Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №400/9417/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/9417/25

Головуючий в 1 інстанції: Величко А.В. Дата і місце ухвалення: 14.07.2026р., м. Миколаїв

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо вчасного розгляду заяви ОСОБА_1 від 11.07.2025р. в адміністративній справі за протоколом №604 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП від 10.07.2025р.;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.07.2025р. в адміністративній справі за протоколом №604 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП від 10.07.2025р. та прийняти відповідне рішення в межах законодавства України за наслідком розгляду цієї заяви;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не внесення інформації стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення його з військового обліку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести інформацію (зміни) стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення його з військового обліку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що рішенням ІНФОРМАЦІЯ_5 , правонаступником якого є ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 виключено з військового обліку військовозобов`язаних за досягненням граничного віку. Незважаючи на це, 10.07.2025р. працівниками поліції позивач був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де відносно нього був складений протокол №604 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП, в якому зазначається, що гр. ОСОБА_1 не з`явився за викликом без поважних причин та не повідомив причини неприбуття на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідно розпорядження від 12.12.2024р. №3-409, у строк та місце, зазначені в повістці. На звернення 11.07.2025р. до відповідача із заявою щодо повідомлення підстав повторного взяття позивача на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів після 03.01.2012р. з наданням копії відповідного рішення, а також щодо надання копії підтверджуючого документа про отримання ним повістки від 12.12.2024р. про виклик до ТЦК та СП, ОСОБА_1 відповіді не отримав, що є порушенням відповідачем Закону України «Про звернення громадян». Позивач зазначав, що взяття його на військовий облік військовозобов`язаних, призовників та резервістів після 03.01.2012р. без його звернення та волевиявлення і не повідомлення про таке рішення (наказ, розпорядження) уповноваженої особи ІНФОРМАЦІЯ_2 про повторне взяття на облік військовозобов`язаних, як і внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (до реєстру Оберіг) із зазначенням категорії обліку « ІНФОРМАЦІЯ_7 », не ґрунтується на чинних нормах законодавства України. Не внесення відомостей стосовно ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», про виключення його з військового обліку на підставі поданої ним заяви, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 14.07.2026р., з ухваленням по справі нового судового рішення – про задоволення його позову у повному обсязі.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що рішенням Заводського райвійськкомату Миколаївської області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виключено з військового обліку військовозобов`язаних за досягненням граничного віку, що підтверджується відміткою від 03.01.2012р. у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 та відміткою ІНФОРМАЦІЯ_5 від 18.07.2013р. на сторінці 8 паспорта громадянина України ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 , де зазначено: «НЕВІЙСЬКОВОЗОБОВ`ЯЗАНИЙ». Судом першої інстанції при вирішенні спору не враховано, що чинне законодавство виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку». При знятті з військового обліку законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік. В той же час, громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, законодавство не передбачає можливості повторного взяття таких осіб на облік.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що шляхом надсилання заяви (клопотання) в адміністративній справі за протоколом №604 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП від 10.07.2025р. щодо внесення відомостей про виключення позивача з військового обліку до відповідних реєстрів, якими є Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», ОСОБА_1 вчинив активні дії щодо врегулювання свого статусу невійськовозобов`язаного. Крім того, цією ж заявою позивач просив повідомити чи взято його повторно на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів після 03.01.2012р., якщо взято, то просив зазначити правову підставу з посиланням на положення ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» , а також надати йому копію відповідного рішення (наказу, розпорядження тощо), повідомити в якому правовому статусі позивач перебуває на даний час. Однак, така заява не була розглянута ІНФОРМАЦІЯ_8 у передбачений законом строк, відповідь на свою заяву ОСОБА_1 не отримав.

Посилається апелянт і на те, що ІНФОРМАЦІЯ_8 не надав йому копію відповідного рішення (наказу, розпорядження тощо) про взяття ОСОБА_1 на військовий облік, а тому не мав можливості оскаржити рішення, з яким він не був ознайомлений. Такий спосіб захисту своїх прав як зобов`язання районного (міського) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки внести інформацію (зміни) стосовно громадянина до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення його з військового обліку відповідає як приписам законодавства, так і усталеній практиці Верховного Суду.

ІНФОРМАЦІЯ_8 подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін. Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у 2012 році було виключено з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі відповідно до законодавства, чинного на той час. Водночас, Законом України від 22.07.2014р. №1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» граничний вік перебування військовозобов`язаних у запасі відповідних категорій було збільшено до 60 років. Оскільки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на момент виникнення спірних правовідносин граничного віку перебування в запасі не досяг, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача передбачених чинним законодавством підстав для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його виключення з військового обліку за віком. Щодо твердження апелянта про неможливість повторного взяття на військовий облік особи, раніше виключеної у зв`язку з досягненням граничного віку, то відповідач зазначає, що застосування Закону України від 22.07.2014р. №1604-VII до правовідносин, що виникають після набрання ними чинності, не є зворотною дією закону в часі. Зазначені зміни не скасовують та не визнають незаконним виключення позивача, здійснене у 2012 році відповідно до законодавства, чинного на той момент. Вони визначають правове регулювання нових правовідносин, які виникли після набрання відповідними змінами чинності. Відповідач вважає, що суд першої інстанції правильно врахував механізм, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2024р. №932 «Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Також, ІНФОРМАЦІЯ_8 зазначає про необґрунтованість тверджень апелянта про те, що його заява від 11.07.2025р. не була розглянута. Матеріалами справи підтверджено існування відповіді ІНФОРМАЦІЯ_9 №8535 від 14.07.2025р. Між датою звернення (11.07.2025р.) та датою сформованої відповіді (14.07.2025р.) минуло три дні. У зазначеній відповіді викладено позицію органу щодо питань, порушених позивачем.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Заводським райвійськкоматом Миколаївської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виключено з військового обліку військовозобов`язаних за досягненням граничного віку, що підтверджується відміткою від 03.01.2012р. у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 та відміткою від 18.07.2013р. на сторінці 8 паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , де зазначено: « ОСОБА_2 ».

10.07.2025р. працівниками Національної поліції позивач був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП №604 від 10.07.2025р.

Згідно вказаного протоколу гр. ОСОБА_1 не з`явився за викликом без поважних причин та не повідомив причини неприбуття на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідно до розпорядження від 12.12.2024р. №3-409 у строк та місце, зазначені в повістці, чим порушив вимоги п.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.21 та п.34 Постанови КМУ №560 від 16 травня 2024 року, відповідальність за що передбачена частиною 3 статті 210 КУпАП.

11.07.2025р. ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою в адміністративній справі за протоколом №604 від 10.07.2025р. про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП, в якій, зокрема, просив:

повідомити, чи взято його повторно на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів після 03.01.2012р. Якщо взято, то просив зазначити правову підставу, з посиланням на положення статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а також надати копію відповідного рішення (наказу, розпорядження тощо) про взяття його на військовий облік, повідомити в якому правовому статусі він перебуває на даний час;

надати копію підтверджуючого документа про отримання повістки від 12.12.2024р. про виклик до ТЦК та СП згідно пункту 7 частини 3 статті 22 Закону, враховуючи, що у статусі невійськовозобов`язаного на нього не розповсюджуються положення пунктів 21 та 34 Порядку, затвердженого постановою КМУ №560 від 16.05.2024р.

До заяви від 11.07.2025р. позивач долучив: копію тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 ; копію сторінок паспорту громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 .

Як стверджує ОСОБА_1 , відповіді на вказану заяву від ІНФОРМАЦІЯ_6 він не отримав. При цьому, завантаживши на мобільний пристрій застосунок «Резерв+», позивач дізнався про свій статус військовозобов`язаного.

Вважаючи протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо вчасного розгляду заяви від 11.07.2025р. та щодо не внесення інформації стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення його з військового обліку, останній звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , виходив з того, що Законом України від 22.07.2014р. №1604-VII внесені зміни до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», якими збільшено граничний вік перебування військовозобов`язаних у запасі до 60 років для відповідних категорій військовозобов`язаних. Оскільки за чинними нормами статті 28 Закону №2232-ХІІ позивач не досяг граничного віку перебування у запасі (60 років), тому наразі він є військовозобов`язаним та не довів наявність підстав для виключення його з військового обліку відповідно до ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ (у чинній редакції). А відтак, за висновками суду, в ІНФОРМАЦІЯ_9 відсутні підстави для виключення позивача з військово обліку. Також, суд звернув увагу, що позивачем не оскаржується будь-яке рішення про взяття його на військовий облік або внесення відповідних відомостей до Реєстру, не заявлено вимоги про визнання протиправними відповідних рішень чи скасування записів Реєстру, а заявлені вимоги фактично спрямовані на зобов`язання відповідача змінити відомості Реєстру без встановлення незаконності правових підстав їх внесення. Такі вимоги є похідними та не можуть бути задоволені без встановлення протиправності первинних рішень чи дій суб`єкта владних повноважень.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності відповідача стосовно не розгляду його заяви від 11.07.2025р., то суд зазначив, що матеріалами справи підтверджується, що відповідачем листом від 14.07.2025р. №8535 надано відповідь на звернення позивача, у якій викладено правову позицію щодо порушених ним питань. За висновками суду, сам по собі факт незгоди позивача зі змістом наданої відповіді не свідчить про наявність протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з частинами третьою, сьомою, дев`ятою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 частини першої статті 37 Закону №2232-XII передбачено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов`язаних: звільнені з військової служби в запас; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу»; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; звільнені зі служби поліцейські, особи начальницького та рядового складу Міністерства внутрішніх справ України, Державного бюро розслідувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (крім осіб, прийнятих на службу цивільного захисту у порядку, визначеному Кодексом цивільного захисту України, до проходження строкової військової служби), Державної кримінально-виконавчої служби України, співробітники Служби судової охорони, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України; які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу; які досягли 27-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені зі служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування у запасі.

Відповідно до частини шостої статі 37 Закону №2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом; 6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Відповідно до пункту 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022р. №1487 (далі - Порядок №1487), військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Пунктом 22 Порядку №1487 визначено, що взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Приписами статті 28 Закону №2232-XII, у редакції, яка діяла на момент виключення позивача з військового обліку (03.01.2012р.) було визначено, що запас військовозобов`язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов`язаних. Військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років. Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

Статтею 32 Закону №2232-XII, у названій редакції, було визначено, що військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, а також визнані військово-лікарськими комісіями непридатними для військової служби у воєнний час, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.

Законом України від 27.03.2014р. №1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» (далі - Закон №1169-VII), який набрав чинності 01.04.2014р., були внесені зміни до статті 28 Закону №2232-XII, зокрема, частину другу статті 28 Закону №2232-XII викладено у такій редакції: «Військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд - до 50 років».

Законом України від 22.07.2014р. №1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №1604-VII), який набрав чинності 13.08.2014р., були внесені зміни до статті 28 Закону №2232-XII, зокрема, у пункті 2 частини другої цифри « 50» замінено цифрами « 60».

Спірні правовідносини, які склались у цій справі, зводяться до питання правомірності дій відповідача щодо взяття позивача на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, як особу, яка раніше була виключена з військового обліку, у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі.

За твердженнями апелянта, він у 2012 році він був виключений з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, тобто втратив статус «військовозобов`язаний» та перестав перебувати у запасі Збройних Сил України чи інших військових формувань, тому ІНФОРМАЦІЯ_8 протиправно щодо нього до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів внесені відомості про перебування на військового обліку.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 21.05.2025р. у справі №280/2880/24, законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік. Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку.

За наслідком аналізу положень Закону №2232-XII Верховний Суд у справі № 280/2880/24 дійшов висновку, що «громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаний», водночас зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

Дійсно, згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону №2232-XII взяти на військовий облік можуть громадян, які зняті з військового обліку, а не є виключеними з військового обліку.

Водночас, положення Закону №2232-XII в частині, що стосується граничного віку перебування військовозобов`язаних осіб в запасі, зазнавало змін.

Так, як вже зазначалося, згідно зі статтею 28 Закону №2232-XII, у редакції, яка діяла на момент виключення ОСОБА_1 у 2012 році з військового обліку, запас військовозобов`язаних поділявся на два розряди, що встановлювалися залежно від віку військовозобов`язаних. Військовозобов`язані, які перебували у запасі та мали військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділялися на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років. При цьому граничний вік перебування в запасі другого розряду був граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

У подальшому, Законом №1169-VII внесені зміни до статті 28 Закону №2232-XII та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом №1604-VII - до 60 років.

Проте, приписи статті 28 Закону №2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві, змін не зазнали.

Тобто, з набранням чинності указаних змін до Закону №2232-XII позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду.

Таким чином, у зв`язку із продовженням граничного віку перебування в запасі позивача було автоматично поновлено в запасі, незалежно від того чи перебував він на військовому обліку, оскільки ОСОБА_1 не досягнув 60-річного віку, тобто повинен, згідно з чинним законодавством, перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних.

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у Рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з цього правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України: випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами правовідносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Однак, у цьому випадку йдеться не про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності, а поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.

Законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає національним інтересам держави.

У зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII звужено коло підстав для виключення з військового обліку.

Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

З часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.

Таким чином, оскільки за чинними нормами статті 28 Закону №2232-XII позивач не досяг граничного віку перебування у запасі та є військовозобов`язаним, тому відповідач на законних підставах поновив його на військовому обліку військовозобов`язаних.

Законне взяття позивача на військовий облік не може вважатися звуженням змісту та обсягу його конституційних прав і свобод.

Висновки колегії суддів у даній справі відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 09 квітня 2026 року по справі №280/6524/24.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог позову щодо визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не внесення інформації стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення його з військового обліку, та зобов`язання вчинити відповідні дії.

Що ж до вимог позову про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо вчасного розгляду заяви ОСОБА_1 від 11.07.2025р. в адміністративній справі за протоколом №604 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП від 10.07.2025р., то колегія суддів також не вбачає підстав для їх задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідну заяву розглянуто ІНФОРМАЦІЯ_8 і надано ОСОБА_1 відповідь листом від 14.07.2025р., в якому відповідачем викладено позицію щодо питань, порушених позивачем.

Відсутність у матеріалах справи поштового повідомлення про вручення відповіді позивачу не спростовує самого факту розгляду заяви та не перетворює вчинену суб`єктом владних повноважень дію на бездіяльність.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 вересня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук