Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №400/4408/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/4408/26

Головуючий в 1 інстанції: Величко А.В.

Дата ухвалення рішення: 19 травня 2026 року

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі №400/4408/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Миколаївській області), в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо виплати з 01.03.2026 пенсії ОСОБА_1 , призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, з обмеженням її максимальним розміром;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, без обмеження її максимальним розміром, без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778, та без урахування (застосування) до відповідних виплат постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», починаючи з 01.03.2026, з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд першої інстанції визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо застосування з 01.01.2026 понижуючих коефіцієнтів, запроваджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», під час нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 без застосування понижуючих коефіцієнтів, запроваджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», та без обмеження її максимальним розміром, за вирахуванням фактично виплачених сум пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог суд першої інстанції відмовив.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на передчасність задоволення позовної вимоги щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії без застосування коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

На думку відповідача, оскільки зазначена постанова до пенсії позивача не застосовувалася, вимога про її незастосування стосується правовідносин, які можуть виникнути в майбутньому, а тому є передчасною.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції неналежно дослідив докази та неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії без застосування відповідних коефіцієнтів та без обмеження її максимальним розміром.

Посилаючись на положення статті 242 КАС України, відповідач вважає, що оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

З огляду на викладене апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

ОСОБА_1 відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області, де отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Перерахунок пенсії позивача проведено з 01.03.2026. За результатами проведеного перерахунку загальний розмір пенсії з надбавками склав 27 824,88 грн, а розмір пенсії з урахуванням максимального обмеження та застосування коефіцієнтів, передбачених постановою КМУ № 1778, - 25 950,00 грн.

Не погодившись із правомірністю дій відповідача щодо виплати пенсії з 01.03.2026 з обмеженням її максимальним розміром та з урахуванням коефіцієнтів, запроваджених пунктом 1 постанови № 1778, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що обмеження розміру пенсії позивача за відсутності передбачених законом підстав є протиправним.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність застосування під час нарахування та виплати пенсії позивача з 01.01.2026 коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778, оскільки така постанова, за висновком суду, змінює умови та/або норми пенсійного забезпечення без унесення відповідних змін до Закону №2262-ХІІ.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, який триває на час апеляційного перегляду справи, тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30–34, 38, 39, 41– 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, передбачених частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Отже, Указом Президента України № 64/2022 право на соціальний захист, гарантоване статтею 46 Конституції України, не віднесено до переліку конституційних прав і свобод, щодо яких допускається тимчасове обмеження в період дії воєнного стану.

Абзацом третім преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) встановлено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом установлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунку призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій та вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

За змістом частин першої та третьої статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається із цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до Закону № 2262-ХІІ та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 3 грудня 2025 року № 4695-ІХ встановлено, що у 2026 році, у період дії воєнного стану, пенсії, призначені (перераховані), зокрема відповідно до Закону № 2262-ХІІ, з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання приписів статті 30 Закону № 4695-ІХ Кабінет Міністрів України 30 грудня 2025 року прийняв постанову № 1778, якою визначено розміри та порядок застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення спеціальних пенсій.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778 у період дії воєнного стану у 2026 році пенсії, призначені (перераховані), зокрема відповідно до Закону № 2262-ХІІ, з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, розмір яких перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення.

Зокрема, передбачено застосування таких коефіцієнтів: до частини пенсії, що перевищує десять та не перевищує одинадцяти прожиткових мінімумів, - коефіцієнта 0,5; до частини пенсії, що перевищує одинадцять та не перевищує тринадцяти прожиткових мінімумів, -коефіцієнта 0,4; до частини пенсії, що перевищує тринадцять та не перевищує сімнадцяти прожиткових мінімумів, - коефіцієнта 0,3; до частини пенсії, що перевищує сімнадцять та не перевищує двадцяти одного прожиткового мінімуму, - коефіцієнта 0,2; до частини пенсії, що перевищує двадцять один прожитковий мінімум, - коефіцієнта 0,1.

Таким чином, статтею 30 Закону № 4695-ІХ та постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778 запроваджено особливий порядок виплати частини спеціальних пенсій, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, шляхом застосування до відповідних сум перевищення понижувальних коефіцієнтів.

Разом із тим колегія суддів виходить із того, що наведене регулювання фактично змінює умови реалізації права на пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, без внесення відповідних змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що не узгоджується з частиною третьою статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ.

Для спірних правовідносин визначальне значення мають приписи статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ, якими встановлено спеціальний порядок зміни умов і норм пенсійного забезпечення осіб, на яких поширюється дія цього Закону. Відтак положення закону про Державний бюджет України, якими фактично змінюються умови виплати пенсій за Законом № 2262-ХІІ без внесення змін до цього Закону у встановленому законом порядку, не можуть застосовуватися до спірних правовідносин у частині, що суперечить спеціальному правовому регулюванню, встановленому статтею 1-1 Закону № 2262-ХІІ.

У рішеннях від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 та від 30 листопада 2010 року № 22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки це створює суперечності в законодавстві. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень або визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

Крім того, у пункті 4 мотивувальної частини рішення від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених спеціальними законами, суперечить статті 6, частині другій статті 19 та статті 130 Конституції України.

Отже, у разі суперечності між правовими нормами закону України про Державний бюджет та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано одні й ті самі правовідносини, застосуванню підлягають норми спеціальних законів України з урахуванням установленого законом порядку зміни умов і норм відповідного виду пенсійного забезпечення.

Оскільки застосування до пенсії позивача понижувальних коефіцієнтів, передбачених статтею 30 Закону № 4695-ІХ та постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778, призводить до фактичного зменшення розміру пенсійної виплати, визначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, а спеціальним законом не передбачено такого способу обмеження пенсійного забезпечення, положення зазначеної статті та постанови № 1778 у цій частині не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Водночас передбачене зазначеними положеннями регулювання не може бути підставою для обмеження розміру пенсії позивача без належної законодавчої підстави.

Також апеляційний суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України, приписи статті 2 Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» зі змінами в частині поширення їх дії на Закон № 2262-ХІІ, оскільки такі приписи не забезпечували соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, які збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у лютому 2014 року.

Конституційний Суд України у рішенні від 13 травня 2015 року № 4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону № 2262-ХІІ наголосив, що саме Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, тоді як Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.

Наведені правові висновки Конституційного Суду України підлягають урахуванню і в цій справі, оскільки Кабінет Міністрів України, реалізуючи повноваження у сфері пенсійного забезпечення, не може підзаконним нормативно-правовим актом змінювати встановлені законом умови та гарантії пенсійного забезпечення або запроваджувати спосіб зменшення пенсійної виплати, який не передбачений спеціальним законом.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що відповідач зобов`язаний був виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778, до відповідних сум перевищення у період, визначений рішенням суду першої інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції повно та всебічно встановлено обставини справи, а оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів відповідно до статті 316 КАС України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до статті 139 КАС України підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327– 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі №400/4408/26 - без змін.

Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук