Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №420/15469/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: соціального захисту (крім соціального страхування), з них

Дата: 21 вересня 2026 р.

Справа: №420/15469/25

Суддя: Семенюк Г.В.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/15469/25

Категорія 112030000Головуючий у суді І інстанції: Бабенко Д.А. час і місце ухвалення: спрощене провадження, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Семенюка Г.В.,

суддів – Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Виконавчого комітету Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області у розгляді заяви ОСОБА_1 від 31.03.2023 про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації та пільг, викладену у листі від 05.11.2024 №7. Зобов`язано Виконавчий комітет Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області розглянути заяву позивача від 31.03.2023 по суті та прийняти за результатами її розгляду відповідне рішення у порядку та спосіб, визначені законодавством, із урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року заяву представника позивача – адвоката Константінеді Олександра Миколайовича про стягнення судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Виконавчого комітету Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області на користь ОСОБА_1 гривень 00 копійок. В задоволенні решти заяви відмовлено.

Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції змінити додаткове рішення суду, стягнувши з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 13539,00 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи частково заяву про стягнення судових витрат, суд першої інстанції не врахував, що підготовку зазначених в Акті процесуальних документів по справі №420/15469/25 було здійснено адвокатом в рамках укладеного із позивачем Договору, що його сторонами визнається та не заперечується. Щодо висновків суду в оскаржуваному рішенні про необхідність зазначати у поданих під час розгляду справи №420/15469/25 позивачем процесуальних документах про наявність представника позивача, то такі висновки є безпідставними та необґрунтованими з огляду на те що, усі перелічені в Акті процесуальні документи складалися адвокатом в рамках укладеного з позивачем Договору, натомість подавалися до суду позивачем, що сторонами Договору не заперечується.

На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями ч. 3 ст. 252 КАС України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з`їздом адвокатів України, формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Згідно частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підставі частин 4-7 цієї статті КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За правилами частини 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 та у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18.

Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18, за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

01 квітня 2026 року до суду надійшла заява представника позивача – адвоката Константінеді Олександра Миколайовича, в якій представник позивача просить стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача – ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати в розмірі 13539,00 грн, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13350,00 грн та поштових витрат, пов`язаних із розглядом справи у розмірі 189,00 грн.

На підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу представником позивача були надані наступні докази: копія Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №01/01 від 01.01.2025 (далі – Договір), акт надання-приймання юридичних послуг (професійної правничої допомоги) згідно договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.01.2025 №01/01 від 31.03.2026, квитанція №163658 від 15.05.2025, квитанція №2xDsvbfssMQ від 21.06.2025, квитанція №315308 від 24.07.2025, квитанція №vr-yTMFFBz4 від 24.07.2025, ордер про надання правничої допомоги серії АН №1946565 від 30.03.2026, виданий адвокатом Константінеді Олександром Миколайовичем на представництво інтересів ОСОБА_1 .

В постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Вказана позиція підтримана Верховним Судом в постановах від 01 червня 2022 року по cправі № 910/1929/19, від 18 травня 2022 року по cправі № 911/1825/20, від 23 лютого 2022 року по cправі № 914/653/21, від 15 червня 2021 року по справі № 912/1025/20.

В постанові від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна позиція викладена в постановах Великої Плати Верховного Суду від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 року по справі № 911/2737/17 метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. При визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналогічна правова позиція висловлена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 по справі № 826/841/17.

У пункті 269 рішення у цій справі ЄСПЛ зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, пункт 55).

Враховуючи складність справи, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, колегія суддів вважає, що співмірним розміром судових витрат, пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу, у даному випадку є 3000 грн., які необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Щодо поштових витрат, пов`язаних із розглядом справи у розмірі 189,00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до наданих представником позивача квитанцій, загальна вартість витрат позивача на поштову кореспонденцію становить:

за квитанцією №163658 від 15.05.2025 – 62,50 грн;

за квитанцією №2xDsvbfssMQ від 21.06.2025 – 41,50 грн;

за квитанцією №315308 від 24.07.2025 – 45,00 грн;

за квитанцією № vr-yTMFFBz4 від 24.07.2025– 0,00 грн.

Загальна підтверджена вартість витрат на відправлення поштової кореспонденції становить 149,00 грн.

Так, п.5 ч.3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Положеннями ч.1 ст.138 КАС України визначено, що розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Частиною 7 ст.139 КАС України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, з аналізу наведених правових норм, вбачається, що документально підтверджені судові витрати, зокрема, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Як вбачається з додатків до заяви представника ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат від 01.04.2026, загальна вартість понесених позивачем поштових витрат становить – 149,00 грн.

Отже, вищезазначені витрати у сумі 149,00 грн пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій (направленням процесуальних документів сторонам у справі та до суду), а тому є судовими втратами в розумінні ч.1 ст.138 КАС України та підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Згідно п.4 ч.1, ч.4 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав про стягнення судових витрат, однак зазначив невірну суму, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду в цій частині.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - задовольнити частково.

Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року по справі № 420/15469/25, - змінити, виклавши п. 2 резолютивної частини у наступній редакції:

«Стягнути з Виконавчого комітету Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (вул. Дружби, буд. 27, с. Степанівка, Роздільнянський р-н, Одеська обл., 67430, код ЄДРПОУ 43920283) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 3149 (три тисячі сто сорок дев`ять) гривень 00 копійок.»

В решті додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року по справі № 420/15469/25, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Г.В. Семенюк

Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький

Оригінал: reyestr.court.gov.ua