Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №420/8410/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/8410/26

Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П. Дата і місце ухвалення: 28.07.2026р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» військовослужбовцю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 );

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 видати наказ яким перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 24.01.2025р. по 25.12.2025р. додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100000 гривень пропорційною в розрахунку на місяць;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не видачі ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна, що належить до видачі станом на 25.12.2025р., та щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації вартості неотриманого речового майна;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 25.12.2025р., та здійснити нарахування та виплату на її підставі грошової компенсації вартості неотриманого речового майна відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016р. за №178;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період з липня 2022 року по 25.12.2025р. включно, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025р. на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. за №704;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період з липня 2022 року по 25.12.2025р. включно, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025р. на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. за №704 із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого розміру грошового забезпечення за період з 25.12.2025р. по день фактичної виплати грошового забезпечення у належному розмірі за весь час затримки виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у липні 2022 року він був мобілізований до лав ЗСУ, військову службу проходив у військової частині НОМЕР_1 на посаді старшого стрільця вогнеметника 1 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти НОМЕР_3 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 та наказом №298-РС від 25.12.2025р. був звільнений у запас відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Під час проходження військової служби військовою частиною НОМЕР_1 грошове забезпечення нараховувалося на виплачувалося ОСОБА_1 в не належному розмірі, а саме: без врахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно Постанови КМУ №704. Також, позивач зазначав, що за період 24.01.2025р. по 25.12.2025р., тобто період його стаціонарного лікування та перебування у відпустках для лікування після тяжкого поранення, на його користь військовою частиною не нараховувалася і не виплачувалася щомісячна додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168; в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України №178 від 16 березня 2016 року відповідачем не виплачено позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, що належить до видачі станом на 25.12.2025р. Оскільки військовою частиною не проведено належних розрахунків з ОСОБА_1 при звільненні з військової служби, тому, за твердженнями позивача, у відповідача виник обов`язок щодо нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого розміру грошового забезпечення за період з 25.12.2025р. по день фактичної виплати грошового забезпечення у належному розмірі за весь час затримки виплати

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 28.11.2024р. по 27.12.2025р. в належному розмірі.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 28.11.2024р. по 27.12.2025р. (включно), визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025р., на відповідні тарифні коефіцієнти згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не видачі ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна, що належить до видачі станом на 27.12.2025р., та щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації вартості неотриманого речового майна.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 27.12.2025р., та здійснити нарахування та виплату на її підставі грошової компенсації вартості неотриманого речового майна відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016р. за № 178.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині відмови в задоволені вимог щодо визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» військовослужбовцю ОСОБА_1 та зобов`язання відповідача видати наказ, яким перерахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду за вказаний період, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 28.07.2026р. у відповідній частині, з ухваленням в цій частині по справі нового судового рішення – про задоволення його позову.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не заперечував факт тяжкого поранення ОСОБА_1 24.01.2025р. при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, однак на виконання ухвали від 15.04.2026р. не надав суду накази командира військової частини по стройовій частині про направлення ОСОБА_1 на стаціонарне лікування, реабілітацію або у відпустку для відновлення після поранення чи хвороби. За твердженнями апелянта, вказане свідчить, що військова частина намагається приховати від суду вказані накази по стройової частині про перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні та у відпустках для лікування після тяжкого поранення. В свою чергу, позивачем було надано суду докази, які підтверджують вказані обставини, а саме: копію довідки гарнізонної ВЛК без номеру від 14.02.2025р., у відповідності до висновку якої ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування після травми на 30 днів; копію довідки гарнізонної ВЛК №2025-0321-0950 від 21.03.2025р., у відповідності до висновку якої ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування після травми на 30 днів; копію виписки із медичної карти, у відповідності до якої ОСОБА_1 перебував на лікуванні з 24.02.2024р. по 15.04.2024р.; копію направлення на ВЛК для надання для надання реабілітаційної відпустки від 12.02.2025р.

Також, апелянт посилається на те, що зі змісту відзиву на позовну заяву слідує, що військова частина НОМЕР_1 вважає, що тільки перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні є підставою для нарахування і виплати йому відповідної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168. Натомість, згідно чинного законодавства, час переміщення військовослужбовця до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), також включається до періоду за який такий військовослужбовець має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р., у збільшеному розмірі до 100000 грн. на місяць.

Посилається апелянт і на те, що суд першої інстанції при вирішенні спору необґрунтовано врахував довідку гарнізонної військово-лікарської комісії від 21.03.2025р. №2025-0321-0950, в якій вказано, що травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини. Згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.07.2007р. №370 травма кваліфікується як легка. При цьому, суд першої інстанції проігнорував довідку ВЛК від 12.06.2025р., у відповідності до якої отримане позивачем поранення віднесено до тяжких. Суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що у зв`язку з погіршенням здоров`я, яке було наслідком отриманого ним поранення (травми), ОСОБА_1 вимушений був звільнитися з військової служби, що також підтверджено наказом про його звільнення доданим до позовної заяви.

Військова частина НОМЕР_1 подала письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін. Відповідач зазначає, що чинним законодавством розмежовано відпустку для лікування після тяжкого поранення та загальну відпустку за станом здоров`я, передбачену Положенням про військово лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008р. №402. Перебування у відпустці за станом здоров`я без встановленого висновком ВЛК факту тяжкості поранення, права на збільшену винагороду не породжує. Із доданих ОСОБА_1 до матеріалів справи довідок гарнізонної військово-лікарської комісії №2025-0321-0950 від 21.03.2025р. та №1894 від 14.02.2025р. випливає, що травма пов`язана із захистом Батьківщини, водночас, згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.07.2007р. №370, отримана травма кваліфікована як легка. Кваліфікація ступеня тяжкості поранення — це виключно медична компетенція військово-лікарської комісії, яка діє на підставі спеціальних знань та затвердженої нормативної методики. Ні суд, ні сторони справи не наділені повноваженнями переоцінювати медичний висновок комісії щодо ступеня тяжкості поранення чи підміняти його своїм тлумаченням наявних клінічних документів. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 24.01.2025р. по 25.12.2025р.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

На підставі ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає правильність висновків суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , тобто в частині відмови в задоволенні його вимоги щодо перерахунку та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за період з 24.01.2025р. по 25.12.2025р. в розмірі 100000 гривень пропорційною в розрахунку на місяць.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.11.2024р. №333, солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 01 листопада 2024 року №311-РС на посаду солдата резерву 2 резервного взводу 12 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , який прибув із військової частини НОМЕР_5 АДРЕСА_1 для подальшого проходження служби в місце тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 , з 28 листопада 2024 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення і визнано таким, що 28 листопада 2024 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Наказом командира військової частини НОМЕР_6 (по стройовій частині) від 30.11.2024р. №335, солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 29 листопада 2024 року №293-РС на вакантну посаду старший стрілець-оператор 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти військової частини НОМЕР_6 , який прибув з військової частини НОМЕР_1 , для подальшого проходження служби в місце дислокації військової частини НОМЕР_6 , з 30 листопада 2024 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення і визнано таким, що з 30 листопада 2024 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 09.02.2025р. №23, виданої військовою частиною НОМЕР_6 , солдат ОСОБА_1 24.01.2025р. отримав: ВТ. Несвіжий вогнепальний закритий перелом головки проксимальної фаланги, основи середньої фаланги 2-го пальця правої кисті з допустимим зміщенням. За обставин: 24.01.2025р. при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, при здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агрессії російської федерації на території України в районі ведення бойових дій, а саме виконанні бойових завдань у складі підрозділу в/ч НОМЕР_6 , у АДРЕСА_3 , внаслідок ворожого обстрілу зі стрілецької зброї по ПВ «ПОЛІЦІЯ» НОМЕР_7 ОМПБ з напрямку будівлі АТБ. Поранення вищезазначеного військовослужбовця не пов`язане з учиненням злочину чи адміністративного правопорушення, сталося не внаслідок вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, військовослужбовець перебував у засобах індивідуального захисту, а саме: кевларова каска, бронежилет та аптечною індивідуальною.

26.09.2025р., на виконання директив Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України директиви командира військової частини НОМЕР_4 від 21.06.2025 № Д-38/ДСК, військові частини НОМЕР_6 та НОМЕР_1 переформовано у військову частину НОМЕР_1 , з анулюванням умовного найменування військової частини « НОМЕР_6 » та ідентифікаційного коду « НОМЕР_8 ».

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.09.2025р. №269, солдата ОСОБА_1 , який прибув із військової частини НОМЕР_6 АДРЕСА_1 26 вересня 2025 року, зарахувати у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , в місце дислокації військової частини НОМЕР_1 селища Печеніги, з 26 вересня 2025 року зарахувати до списків особового складу, на всі види забезпечення з посадовим окладом 2470 гривень на місяць. Виплачувати щомісячну премію у розмірі 590% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% до посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років. Вважати таким, що перебуває у щорічній відпустці з 22 вересня 2025 року по 08 жовтня 2025 року.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.12.2025р. №361, солдата ОСОБА_1 , старшого стpільця-вогнеметника 1 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти НОМЕР_3 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 25 грудня 2025 року №298-РС з військової служби у запас відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», визнано таким, що справи та посаду здав і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З 27 грудня 2025 року позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (с. Печеніги).

Як стверджує позивач, у зв`язку з отриманням травми, у період з 24.01.2025р. по 25.12.2025р. він перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустках для відновлення після поранення чи хвороби, однак додаткова грошова винагорода, передбачена постановою КМУ №168 у збільшеному до 100 тис. грн. розмірі за вказаний період відповідачем йому не виплачувалася.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимог, що стосуються нарахування та виплати на його користь додаткової винагороди за період з 24.01.2025р. по 25.12.2025р. виходив з того, що матеріалами справи не підтверджено факту перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні чи відпустках для відновлення після тяжкого поранення.

Крім того, при вирішенні спору судом враховано, що згідно довідок гарнізонної військово-лікарської комісії від 21.03.2025р. №2025-0321-0950 та від 14.02.2025р. №1894, отримана позивачем травма кваліфікується як легка. А відтак, за висновками суду, оскільки отримана ОСОБА_1 травма кваліфікується як легка, перебування ним у відпустці за станом здоров`я, відповідно до приписів чинного законодавства не є підставою для виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 у відповідній частині виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.12.1991р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно ч.4 ст.9 Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018р. за №745/32197 (далі - Порядок №260).

Згідно п.2 Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався та триває.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2022р. №400) (далі - Постанова №168) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Пунктом 1-2 Постанови №168 встановлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1 , у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №44 затверджені Зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.

Зокрема, доповнено Порядок №260 новим розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану», який застосовується з 01 лютого 2023 року.

Так, відповідно до п. 11 розд. XXXIV Порядку №260, у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Таким чином, Постанова №168 та Порядок №260 передбачають дві самостійні підстави для виплати збільшеної винагороди, кожна з яких має власні обов`язкові умови:

1) військовослужбовці, що отримали поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язане із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу до іншого;

2) військовослужбовці у зв`язку з таким пораненням перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Ці дві підстави є самостійними та не є взаємозамінними: перша не містить вимоги щодо ступеня тяжкості поранення, в той час як друга — прямо і виключно пов`язана із встановленням військово-лікарською комісією факту тяжкого поранення.

Пунктами 12, 13 розд. XXXIV Порядку №260 передбачено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Отже, військовослужбовець має право на отримання збільшеної до 100000 грн винагороди за період за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, чи у відпустці для лікування після тяжкого поранення (контузії, травми або каліцтва). Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, умовою її виплати є належне підтвердження фактів: отримання поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини; перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), а також надання відпусток за станом здоров`я через отримане тяжке поранення на підставі висновку військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

На зазначене звернув увагу Верховний Суд у постанові від 05.11.2025р. у справі № 340/2976/23.

Наявна в матеріалах справи довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 09.02.2025р. №23, видана військовою частиною НОМЕР_6 , підтверджує що солдат ОСОБА_1 24.01.2025р. отримав поранення при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, при здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України в районі ведення бойових дій.

Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у період з 24.01.2025р. по 25.12.2025р., у зв`язку з отриманням ним травми (поранення, контузії, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово лікарської (лікарсько-експертної) комісії, які є умовою для виплати додаткової грошової винагороди у збільшеному до 100 000 грн. розмірі.

В апеляційній скарзі апелянт стверджує, що військова частина навмисно на виконання вимог ухвали суду від 15.04.2026р. не надала накази командира військової частини по стройовій частині про направлення ОСОБА_1 на стаціонарне лікування, реабілітацію або у відпустку для відновлення після поранення чи хвороби.

Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки, окрім відповідних наказів, матеріали справи не містять відомостей про стаціонарне лікування позивача у спірний період, зокрема, назву лікувального закладу, період лікування тощо.

Позивачем не надано до адміністративного позову, ні під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції, ні належної медичної документації, з якої являлося б за можливе встановити відповідні обставини, а ні пояснень з приводу того, де і у який період він проходив лікування, а також у якій період він перебував у відпустці для лікування після тяжкого поранення.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на довідки гарнізонної ВЛК без номеру від 14.02.2025р. та №2025-0321-0950 від 21.03.2025р., оскільки у вказаних довідках зазначено, що ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування після травми на 30 днів. При цьому, вказані довідки не є підтвердженням того, що позивач перебував у відповідних відпусках і що такі відпустки були надані для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово лікарської (лікарсько-експертної) комісії, що є обов`язковою умовою для виплати додаткової грошової винагороди згідно Постанови №168.

Більше того, згідно вказаних довідок травма кваліфікується як легка.

Про кваліфікацію травми як тяжкої зазначено лише в довідці ВЛК №2025-0612-1445-3142-0 від 12.06.2025р., в той час як матеріали справи також не містять доказів перебування після вказаної дати позивачем у відпустці чи на стаціонарному лікуванні.

Що ж до копії виписки із медичної картки (стаціонарного) хворого від 26.03.2026р., то вона не містить відомостей про перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні. У вказаній виписці зазначено, що позивач «знаходився під наглядом з 24.02.2025 по 15.04.2025 коли проходив лікування і реабілітацію у травматолога КНП «Подільська міська лікарня». Паралельно оглянутий терапевтом, кардіологом, неврологом. Призначено лікування».

На підставі викладеного у сукупності колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для зобов`язання військової частини НОМЕР_1 видати наказ, яким перерахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року в розмірі 100000 гривень пропорційною в розрахунку на місяць за період з 24.01.2025р. по 25.12.2025р.

Доводи апеляційної скарги позивача таких висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги колегія суддів не вбачає.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 вересня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук