Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №400/8361/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/8361/26

Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В. Місце ухвалення рішення: м. Миколаїв

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А.І.

– Ступакової І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення в розмірі 1 299 284,77 грн, стягнення моральної шкоди в розмірі 1 500 000,00 грн, визнання протиправними та скасування наказів,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо непоновлення ОСОБА_1 на посаді гранатометника 2 десантно-штурмового взводу 5 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону Військової частини НОМЕР_1 з 28.09.2022 року, щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 28.09.2022 року по 08.07.2026 року;

- поновити на посаді гранатометника 2 десантно-штурмового взводу 5 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону Військової частини НОМЕР_1 з 28.09.2022 року ОСОБА_1 , та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати відповідний наказ;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення у розмірі 1324185,22 грн;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1500000 грн;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 1236 від 08.10.2022 року Про результати проведення службового розслідування в частині, що стосується ОСОБА_1 , та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати відповідний наказ;

- визнати протиправним та скасувати пункт 17 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 281 від 08.10.2022 року (по стройовій частині) Про увільнення від займаної посади , зарахування у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 і зняття з усіх видів забезпечення як такого, що здійснив дезертирство з 28.09.2022 року, ОСОБА_1 , та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати відповідний наказ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 234-РС від 08.10.2022 року в частині, що стосується ОСОБА_1 , що став підставою для наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 281 від 08.10.2022 року про увільнення від займаної посади, зарахування у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 і зняття з усіх видів забезпечення як такого, що здійснив дезертирство з 28.09.2022 року, ОСОБА_1 , та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати відповідний наказ;

- визнати протиправним та скасувати пункт 30 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №70-рс від 26.02.2025 року (по особовому складу) Про призупинення військової служби ОСОБА_1 , та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати відповідний наказ;

- визнати протиправним та скасувати пункт 43.8 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 57 від 26.02.2025 року (по стройовій частині) Про виключення зі списків особового складу та направлення облікових документів до управління персоналу ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати відповідний наказ.

Ухвалою від 15.07.2026 року суд залишив позовну заяву без руху та зобов`язав позивача у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, зокрема:

- надати заяву про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом та докази поважності причин його пропуску;

- надати новий обґрунтований розрахунок суми заборгованості Військової частини НОМЕР_1 по грошовому забезпеченню позивача.

28.07.2026 року від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо непоновлення ОСОБА_1 на посаді гранатометника 2 десантно-штурмового взводу 5 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону Військової частини НОМЕР_1 з 28.09.2022 року , щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 28.09.2022 року по 25.07.2026 року;

- поновити на посаді гранатометника 2 десантно-штурмового взводу 5 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону Військової частини НОМЕР_1 з 28.09.2022 року ОСОБА_1 зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати відповідний наказ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 донарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 28.09.2022 року по 25.07.2026 року грошове забезпечення у розмірі 1441858,32 грн;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 за період з 28.09.2022 року по 25.07.2026 року моральну шкоду у розмірі 1500000 грн;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 1236 від 08.10.2022 року "Про результати проведення службового розслідування" в частині, що стосується ОСОБА_1 , та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати відповідний наказ;

- визнати протиправним та скасувати пункт 17 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 281 від 08.10.2022 року (по стройовій частині) Про увільнення від займаної посади, зарахування у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 і зняття з усіх видів забезпечення як такого, що здійснив дезертирство з 28.09.2022р. ОСОБА_1 , та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати відповідний наказ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 234-РС від 08.10.2022 року в частині, що стосується ОСОБА_1 , що став підставою для наказу командира військової частини (по стройовій частині) № 281 від 08.10.2022 року про увільнення від займаної посади, зарахування у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 і зняття з усіх видів забезпечення як такого, що здійснив дезертирство з 28.09.2022 року ОСОБА_1 , та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати відповідний наказ;

- визнати протиправним та скасувати пункт 30 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 70-рс від 26.02.2025 року (по особовому складу) "Про призупинення військової служби ОСОБА_1 " в частині, що стосується ОСОБА_1 , та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати відповідний наказ;

- визнати протиправним та скасувати пункт 43.8 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 57 від 26.02.2025 року (по стройовій частині) "Про виключення зі списків особового складу та направлення облікових документів до управління персоналу ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 ", та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати відповідний наказ.

Також, 28.07.2026 року від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, яка обґрунтована тим, що:

- з витягами наказів від 08.10.2022 року № 281 та № 57 позивач ознайомився 05.06.2026 року через звіт на виконання рішення суду у справ № 400/8548/24;

- з витягом із наказу від 26.02.2025 року № 70-РС позивач ознайомлений 05.07.2026 року із відповідача відповідача;

- з наказом від 08.10.2022 року № 234-РС, що став підставою для наказу від 08.10.2022 року № 281, позивача не ознайомлено, наказ вручено не було;

- про наказ від 08.10.2022 року № 1236 позивач дізнався 05.07.2026 року із відповіді Військової частини НОМЕР_1 з якої дізнався про ланцюг пов`язаних між собою наказів - незаконного СЗЧ.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду відмовлено.

Позовну заяву повернуто позивачу.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року про повернення позовної заяви у справі №400/8361/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 повністю; направити справу до Миколаївського окружного адміністративного суду для продовження розгляду питання про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви ОСОБА_1 до розгляду; поновити ОСОБА_1 процесуальний строк звернення до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 .

В своїй скарзі апелянт зазначає, що посилання суду першої інстанції на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.02.2024 року у справі №340/3869/23 як на доказ обізнаності позивача про зміст наказів №1236 та №281 від 08.10.2022 року є помилковим і не відповідає дійсному змісту зазначеної постанови та предмету тієї справи. Предметом розгляду у справі №340/3869/23 було виключно оскарження пункту 20 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №271 від 28.09.2022 року про вважання позивача таким, що здійснив дезертирство, та про призупинення виплати грошового забезпечення. Накази №1236 та №281 від 08.10.2022 року в тій справі предметом позовних вимог не були, а лише згадувалися серед письмових доказів, наявних у матеріалах справи, які досліджував суд для встановлення обставин у межах заявленого позову. Наявність документа в матеріалах іншої судової справи як доказу та його дослідження судом у контексті інших позовних вимог не є тотожним врученню цього документа особі, якої він стосується, чи ознайомленню цієї особи з його повним змістом, мотивувальною частиною і підставами прийняття – обставинами, які саме і є юридично значущими для початку перебігу строку на звернення до суду з вимогами про скасування такого наказу. Сам факт того, що документ був досліджений судом як доказ у межах іншого предмета спору, не означає, що сторона цієї справи мала реальну можливість ознайомитися з його текстом та реалізувати право на його оскарження

Вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, наказ (витяг з наказу) про притягнення військовослужбовця до відповідальності доводиться до нього під підпис із зазначенням дати доведення, а у разі відмови – складається відповідний акт. Матеріали справи не містять доказів вручення позивачу під підпис наказів №1236, №281, №234-РС від 08.10.2022 року, №70-рс та №57 від 26.02.2025 року у встановленому порядку. Отже, лист чи звіт військової частини, в якому лише згадується про існування наказу, без надання самого наказу для ознайомлення, не може прирівнюватися до належного вручення (доведення) наказу в розумінні законодавства.

В оскаржуваній ухвалі суд взагалі не навів жодних мотивів щодо доводів позивача про те, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №234-РС від 08.10.2022 року, який став підставою для наказу №281 від 08.10.2022 року, станом на момент подання позову позивачу вручено не було, а про факт його існування позивач дізнався лише опосередковано зі звіту військової частини від 05.06.2026 року. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 20.02.2024 року, на яку послався суд першої інстанції, взагалі не містить будь-якої згадки про наказ №234-РС, а тому не може слугувати доказом обізнаності позивача про цей наказ. Таким чином, висновок суду про неповажність причин пропуску строку в частині вимог про скасування наказу №234-РС є явно необґрунтованим і таким, що не відповідає наявним у справі доказам.

Також зазначено, що суд першої інстанції повернув позивачу не лише вимоги про скасування наказів №281, №1236, №234-РС від 08.10.2022 року, №57 та №70-рс від 26.02.2025 року, а й вимоги про визнання дій військової частини протиправними, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення та стягнення моральної шкоди, визнавши їх «взаємопов`язаними» з вимогами щодо скасування наказів. Апелянт вважає цей висновок помилковим. Вимоги про поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення випливають не тільки зі спеціального місячного строку на оскарження конкретного наказу про звільнення (ст. 233 КЗпП України), а також із триваючого невиконання Військовою частиною НОМЕР_1 рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 року у справі №400/8548/24, яким уже визнано протиправними дії відповідача щодо непоновлення виплати грошового забезпечення позивачу з 28.09.2022 року. Обов`язок держави (в особі відповідача) виконати судове рішення є триваючим і не обмежений місячним строком, встановленим для оскарження одноразового акта звільнення. Тому самостійна юридична природа цих вимог виключає автоматичне (похідне) повернення їх лише на тій підставі, що інші вимоги у цій же позовній заяві пов`язані з оскарженням наказів

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.2 ст.312 КАС України.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу виходив з того, що оскільки клопотання про поновлення строку звернення до суду не обґрунтоване, не містить належних доказів на підтвердження тієї обставини, що мали місце непереборні обставини, перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду, позивачем не доведено пропуск звернення до суду з поважних причин, а тому суд прийшов до висновку, що позовна заява у частині вимог щодо визнання протиправними та скасування наказів від 08.10.2022 року № 281, № 1236, № 234-РС, від 26.02.2025 року № 57, № 70-рс підлягають поверненню позивачеві.

Також зазначив, що вимоги щодо визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо непоновлення ОСОБА_1 на посаді гранатометника 2 десантно-штурмового взводу 5 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону Військової частини НОМЕР_1 з 28.09.2022 року, поновлення на вказаній посаді із виданням наказу, стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення у розмірі 1324185,22 грн та моральної шкоди у розмірі 1500000 грн повертаються позивачу, як взаємозв`язані з іншими вимогами, заявленими у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно з ч.1-3 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як передбачено ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Пунктом 1 ч.4 ст.169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно з п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Визначення законодавцем строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлено статтею 123 КАС України. Згідно з частинами першою-третьою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно дефініції, наведеній у п.17 ч.1 ст.4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Так, як вбачається з матеріалів справи, з постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 20.02.2024 року у справі № 340/3869/23 встановлено, що про накази № 1236 та № 281 від 08.10.2022 року позивач знав ще на момент розгляду справи.

Зокрема, як зазначено у постанові:

- "Як свідчать наявні у справі письмові докази, наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 1236 від 08 жовтня 2022 р. "Про результати проведення службового розслідування", ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності і позбавлено премії за вересень 2022 року в повному обсязі і додаткової винагороди за вересень 2022 року в повному обсязі (а.с.106-111). Цей наказ позивачем також не оскаржено. Докази позбавлення позивача з 01 вересня 2022 р. по 28 вересня 2022 р. усіх видів грошового забезпечення суду не надані. Таким чином, підстави для задоволення цієї позовної вимоги - відсутні";

- "В матеріалах справи наявні два витяги з наказів, які відповідають наведеним позивачем ознакам: 1) наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 271 від 28 вересня 2022 р. про призупинення виплати грошового забезпечення та знаття з котлового забезпечення (триразове харчування за каталогом) з "28" вересня 2022 року позивача, як такого, що самовільно залишив район виконання бойового завдання з "28" вересня 2022 року під час дії військового стану, тобто є таким, що здійснив дезертирство (а.с.72); 2) наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 281 від 08 жовтня 2022 р., яким позивача увільнено від займаних посад, зараховано у розпорядження командира і знято з усіх видів забезпечення як такого, що здійснив дезертирство, з 28 вересня 2022 р. (а.с.71)."

Крім того, як вбачається з самого наказу від 08.10.2022 року № 281, підставою для його ухвалення є наказ від 08.10.2022 року № 234-РС.

Далі, з наявного у матеріалах справи листа Військової частини НОМЕР_1 від 22.11.2025 року № 642/ВихЗВГ/3653, вбачається, що позивача повідомлено про наявність наказу від 26.02.2025 року № 70-рс.

Листом від 07.03.2026 року № 642/ВихЗВГ/6100, Військова частина повідомила позивача про наявність наказу від 26.02.2025 року № 57 та надала з нього витяг.

Колегія суддів зазначає, шо перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.05.2021 по справі №380/2355/20.

Щодо посилання на постанову Третього апеляційного адмінсуду у справі № 340/3869/23 та необізнаність із змістом наказів № 1236 та № 281, то колегія суддів зазначає, що твердження позивача про те, що наявність доказу в іншій справі не дорівнює його врученню, є спробою перекласти власну процесуальну бездіяльність.

Стаття ж 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися своїми процесуальними правами. Беручи участь у судовій справі № 340/3869/23 щодо аналогічних правовідносин (оскарження призупинення виплат та кваліфікації дій як СЗЧ), позивач і його представник не могли не ознайомитися з матеріалами тієї справи, в яких фізично містилися накази № 1236 та № 281.

Закон надає процесуальне право та обов`язок самостійно вивчати матеріали справи, в якій особа бере участь. Небажання чи байдужість особи до вивчення власних судових матеріалів не є поважною причиною для поновлення строків.

Також посилання на те, що оскаржувані накази не були вручені під підпис згідно з Порядком МОУ № 608 не спростовує головного - фактичного настання наслідків цих наказів.

З додатків до позову вбачається, що позивач власне сам вказує про те, що йому з 01 вересня 2022 року не виплачується грошове забезпечення.

З матеріалів справи вбачається, що лише 14.05.2026 р. позивачем було подано звернення з проханням направити йому, зокрема копії всіх наявних документів (наказів, рапортів, рішень, постанов, матеріалів службового розслідування тощо) на підставі яких ОСОБА_1 припинено нарахування та виплату грошового забезпечення з 01.09.2022 року; на підставі яких ОСОБА_1 призупинено військову службу; на підставі яких ОСОБА_3 виключили зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Проте, позивач не наводить жодних об`єктивних, непереборних і незалежних від його волі підстав, які б об`єктивно унеможливлювали для нього звернення до командування військової частини із заявою про видачу копій відповідних наказів (або ознайомлення з ними) у розумний строк після ухвалення таких рішень.

Варто наголосити, що жодна особа, а тим паче військовослужбовець, якому припинено виплату грошового забезпечення об`єктивно не може не усвідомлювати факту прийняття щодо нього відповідних розпорядчих та кадрових рішень. Тривала та систематична відсутність грошових виплат є беззаперечним, прямим і публічним свідченням реалізації таких рішень на практиці, що виключає можливість безпідставного посилання на тривалу необізнаність щодо їхнього існування.

Позивач зазначає, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 20.02.2024 року, на яку послався суд першої інстанції, взагалі не містить будь-якої згадки про наказ №234-РС, а тому не може слугувати доказом обізнаності позивача про цей наказ.

Колегія суддів зазначає, що маючи доступ у справі № 340/3869/23 позивач не міг не бачити посилань на базовий наказ № 234-РС, який став підставою для наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 08.10.2022 №281.

Правова процедура невручення акта під підпис не може слугувати безстроковою підставою для оскарження рішень через роки після того, як особа дізналася про їх практичні наслідки.

Вимоги про поновлення на посаді, визнання дій щодо непоновлення на посаді протиправними, зобов`язання донарухавати та виплатити грошове забезпечення за період з 28.09.2022 по 25.07.2026 та призупинення служби є нерозривно похідними від правомірності чи протиправності індивідуальних актів командування (наказів про увільнення в розпорядження, виключення зі списків тощо). Доки ці накази є чинними і не скасовані в судовому порядку, суд не може самостійно ухвалювати рішення про поновлення чи стягнення коштів, адже юридична підстава для звільнення залишається легітимною.

Щодо триваючого невиконання попереднього рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/8548/24 варто зазначити, що якщо існує окреме судове рішення, яке набрало законної сили і на думку позивача не виконується, для цього існують спеціальні механізми процесуального контролю за виконанням судових рішень (стаття 382, 383 КАС України) або виконавче провадження.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 вересня 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова