Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №420/22519/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/22519/26

Головуючий в 1 інстанції: Бабенко Д. А. Місце ухвалення рішення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А.І.

– Ступакової І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Держави України в особі Державної казначейської служби України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Держави України в особі Державної казначейської служби України, в якому просив про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.

Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, яка зареєстрована в Одеському окружному адміністративному суді за вх.№83076 від 22.07.2026 та в якій позивач просить суд забезпечити позов шляхом:

заборони Управлінню патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, їх посадовим та службовим особам до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі в установленому законом порядку вчиняти будь-які дії, спрямовані на видалення, знищення, перезапис, зміну, приховування, передачу третім особам або інше відчуження чи втрату відеозаписів, створених за допомогою нагрудних відеореєстраторів (body-cam), які є предметом інформаційних запитів позивача від 02 липня 2026 року та 06 липня 2026 року, а саме відеозаписів, здійснених поліцейською ОСОБА_2 , поліцейським Чухном Вадимом Олександровичем, Мазуром Євгеном Олександровичем та Багацьким Віталієм Олеговичем за відповідні періоди, зазначені у цих запитах.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову, позивач вказує, що відповідно до вимог наказу МВС України №1026 строк зберігання відеозаписів, здійснених портативними відеореєстраторами поліцейських, становить 30 діб, якщо інший строк не встановлений законодавством або не прийнято рішення про їх подальше зберігання. Отже, після закінчення встановленого строку, такі відеозаписи можуть бути автоматично видалені або знищені відповідно до порядку їх зберігання та експлуатації інформаційних систем Національної поліції.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову від 22.07.2026 вх.№830076/26 в адміністративній справі №420/22519/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Держави України в особі Державної казначейської служби України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди – відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24.07.2026 року по справі: №420/22519/26 та постановити нову, якою вжити заходи забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що існують достатні правові підстави для застосування судом заходів забезпечення позову, у зв`язку з тим, що строк зберігання відеозаписів обмежений. Відповідно до вимог наказу МВС України № 1026 строк зберігання відеозаписів, здійснених портативними відеореєстраторами поліцейських, становить 30 діб, якщо інший строк не встановлений законодавством або не прийнято рішення про їх подальше зберігання. Отже, після закінчення встановленого строку такі відеозаписи будуть автоматично видалені або знищені відповідно до порядку їх зберігання та експлуатації інформаційних систем Національної поліції.

Вказує, що висновок суду першої інстанції про те, що можливість видалення відеозаписів є лише припущенням, не відповідає нормативно встановленому порядку зберігання відеоінформації органами Національної поліції.

Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Приймаючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів існування обставин, які б свідчили про те, що невжиття запропонованого заходу забезпечення істотно ускладнить чи унеможливить виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист чи поновлення його прав. У свою чергу, заявлений спосіб забезпечення позову фактично спрямований на встановлення додаткових обмежень у діяльності відповідача за відсутності належного обґрунтування необхідності застосування такого заходу.

Надаючи правову оцінку ухвалі суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Положеннями ч.1 ст. 151 КАС України визначені види забезпечення позову, а саме:

1) зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) заборона відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановлення обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно із ч. 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.

Передумовою для вжиття таких заходів, з урахуванням положень ч.2 ст.151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених ч.2 ст.150 Кодексу.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Предметом спору у даній справі є визнання протиправними рішення Департаменту патрульної поліції, оформлені листами Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції від 17 липня 2026 року, якими відмовлено позивачу у наданні публічної інформації за інформаційними запитами від 02 липня 2026 року та 06 липня 2026 року та зобов`язання надати копії відеозаписів, зазначених в інформаційних запитах.

В свою чергу, заявник у заяві про забезпечення позову просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Управлінню патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, їх посадовим та службовим особам до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі в установленому законом порядку вчиняти будь-які дії, спрямовані на видалення, знищення, перезапис, зміну, приховування, передачу третім особам або інше відчуження чи втрату відеозаписів, створених за допомогою нагрудних відеореєстраторів (body-cam), які є предметом інформаційних запитів позивача від 02 липня 2026 року та 06 липня 2026 року, а саме відеозаписів, здійснених поліцейською ОСОБА_2 , поліцейським Чухном Вадимом Олександровичем, Мазуром Євгеном Олександровичем та Багацьким Віталієм Олеговичем за відповідні періоди, зазначені у цих запитах.

Так, колегія суддів зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову про які просить заявник, фактично означатиме висловлення судом позиції щодо дій відповідача ще до дослідження всіх матеріалів та доказів у справі, що прямо суперечить вимогам процесуального законодавства, оскільки забороняючи поліції будь-які дії щодо цього відео, суд фактично надає йому особливий статус і визнає законність інтересу позивача до ухвалення рішення по суті. Забезпечення позову не може бути способом вирішення спору достроково.

Колегія суддів звертає увагу, що сама по собі відмова у наданні публічної інформації не означає, що поліція планує знищити цей носій. Відмова — це правова позиція розпорядника інформації, а не намір знищити речовий доказ. Припущення позивача про те, що відеозапис буде видалено, мають характер здогадок і не підтверджені жодними доказами.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що пункт 4 Розділу VIII Наказу МВС № 1026 чітко зазначає, що строк зберігання може бути збільшено за рішенням керівника у разі використання відео в межах службових розслідувань, проваджень, або «інших подій, якщо вони можуть бути використані в процесі службової діяльності».

Отже, механізм збереження інформації вже забезпечений нормативно-правовими актами, і додаткове судове втручання є надмірним.

При цьому, сама ж лише незгода позивача із діями чи рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Так, колегія суддів звертає увагу, що застосування заходів забезпечення позову з підстав очевидної протиправності оскарженого рішення або дій допускається у виключних випадках. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову із цієї підстави допускається у виключних випадках.

В свою чергу заявником не доведено очевидної протиправності дій або рішення відповідача в частині невідповідності вимогам закону.

Крім того, наявність очевидних ознак протиправності дій або рішення відповідача, може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.

Верховний Суд у постанові від 03 травня 2023 року у справі №640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення поданої заяви про забезпечення позову.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст 250, 288, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 вересня 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова