Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №420/10066/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/10066/26

Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В.

Дата і місце ухвалення: 19 травня 2026р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецький І.І.

суддів : Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі № 420/10066/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у не проведенні перерахунку пенсії на підставі частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,11 з 01.03.2021 року, 1,14 з 01.03.2022 року, 1,197 з 01.03.2023 року, 1,0796 з 01.03.2024 року, 1,115 з 01.03.2025 року та 1,121 з 01.03.2026 року відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 з 01.03.2021 року перерахунок та виплату пенсії на підставі частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,11 з01.03.2021 року, 1,11 і 1,14 з 01.03.2022 року, 1,11, 1,14 та 1,197 з 01.03.2023 року, 1,11, 1,14, 1,19 та 1,0796 з 01.03.2024 року, 1,11, 1,14, 1,19, 1,0796 та 1,115 з 01.03.2025 року та 1,11, 1,14, 1,19, 1,0796, 1,115 та 1,121 з 01.03.2026 року відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії за віком ОСОБА_1 у сумі 7763,17 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року позов задоволено частково.

Суд першої інстанції визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115, у розмірі 1,121.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за 2017-2019 роки в розмірі 7363,17 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та виплатити, починаючи з 06.10.2025 року з урахуванням вже виплачених сум.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за 2017-2019 роки в розмірі 7363,17 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115), відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» та виплатити починаючи з 01.03.2026 року з урахуванням вже виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог суд першої інстанції відмовив.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій зазначало про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що, на думку апелянта, призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилався на те, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України № 1058-IV, а її індексація щороку проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати на визначені Кабінетом Міністрів України коефіцієнти. На думку апелянта, базовим показником для таких перерахунків є показник середньої заробітної плати, який застосовувався для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року, а кожен наступний перерахунок здійснюється з урахуванням його попереднього збільшення.

З огляду на це апелянт вважав безпідставними вимоги позивача щодо послідовного застосування коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 до показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки, який безпосередньо враховувався при обчисленні пенсії, оскільки, на його думку, такий показник не є базою для індексації відповідно до пункту 5 Порядку № 124.

Крім того, скаржник посилався на неприпустимість втручання суду у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень та зазначав, що, зобов`язавши орган Пенсійного фонду України провести перерахунок пенсії із застосуванням конкретних коефіцієнтів, суд першої інстанції фактично підмінив собою компетентний орган, який законом уповноважений здійснювати призначення та перерахунок пенсій. На думку апелянта, прийняття рішень про призначення (перерахунок) або відмову в призначенні (перерахунку) пенсії та визначення її розміру належить до компетенції Пенсійного фонду України.

Також апелянт вважав безпідставним стягнення на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 532,48 грн, посилаючись, зокрема, на положення бюджетного законодавства та особливості правового режиму коштів Пенсійного фонду України.

У зв`язку з наведеним апелянт просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі № 420/10066/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі.

ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком з 02.08.2020, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Для обчислення розміру пенсії позивача при її призначенні відповідачем був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017– 2019 роки у розмірі 7763,17 грн.

Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.

Листом Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило позивача про те, що перерахунок проведено відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для перерахунку пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення у розмірах 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 відсутні.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо непроведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з того, що положення пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124, у частині визначення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який підлягає збільшенню під час проведення індексації пенсій, не узгоджуються з приписами частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов висновку, що під час проведення індексації підлягає застосуванню показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії позивача, із послідовним застосуванням коефіцієнтів збільшення, визначених постановами Кабінету Міністрів України. При цьому суд виходив із того, що у разі колізії між законом і підзаконним нормативно-правовим актом застосуванню підлягають норми закону як акта вищої юридичної сили, що, на думку суду першої інстанції, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні суди перевіряють, чи прийняті рішення, вчинені дії або допущена бездіяльність суб`єкта владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, а також чи відповідають вони критеріям законності, обґрунтованості, добросовісності, безсторонності, розсудливості та пропорційності.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доведення правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб`єкта владних повноважень.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-XII, Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» №2017-III, а також Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 (далі – Порядок №124).

Частиною другою статті 42 Закону №1058-IV передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Розмір коефіцієнта такого збільшення визначається Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України.

Водночас частиною п`ятою статті 2 Закону №1282-XII встановлено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, який визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

На виконання зазначених законодавчих приписів Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 20 лютого 2019 року №124, якою затверджено Порядок №124, а також постанови від 22 лютого 2021 року №127, від 16 лютого 2022 року №118, від 24 лютого 2023 року №168, від 23 лютого 2024 року №185, від 25 лютого 2025 року №209 та від 25 лютого 2026 року №236, якими на відповідні роки визначено коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу), що застосовуються під час проведення індексації пенсій.

Ключовим питанням у цій справі є визначення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який підлягає збільшенню під час проведення щорічної індексації пенсії.

Так, частина друга статті 42 Закону №1058-IV передбачає, що перерахунок раніше призначених пенсій здійснюється шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Натомість абзацами першим та другим пункту 5 Порядку №124 передбачено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року, а кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням такого показника проводиться з урахуванням його збільшення у попередніх роках.

Отже, положення частини другої статті 42 Закону №1058-IV та пункту 5 Порядку №124 по-різному визначають показник середньої заробітної плати (доходу), який підлягає збільшенню під час проведення щорічної індексації пенсій: Закон №1058-IV визначає таким показник, який враховується для обчислення пенсії, тоді як Порядок №124 пов`язує його з показником, який враховувався для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Конституційний принцип діяльності органів державної влади, закріплений у статті 19 Конституції України, передбачає обов`язок діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. Підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати чи звужувати зміст правового регулювання, встановленого законом.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які суперечать законам України, незалежно від того, чи є такі акти чинними та чи були вони оскаржені в судовому порядку, зокрема у постановах від 12.03.2019 у справі №913/204/18 та від 10.03.2020 у справі №160/1088/19.

За таких обставин колегія суддів виходить із того, що під час вирішення цього спору підлягають застосуванню приписи частини другої статті 42 Закону №1058-IV, а положення Порядку №124 можуть застосовуватися лише в тій частині, яка не суперечить зазначеній нормі закону.

Аналогічний підхід до застосування положень частини другої статті 42 Закону №1058-IV викладений у постановах Верховного Суду від 18.02.2025 у справі №160/15379/24 та від 20.02.2025 у справі №560/12058/24, у яких суд касаційної інстанції виходив із того, що під час проведення щорічної індексації пенсій збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався для обчислення пенсії, а положення Порядку №124 застосовуються лише в частині, що не суперечить вимогам Закону №1058-IV.

Зазначений підхід підтриманий Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.04.2025 у справі №200/5836/24.

Колегія суддів враховує наведені правові висновки Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України та не вбачає підстав для відступу від них.

Як встановлено судом, пенсію позивачу призначено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017– 2019 роки у розмірі 7763,17 грн.

Саме цей показник, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, відповідно до вимог частини другої статті 42 Закону №1058-IV підлягав збільшенню на визначені Кабінетом Міністрів України коефіцієнти під час проведення щорічної індексації.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 визначено коефіцієнт збільшення 1,11, постановою від 16.02.2022 №118 – 1,14, постановою від 24.02.2023 №168 – 1,197, постановою від 23.02.2024 №185 – 1,0796, постановою від 25.02.2025 №209 – 1,115, а постановою від 25.02.2026 №236 – 1,121.

З огляду на наведене, під час проведення індексації пенсії позивача зазначені коефіцієнти підлягали послідовному застосуванню до показника середньої заробітної плати (доходу), який безпосередньо враховувався для обчислення його пенсії.

Натомість відповідач, здійснюючи індексацію пенсії позивача, керувався механізмом, визначеним пунктом 5 Порядку №124, що фактично призвело до незастосування під час проведення індексації показника середньої заробітної плати (доходу) за 2017– 2019 роки у розмірі 7763,17 грн, який був врахований для обчислення пенсії позивача.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, не провівши індексацію пенсії позивача із застосуванням відповідних коефіцієнтів до показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався для обчислення його пенсії, діяв всупереч вимогам частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції втрутився у дискреційні повноваження відповідача, колегія суддів відхиляє.

Дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень передбачають можливість вибору одного з кількох правомірних варіантів поведінки у межах, установлених законом.

Водночас у спірних правовідносинах відповідач не наділений свободою розсуду щодо визначення показника середньої заробітної плати (доходу), який підлягає збільшенню під час проведення індексації пенсії, оскільки відповідний обов`язок та порядок його виконання визначені частиною другою статті 42 Закону №1058-IV.

За встановлених у справі обставин показник середньої заробітної плати (доходу) за 2017– 2019 роки у розмірі 7763,17 грн безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача. Отже, питання проведення його індексації із застосуванням визначених Кабінетом Міністрів України коефіцієнтів не передбачає вибору відповідачем між декількома правомірними варіантами поведінки, а полягає у належному застосуванні норм законодавства.

За таких обставин покладення судом на відповідача обов`язку здійснити перерахунок пенсії відповідно до вимог закону є належним способом захисту порушеного права та не свідчить про втручання суду у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Посилання апелянта на те, що суд не вправі визначати конкретний порядок перерахунку пенсії, також не приймаються до уваги, оскільки у цій справі суд не здійснює заміну суб`єкта владних повноважень та не перебирає на себе його повноважень, а зобов`язує відповідача виконати встановлений законом обов`язок з урахуванням установлених судом обставин та правової оцінки спірних правовідносин.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки ґрунтуються на іншому тлумаченні положень частини другої статті 42 Закону №1058-IV та пункту 5 Порядку №124 і не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права.

З урахуванням установлених обставин справи, наведених норм законодавства та правових висновків Верховного Суду колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував фактичні обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, підстав для нового розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не вбачається.

Керуючись статтями 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області – залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук