Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №420/6588/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/6588/26

Головуючий в 1 інстанції: Аркелян М.М.

Дата ухвалення рішення: 29 травня 2026 року

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року у справі № 420/6588/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, — Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Одеській області щодо непідготовки та ненадання до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 18 червня 2025 року відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії, для перерахунку пенсії;

- зобов`язати Управління Служби безпеки України в Одеській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 18 червня 2025 року відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії, для перерахунку пенсії з 01 липня 2025 року;

- визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Одеській області щодо непідготовки та ненадання до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2026 року відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2026 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії, для перерахунку пенсії;

- зобов`язати Управління Служби безпеки України в Одеській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2026 року відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2026 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії, для перерахунку пенсії з 01 лютого 2026 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що 21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова № 103), якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, зокрема пункт 4 викладено в новій редакції. Відповідно до цієї редакції розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови № 704.

Крім того, апелянт наголошує, що після ухвалення рішення судом першої інстанції Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийняв постанову від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24.

Зазначеною постановою Верховний Суд скасував рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, на які послався суд першої інстанції у цій справі, та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481.

Апелянт звертає увагу, що Верховний Суд виходив із того, що частина четверта статті 9 Закону України № 2011-XII наділяє Кабінет Міністрів України повноваженнями визначати розміри грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу. Такі повноваження охоплюють право Уряду визначати базову величину для обчислення посадових окладів, у тому числі у фіксованому розмірі.

Верховний Суд також зазначив, що законодавство не встановлює обов`язку Кабінету Міністрів України використовувати для визначення посадових окладів виключно прожитковий мінімум, установлений законом на 01 січня кожного календарного року.

Отже, на думку апелянта, висновок суду першої інстанції про необхідність незастосування редакції пункту 4 постанови № 704, запровадженої постановою № 481, суперечить правовій оцінці повноважень Кабінету Міністрів України, викладеній у постанові Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року - без змін.

На думку позивача, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним і обґрунтованим, ухваленим із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Водночас доводи апеляційної скарги, як зазначає позивач, ґрунтуються на помилковому тлумаченні правових наслідків визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта і не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

У додаткових поясненнях позивач заперечує проти доводів, наведених відповідачем у додаткових поясненнях, та зазначає, що останній неправильно визначає предмет спору, зводячи його до наявності або відсутності у позивача права на перерахунок пенсії із застосуванням відповідного розміру прожиткового мінімуму.

Позивач наголошує, що предметом спору є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непідготовки та ненадання до органу Пенсійного фонду України довідок про розмір грошового забезпечення станом на 18 червня 2025 року та 1 січня 2026 року, із визначенням складових грошового забезпечення відповідно до чинного на відповідні дати правового регулювання.

Також позивач зазначає, що на момент його звернення до відповідача та до суду судові рішення у справі № 320/29450/24, якими пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України № 481 було визнано протиправним та нечинним, залишалися чинними. На думку позивача, подальше скасування зазначених судових рішень Верховним Судом не спростовує правомірності його вимог, заявлених у період чинності таких судових рішень.

Крім того, позивач звертає увагу, що Верховний Суд скасував судові рішення у справі № 320/29450/24 постановою від 16 липня 2026 року, а не 17 червня 2026 року, як зазначено у додаткових поясненнях відповідача.

У додаткових поясненнях відповідач зазначає, що позивач обґрунтовує свої вимоги посиланням на судові рішення у справі № 320/29450/24, якими пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 було визнано протиправним та нечинним.

Водночас відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24, якою рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а у задоволенні позову щодо визнання протиправним та нечинним пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 481 відмовлено.

На думку відповідача, правові висновки Верховного Суду підтверджують правомірність нормативного регулювання, яким визначено порядок формування грошового забезпечення військовослужбовців та базу для його обчислення. Відповідач зазначає, що законодавство допускає визначення Кабінетом Міністрів України структури грошового забезпечення та відповідних розрахункових величин, у тому числі шляхом установлення фіксованого розміру прожиткового мінімуму.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що правові підстави для підготовки та направлення позивачу довідок про розмір грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2025 року та 1 січня 2026 року відсутні, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.

02 лютого 2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 18 червня 2025 року та 1 січня 2026 року.

Позивач просив визначити розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом відповідно станом на 1 січня 2025 року та 1 січня 2026 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, із зазначенням надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Листом від 02 березня 2026 року відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для підготовки та направлення запитуваних довідок.

У зазначеному листі відповідач послався на положення частини другої статті 19 Конституції України, частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII та Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45.

Відповідач зазначив, що передбачена Порядком № 45 процедура підготовки та подання довідок про розмір грошового забезпечення розпочинається на підставі відповідних списків, які надходять від органів Пенсійного фонду України. Оскільки такі списки до відповідача не надходили, останній вважав, що правові підстави для підготовки та направлення довідок за заявою позивача відсутні.

Крім того, відповідач зазначив, що необхідною умовою для проведення перерахунку пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. На думку відповідача, оскільки грошове забезпечення діючих військовослужбовців розраховується із застосуванням величини 1762 грн, а рішення про зміну цього показника Кабінетом Міністрів України не приймалося, підстави для перерахунку пенсії та видачі оновленої довідки відсутні.

Також відповідач послався на відсутність автоматичного поновлення попередньої редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 після скасування відповідних положень постанови № 103 та визнання протиправною і нечинною редакції пункту 4 постанови № 704, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481.

Відповідач вказав, що після 18 червня 2025 року Кабінетом Міністрів України не приймалися нормативно-правові акти, якими було б змінено порядок визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями. З огляду на це відповідач дійшов висновку про відсутність правових підстав для підготовки та направлення позивачу довідок про розмір грошового забезпечення.

Не погоджуючись із відмовою відповідача у підготовці та направленні довідок про розмір грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач має право на отримання оновлених довідок про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 18 червня 2025 року та 1 січня 2026 року, відповідно до статей 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

На думку суду першої інстанції, під час визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням у відповідних довідках підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом станом на 1 січня 2025 року та 1 січня 2026 року, із множенням на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови № 704.

При цьому у довідках мають бути зазначені відомості про надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію, необхідні для обчислення і подальшого перерахунку основного розміру пенсії з 1 липня 2025 року та з 1 лютого 2026 року.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, під час вирішення питання щодо підготовки та направлення до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення відповідач зобов`язаний діяти у межах наданих йому повноважень та відповідно до порядку, визначеного законодавством, зокрема законами України, постановами Кабінету Міністрів України та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина перша статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу», далі - Закон № 2232-XII).

Статтею 1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що соціальний захист військовослужбовців є діяльністю держави, спрямованою на встановлення системи правових і соціальних гарантій, які забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності та статусу в суспільстві.

Згідно зі статтею 2 Закону № 2011-XII ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За змістом частин другої та третьої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Розмір грошового забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, врегульовані Законом України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).

Згідно з частиною третьою статті 43 Закону № 2262-XII пенсії особам, які мають право на пенсію за цим Законом, обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/або доплати за військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема надбавки, доплати, підвищення, та премії в розмірах, установлених законодавством, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, для обчислення пенсії законодавством передбачено врахування не лише посадового окладу та окладу за військовим званням, а й установлених у відповідному порядку надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Отже, відомості про складові грошового забезпечення мають значення для визначення розміру пенсії та, за наявності передбачених законом підстав, для проведення її перерахунку.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Отже, право на перерахунок пенсії виникає за наявності визначених законодавством підстав, зокрема у зв`язку зі зміною розміру грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців.

При цьому підготовка органом, з якого особа була звільнена зі служби, довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії є складовою механізму реалізації положень статті 63 Закону № 2262-XII та повинна здійснюватися за наявності передбачених законом правових підстав і в порядку, установленому нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704), якою визначено структуру та умови грошового забезпечення відповідних категорій осіб, затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів і тарифних коефіцієнтів, а також розміри надбавки за вислугу років та інші складові грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 2 постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У первісній редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» було передбачено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови № 704.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» пункт 4 постанови № 704 було викладено в новій редакції. Відповідно до цієї редакції розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови № 704.

Таким чином, пунктом 6 постанови № 103 було змінено розрахункову величину, передбачену пунктом 4 постанови № 704: замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, передбачено застосування прожиткового мінімуму, установленого законом на 1 січня 2018 року.

29 січня 2020 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103, яким було внесено зміни до пункту 4 постанови № 704, визнано протиправним та скасовано.

У зв`язку з визнанням протиправним та скасуванням зазначеного положення наслідком скасування пункту 6 постанови № 103 стало відновлення дії відповідної редакції пункту 4 постанови № 704 у правовідносинах, на які поширюється дія судового рішення, якщо інше не випливає з подальшого нормативного регулювання.

За цією редакцією розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначалися шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови № 704.

12 травня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704».

Пунктом 2 постанови № 481 пункт 4 постанови № 704 викладено в новій редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови № 704.

Зазначена редакція пункту 4 постанови № 704 набрала чинності 20 травня 2023 року.

Таким чином, починаючи з 20 травня 2023 року нормативне регулювання передбачало використання як розрахункової величини для визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями фіксованого показника у розмірі 1762 гривні.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України № 481 щодо внесення змін до пункту 4 постанови № 704 було визнано протиправним та нечинним.

Разом із тим постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 зазначені судові рішення скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та нечинним пункту 2 постанови № 481 відмовлено.

Таким чином, за результатами касаційного перегляду судові рішення, якими пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 було визнано протиправним та нечинним, скасовано, а в задоволенні відповідних позовних вимог відмовлено. Отже, на час апеляційного перегляду відсутнє чинне судове рішення, яким пункт 2 постанови № 481 було б визнано протиправним та нечинним, а пункт 4 постанови № 704 підлягає застосуванню з урахуванням його редакції, чинної на відповідні спірні дати, якщо інше не встановлено законом або судовим рішенням, що має значення для цих правовідносин.

Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Управління Служби безпеки України в Одеській області із заявою від 2 лютого 2026 року, в якій просив підготувати та направити до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення станом на 18 червня 2025 року та 1 січня 2026 року для проведення перерахунку пенсії з 1 липня 2025 року та з 1 лютого 2026 року відповідно.

У заяві позивач просив визначити розміри посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, із множенням на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою № 704, а також зазначити надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію.

Листом від 2 березня 2026 року відповідач відмовив у підготовці та направленні таких довідок, посилаючись, зокрема, на відсутність списків органу Пенсійного фонду України, відсутність фактичного підвищення грошового забезпечення діючих військовослужбовців, чинність пункту 4 постанови № 704 у редакції постанови № 481 та застосування розрахункової величини у розмірі 1762 гривні.

Таким чином, предметом спору є правомірність відмови відповідача у підготовці та направленні довідок про розмір грошового забезпечення позивача, визначеного станом на 18 червня 2025 року та 1 січня 2026 року, із застосуванням розрахункової величини, передбаченої пунктом 4 постанови № 704 у відповідній редакції.

Оцінюючи правомірність листа відповідача від 2 березня 2026 року, суд виходить із нормативно-правового регулювання, яке визначало порядок обчислення грошового забезпечення на спірні дати, а також враховує остаточні результати судового перегляду нормативного положення, на яке посилаються сторони.

При цьому сама по собі постанова Верховного Суду від 16 липня 2026 року не змінює моменту, на який оцінюється правомірність оскаржуваного рішення. Водночас зазначена постанова має значення для встановлення чинності пункту 2 постанови № 481 на час апеляційного розгляду та підтверджує відсутність чинного судового рішення про протиправність і нечинність цього нормативного положення.

З огляду на те, що пункт 2 постанови № 481, яким пункт 4 постанови № 704 викладено в редакції щодо застосування фіксованої розрахункової величини у розмірі 1762 гривні, є чинним, правові підстави для підготовки довідок саме із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня 2025 року та на 1 січня 2026 року, як розрахункової величини, відсутні.

Відтак вимога позивача про підготовку довідок із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 1 січня 2025 року та 1 січня 2026 року, не ґрунтується на чинній редакції пункту 4 постанови № 704.

За таких обставин відмова відповідача у підготовці довідок у запропонованому позивачем розрахунку не може бути визнана протиправною лише з підстав незастосування прожиткового мінімуму відповідного календарного року.

Водночас відповідно до статті 63 Закону № 2262-XII підставою для проведення перерахунку раніше призначених пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а не сама по собі зміна розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Матеріалами справи не підтверджується прийняття у спірний період нормативно-правового акта, яким було б установлено підвищення грошового забезпечення відповідної категорії осіб, що зумовлювало б виникнення підстав для перерахунку пенсії з 1 липня 2025 року або з 1 лютого 2026 року.

Також матеріалами справи не підтверджено фактичного підвищення складових грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців, яке могло б бути підставою для підготовки нових довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

При цьому сама по собі зміна розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року та на 1 січня 2026 року не свідчить про підвищення грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців у розумінні статті 63 Закону № 2262-XII, якщо чинним нормативно-правовим регулюванням для визначення відповідних складових грошового забезпечення передбачено застосування іншої фіксованої розрахункової величини.

За таких обставин сама по собі зміна прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2025 року та на 1 січня 2026 року не створює передбаченої статтею 63 Закону № 2262-XII підстави для перерахунку пенсії та, відповідно, не покладає на відповідача обов`язку готувати довідки із застосуванням відповідних показників.

Посилання відповідача на відсутність підстав для підготовки та направлення довідок у зв`язку з відсутністю списків, складених органом Пенсійного фонду України, саме по собі не є достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Визначальним у цій справі є відсутність правових підстав для визначення складових грошового забезпечення у спосіб, запропонований позивачем, а також відсутність установленої законом підстави для відповідного перерахунку пенсії.

Предметом цього спору є не безпосереднє здійснення органом Пенсійного фонду України перерахунку пенсії позивача, а правомірність відмови відповідача у підготовці та направленні довідок про розмір грошового забезпечення.

Водночас вимога про підготовку довідки не може розглядатися відокремлено від змісту відомостей, які позивач просить у ній зазначити. Саме запропонований позивачем спосіб визначення посадового окладу та окладу за військовим званням зумовлює необхідність перевірки наявності правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, у спірних правовідносинах відсутні нормативні підстави для визначення складових грошового забезпечення позивача із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2025 року та на 1 січня 2026 року, як розрахункової величини. Крім того, матеріалами справи не підтверджено наявності передбаченої статтею 63 Закону № 2262-XII підстави для перерахунку пенсії з 1 липня 2025 року або з 1 лютого 2026 року.

Відтак у відповідача не виник обов`язок щодо оформлення та направлення позивачу нових довідок із визначенням складових грошового забезпечення із застосуванням зазначених позивачем розрахункових показників.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із необхідності застосування до спірних правовідносин редакції пункту 4 постанови № 704, яка передбачає визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Проте такий висновок зроблено без належного врахування чинної редакції пункту 4 постанови № 704, запровадженої постановою № 481, якою для визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями встановлено фіксовану розрахункову величину у розмірі 1762 грн, а також без належної оцінки відсутності передбаченої статтею 63 Закону № 2262-XII підстави для перерахунку пенсії.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права на оформлення довідок із застосуванням прожиткового мінімуму відповідного календарного року як розрахункової величини є помилковим.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У цій справі суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки дійшов помилкового висновку про наявність у позивача права на отримання довідок із застосуванням розрахункової величини, яка не передбачена чинною редакцією пункту 4 постанови № 704, та не врахував відсутності встановленої законом підстави для відповідного перерахунку пенсії.

Відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги відповідача, зокрема щодо необхідності застосування при обчисленні складових грошового забезпечення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а також щодо правових наслідків оскарження пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, були предметом перевірки судом апеляційної інстанції та отримали належну правову оцінку. Наведені доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про відсутність нормативних і фактичних підстав для оформлення та направлення позивачу нових довідок із визначенням складових грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2025 року та на 1 січня 2026 року. Інші доводи апеляційної скарги та заперечення учасників справи також не спростовують наведених висновків або не мають визначального значення для вирішення цього спору.

Відповідно до статті 139 КАС України питання про розподіл судових витрат вирішується з урахуванням результатів розгляду справи. Оскільки апеляційну скаргу відповідача задоволено, а в задоволенні адміністративного позову відмовлено, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

Враховуючи, що цю справу віднесено до справ незначної складності та розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених підпунктами «а»–«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 262, 263, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Одеській області задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року у справі № 420/6588/26 скасувати.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук