їх зміни чи суперечності їм. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.12.2025 у справі №320/31536/23.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, сформульовану у справі №640/5248/19 щодо оскарження постанови КМУ №649, в якій Суд вказує на неприпустимість встановлення Кабінетом Міністрів України підзаконним нормативним актом механізму, який фактично створює нову модель погашення заборгованості за судовими рішеннями у сфері пенсійних виплат через черговість/переліки/обмеження асигнувань, якщо такий механізм призводить до відтермінування або частковості виконання остаточних судових рішень та порушує принципи верховенства права й обов`язковості судового рішення.

Відтак, Порядком, затвердженим спірною постановою №821, звужено джерела виплати пенсій на виконання судових рішень до меж бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету / помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, що не передбачено положеннями законодавчих актів вищої юридичної сили, а саме: Конституції України та законів №1404-VIІІ та №4901-VI, якими врегульовано порядок виконання судових рішень, у тому числі тих, боржником за якими є державний орган (у даному випадку ПФУ).

Застосування до пенсіонера положень Порядку, затвердженого оскаржуваною Постановою №821, призводить до обмеження його конституційних прав на соціальний та судовий захист та на обов`язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Колегія суддів наголошує, що обов`язок доведення поважності причини невиконання у повному обсязі судового рішення покладається на боржника, який повинен надати належні та переконливі докази наявності такої поважної причини.

Водночас, боржником не надано відомостей щодо неможливості виконання зобов`язання та не наведено причин поважності невиконання рішення суду у визначений судом спосіб та у встановлений виконавцем строк.

Тобто, пенсійний орган зобов`язаний надавати державному виконавцю докази, які підтверджують невиконання рішення суду з поважних причин, проте, таких доказів ГУПФ не надано ані відповідачу, ані до суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що оскаржувана постанова про накладення штрафу у розмірі 5100 грн прийнята правомірно відповідно до приписів ст.ст.63, 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року по справі № 420/11806/26, - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач Г.В. Семенюк

Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький