Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №420/23485/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/23485/25

Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А. Дата і місце ухвалення: 10.07.2026р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно протиправного утримання ОСОБА_1 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформлення щодо нього постанови про придатність до військової служби з порушенням процедури проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями відповідно до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008р. №402;

- скасувати постанову про придатність ОСОБА_1 до військової служби у зв`язку з порушенням процедури проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями відповідно до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008р. №402.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 06.06.2025р. ОСОБА_1 був проти своєї волі, протиправно, без працівників поліції, без складання протоколу про адміністративне затримання затриманий ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Одеса. Після доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 було оформлено довідку ВЛК, з якою його ніхто не ознайомлював, при цьому, жодним лікарем позивач не оглядався, аналізів не здавав. Позивач стверджував, що відповідачем, з моменту незаконного його затримання з метою ніби то перевірки військово-облікового документа (який у нього був), було порушено норми ст.ст. 260-263 КУпАП, якими регулюється застосування такого заходу як адміністративне затримання. Вказаними нормами працівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки не уповноважено на здійснення заходів щодо адміністративного затримання осіб; здійснювати відповідні дії можуть лише органи внутрішніх справ (національної поліції) на строк, не більше 3 годин. З моменту незаконного затримання та подальшого незаконного утримання ОСОБА_1 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 представники відповідача проігнорували вимогу позивача видати йому повістку із зазначенням конкретної мети для явки за викликом. Крім того, відповідачем відмовлено позивачу у видачі направлення на ВЛК, сформованого в електронній системі Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або у паперовій формі з подальшою реєстрацією в журналі реєстрації направлень на ВЛК; військово-лікарську експертизу проведено лікарями без участі ОСОБА_1 , якому в подальшому відмовлено у видачі результатів проходження ним медичного огляду ВЛК ТЦК та СП та постанови у вигляді довідки, передбаченої додатком 4 до Положення №402.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з`ясування судом обставин справи, просить скасувати рішення від 10.07.2026р., з ухваленням по справі нового судового рішення – про задоволення його позову у повному обсязі.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно визначив предмет спору, ототожнивши вимогу про порушення процедури проведення військово-лікарської експертизи з вимогою про оскарження результату (висновку) такої експертизи. Предметом спору є оскарження порядку (процедури) проведення такого огляду, а саме - вчинення відповідачами дій, які за своєю суттю є формальним, фіктивним оформленням результатів експертизи за відсутності самого огляду: без фактичної явки позивача на прийом до лікарів-членів комісії, без проходження лабораторних досліджень, без оформленого у встановленому порядку направлення, без реєстрації такого направлення в журналі за формою Додатка 12 до Порядку № 560, без ознайомлення позивача з довідкою ВЛК під підпис. При цьому, перевірка дотримання процедури прийняття висновку ВЛК належить до предмета судового контролю та не потребує попереднього звернення до вищої ВЛК.

Також, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції обмежився висновком про те, що аргументи представника позивача щодо незаконного затримання і примусового доставлення позивача до приміщення РТЦК та СП виходять за межі публічно-правових відносин та не підтверджені жодним доказом, не навівши жодного мотиву на обґрунтування такого висновку. Позивач у позовній заяві навів конкретні нормативні порушення, які підлягали перевірці судом: недотримання уповноваженими представниками РТЦК та СП порядку фото- і відеофіксації процесу пред`явлення та перевірки військово-облікового документа, передбаченого пунктом 52 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560; невручення позивачу повістки із зазначенням мети виклику, місця, дня і часу явки, як цього вимагають пункти 28, 29 цього ж Порядку; ненадання позивачу можливості письмово зафіксувати свою відмову від проходження огляду (за умови, що така відмова взагалі мала місце); неповідомлення родичів позивача про його фактичне затримання та доставлення до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін. Відповідач зазначає, що апелянт фактично повторює доводи, які вже були предметом дослідження суду першої інстанції, однак не наводить обставин або доказів, які б свідчили про неправильне встановлення судом фактичних обставин справи чи неправильне застосування норм права. Зміст позовної заяви свідчить, що ОСОБА_1 просив, зокрема, визнати протиправними дії щодо «оформлення щодо нього постанови про придатність до військової служби з порушенням процедури проведення військово-лікарської експертизи» та скасувати постанову про придатність до військової служби. Отже, спір безпосередньо стосувався правомірності постанови ВЛК про придатність позивача до військової служби. При цьому, апелянт не може змінити фактичний предмет спору лише шляхом іншого його формулювання в апеляційній скарзі. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що перевірка постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо дотримання умов і критеріїв медичного огляду належить до компетенції відповідної штатної ВЛК, зокрема ВЛК регіону, яка має повноваження щодо перегляду та скасування постанов підпорядкованих ВЛК. Доводи апеляційної скарги про те, що звернення до ВЛК регіону або ЦВЛК необхідне виключно у випадку незгоди з медичним висновком по суті, а не у випадку порушення процедури, не спростовують висновків суду першої інстанції. Доводи апелянта про те, що він не проходив медичного огляду, не здавав аналізів та не був оглянутий лікарями, є його суб`єктивними твердженнями, які самі по собі не можуть бути достатньою підставою для скасування судового рішення.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період, що підтверджується витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 07.06.2025р. №64.

Згідно довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 №2025-0607-0953-3703-0 від 07.06.2025р. ОСОБА_1 , за результатами проведеного медичного огляду військово-лікарською комісією, визнаний придатним до військової служби на підставі графи ІІ Розкладу хвороб.

Стверджуючи, що військово-лікарську експертизу проведено щодо нього з порушенням встановленого законодавством порядку, зокрема, вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008р. №402, а також про те, що у ІНФОРМАЦІЯ_3 не було повноважень та підстав для його затримання, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції визнав необґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 та відмовив у їх задоволенні. Суд зазначив, що аргументи представника позивача щодо незаконного затримання ОСОБА_1 і примусове доставлення його до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 виходять за межі публічно-правових відносин та не підтверджені жодним доказом. Також, суд зазначив, що згідно з Положенням №402 перевірка рішення ІНФОРМАЦІЯ_9 на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402, при проведенні медичного огляду військовозобов`язаного, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК. Натомість, не погоджуючись із постановою (довідкою) ВЛК та зафіксованими у ній висновками, позивач не надав доказів на підтвердження його звернення до регіональної ВЛК зі скаргою чи заявою щодо перегляду такого, як і не надав доказів звернення зі скаргою до ЦВЛК.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 1 Закону України від 06.12.1991р. №1934-ХІІ «Про Збройні Сили України» передбачено, що Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Як визначено ст.5 Закону №1934-ХІІ особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.

За визначенням ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ окреслено, що військовий обов`язок включає, зокрема, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно ч.7 ст.1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який з урахуванням Закону України від 22.05.2022 №2263-ІХ та інших актів права з цього приводу, триває і досі.

За визначенням ст.1 Закону України від 21.10.1993р. №3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону №3543-ХІІ зміст мобілізаційної підготовки включає, зокрема, військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; підготовку та накопичення військово-навчених людських ресурсів призовників, військовозобов`язаних та резервістів для комплектування посад, передбачених штатами воєнного часу.

За змістом ч.5 ст.22 Закону №3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч. 13 ст. 2 Закону №2232-ХІІ громадяни України, які призиваються або приймаються на військову службу, а також військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.

Отже, проходження військово зобов`язаною особою обов`язкового медичного огляду є невід`ємною складовою військового обов`язку.

Відносини з проведення військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України унормовані приписами Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008р. №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008р. за №1109/15800 (далі - Положення №402).

Згідно п.1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Відповідно до п.2.1 розділу І Положення №402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Згідно п.2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом.

До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах).

Відповідно до п. 2.4.4, 2.4.5 розділу І Положення №402, на ВЛК регіону покладаються, зокрема, організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЛК, контроль за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності.

ВЛК регіону, серед іншого, має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК та давати їм роз`яснення з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров`я (установах), військових частинах; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК.

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку. (п.2.4.10 розділу І Положення №402)

Згідно пп. 2.5.1, 2.5.3, 2.5.4 розділу І Положення №402, до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

До складу ВЛК (ЛЛК) ТЦК та СП входять медичні працівники закладу охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, визначеного рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (голови обласної, Київської міської військових адміністрацій, а також районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів).

Штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.

Відповідно до п.1.1 розділу ІІ Положення №402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Згідно п.1.2 розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3). Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).

Відповідно до п. 3.1 розділу ІІ Положення №402, медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.

Контроль за направленням та проходженням військовозобов`язаними медичного огляду ВЛК покладається на керівника відповідного ТЦК та СП.

ВЛК при ТЦК та СП заводить на кожного військовозобов`язаного картку обстеження та медичного огляду (додаток 13) у паперовій формі за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності. Картка обстеження та медичного огляду скріплюється печаткою закладу охорони здоров`я (установи), в якому ця ВЛК проводить медичні огляди.

Згідно п.3.8 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК при ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу. Документально оформлені результати проходження військовозобов`язаним медичного огляду ВЛК доставляються до районного (міського) ТЦК та СП не пізніше наступного дня після прийняття постанови про придатність військовозобов`язаного до військової служби. Постанова ВЛК щодо придатності військовозобов`язаного до проходження військової служби вноситься до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не пізніше наступного дня з дня надходження відповідної постанови до районного (міського) ТЦК та СП.

Відповідно до п.20.1, п.20.2 розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК незалежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог Положення.

Постанови ВЛК, згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, не затверджуються, контролюються, переглядаються, а за необхідності скасовуються або відміняються відповідною штатною ВЛК. Постанови штатних ВЛК про ступінь придатності до військової служби можуть прийматися як за результатом проведеного медичного огляду в цих ВЛК, так і на підставі проведеного медичного огляду у позаштатних ВЛК та наданих на розгляд медичних документів.

Аналіз зазначених норм у їх сукупності дає підстави для висновку, що під час дії воєнного стану військовозобов`язані підлягають медичному огляду з метою визначення придатності до проходження військової служби. За результатами медичного огляду ВЛК відповідного рівня приймає рішення про придатність чи не придатність військовослужбовця до військової служби, яке оформляється відповідною довідкою. Відповідне рішення ВЛК може бути переглянуто, а за необхідності скасовано або відмінено відповідною штатною ВЛК, як за результатом проведеного медичного огляду в цих ВЛК, так і на підставі проведеного медичного огляду у позаштатних ВЛК та наданих на розгляд медичних документів.

Колегія суддів зазначає, що розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Суду не надано доказів, які б свідчили про порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення ВЛК; факту порушення відповідачем цієї процедури в межах даної справи також не встановлено.

Покликання апелянта на недотримання законодавчо встановленої процедури, передбаченої Положенням №402, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки оскаржувану позивачем постанову прийнято з урахуванням відповідних медичних показників стану здоров`я позивача за методом їх індивідуальної оцінки, як передбачено Положенням №402.

Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій ОСОБА_1 не доведено допущення ІНФОРМАЦІЯ_4 таких процедурних порушень проведення військово-лікарської експертизи, які вплинули або могли б вплинути на висновок ВЛК про його придатність до військової служби за станом здоров`я та стали б достатньою підставою для скасування відповідної постанови відповідача.

Факт протиправного утримання позивача в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 матеріалами справи не підтверджено.

Необґрунтованими є також доводи апеляційної скарги щодо незаконного затримання та примусового доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суд першої інстанції правильно зазначив, що самі лише твердження про незаконне затримання та примусове доставлення не підтверджені належними доказами.

Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій позивачем не надано належних доказів, які б достовірно підтверджували факт незаконного затримання ОСОБА_1 саме посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 , час такого затримання, конкретні обставини доставлення, особу посадових осіб, які здійснювали відповідні дії, або інші обставини, необхідні для встановлення протиправності дій відповідача.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, а тому підстав для задоволення скарги позивача та скасування рішення від 10.07.2026р. колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії справ незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 вересня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук