Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №420/1249/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/1249/26

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Димерлія О.О.,

суддів Терлецького Д.С., Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту кіберполіції Національної поліції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 року у справі №420/1249/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту кіберполіції Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

19 січня 2026 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту кіберполіції Національної поліції України щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні зі служби;

- стягнути з Департаменту кіберполіції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні зі служби у розмірі 20 757 грн. 45 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що відповідачем порушено вимоги статей 47, 116, 117 Кодексу законів про працю України, оскільки не виплачено йому при звільненні індексацію грошового забезпечення у повному обсязі, а тому ОСОБА_1 має право на отримання середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні.

За наслідками розгляду справи Одеським окружним адміністративним судом 08 квітня 2026 року прийнято судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту кіберполіції Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Присуджено до стягнення з Департаменту кіберполіції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 в розмірі 20 757 грн. 45 коп.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги повністю, суд першої інстанції зазначив, що обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 Кодексу законів про працю України.

Враховуючи те, що індексацію грошового забезпечення позивачу не виплачено в день його звільнення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 права на виплату середнього заробітку за весь час затримки такого розрахунку відповідно до статті 117 КЗпП України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Департаментом кіберполіції Національної поліції України (далі – скаржник) подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що приписи статті 116 та 177 Кодексу законів про працю України є загальними, а тому не поширюються на правовідносини, які виникли під час звільнення особи зі служби в поліції. Так, зазначені особи не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу в правоохоронних органах, утворених відповідно до законів України, у зв`язку з чим висновок суду попередньої інстанції щодо наявності правових підстав для застосування положень КЗпП України є хибним.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційним судом з`ясовано таке.

ОСОБА_1 проходив службу у Департаменті кіберполіції Національної поліції України.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року у справі №420/1249/26, зокрема:

«Зобов`язано Департамент кіберполіції Національної поліції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 10.08.2016 року по 31.10.2017 року.».

На виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року у справі №420/1249/26, 17.12.2025 року відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення у розмірі 3023 грн. 42 коп., що підтверджується копією банківської виписки. (а.с.12)

Уважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Спірні правовідносини між сторонами склались, зокрема, з приводу відповідальності Департаменту кіберполіції Національної поліції України за невчасний розрахунок при звільненні позивача зі служби в поліції.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

У відповідності до присів ст. 59, 60 закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питання проходження служби в поліції.

Згідно до положень ч. 10 ст. 62 закону України «Про Національну поліцію» поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України, а також у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченого цим законом та іншими актами законодавства.

Приписами статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Поряд з цим порядок, умови, складові та розмір виплати грошового забезпечення поліцейських визначається постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 квітня 2016 року № 260.

Разом з тим, вказаними нормативними актами не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення особам за час затримки розрахунку.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Тобто, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Слід зауважити, що непоширення норм КЗпП України на поліцейських стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів, право на яке особа набула під час проходження служби, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення поліцейських.

В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Отже, у спірних правовідносинах повинні застосовуватись не тільки норми спеціального законодавства, але й трудового законодавства.

Так, закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України приписи спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства всіх виплат у день звільнення та водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку з працівником.

Ураховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці осіб, які проходять службу в органах поліції, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, колегія суддів дійшла висновку про можливість застосування норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення позивача зі служби в поліції.

Подібні правові висновки щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні спірного питання неодноразово викладались Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.04.2020 у справі №140/2006/19, від 16.07.2020 у справі №400/2884/18, від 04.09.2020 у справі №120/2005/19-а, від 05.03.2021 у справі №120/3276/19-а, від 31.03.2021 у справі №340/970/20, від 13.10.2021 у справі №580/1790/20, від 21.10.2021 року у справі №640/14764/20, від 26.01.2022 у справі №240/12167/20 та інших.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд уважає правильним висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України у спірному випадку, та як наслідок безпідставність доводів скаржника в цій частині.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання судового рішення у справі №420/1249/26, 17.12.2025 року Департаментом кіберполіції Національної поліції України виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення у розмірі 3023 грн. 42 коп., що підтверджується копією банківської виписки. (а.с.12)

Судова колегія вказує, що судовим рішенням у справі №420/1249/26, яке набрало законної сили, установлено не проведення повного розрахунку відповідачем із позивачем в день його звільнення зі служби в поліції (встановлено невиплату індексації грошового забезпечення).

Слід зауважити, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Більше того, після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Беручи до уваги вище наведене, судова колегія уважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги скаржника про відсутність у даному випадку підстав для застосування приписів статті 117 КЗпП України та як наслідок зобов`язання щодо нарахування та виплати на користь позивача середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні.

Окрім цього, статтею 117 КЗпП України у редакції чинній до 19.07.2022, обумовлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до статті 117 КЗпП України у редакції чинній після 19.07.2022 року, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Колегія суддів зазначає, що зміна нормативного регулювання впливає на його застосування до спірних правовідносин.

Отже, у межах цієї справи до періоду з 01.01.2018 року по 18.07.2022 року підлягають врахуванню норми статті 117 КЗпП України у редакції, що діяла до 19.07.2022 року, та правові висновки Верховного Суду, які викладено в постанові від 28.06.2023 року у справі №560/11489/22, а з 19.07.2022 року - стаття 117 КЗпП України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ від 01.07.2022 року.

Такого підходу під час дослідження аналогічних правовідносин дотримується Верховний Суд розглядаючи справи №380/19103/22, №560/9586/22, №560/687/24, №620/5758/22.

Як установлено апеляційним адміністративним судом, здійснюючи розгляд даної справи в досліджуваній частині правовідносин окружний адміністративний суд дотримався саме наведеного вище підходу, у зв`язку з чим цілком правомірно вказав про необхідність поділу періоду на дві частини, а саме до 19.07.2022 року та після 19.07.2022 року.

За таких обставин, рішення суду попередньої інстанції в цій частині є обґрунтованим та правильним, а доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують наведені вище висновки суду.

Насамкінець, рішення суду першої інстанції в частині визначення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не є предметом оскарження апеляційної скарги Департаменту кіберполіції Національної поліції України, а тому в силу приписів статті 308 КАС України апеляційний суд не надає правові висновки щодо неоскаржуваної частини судового рішення.

З огляду на викладене вище, колегія суддів уважає, що суд попередньої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту кіберполіції Національної поліції України - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 року у справі №420/1249/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту кіберполіції Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій

Судді Д.С. Терлецький Н.В. Вербицька