Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №420/20610/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/20610/25

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

21.10.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Бітова А.І.

– Градовського Ю.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн, в період лікування з 27.09.2024 року по 02.12.2024 року включно;

зобов`язати Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на амбулаторному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого внаслідок поранення (контузія, травма, каліцтво), пов`язаного з участю в заходах, в період лікування з 27.09.2024 року по 02.12.2024 року включно, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач неправомірно не здійснив нарахування та виплату позивачеві збільшеної грошової винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправною бездіяльність Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн, в період лікування з 27.09.2024 року по 02.12.2024 року включно.

Зобов`язав Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на амбулаторному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого внаслідок поранення (контузія, травма, каліцтво), пов`язаного з участю в заходах, в період лікування з 27.09.2024 року по 02.12.2024 року включно, з урахуванням виплачених сум.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що поранення (травма), пов`язане із захистом Батьківщини, а також перебування позивача на лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, як підстави для виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, відповідно до Постанови №168, підтверджено належними та допустимими доказами і фактично не заперечуються відповідачем. Поряд з тим, підпунктом 6 пункту 14 Порядку та умов виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану, затвердженого наказом МВС України від 28.11.2022 №775, як виняток, визначено необхідність нарахувати та виплатити доплату (додаткова винагорода) поліцейському, який перебуває на амбулаторному лікуванні, за умови, що така непрацездатність є наслідком поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого при умовах визначених підпунктом 1 пункту 4 Порядку та умов виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану, затвердженого наказом МВС України від 28.11.2022 №775, а саме у зв`язку з участю в бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх проведення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » подав в апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що судом першої інстанції помилково ототожнені поняття стаціонарного лікування та реабілітаційного лікування в стаціонарних умовах, а отже Департаментом було в повній мірі виплачена додаткова винагорода збільшена до 100000 грн. за кожен день стаціонарного лікування позивача. Поряд з тим, апелянт зауважує на тому, що положеннями Постанови №168 не передбачається нарахування та виплата додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, за періоди амбулаторного лікування.

Також, на переконання апелянта, звернення із цим адміністративним позовом відбулось із пропуском строку, встановленого частиною 1 статті 233 КЗпП України. При цьому, позивачем не доведено як наявність поважних причин пропуску цього строк, так і об`єктивних перешкод у своєчасній реалізації права на судовий захист.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення.

Також, позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 43956,90 грн.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, згідно Витягу з Наказу від 03.04.2023 року №563 о/с та Довідки від 09.09.2024 року №7417/59/13-2024, ОСОБА_1 призначений на посаду інспектора взводу №2 роти №3 батальйону №1 полку управління поліції особливого призначення №2 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») ДПОП «ОШБ «Лють» з 10.02.2023 року.

Позивач перебував на вищевказаній посаді у період з 10.02.2023 року по 02.12.2024 року включно, що підтверджується Витягом з Наказу від 02.12.2024 року №1597 о/с «По особовому складу».

Згідно Акту №90 від 13.02.2024 року, 25 серпня 2023 року (близько 22:30), позивач, виконуючи бойове розпорядження ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 10 липня 2023 року №116/1/3690окп, ОТУ «Соледар» від 14 серпня 2023 року №1314/4/9/5699/т/ОКП, ДПОП «ОШБ «Лють» від 11 серпня 2023 року №25/01/59/03-2023т/БР, у складі групи висадився в районі населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області для виконання бойових завдань.

Також, згідно Акту №90 від 13.02.2024 року, 26 серпня 2023 року (близько 01:40), під час здійснення штурмових дій група потрапила під активний артилерійський та мінометний обстріли, унаслідок яких позивач отримав тяжке поранення.

У період з 26 серпня 2023 року до 27 серпня 2023 року позивач перебував у комунальному підприємстві «Дніпропетровська обласні клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова», де була отримана Виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №Е 13948. На підставі Виписки, Позивач був направлений до військового шпиталю.

Згідно Виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №Е 13948, Акту спеціального розслідування нещасного випадку №90 від 13.02.2024 року, діагноз, який установлено стосовно позивача: вогнепальне осколкове проникаюче сліпе радіальне черепно-мозкове поранені в лобній ділянці справа з дірчастим переломом лобної кістки справа, ходом ранового каналу через праву лобну, тім`яну частки головного мозку, 3-й шлуночок, з наявністю металевого осколка парастовбурово зліва, множинних кісткових відламків за ходом ранового каналу, забій головного мозку 3-го ступеня, забій стовбура головного мозку, гострий крововилив в шлуночоково-лікворну систему, гострий субдуральний крововилив над правою лобною часткою, травматичний САК, пневмоцефалія, вогнепальне осколкове поранення лівої гомілки з переломом обох кісток н/3 лівої гомілки, СПО, ПХО, мінно-вибухового черепно-мозкового поранення лобної ділянки справа, резекція втиснутого дірчастого перелому черепа в лобній ділянці, видалення множинних кісткових уламків мозкового детриту правої лобної частки, пластика ТМО аутотканинами, ПХО вогнепальної рани лобної ділянки, первинна пластика кісткового дефекта титановим імплантом 5х3 см., СПО Монтаж АЗФ лівої гомілки.

У період з 28.08.2023 року по 25.09.2023 року позивач був направлений на лікування у КНП «ВОКПЛ ім. академіка Ющенка Вінницької обласної ради», що підтверджується Випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №12978 від 07.09.2023 року.

Згідно Перевідного епікризу №3063 від 02.11.2023 року позивач направлений на лікування у Військову частину НОМЕР_1 на період з 25.09.2023 до 02.11.2023 року.

Згідно Виписки №23/2470 позивач продовжував лікування у ЛзП ТМО МВС України по Одеській області у період з 03.11.2023 до 21.12.2023 року.

Згідно Довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України від 22.12.2023 року №5422, у період з 22.12.2023 по 26.01.2024 року позивач на підставі медичної картки амбулаторного хворого №221 продовжував хворіти (травма під час служби та її наслідки згідно з пунктом 4 Довідки).

Згідно Виписного епікризу №24/0265 з медичної картки стаціонарного хворого неврологічного відділення від 16.02.2024 позивач був направлений до ДУ ТМО МВС України по Одеській області, де продовжував лікування з 26.01.2024 до 16.02.2024 року.

Згідно Довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України, від 16.02.2024 року №984, у період з 17.02.2024 по 12.03.2024 року позивач на підставі медичної картки амбулаторного хворого №221 продовжував хворіти (травма під час служби та її наслідки згідно з пунктом 4 Довідки).

Згідно Виписки №24/0768 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 25.03.2024 року позивач у період з 13.03.2024 до 25.03.2024 року продовжував лікування у ЛзП ТМО МВС України по Одеській області.

Згідно Довідкою-Випискою з історії хвороби стаціонарного хворого №601789 від 01.04.2024 року, позивач у період з 26.03.2024 по 01.04.2024 року продовжував лікування у ДУ «ІТО НАМН України».

Згідно Довідкою-Випискою з історії хвороби стаціонарного хворого №601789 від 18.04.2024 року, позивач у період з 02.04.2024 по 18.04.2024 року продовжував лікування у ДУ «ІТО НАМН України».

Згідно з Випискою №24/0768 позивач у період з 19.04.2024 року до 02.05.2024 року продовжував лікування у ЛзП ТМО МВС України по Одеській області. По закінченню терміну позивач виписаний з незначним покращенням, продовжував хворіти, подальше амбулаторне лікування продовжував у травматолога поліклініки.

Згідно Довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України, від 02.05.2024 року №2476, у період з 03.05.2024 по 28.06.2024 року позивач на підставі медичної картки амбулаторного хворого №221 продовжував хворіти (травма під час служби та її наслідки згідно з пунктом 4 Довідки).

Згідно Довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України, від 28.06.2024 року №3497, у період з 29.06.2024 по 01.07.2024 року позивач на підставі медичної картки амбулаторного хворого №221 продовжував хворіти (травма під час служби та її наслідки згідно з пунктом 4 Довідки).

Згідно Довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України, від 01.06.2024 року, у період з 02.07.2024 року позивач на підставі медичної картки амбулаторного хворого №221 продовжував хворіти (медична реабілітація та санаторно-курортне лікування згідно з пунктом 7 Довідки).

На підставі Рішення про направлення на медичну реабілітацію від 21 червня 2024 року №3188, позивач направлений на медичну реабілітацію до МРЦ «Пуща Водиця» МВС України на період з 03.07.2024 року по 23.07.2024 року.

Згідно Виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №964/241018 позивач був продовжував лікування у медичному реабілітаційному центрі «Пуща-Водиця» у період з 03.07.2024 року по 23.07.2024 року.

Згідно Виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №66753 Позивач переведений на лікування у ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» у період з 23.07.2024 року по 24.07.2024 року.

На підставі Супровідного листа від МОЗ України про перелік захисників України, яких заклади охорони здоров`я іноземних держав можуть прийняти на лікування за кордоном, інформованої згоди на лікування за кордоном та обробку персональних даних, що стосується медичної інформації від 26.12.2023 року, а також Висновку про необхідність направлення особи із складових сил оборони або сил безпеки, постраждалої у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на лікування за кордон від 02.01.2024 року, Позивач направлений на лікування у «National Rehabilitation Centre Vaivari» (Asaru prospekts 61, Jurmala, LV2008, Republic of Latvia).

Згідно Епікриз на стаціонарі пацієнта №03507-2024 Позивач перебував на лікуванні у «National Rehabilitation Centre Vaivari» (Asaru prospekts 61, Jurmala, LV2008, Republic of Latvia) у період з 25.07.2024 по 30.08.2024.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі №420/28793/24 зобов`язано Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого внаслідок поранення (контузія, травма, каліцтво), пов`язаного з участю в заходах, з 03.07.2024 по 31.08.2024, з урахуванням виплачених сум.

В решті відповідних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 у справі №420/28793/24 апеляційну скаргу Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року задоволено.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в цій частині прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на амбулаторному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), внаслідок поранення (контузія, травма, каліцтво), пов`язаного з участю в заходах з 03.05.2024 по 02.07.2024 року.

Зобов`язано Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на амбулаторному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого внаслідок поранення (контузія, травма, каліцтво), пов`язаного з участю в заходах, з 03.05.2024 по 02.07.2024 року, з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року залишено без змін.

Згідно Виписки №24/1123 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого 31.08.2024 року до 02.09.2024 рік позивач направлений для продовження лікування у Державній установі «ТМО МВС України по Львівській області».

Згідно Медичної карти стаціонарного хворого №24/2692 позивач направлений до ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» на подальше лікування та реабілітацію з 03.09.2024 року

Згідно Виписки №24/2692 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 30.09.2024 року 03.09.2024 до 26.09.2024 року позивач продовжує лікування у ДУ «ТМО МВС України по Одеській області».

Згідно Довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України №5182 від 27.09.2024 року 27.09.2024 до 18.11.2024 року позивач на підставі медичної картки амбулаторного хворого №221 продовжував хворіти (травма під час служби та її наслідки згідно з пунктом 4 Довідки).

Згідно Довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України №5182 від 19.11.2024 року 19.11.2024 до 02.12.2024 року Позивач на підставі медичної картки амбулаторного хворого №221 продовжував хворіти (травма під час служби та її наслідки згідно з пунктом 4 Довідки).

Згідно Витягу з Наказу від 02.12.2024 року №1597 о/с «По особовому складу» позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частиною 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за станом здоров`я).

Підставою для звільнення зі служби в поліції стало Свідоцтво про хворобу №1051/2 від 14.11.2024 року, виданою М(ВЛ)К ДУ «ТМО МВС України по Одеській області», відповідно до якої:

Пункт 12 - Постанова М(ВЛ)К про Причинний зв`язок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва): «Наслідки вибухової травми (26.08.2023 рік)»;

Пункт 12 - Зафіксована ТЯЖКА відкрита черепно-мозкова травма (тобто тяжка травма);

Пункт 9 продовження Свідоцтва про хворобу - Перераховані періоди перебування на стаціонарному лікуванні, які співпадають з наданими суду Виписками та Епікризами.

Тяжкість травми підтверджено також Довідкою ВЛК від 26.10.2023 року №1444, відповідно до якої травма Позивача згідно Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого Наказом МОЗ України №370 від 04.07.2007 року, зареєстрованим в Міністерстві Юстиції 07.08.2007 року за №902/14169 - відноситься до ТЯЖКИХ.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, в проміжок з 26.08.2023 року і до моменту звільнення зі служби в поліції позивач проходив лікування стосовно одного й того ж діагнозу (тобто зберігався причинно-наслідковий зв`язок травми, отриманої 26.08.2023 року).

Згідно Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 01 січня 2024 року №38/59/02-2024 позивач у період з 12.07.2023 по 25.08.2023 рік дійсно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в населеному пункті Кліщіївка Бахмутського району Донецької області.

Згідно Висновку комісії в Акті №90 спеціального розслідування нещасного випадку, затвердженого Начальником ДПОП «ОШБ «Лють» від 13.02.2024 року, спеціальна комісія кваліфікувала, що позивач отримав поранення в період дії воєнного стану під час участі в бойових діях при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, у період проходження служби, під час виконання службових обов`язків.

На підставі Витягу з Наказу від 11.10.2024 року №1147 «Про виплату додаткової винагороди поліцейським ДПОП «ОШБ «Лють» на період дії воєнного стану», Витягу з Наказу від 22.11.2024 року №1332 «Про виплату додаткової винагороди поліцейським ДПОП «ОШБ «Лють» на період дії воєнного стану», Витягу з Наказу від 13.12.2024 року №1469 «Про виплату додаткової винагороди поліцейським ДПОП «ОШБ «Лють» на період дії воєнного стану», Витягу з Наказу від 17.01.2025 року №79 «Про виплату додаткової винагороди поліцейським ДПОП «ОШБ «Лють» на період дії воєнного стану» та згідно з Витягів з розрахунків додаткової винагороди ОСОБА_1 з 01 вересня 2024 року до 02 грудня 2024 року включно, на підставі підпункту 4 пункту 2 Порядку та умов виплати поліцейським додаткової винагороди, одноразової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), позивач отримував додаткову винагороду у збільшеному розмірі до 100 000 гривень лише у період з 01.09.2024 по 26.09.2024 року.

У період з 27.09.2024 року по 02.12.2024 року вищевказана додаткова винагорода позивачу не виплачувалась.

Також судом встановлено, що ДПОП «ОШБ «Лють» надав відповідь на адвокатський запит, у якому надав Витяги з наказів про виплату додаткової винагороди поліцейським з вересня 2024 року до грудня 2024 року включно (до дня звільнення Позивача), а також Виписки з розрахунків додаткової винагороди ОСОБА_1 з вересня 2024 року до грудня 2024 року включно.

На підставі Витягу з Наказу від 11.10.2024 року №1147 «Про виплату додаткової винагороди поліцейським ДПОП «ОШБ «Лють» на період дії воєнного стану та відповідно до Витягу з розрахунку додаткової винагороди поліцейським на період з 01.09.2024 до 30.09.2024 року, позивач отримав на рахунок 86 666,58 грн, а саме у період з 01.09.2024 року до 26.09.2024 року.

На підставі Витягу з Наказу від 22.11.2024 року №1332 «Про виплату додаткової винагороди поліцейським ДПОП «ОШБ «Лють» на період дії воєнного стану та відповідно до Витягу з розрахунку додаткової винагороди поліцейським на період з 01.10.2024 до 31.10.2024 року, позивач отримав на рахунок 9 999,90 грн, проте додаткова винагорода у збільшеному розмірі до 100000 гривень не надходила.

На підставі Витягу з Наказу від 13.12.2024 року №1469 «Про виплату додаткової винагороди поліцейським ДПОП «ОШБ «Лють» на період дії воєнного стану та відповідно до Витягу з розрахунку додаткової винагороди поліцейським на період з 01.11.2024 до 30.11.2024 року, позивач отримав на рахунок 9 999,90 грн, проте додаткова винагорода у збільшеному розмірі до 100000 гривень не надходила.

На підставі Витягу з Наказу від 17.01.2025 року №79 «Про виплату додаткової винагороди поліцейським ДПОП «ОШБ «Лють» на період дії воєнного стану та відповідно до Витягу з розрахунку додаткової винагороди поліцейським на період з 01.12.2024 до 31.12.2024 року, позивач отримав на рахунок 9 999,90 грн, проте додаткова винагорода у збільшеному розмірі до 100000 гривень не надходила.

Виплата Додаткової винагороди винагорода у збільшеному розмірі до 100000 гривень не здійснювалася у період з 27.09.2024 року до 02.12.2024 року включно.

Не погоджуючись з діями відповідача, посилаючись на допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо нарахування та виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100000 гривень розмірі, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію».

Згідно із пунктом четвертим частини десятої статті 62 Закону №580-VІІІ поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.

Відповідно до частин першої, другої статті 94 Закону №580-VІІІ поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пунктом першим постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції" установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно із пунктами третім, четвертим розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом МСВ України від 06 квітня 2016 року №260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується поліцейським, які призначені на штатні посади (зарахованих у розпорядження) в Національній поліції, та здобувачам ЗВО.

За приписами пунктів шостого, сьомого розділу І Порядку №260 підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат. Грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.

Таким чином, до складових грошового забезпечення осіб поліцейських відносяться, зокрема, щомісячні доплати.

Згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває на даний час.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 Про введення воєнного стану в Україні та №69 Про загальну мобілізацію Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Відповідно до пункту 1-2 Постанови №168 встановлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у пункті 1, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Згідно пунктів 2-1, 3 постанови №168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №775 від 28 листопада 2022 року затверджено Порядок та умови виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану, передбаченої пунктом 1 постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Підпунктом 1 пункту 4 зазначеного Порядку передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, уключаються поліцейські, у тому числі ті, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із участю в бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) з дня отримання такого поранення (контузії, травми, каліцтва), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Відповідно до пункту 7 Порядку виплата додаткової винагороди поліцейським здійснюється на підставі наказів керівників органів (підрозділів) поліції за місцем постійного проходження служби поліцейського, де він призначений на штатну посаду, а керівникам органів (підрозділів) поліції, заступникам Голови Національної поліції України - на підставі наказу Голови Національної поліції України або особи, яка виконує його обов`язки. Виплата додаткової винагороди Голові Національної поліції України здійснюється на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України.

Пунктом 9 Порядку передбачено, що для підготовки наказів про виплату додаткової винагороди поліцейським керівники структурних підрозділів або відокремлених підрозділів органів (підрозділів) поліції надають до підрозділу кадрового забезпечення органів (підрозділів) поліції розрахунок винагороди за час безпосередньої участі в бойових діях та заходах, час проходження служби поліцейських за формою, наведеною в додатку до цього Порядку та умов (далі - розрахунок винагороди).

Згідно пункту 3 Порядку видання наказу про виплату додаткової винагороди поліцейським здійснюється протягом поточного розрахункового місяця за попередній. У разі надходження всіх необхідних документів, передбачених пунктом 5 цього Порядку та умов, у більш пізній період, видання наказу про виплату додаткової винагороди поліцейським здійснюється протягом поточного розрахункового місяця.

Розмір додаткової винагороди 30 000 гривень та додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, за 1 календарний день визначається шляхом ділення максимального розміру (30000 або 100000 гривень) на кількість календарних днів у відповідному календарному місяці та встановлюється у відповідний день залежно від наявності обставин, передбачених пунктом 2 цього Порядку та умов, з урахуванням пункту 14 цього Порядку та умов.

Пунктом 14 Порядку передбачено, що додаткова винагорода не виплачується за умов, якщо поліцейські, зокрема, звільнені від виконання службових обов`язків на підставі документа, що підтверджує тимчасову непрацездатність (крім випадків, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку та умов, а також крім поліцейських, які направлені за рішенням лікарсько-консультативної комісії для отримання медичної та/або реабілітаційної допомоги або які направлені згідно із законодавством для лікування за кордон, або які перебувають на амбулаторному лікуванні внаслідок обставин, визначених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку та умов),- з дня звільнення від виконання службових обов`язків.

Абзацом 4 пункту 1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення таких умов, які необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, зокрема у випадку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), та саме щодо поліцейського отримання поранення, пов`язаного із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. До часу перебування на лікуванні включається також час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого.

У межах даної справи не є спірним факт отримання позивачем поранення під час виконання службових обов`язків у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Спірним також не є факт проходження позивачем у зв`язку із пораненням довгострокового лікування, у тому числі стаціонарного лікування, реабілітаційного лікування в стаціонарних умовах, у тому числі в закордонних закладах охорони здоров`я, а також амбулаторного лікування.

Поряд з тим, керуючись приписами частини 4 статті 78 КАС України, наявність судового рішення, яке набрало законної сили в іншій адміністративній справі №420/28793/24 у спорі між тими самими сторонами та підстав, однак за попередній період розрахунку грошового забезпечення позивача.

Так, як вже встановлено вище, судовим рішенням, яке набрало законної сили у справі №420/28793/24, зобов`язано Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, у розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування за весь час лікування за період з 03.05.2024 року до 31.08.2024 року.

Поряд з тим, у період розгляду справи №420/28793/24 позивач продовжував лікування, тому виник новий період, який не у увійшов до спірного періоду у справі №420/28793/24, а саме: з 27.09.2024 року до 02.12.2024 року включно.

Також, як у справі №420/28793/24 та у справі, що розглядається, доводи відповідача фактично ґрунтуються на тому, що позивач просить виплатити збільшену додаткову винагороду у розмірі до 100000 за час перебування на амбулаторному лікуванні у той час, коли нормативно-правовими актами чітко передбачено, що додаткова винагорода до 100 000 грн нараховується та виплачується за перебування на стаціонарному лікуванні.

Натомість, з огляду на норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини слід враховувати, що Постановою №168 встановлено загальне правило, відповідно до якого до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у пункті 1, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Одночасно, Постановою №168 також перебачено право міністерств та державних органів визначати порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї Постанови.

Таким чином, Кабінетом Міністрів України було делеговано міністерствам, зокрема Міністерству внутрішніх справ України, встановлювати, зокрема, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї Постанови, що і було реалізовано шляхом затвердження наказом Міністерства внутрішніх справ України №775 від 28 листопада 2022 року Порядку та умови виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану, передбаченої пунктом 1 постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Підпунктом 1 пункту 4 зазначеного Порядку передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, уключаються поліцейські, у тому числі ті, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із участю в бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) з дня отримання такого поранення (контузії, травми, каліцтва), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Пунктом 14 Порядку передбачено, що додаткова винагорода не виплачується за умов, якщо поліцейські, зокрема, звільнені від виконання службових обов`язків на підставі документа, що підтверджує тимчасову непрацездатність (крім випадків, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку та умов, а також крім поліцейських, які направлені за рішенням лікарсько-консультативної комісії для отримання медичної та/або реабілітаційної допомоги або які направлені згідно із законодавством для лікування за кордон, або які перебувають на амбулаторному лікуванні внаслідок обставин, визначених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку та умов),- з дня звільнення від виконання службових обов`язків.

Амбулаторна спеціалізована медична допомога - це допомога, яку пацієнт отримує без госпіталізації до лікарні. Це консультації лікарів, а також проведення ними лікувальних процедур, або малих хірургічних втручань, досліджень та обстежень. Всі ці послуги пацієнт отримує без госпіталізації - або в амбулаторних умовах, або на умовах денного стаціонару.

Поряд з тим, причинний зв`язок між одержаною позивачем травмою та періодом лікування чітко прослідковується не тільки в «Історії лікування Позивача», а й підтверджений Свідоцтвом про хворобу №1051/2 від 14.11.2024 року, виданою М(ВЛ)К ДУ «ТМО МВС України по Одеській області».

Оскільки причинно-наслідковий зв`язок травми прослідковувався увесь проміжок часу, починаючи з 26.08.2023 року і до 02.12.2024 року (Свідоцтво про хворобу №1051/2 від 14.11.2024 року), відсутні сумніви того, що лікування позивача було саме діагнозів, отриманих під час виконання бойового розпорядження ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 10 липня 2023 року №116/1/3690окп, ОТУ «Соледар» від 14 серпня 2023 року №1314/4/9/5699/т/ОКП, ДПОП «ОШБ «Лють» від 11 серпня 2023 року №25/01/59/03-2023т/БР.

Таким чином, оскільки внаслідок отриманого позивачем поранення під час виконання службових обов`язків та безпосередньої участі в бойових діях, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), що відповідає приписам підпункту 1 пункту 4 цього Порядку та умов, позивач проходив тривале безперервне лікування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що згідно спеціальних приписів пункту 14 Порядку, позивач має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 у збільшеному до 100000 гривень розмірі в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на амбулаторному лікуванні з 27.09.2024 по 02.12.2024 року.

Адже, підпунктом 6 пункту 14 Порядку та умов виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану, затвердженого наказом МВС України від 28.11.2022 №775, як виняток, визначено необхідність нарахувати та виплатити доплату (додаткова винагорода) поліцейському, який перебуває на амбулаторному лікуванні, за умови, що така непрацездатність є наслідком поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого при умовах визначених підпунктом 1 пункту 4 Порядку та умов виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану, затвердженого наказом МВС України від 28.11.2022 №775, а саме у зв`язку з участю в бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх проведення.

Щодо доводів апелянта стосовно недотримання позивачем строку звернення із цим адміністративним позовом, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом №2352-IX) передбачалось, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Також, Законом України від 30.03.2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» було доповнено приписи пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України наступного змісту: « 1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби (COVID-19), спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Відтак, обмеження щодо застосування строків, визначених частиною другою статті 233 КЗпП України, було скасовано, натомість цей строк був продовжений до 30 червня 2023 року.

Таким чином, пункт 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України починав відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, з 01 липня 2023 року.

Поряд з тим, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.

Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, постановленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, у якій Судова палата сформувала єдиний підхід до застосування частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, якого дотримується Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці.

Також, слід зауважити на тому, що матеріали справи не містять доказів, що під час проходження служби та при звільненні зі служби позивачеві була документально доведена інформація про обсяг і характер виплачених сум, зокрема що стосується оспорюваних виплат.

Оскільки обставини справи показали, що у позивач не одержував відомості про порядок нарахування і виплату відповідного грошового забезпечення, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про необхідність залишення без розгляду позовної заяви на підставі частини 4 статті 123 КАС України.

Щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи на стадії апеляційного провадження, колегія суддів виходить з наступного.

За правилами частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 вказаної статті КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Слід враховувати, що відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Вказані положення кореспондуються із приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI, згідно яких гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з цим, колегія суддів враховує, що за визначеннями, наведеними у пунктах 2, 6, 9 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI, адвокатська діяльність – це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із статтею 19 Закону України від 05.07.2012 року №5076-VI видами адвокатської діяльності є, у тому числі:

надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Таким чином, склад та розмір судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу входить до предмета доказування у справі, а отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг, у зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Так, 20.07.2024 між АБ «ЛІТВІНОВА» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правничої допомоги №20/07/24, згідно якого розмір та строк оплати за правову допомогу, що надається за цим Договором, визначається Сторонами у відповідній Додатковій угоді до цього Договору, виходячи із обсягу, об`єму, терміну, специфіки і характеру доручення, та фактично наданих послуг.

Послуги, що надаються «Адвокатським бюро» і результати їх виконання оформлюються актом виконаних робіт та підписуються Сторонами, в якому/яких зазначається перелік, обсяг та вартість наданих Послуг. Сторони домовились, що Акти про надані послуги складаються «Адвокатським бюро» та передаються на підпис «Клієнту». «Клієнт» зобов`язується протягом трьох робочих днів після отримання Актів про надані послуги підписати такі Акти, або надати мотивовані письмові заперечення та зауваження до них. В разі не надання «Клієнтом», протягом встановленого строку, вмотивованих письмових заперечень та зауважень на зазначені Акти про надані послуги. Сторони домовились вважати: (1) що Акти про надані послуги схвалені (підписані) «Клієнтом»: (2) послуги такими, що надані в повному обсязі та належним чином.

Згідно Додаткової угоди від 16.06.2025 року, «Адвокатським бюро» надає правову допомогу щодо оскарження рішень про відмову у виплаті додаткової грошової допомоги в розмірі 100 000 гривень передбачених військових/поліцейським під час проходження лікування після тяжкого поранення.

Сторонами досягнуто згоди, що вартість надання «Адвокатським бюро» правової допомоги визначено у п. 1 цієї Додаткової угоди 1 складає:

2.1. Гонорар адвоката складає 20% від суми стягнення додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», розмірі до 100 000 гривень за період лікування з 27.09.2024 року по 02.12.2024 року включно на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Виплачується протягом 7 робочих днів після отримання Клієнтом зазначеної допомоги. У разі виплати зазначеної допомоги частинами, виплачується на протязі 7 днів після отримання Клієнтом кожної частини.

22.10.2024 року між Сторонами укладений Акт прийому-передачі наданих послуг до Додаткової угоди №2 до Договору про надання правової допомоги № 20/07/24 від 20.07.2024 року, відповідно до якого, Виконавець за Договором надав Замовнику наступні Послуги: Гонорар адвоката у розмірі 20% від суми додаткової грошової допомоги в розмірі 100 000 гривень в період лікування з 27.09.2024 року по 02.12.2024 року включно, у разі прийняття такого рішення та/або ухвалення рішення суду яке набрало законної сили у справі №420/20610/25 – у розмірі 43 956,90 грн. (сорок три тисячі дев`ятсот п`ятдесят шість гривень 90 копійок).

Колегія суддів враховує, що предмет спору у цій справі про зобов`язання відповідача вчинити певні дії виключає можливість стверджувати на наявності фіксованого грошового відшкодування на користь позивача. Поряд з тим, позивачем не доведено та зі змісту наявних матеріалів не установлено, що узгоджені між адвокатом витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.

Таким чином, з урахуванням установлених обставин, колегія суддів доходить висновку, що відшкодуванню на користь позивача підлягають понесені судові витрати на правничу допомогу у межах суми 8791,38 грн., що становить подвійний розмір відшкодування позивачеві в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене у сукупності, судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції відповідають дійсним обставинам справи, а тому колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року – залишити без змін.

Стягнути з Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8791 грн (вісім тисяч сімсот дев`яносто одна) гривень 38 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

судді: А.І. Бітов

Ю.М. Градовський