Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №420/1618/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/1618/26

Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.

Дата ухвалення рішення: 29 травня 2026 року

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року у справі № 420/1618/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В :

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо непроведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020– 2022 роки, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,0796 та 1,115;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 03 грудня 2025 року індексацію пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 12 236,71 грн на коефіцієнти збільшення у розмірах 1,0796 та 1,115.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, обґрунтовану неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що, на думку апелянта, призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про протиправність дій відповідача, неправильно застосував положення частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV та не врахував вимоги підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють порядок проведення індексації пенсій.

Також апелянт посилається на те, що судом не враховано доводи Головного управління про те, що оскільки пенсію за віком позивачу призначено у 2023 році із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020– 2022 роки у розмірі 12 236,71 грн, підстави для врахування коефіцієнта 1,0796 при перерахунку пенсії з 24 жовтня 2025 року відсутні. На думку апелянта, пенсія позивача обчислена, перерахована та виплачується відповідно до вимог чинного пенсійного законодавства.

У зв`язку з викладеним апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

Справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області як отримувач пенсії за віком, призначеної з 29 березня 2023 року відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

03 грудня 2025 року представник позивачки звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити індексацію та виплату пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 12 236,71 грн на коефіцієнти збільшення 1,0796 та 1,115.

У відповідь на заяву ОСОБА_1 відповідач надав лист від 01 січня 2026 року, в якому зазначив, що оскільки ОСОБА_1 з 29 березня 2023 року призначено пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020– 2022 роки в розмірі 12 236,71 грн, підстави для врахування коефіцієнта 1,0796 при перерахунку пенсії з 01 березня 2024 року відсутні.

Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо непроведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020– 2022 роки, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,0796 та 1,115, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії позивачки відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, не застосував передбачені законодавством коефіцієнти збільшення до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався під час обчислення її пенсії.

Натомість, на думку суду першої інстанції, здійснений відповідачем перерахунок не забезпечив збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні на відповідні коефіцієнти, а зводився до зміни розміру пенсійної виплати та встановлення передбачених законодавством доплат, що не відповідає механізму щорічної індексації, передбаченому частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо непроведення індексації пенсії позивачки із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,0796 та 1,115 і наявність правових підстав для зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок пенсії.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі — Закон № 1058-IV) для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду України за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі — Закон № 1282-XII).

Згідно з абзацом другим частини першої статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними у гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Водночас частиною п`ятою статті 2 Закону № 1282-XII у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» від 15 лютого 2022 року № 2040-IX передбачено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

Таким чином, положення Закону № 1282-XII безпосередньо пов`язують порядок індексації пенсій із механізмом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, визначеним частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV. Отже, у спірних правовідносинах підлягають застосуванню спеціальні положення пенсійного законодавства, які передбачають проведення щорічного перерахунку раніше призначених пенсій саме шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу), що враховується для обчислення пенсії.

З метою реалізації положень частини другої статті 42 Закону № 1058-IV Кабінет Міністрів України постановою від 20 лютого 2019 року № 124 затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі — Порядок № 124), яким визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 124 первісний перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні проводиться шляхом збільшення відповідного показника, який враховувався для обчислення пенсії, на визначений коефіцієнт.

При цьому абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 прямо передбачено, що кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника.

Отже, наведене положення Порядку № 124 закріплює послідовний характер щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу), який враховується для обчислення пенсії. При кожному наступному перерахунку має враховуватися показник, збільшений за результатами попередніх перерахунків у порядку, встановленому законодавством, а не виключно первісний показник, визначений на момент призначення пенсії.

Пунктом 4 Порядку № 124 визначено, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, визначається за відповідною формулою.

Зокрема, коефіцієнт збільшення визначається як сума показника зростання споживчих цін за попередній рік та показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення, помножена на 50 відсотків, із подальшим збільшенням на одиницю.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків відповідного показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні за визначений законодавством період.

Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України.

Перерахунок пенсій відповідно до Порядку № 124 проводиться щороку з 1 березня.

Таким чином, запроваджений законодавством механізм щорічної індексації пенсій полягає не лише у збільшенні загального розміру пенсійної виплати або встановленні до неї окремої доплати, а у збільшенні показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії, на визначений у встановленому порядку коефіцієнт.

Саме такий спосіб перерахунку забезпечує послідовне врахування результатів попередніх індексацій при проведенні наступних перерахунків пенсії. При цьому збільшений показник середньої заробітної плати (доходу) стає базою для подальшого застосування наступних коефіцієнтів збільшення.

Запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема особам, пенсія яким призначена відповідно до Закону № 1058-IV, держава взяла на себе обов`язок забезпечувати щорічне підвищення пенсійних виплат із застосуванням уніфікованого механізму збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії.

Такий механізм спрямований на підтримання купівельної спроможності пенсійних виплат в умовах зростання цін і передбачає врахування при кожному наступному перерахунку результатів збільшення відповідного показника у попередніх роках.

Колегія суддів зазначає, що зі змісту частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та положень Порядку № 124 вбачається, що законодавцем передбачено саме послідовне збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії, на встановлені Кабінетом Міністрів України коефіцієнти збільшення.

При цьому наведені норми не встановлюють винятку щодо непроведення щорічного збільшення зазначеного показника особам, пенсію яким призначено у 2023 році із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020–2022 роки.

Отже, сам по собі факт призначення позивачці пенсії у 2023 році із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020– 2022 роки не виключає обов`язку відповідача здійснювати подальше збільшення показника, який враховується для обчислення пенсії, відповідно до вимог частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та Порядку № 124.

Інше тлумачення наведених положень призводило б до фактичного виключення певної категорії пенсіонерів із загального механізму щорічної індексації лише з огляду на рік призначення пенсії та період, за який було визначено показник середньої заробітної плати (доходу) під час її обчислення. Водночас ані частина друга статті 42 Закону № 1058-IV, ані Порядок № 124 не містять положень, які б передбачали таке виключення.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, під час проведення перерахунку пенсії позивачки відповідачем не було забезпечено застосування до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення її пенсії, коефіцієнтів збільшення за 2024 та 2025 роки у розмірах 1,0796 та 1,115 відповідно.

Здійснений відповідачем перерахунок не забезпечив послідовного збільшення саме показника середньої заробітної плати (доходу), який застосовується для обчислення пенсії, а тому не відповідає механізму індексації пенсій, установленому частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV та Порядком № 124.

Відтак, для належної реалізації права позивачки на щорічну індексацію пенсії необхідним є проведення перерахунку з урахуванням послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії, із застосуванням визначених законодавством коефіцієнтів збільшення.

Доводи апелянта про те, що пенсію позивачці призначено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020– 2022 роки у розмірі 12 236,71 грн, а тому підстави для застосування коефіцієнта 1,0796 відсутні, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Зазначені доводи ґрунтуються на помилковому ототожненні показника середньої заробітної плати (доходу), використаного під час призначення пенсії, з незмінною величиною, яка не підлягає подальшому збільшенню відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

Водночас законодавство передбачає щорічне збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії, а пункт 5 Порядку № 124 прямо встановлює, що кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням показника, збільшеного у попередніх роках.

Таким чином, використання під час призначення пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) за 2020– 2022 роки саме по собі не свідчить про те, що цей показник у подальшому не підлягає збільшенню на коефіцієнти, встановлені для наступних років.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновку суду першої інстанції про необхідність застосування до показника середньої заробітної плати (доходу), який враховується для обчислення пенсії позивачки, відповідних коефіцієнтів збільшення та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Посилання апелянта на те, що проведений відповідачем перерахунок пенсії відповідає вимогам законодавства, не спростовує встановленого судом першої інстанції факту непроведення перерахунку пенсії у спосіб, передбачений законодавством, а саме із послідовним збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу).

Отже, доводи апеляційної скарги фактично ґрунтуються на іншому, помилковому тлумаченні положень частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та пункту 5 Порядку № 124, оскільки апелянт виходить із можливості обмеження індексації лише збільшенням загального розміру пенсійної виплати або встановленням окремої доплати, без відповідного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу), який враховується для обчислення пенсії.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, не спростовують правильності його висновків та не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну правову оцінку доказам та ухвалив законне й обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук