Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №420/7239/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/7239/26

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Джабурія О.В,

– Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Одеської митниці на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року, прийняте у складі суду судді Катаєвої Е.В. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЙРОС-ВАН» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КАЙРОС-ВАН» звернулося до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2026/000068/2 від 03.03.2026.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року адміністративний позов було задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2026/000068/2 від 03.03.2026.

10 червня 2026 року від представника ТОВ «КАЙРОС-ВАН» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, у якій він просить стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЙРОС-ВАН» витрати, пов`язані із залученням перекладача з перекладу митних документів по справі у розмірі 10625,00 грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 22200,00 грн.

За результатами розгляду поданої заяви, додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із залучення перекладача та витрат на правничу допомогу було задоволено частково. Прийнято у справі №420/7239/26 додаткове рішення, яким стягнути з Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЙРОС-ВАН» (68001, Одеська обл., Одеський р-н, місто Чорноморськ, вул.Шевченка, будинок 7-А, офіс 21, ЄДРПОУ 45987507) витрати, пов`язані із залучення перекладача у розмірі 10625,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. В задоволенні решти заяви було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця звернулася до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що оскаржуване додаткове рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просив суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення від 23.06.2026 у частині задоволених вимог та відмовити у задоволенні заяви від 10.06.2026 у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що присуджена судом сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн суперечить критеріям розумності, співмірності та реальності адвокатських витрат, а також є надмірним тягарем для відповідача з огляду на встановлені статтями 7, 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» соціальні стандарти. Апелянт зазначає, що витрати на послуги перекладу в розмірі 10 625,00 грн не належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи в розумінні частини першої статті 139 та статей 132, 137 КАС України, оскільки понесені позивачем до відкриття провадження у справі з метою приведення позовної заяви у відповідність до процесуальних вимог, а перекладач у порядку статей 68, 71 Кодексу адміністративного судочинства України судом до участі у справі ухвалою не залучався.

Розглянувши доводи апелянта та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Стосовно судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції представником позивача надано: договір №1/1203-ю/26 про надання правової/правничої допомоги від 12.03.2026 року, платіжну інструкцію №64 від 27.03.2026 року, акт приймання-передачі наданої правової/правничої допомоги №1 від 05.06.2026 року до договору про надання правової/правничої допомоги 1/1203-ю/26 від 12.03.2026.

Відповідно до п. 1.1. договору адвокат приймає доручення клієнта на представництво, захист прав і законних інтересів з питань звернення до суду в якості позивача у справах про оскарження рішень Державної митної служби України.

Згідно п.1.6. договору гонорар адвоката визначається сторонами за домовленості сторін.

За правову допомогу, передбачену в п. 1.1. договору клієнт сплачує адвокату винагороду у розмірі 24420 грн. Першу частину винагороди в розмірі 22200 грн. клієнт сплачує адвокату не пізніше 10 (десяти) банківських днів після підписання цього договору. Другу частину винагороди у розмірі 2220 грн клієнт сплачує адвокату не пізніше 10 (десяти) банківських днів після прийняття рішення судом апеляційної інстанції у справі та розблокування грошових коштів сплачених в якості фінансових гарантій на митному рахунку клієнта (п. 1.9. договору).

Відповідно до платіжної інструкції №64 від 27.03.2026 ТОВ «КАЙРОС-ВАН» сплачено на користь ФОП ОСОБА_1 22200,00 грн.

Згідно з актом приймання-передачі наданої правової/правничої допомоги №1 від 05.06.2026 року до договору про надання правової/правничої допомоги 1/1203-ю/26 від 12.03.2026 адвокатом Шевченко М.В. виконані роботи, що передбачені договором про надання правової допомоги, а саме : 1) ознайомлення з документами наданими клієнтом для підготовки правової позиції щодо звернення до суду із позовом; 2) підготовка та подача позову до суду; 3) підготовка та подача до суду заперечень на відзив; 4) супровід справи в суді. Відповідно до положень укладеного між сторонами договору (п.1.9) сторони погодили фіксовану суму вартості наданих послуг (гонорару), які адвокат отримав у розмірі 22200 грн шляхом переказу грошей на банківський рахунок.

Аналізуючи всі надані заявником докази, колегія суддів зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Колегія суддів наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 22200,00 грн. не є обґрунтованим, пропорційним до предмета спору, складності справи та об`єму наданих послуг.

Колегія суддів зауважує з цього приводу, що у додатковій постанові від 05.09.2019 року по справі №826/841/17 Верховний Суд сформував правовий висновок, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином витрати на правничу допомогу мають бути фактичними в розрізі реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а їх розмір повинен бути обґрунтований та документально підтверджений.

При цьому особа може сплатити адвокату в якості гонорару будь-яку суму, але відшкодуванню за нормами КАС України підлягають лише ті витрати на професійну правничу допомогу, які є реальними, необхідними, фактичними та доведеними належними доказами..

Колегія суддів також враховує, що розгляд цієї справи здійснювався судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що свідчить про відсутність часових витрат адвоката на участь у судових засіданнях.

Врахувавши конкретні обставини цієї справи, колегія суддів дійшла переконання, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу дійсно не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на неспівмірність між фактично виконаним обсягом роботи та заявленим часом на її виконання, а подані позивачем договір №1/1203-ю/26 про надання правової/правничої допомоги від 12.03.2026 року, платіжна інструкція №64 від 27.03.2026 року, акт приймання-передачі наданої правової/правничої допомоги №1 від 05.06.2026 року до договору про надання правової/правничої допомоги 1/1203-ю/26 від 12.03.2026 хоча і підтверджують факт надання правових послуг у справі, однак визначена заявником сума у розмірі 22200,00 грн. не відповідають критеріям реальності, неминучості, обґрунтованості та розумності розміру адвокатських витрат.

Водночас, колегія суддів зазначає, що визначена судом першої інстанції сума судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн відповідає принципам розумності, співмірності та справедливості, компенсує фактично необхідний обсяг наданої правничої допомоги та не становить надмірного тягаря для відповідача, а відтак підстав для її скасування чи зміни за доводами апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Щодо судових витрат, пов`язаних із залученням перекладача в розмірі 10 625,00 грн, колегія суддів зазначає таке.

Так, відповідно до ч.1,3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до ч.3,5 ст. 137 КАС України спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач скористався послугами перекладача щодо здійснення офіційного перекладу письмових доказів з англійської, турецької та болгарської мов на українську мову. Такі докази були надані до суду першої інстанції з метою доведення своєї правової позиції щодо протиправності рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2026/000068/2 від 03.03.2026.

На підтвердження наданих послуг з перекладу та їх оплати позивачем до заяви про ухвалення додаткового судового рішення було долучено наступні документи: рахунок на оплату №27 від 23.03.2026 р., акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 27.03.2026 р. та платіжна інструкція №61 від 24.03.2026 р.

Згідно з рахунком на оплату №27 від 23.03.2026 ФОП ОСОБА_2 надано ТОВ «КАЙРОС-ВАН» послуги з перекладу документів з англійської, турецької та болгарської мов на українську мову вартістю 10625,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №61 від 24.03.2026 ТОВ «КАЙРОС-ВАН» сплачено на користь ФОП ОСОБА_2 10625,00 грн.

27.03.2026 року ФОП ОСОБА_2 (виконавець) та ТОВ «КАЙРОС-ВАН» (замовник) уклали акт №27 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) про те, що виконавець виконав роботи (надав послуги), а замовник прийняв надані послуги згідно рахунку №27 від 23.03.2026 року, вартістю 10625,00 грн.

Колегія суддів в контексті цього зазначає, що Верховний Суд у постанові від 31.03.2020 року по справі №160/7049/19 зазначив, що переклад документів замовлений позивачем вже під час розгляду справи в суді першої інстанції та наданий суду з метою доведення своєї позиції, отже понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення витрат, пов`язаних із залученням перекладача, а саме - за надану позивачу послугу перекладача з перекладу товаросупровідних та/чи інших документів.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що переклад документів здійснено поза межами судового розгляду, оскільки з матеріалів справи убачається, що відповідні товаросупровідні та митні документи іноземними мовами були перекладені та подані позивачем до суду з метою доведення своєї правової позиції щодо протиправності рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2026/000068/2 від 03.03.2026 та забезпечення розгляду справи по суті.

Колегія суддів зауважує, що відсутність окремої ухвали суду про залучення перекладача не спростовує факту реального надання послуг перекладача, їх належного документального підтвердження та процесуальної необхідності для захисту порушеного права позивача в суді адміністративної юрисдикції, де судочинство провадиться державною мовою.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних із залученням перекладача, у розмірі 10 625,00 грн відповідно до частини першої статті 139 КАС України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно дослідив матеріали справи, надав належну правову оцінку всім доказам і доводам сторін та ухвалив законне й обґрунтоване додаткове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року – залишити без задоволення.

Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЙРОС-ВАН» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька