Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №420/12979/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/12979/26

Суддя першої інстанції - Єфіменко К.С.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,

суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року у справі №420/12979/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №154750014994 від 13 березня 2026 року в частині не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 наступних періодів: з 01 червня 1984 року по 06 серпня 1984 року та з 10 серпня 1984 року по 21 грудня 1984 року; періоду проходження строкової військової служби: з 10 червня 1985 року по 07 липня 1987 року; періодів навчання, які не перетинаються з періодами роботи та військової служби: з 25 серпня 1981 року по 31 травня 1984 року, з 07 серпня 1984 року по 09 серпня 1984 року, з 22 грудня 1984 року по 09 червня 1985 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 наступні періоди: з 01 червня 1984 року по 06 серпня 1984 року та з 10 серпня 1984 року по 21 грудня 1984 року; періоду проходження строкової військової служби: з 10 червня 1985 року по 07 липня 1987 року; періодів навчання, які не перетинаються з періодами роботи та військової служби: з 25 серпня 1981 року по 31 травня 1984 року, з 07 серпня 1984 року по 09 серпня 1984 року, з 22 грудня 1984 року по 09 червня 1985 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 03 березня 2026 року з урахуванням додатково зарахованих періодів страхового стажу.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року позовні вимоги задоволено частково, а саме суд:

- визнав протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №154750014994 від 13 березня 2026 року;

- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01 червня 1984 року по 06 серпня 1984 року та з 10 серпня 1984 року по 21 грудня 1984 року, періоду проходження строкової військової служби з 10 червня 1985 року по 07 липня 1987 року та періодів навчання, які не перетинаються з періодами роботи та військової служби згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 04 червня 1984 року та повторно розглянути заяву від 03 березня 2026 року.

В іншій частині позову відмовив.

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року у справі №420/12979/26.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області в апеляційній скарзі зазначило, що ОСОБА_1 з 03 березня 2026 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058, обчислену при страховому стажі 37 років 7 місяців. До страхового стажу не зараховано період роботи: з 01 червня 1984 року по 06 серпня 1984 року; з 10 серпня 1984 року по 21 грудня 1984 року; період навчання з 01 вересня 1981 року по 29 червня 1985 року, а також період проходження військової строкової служби з 10 червня 1985 року по 07 липня 1987 року, оскільки записи про прийняття/звільнення зроблено з порушенням вимог інструкції заповнення трудових книжок №58 від 29 липня 1993 року та період навчання перетинається з періодами роботи.

За таких підстав, апелянт просить рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року у справі №420/12979/26.

15 вересня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

18 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надійшов.

Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує з 03 березня 2026 року пенсію за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

04 березня 2026 року звернувся до територіального Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-IV.

Відповідно до п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

За принципом екстериторіальності заява розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.

За результатами розгляду вищевказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058.

02 квітня 2026 року представник позивача звернувся до ГУ ПФ України в Одеській області із запитом, в якому просив повідомити чи перебуває ОСОБА_1 на обліку як отримувач пенсії. Надати належним чином засвідчену копію рішення, на підставі якого ОСОБА_1 призначено пенсію. Повідомити, який загальний страховий (трудовий) стаж зараховано громадянину ОСОБА_1 при призначенні (перерахунку) пенсії (із зазначенням тривалості у роках, місяцях, днях); які саме періоди трудової діяльності, зазначені у трудовій книжці ОСОБА_1 , не були зараховані до страхового стажу (з детальним зазначенням дат таких періодів). З яких підстав (із посиланням на норми законодавства) зазначені періоди не були включені до страхового стажу. Чи приймались органом Пенсійного фонду рішення щодо відмови у зарахуванні окремих періодів стажу, та якщо так просив надати копії відповідних рішень. Які документи необхідно додати тощо.

Листом ГУ ПФ України в Одеській області від 16 квітня 2026 року №1500-1906-8/56886 повідомило, що ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 03 березня 2026 року при загальному стажі 37 років 7 місяців. До загального стажу не ввійшли періоди роботи зазначені в трудовій книжці ( НОМЕР_1 від 04 червня 1984 року) з 01 червня 1984 року по 06 серпня 1984 року; з 10 серпня 1984 року по 21 грудня 1984 року; період навчання з 01 вересня 1981 року по 29 червня 1985 року, а також період проходження військової строкової служби з 10 червня 1985 року по 07 липня 1987 року, оскільки записи про прийняття/звільнення зроблені з порушеннями вимог інструкції заповнення трудових книжок №58 від 29 липня 1993 року та період навчання перетинається з періодами роботи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058- IV).

За приписами частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Положенням частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується, також, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Окрім того, загальний порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 17 серпня 1993 року за №110 та затвердженою наказом Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (далі - Інструкція №58).

Згідно з п.1.1. Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Організація ведення, обліку, зберігання і видача трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Таким чином, працівник не відповідає за коректність та правильність оформлення записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Факт наявності неточностей у трудовій книжці не є безумовною підставою для неврахування відповідного періоду роботи, якщо вони не спростовують факту перебування особи у трудових відносинах, не містять ознак підроблення, підтверджуються іншими доказами у справі.

Більш того, саме органи пенсійного фонду повинні перевіряти свої сумніви з приводу наявності у особи права на врахування стажу та у кожному конкретному випадку доводити їх обґрунтованість, а не посилатись на формальні недоліки, що наявні в трудовій книжці та довідках без такої перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що записами трудової книжки ОСОБА_1 у повній мірі підтверджується період роботи з 01 вересня 1984 року по 06 серпня 1984 року, з 10 серпня 1984 року по 21 грудня 1984 року, з 25 серпня 1981 року по 29 червня 1985 року.

Стосовно твердження відповідача, що період навчання перетинається з періодами роботи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. «д» ч.3 ст.56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пунктом 8 Порядку №637 передбачено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Як вірно встановив суд першої інстанції, відповідно до записів із трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 04 червня 1984 року, зокрема, з 25 серпня 1981 року по 29 червня 1985 року ОСОБА_1 зарахований до першого курсу та відрахований у зв`язку із закінченням навчання (підстава наказ №327 від 25 серпня 1981 року та наказ №276 від 29 червня 1985 року).

У трудовій книжці ОСОБА_1 містяться записи, які дійсно перетинаються з періодом навчання з 25 серпня 1981 року по 29 червня 1985 року.

При цьому, закон не передбачає позбавлення особи права на зарахування періоду навчання лише через те, що в межах цього ж календарного періоду наявні записи про роботу. У такому випадку мова йде не про подвійне зарахування одного й того ж часу до стажу, а про визначення періоду, який підлягає врахуванню при обчисленні загальної тривалості стажу. Як правильно зазначив суд першої інстанції, перетин різних періодів не перешкоджає в зарахуванні одного найдовшого періоду, який охоплює усі інші.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову в частині.

За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242-244, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян

О.В. Яковлєв