Додаткове рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №400/806/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/806/26

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №400/806/26,-

В С Т А Н О В И В:

26.01.2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 , в/ч НОМЕР_2 , в/ч НОМЕР_3 , в/ч НОМЕР_4 , в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_4 щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 31.01.2017 року по 07.04.2017 року відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_4 нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 31.01.2017 року по 07.04.2017 року з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 10.04.2017 року по 14.08.2017 року відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_3 нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 10.04.2017 року по 14.08.2017 року з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 17.08.2017 року по 31.10.2017 року відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 17.08.2017 року по 31.10.2017 року з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.11.2017 року по 31.01.2020 року відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців з 01.11.2017 року - січень 2008 року, з 01.03.2018 року - із застосуванням щомісячної індексації-різниці;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 01.11.2017 року по 28.02.2018 року з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року, з 01.03.2018 року по 31.01.2020 року індексацію різницю у фіксованій величині у розмірі 4463,15 грн. щомісячно.

- зобов`язати відповідачів нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_4 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 31.01.2017 по 07.04.2017 відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_4 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 31.01.2017 року по 07.04.2017 року з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10.04.2017 року по 14.08.2017 року відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_3 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 10.04.2017 року по 14.08.2017 року з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 17.08.2017 року по 31.10.2017 року відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 17.08.2017 року по 31.10.2017 року з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.11.2017 року по 31.01.2020 року відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців з 01.11.2017 року - січень 2008 року, з 01.03.2018 року - із застосуванням щомісячної індексації-різниці.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.11.2017 року по 28.02.2018 року з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року, з 01.03.2018 року по 31.01.2020 року індексацію - різницю у фіксованій величині у розмірі 62 197,56 грн.

В задоволенні позовних вимоги про зобов`язання військові частини нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення – відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання військові частини НОМЕР_4 , НОМЕР_3 , НОМЕР_1 , НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення скасовано та ухвалено у відповідній частині нове рішення, яким зазначені вимоги ОСОБА_1 – задоволено.

Зобов`язано військові частини НОМЕР_4 , НОМЕР_3 , НОМЕР_1 , НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

В інший частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року залишено без змін.

22.07.2026 до суду апеляційної інстанції надійшла заява позивача в порядку статті 252 КАС України про ухвалення додаткового судового рішення, яким стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000,00 грн.

В обґрунтування поданої заяви вказано, що 18.05.2026 року представником позивача направлено до суду апеляційної інстанції заяву про стягнення судових витрат, проте питання про судові витрати під час розгляду апеляційної скарги вирішено не було.

06.08.2026 до суду апеляційної інстанції надійшла заява в/ч НОМЕР_3 , в якій відповідач просить відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №400/806/26.

Військова частина вважає, що розмір заявлених до відшкодування витрат не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору нематеріального характеру, значення справи для позивача – колишнього військовослужбовця, оскільки результат вирішення даної справи жодним чином не міг вплинути на репутацію позивача, оскільки права позивача, як військовослужбовця та громадянина України щодо забезпечення достатнього життєвого рівня, соціальних гарантій в частині грошового забезпечення, під час проходження ним військової служби були дотримані в повному обсязі. Задоволення судом заяви представника позивача про стягнення з відповідача додатково суми гонорару-успіху у даній справі в завищеному розмірі 20000 гривень призведе до додаткових витрат коштів з Державного бюджету України під час дії воєнного стану. Під час воєнного стану громадяни, установи і організації повинні спрямовувати зусилля для зменшення витрат державних коштів, щоб допомогти державі стабілізувати бюджет та фінансувати оборонні потреби. Заходи включають: перегляд витрат на непотрібні для оборони країни товари та послуги в цей складний період, заощадження ресурсів та використання місцевих, а не державних коштів, для підтримки економіки.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи поданої заяви та матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Приписами частин першої-другої статті 132 КАС України обумовлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За приписами пункту 4 частини першої статті 322 КАС України, у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, б) новий розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення;

З огляду на те, що судом апеляційної інстанції було частково скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог з прийняттям нового рішення у відповідній частині, наявні підстави для нового розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Так, відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

У постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3098/20 Верховний Суд зазначав, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Верховний Суд багаторазово, зокрема у постанові у справі №922/445/19, вказував, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до наданих позивачем копій документів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу вбачається, що 30.12.2025 ОСОБА_1 , у подальшому Клієнт, з однієї сторони, та адвокат Матвійчук Н.Є. (свідоцтво ДН №5581 від 31.07.2019, видане Радою адвокатів Донецької області), з іншої сторони, уклали Договір №36/25 про надання правничої допомоги, згідно умов якого Адвокат приймає на себе зобов`язання щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги Клієнту, в тому числі щодо оскарження підстав звільнення з військової служби, стягнення в судовому порядку за період проходження військової служби заборгованості з виплати грошового забезпечення, індексації грошового забезпечення, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, моральної шкоди тощо, а клієнт зобов`язується оплатити надані юридичні послуги.

Відповідно до умов пунктів 4.1, 4.3 та 4.5 цього Договору, отримання винагороди Адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару, якій погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється додатковою угодою до цього договору. За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується сторонами.

23.04.2026 ОСОБА_1 та адвокат Матвійчук Н.Є. уклали Додаткову угоду б/н до Договору від 30.12.2025 №36/25 про наступне:

1. Адвокат приймає на зобов`язання з надання Клієнту юридичних послуг в суді апеляційної інстанції у справі №400/806/26.

2. Гонорар адвоката за надані юридичні послуги складає 20 000,00 гривень.

3. Клієнт сплачує Адвокату гонорар у розмірі 20 000,00 гривень не пізніше 3 днів після ухвалення судового рішення.

4. Дана додаткова угода є невід`ємною частиною Договору від 30.12.2025 №36/25, складена у двох примірниках, по одному для кожної зі сторін.

18.05.2026 ОСОБА_1 та адвокат Матвійчук Н.Є. підписали Акт наданих послуг б/н до Договору від 30.12.2025 №36/25 про те, що Адвокатом надані наступні послуги:

1. Усне консультування вивченням документів Клієнта вартістю 1 000 грн.

2. Ознайомлення з судовою практикою Верховного Суду з предмету оскарження вартістю 1 000 грн.

3 Складання та направлення до суду апеляційної скарги у справі №400/806/26 вартістю 18 000 грн.

Загальна вартість за надані юридичні послуги складає 20 000,00 гривень.

Колегія зазначає, що додані до заяви про ухвалення додаткового рішення у справі докази містять лише перелік виконаних адвокатом робіт та загальну вартість наданих послуг. Водночас подані документи не містять відомостей про час, витрачений адвокатом на виконання кожної із заявлених робіт, погодинну вартість правничої допомоги або іншої деталізації, яка б свідчила про обґрунтованість і співмірність заявленої до компенсації суми.

Поряд з цим колегія суддів зазначає, що у позивачем у цій справі заявлено 10 позовних вимог. Вартість складання позовної заяви згідно акту наданих послуг від 17.03.2026 складала 10 000 грн, що є меншим ніж вартість складання та подання апеляційної скарги. При тому, що рішення суду першої інстанції було оскаржено позивачем лише в частині відмови у зобов`язанні відповідачів нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та в частині розподілу судових витрат.

Також колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги позивача повністю відтворюють аргументацію доводів позовної заяви, в т.ч. наведену правову позицію Верховного Суду.

Таким чином, оцінивши наявні в матеріалах справи докази на підтвердження наданих адвокатом послуг, з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також часу, який міг би витратити адвокат на підготовку апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе призначення компенсації зазначених витрат в суді апеляційної інстанції у сумі 10000 грн.

При цьому колегія суддів враховує позицію в/ч НОМЕР_1 , наведену у запереченнях на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі, про необґрунтований розмір заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, й констатує недоведення позивачем співмірності суми саме у розмірі 20 000,00 грн, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення заяви позивача про стягнення судових витрат та стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Керуючись статтями 139, 143, 252, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №400/806/26 – задовольнити.

Ухвалити у справі додаткову постанову.

Заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат – задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_4 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн солідарно.

У задоволенні іншої частини заяви – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною четвертою та пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя В.А.Голуб

Суддя Ю.В.Осіпов