Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №420/35551/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/35551/25

Категорія 112010200Головуючий у суді І інстанції: Бабенко Д.А. час і місце ухвалення: спрощене провадження, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Семенюка Г.В.,

суддів – Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, мотивуючи його тим, що 12.04.2021, у період перебування на державній службі їй було встановлено /підтверджено 2 групу інвалідності безстроково та, у зв`язку з встановленням другої групи інвалідності було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV. Позивач вказала, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.09.2025 № 951320129894 відмовлено у перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII “Про державну службу”, прийняте за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.09.2025 № 837, з підстав що оскільки на час звернення до Головного управління з відповідною заявою не досягла віку, встановленого ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, а пенсія по інвалідності Законом України “Про державну службу” не передбачена. На думку позивача, відповідач прийняв протиправне рішення, яким відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII “Про державну службу”, оскільки не враховано, що стаж державної служби понад двадцяти років станом на 01.05.2016 підтверджується доданими до заяви про перерахунок пенсії документами.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.09.2025 №951320129894 про відмову у перерахунку пенсії, прийняте за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.09.2025. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 15.09.2025, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Рішення Одеського окружного адміністративного суду 07.04.2026 по справі №420/35551/25 в частині - визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.09.2025 №951320129894 про відмову у перерахунку пенсії, прийняте за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.09.2025 та зобов`язанні Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 15.09.2025, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в повному обсязі в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ГУ ПФУ в Одеській області зазначає, що позивач, хоч і працювала станом на 01.05.2016 на посаді державного службовця та має більше 20 років стажу державної служби, проте не має права на призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону №3723 на підставі п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889, оскільки на час звернення до Головного управління з відповідною заявою не досягла віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати частково рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 у справі № 420/35551/25 та задовольнити її позовні вимоги повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Позивач надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у якому вказує на те, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Відповідач надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у якому вказує на те, що для призначення/переведені(перерахунку) Позивачу пенсії по інвалідності відповідно до Закону України “Про державну службу” підстав немає, тому права позивачки не були порушені жодним чином, Головне Управління Пенсійного фонду України діяло вчасно і послідовно в межах наданих законом повноважень.

На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію по інвалідності 2 групи, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою від 15.09.2025 про призначення/ перерахунок пенсії, в якій просила з 15.09.2025 перерахувати пенсію по інвалідності відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.09.2025 № 951320129894 про відмову у перерахунку пенсії, відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на інший вид пенсії за іншим Законом, оскільки заявниця не набула пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а пенсія по інвалідності Законом України «Про державну службу» - не передбачена.

Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.09.2025 № 951320129894, позивач звернулась до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.09.2025 №951320129894 про відмову у перерахунку пенсії, прийняте за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.09.2025 підлягають задоволенню.

П`ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, пунктами 10, 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XIІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 названого Закону, в тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Водночас приписами частини дев`ятої статті 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (частина десята статті 37 Закону № 3723-XII).

Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (частина дванадцята статті 37 Закону № 3723-XII).

Щодо посилання відповідача на те, що позивач не має права на призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону №3723 на підставі п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889, оскільки на час звернення до Головного управління з відповідною заявою не досягла віку, встановленого ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, то Закон №1058-IV не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку.

При цьому орган пенсійного фонду, як суб`єкт владних повноважень, при трактуванні норми Закону віддає перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України.

ЄСПЛ у п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України” зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 822/524/18.

Таким чином, відповідачем під час прийняття рішення від 23.09.2025 №951320129894 про відмову у перерахунку пенсії, яким відмовлено позивачу у переведенні з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України № 1058-IV, на пенсію по інвалідності відповідно до ст.37 Закону № 3723-XII, не враховано усі обставини, що мають значення для призначення даного виду пенсії позивачу, як наслідок, відповідач допустив неналежний розгляд поданих позивачем заяв і документів та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.09.2025 №951320129894 про відмову у перерахунку пенсії, прийняте за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.09.2025 підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи: - з 01.02.2013 по 18.12.2013 включно в Управлінні Пенсійного фонду України в Тарутинському районі; - з 26.08.2014 по 01.09.2025 включно в органах державної податкової служби, та з 15.09.2025 призначити/перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ “Про державну службу” у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, зазначеної в довідках Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 09.09.2025 № 357/15-32-10-02-12, виданих ОСОБА_1 , про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), станом на 01 вересня 2025 року, та від 09.09.2025 № 359/15-32-10-02-12 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, за серпень 2025 року, складених за формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 “Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб”, з урахуванням вже виплачених сум пенсій, суд зазначає наступне.

Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та здійснює підготовку документів для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Отже, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області при розгляді заяви позивача від 15.09.2025 року не розглянуло питання щодо наявності необхідного стажу у позивача для переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про державну службу”.

При цьому, судом надавалась оцінка правомірності відмови в переведенні позивача з пенсії по інвалідності, призначеної в порядку Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсію по інвалідності, призначену в порядку Закону України “Про державну службу”, в межах мотивів, наведених відповідачем у спірному рішенні, в той час як в цій справі, вирішення питання про призначення пенсії, а також обчислення, перерахунок та виплата пенсії належить до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України.

Отже, позовні вимоги позивача в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи: - з 01.02.2013 по 18.12.2013 включно в Управлінні Пенсійного фонду України в Тарутинському районі; - з 26.08.2014 по 01.09.2025 включно в органах державної податкової служби, та з 15.09.2025 призначити/перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ “Про державну службу” у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, зазначеної в довідках Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 09.09.2025 № 357/15-32-10-02-12, виданих ОСОБА_1 , про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), станом на 01 вересня 2025 року, та від 09.09.2025 № 359/15-32-10-02-12 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, за серпень 2025 року, складених за формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 “Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб”, з урахуванням вже виплачених сум пенсій, є передчасними та задоволенню не підлягають.

Оскільки прийняттю рішення про призначення пенсії передує процедура перевірки пенсійним органом заяви про призначення пенсії та документів поданих до неї та, що підставою для відмови у здійсненні позивачу переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України № 1058-IV, на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закон №3723-ХІІ слугувало те, що заявник не досяг пенсійного віку, то належним способом захисту порушеного права позивача буде задоволення позовних вимог позивача шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 15.09.2025, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області дублюють відзив на адміністративний позов (а.с. 73) були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останнього не спростовують.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року по справі № 420/35551/25, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Г.В. Семенюк

Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький