Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №420/36519/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/36519/25

Головуючий в 1 інстанції: Бабенко Д.А. Дата і місце ухвалення: 30.07.2026р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Адміністрації Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального управління морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Регіонального управління морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з 05.01.2015р. по день фактичної виплати 11.09.2025р.;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з 05.01.2015р. по день фактичної виплати 11.09.2025р., виплату провести з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

- визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з 04.11.2016р. по день фактичної виплати 24.10.2025р.;

- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з 04.11.2016р. по день фактичної виплати 24.10.2025р., виплату провести з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

- визнати протиправною бездіяльність Регіонального управління морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з 01.08.2018р. по день фактичної виплати 12.08.2025р.;

- зобов`язати Регіональне управління морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з 01.08.2018р. по день фактичної виплати 12.08.2025р., виплату провести з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі №420/27785/24, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року, 12 серпня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11 вересня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 та 24 жовтня 2025 року Адміністрацією Державної прикордонної служби України виплачено на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення на сумі 66182,07 грн., в сумі 26640,72 грн. та в сумі 75466,26 грн. відповідно. Однак, здійснюючи виплату зазначеної заборгованості з індексації грошового забезпечення, відповідачі не нарахували та не виплатили позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати цих сум, як це передбачено Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з 01.12.2015р. по день фактичної виплати 11.09.2025р.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з 01.12.2015р. по день фактичної виплати 11.09.2025р..

Визнано протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з 04.11.2016р. по день фактичної виплати 24.10.2025р.

Зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з 04.11.2016р. по день фактичної виплати 24.10.2025р.

Визнано протиправною бездіяльність Регіонального управління морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з 01.08.2018р. по день фактичної виплати 12.08.2025р.

Зобов`язано Регіональне управління морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з 01.08.2018р. по день фактичної виплати 12.08.2025р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині задоволення позову Регіональне управління морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України, Адміністрація Державної прикордонної служби України та ІНФОРМАЦІЯ_3 подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з`ясування судом обставин справи, просять скасувати рішення від 30.07.2026р. у відповідній частині, з ухваленням по справі нового судового рішення – про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

В своїх скаргах відповідачі зазначають, що при вирішенні спору судом першої інстанції залишено поза увагою, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» проводиться лише у випадку затримки грошових доходів громадян, які не мають разового характеру. Натомість, перерахунок грошового забезпечення не входить до переліку грошових доходів громадян, визначених ч.2 ст.2 Закону, має характер одноразової виплати на підставі рішення суду. А відтак, сума виплаченої індексації - різниці ОСОБА_1 за рішенням суду в порядку виконання не є об`єктом для компенсації в розумінні Закону та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159, та не може нараховуватися компенсація згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів» у зв`язку з порушенням строків їх виплати, оскільки норми цього Закону на цю виплату не поширюються.

Апелянти просять суд апеляційної інстанції врахувати, що так як у даному випадку сума доходу нарахована відповідно до рішення суду, то підстава для виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати могла виникнути лише у зв`язку з невиконанням рішення суду. Апелянтами не було допущено порушення термінів щодо виплати доходу за рішенням суду, а тому підстави для визнання протиправною їх бездіяльності у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення та зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення – відсутні.

ОСОБА_1 також подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 30.07.2026р. в частині відмови в задоволенні його вимог про стягнення з відповідачів на користь позивача разом із компенсацією втрати частини доходів податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004р. №44. З посиланням на не повне з`ясування судом обставин справи, не правильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення у відповідній частині з ухваленням в цій частині по справі нового судового рішення – про задоволення його позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що зі змісту Порядку №44 та пункту 168.5 ст. 168 ПК України слідує висновок про наявність у Регіонального управління морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_2 обов`язку вжити заходів з виплати грошової компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, зокрема при виплаті індексації грошового забезпечення.

З посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.06.2020р. у справі №825/761/17, апелянт зазначає, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

ІНФОРМАЦІЯ_3 подало письмовий відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначило, що позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача разом із компенсацією втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасним розрахунком, податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку №44, не підлягають задоволенню, оскільки компенсація втрати частини доходів у зв`язку із затримкою їх виплати не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця. Механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою виключно грошового забезпечення, до якого входить: посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, щомісячні (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 2015 року ОСОБА_1 проходив службу в органах Державної прикордонної служби України.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року по справі №420/27785/24, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року, частково задоволено позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 03.11.2016р. із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, січень 2008 року.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 03.11.2016р. із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород поліцейськими та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, та особами рядового i начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15 січня 2004 року №44.

Визнано протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 04.11.2016р. по 28.02.2018р. із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, січень 2008 року.

Зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 04.11.2016р. по 28.02.2018р. із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

Визнано протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018р. по 31.07.2018р. індексації грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078.

Зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4310,63 грн. в місяць за період з 01.03.2018р. по 31.07.2018р. включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

Визнано протиправною бездіяльність Регіонального управління морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.08.2018р. по 05.12.2019р. індексації грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078.

Зобов`язано Регіональне управління морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4310,63 грн. в місяць за період з 01.08.2018р. по 05.12.2019р. включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.06.2025р. по справі №420/27785/24 на користь ОСОБА_1 виплачено перераховані суми грошового забезпечення, а саме:

12.08.2025р. Регіональним управлінням морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України в сумі 66182,07 грн.;

11.09.2025р. ІНФОРМАЦІЯ_3 в сумі 26640,72 грн.;

24.10.2025р. Адміністрацією Державної прикордонної служби України в сумі 75466,26 грн.

Проте, відповідачами, в порушення ст.4 Закону №2050-III, одночасно із зазначеними виплатами не нараховано і не виплачено на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Вважаючи бездіяльність відповідачів щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 у відповідній частині, дійшов висновку, що позивач набув право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати в порядку, визначеному Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно статті 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

У відповідності до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Уряд прийняв постанову від 21 лютого 2001 року №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пунктами 2, 3 вказаного Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Зміст зазначених норм права дає підстави дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Тобто законодавець пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 24 січня 2023 року по справі №200/10176/19-а, від 31 липня 2024 року по справі №480/1704/19, від 21 серпня 2024 року у справі №200/63/23.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Такі кошти спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29.03.2023р. у справі №120/9475/21-а, від 15.10.2020р. у справі №240/11882/19, від 13.01.2020р. у справі №803/203/17 та від 22.06.2018р. у справі №810/1092/17, які також враховуються судом при вирішенні даної справи відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.

Компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

Як вже зазначалося колегію суддів, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року по справі №420/27785/24, зобов`язано Регіональне управління морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України, Адміністрацію Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення.

Саме на виконання цього рішення остаточна виплата позивачу доходу у вигляді:

індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.08.2018р. до 05.12.2019р. проведена Регіональним управлінням морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України 12.08.2025р.;

індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. до 03.11.2016р. проведена ІНФОРМАЦІЯ_3 11.09.2025р.;

індексації грошового забезпечення за період з 04.11.2016р. до 28.02.2018р. проведена Адміністрацією Державної прикордонної служби України 24.10.2025р.

Тобто, відповідні виплати здійснено відповідачами з порушенням строків виплати грошового забезпечення більше ніж на один місяць.

Викладене є підставою для отримання позивачем компенсації втрати частини доходу.

Стосовно посилання апелянтів на те, що підставою для виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є затримка на один і більше календарних місяців виплати доходів згідно з рішенням суду, колегія суддів зазначає таке.

Як мовилося вище, компенсація за порушення строків виплати доходу виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата, індексація тощо) особи з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат та її виплата проводиться незалежно від порядку і підстав їх (доходів) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

При цьому, відповідно до статті 4 Закону №2050-ХІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Слід зазначити, що спірне питання неодноразово було предметом касаційного розгляду.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 24.01.2025р. у справі №380/1607/24 зазначив, що право на компенсацію втрати частини доходу в особи пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Компенсація, передбачена положеннями Закону №2050-ХІІІ і Порядку №159, виплачується саме у разі порушення строків виплати доходу, а не у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення, несвоєчасного виконання рішення суду тощо.

Аналогічний підхід застосував Верховний Суд у постанові від 04.09.2025р. у справі №420/16557/24, за наслідком розгляду спірних правовідносин щодо виплати компенсації втрати частини доходу, у зв`язку з його несвоєчасною виплатою, в якій суд за наслідком розгляду касаційної скарги позивача, посилаючись на вищевказану позицію Верховного Суду у справі №380/1607/24, також виснував, що виплата компенсації здійснюється у разі порушення строків виплати доходу, а не у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення, несвоєчасного виконання рішення суду тощо.

Колегія суддів вважає, що зазначений висновок суду касаційної інстанції містить аналіз застосовуваних норм права, зокрема положень Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 у контексті спірних правовідносин та встановлених судом обставин справи.

З огляду на зазначене, на думку колегії суддів, указані вище висновки є цілком релевантними до спірних правовідносин, а тому в силу положень частини 5 статті 242 КАС України підлягають застосуванню при вирішенні цієї адміністративної справи.

Колегія суддів вважає необхідним наголосити на тому, що відповідно до статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); тощо.

Таким чином, посилання апелянтів на те, що у них не виник обов`язок нарахувати позивачу компенсацію, ґрунтуються на помилковому та однобічному трактуванні норм права та наведеної позиції Верховного Суду.

До того ж, ані Закон №2050-ХІІ, ані Порядок №159 не містять жодних вказівок стосовно того, що така компенсація має бути виплачена протягом місяця з дня набрання чинності рішенням суду, у цих нормативно-правових актах мова йде про місячний строк щодо виплати доходу.

Висновки колегії суддів у даній справі узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02 липня 2026 року по справі №420/17627/24.

Підсумовуючи наведене у сукупності колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 .

Доводи апеляційних скарг Регіонального управління морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_2 таких висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарг відповідачів колегія суддів не вбачає.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимог щодо зобов`язання відповідачів провести виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку №44, суд першої інстанції виходив з того, що виплата грошової компенсації податку військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Проте, компенсація втрати частини доходів у зв`язку із затримкою їх виплати не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, тому положення Порядку №44 на вказані правовідносини не розповсюджуються.

Колегія суддів вважає правильними такі висновки суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо протилежного з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Пункти 4 та 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З огляду на викладене, оскільки компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, виплата якої є спірною в даному рішенні, не є безпосередньо грошовим забезпеченням та за своєю правовою природою є компенсацією за протиправні дії чи бездіяльність роботодавців та додатковою гарантією працівників, є такою що не пов`язана з виконанням позивачем обов`язків військової служби, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, які визначені Порядком №44.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про наявність у Регіонального управління морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_2 обов`язку вжити заходів з виплати грошової компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, зокрема, при виплаті індексації грошового забезпечення.

Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта, оскільки питання щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб при виплаті індексації грошового забезпечення було предметом спору у справі №420/27785/24 та відповідні вимоги задоволено судом.

Натомість, при зверненні з даним позовом позивач просив здійснити виплату грошової компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб при виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, що не охоплюється положеннями Порядку №44.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги позивача колегія суддів також не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Адміністрації Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_2 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 вересня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук