Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №420/37204/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/37204/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Джабурія О.В,

– Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року, прийняте у складі суду судді Попова В.Ф. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, про визнання протиправним та скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якому просив визнати визнати протиправними та скасувати постанови №ПД/ОД/12104/РН/204-ПД/ОД/15269/РН/204/ПТ-3/ПС-3 від 21.08.2025, №ПД/ОД/12104/РН/204-ПД/ОД/15269/РН/204/ПТ-4/ПС-4 від 21.08.2025, №ПД/ОД/12104/РН/204-ПД/ОД/15269/РН/204/ПТ-2/ПС-2 від 21.08.2025 №ПД/ОД/ 12104/РН/204-ПД/ОД/15269/РН/204/ПТ-1/ПС-1 від 21.08.2025 винесені відносно ФОП ОСОБА_1 .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року адміністративний позов було задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано постанови Південного міжрегіональне управління державної служби з питань праці: №ПД/ОД/12104/PH/204-ПД/ОД/15269/РН/204/ПТ-3/ПС-3 від 21.08.2025, №ПДОД/12104/РН/204-ПД/ОД/15269/PH/204/ПТ-4/ПС-4 від 21.08.2025, №ПД/ОД/12104/РН/204-ПД/ОД/15269/PH/204/ПТ-2/ПС-2 від 21.08.2025, №ПД/ОД/12104/PH/204- ПД ОД 15269/PH/204/ПТ-1/ПС-1 від 21.08.2025.

08 травня 2026 року від представника позивача до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20000,00 грн.

За результатами розгляду поданої заяви, додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу було задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Південного міжрегіональне управління державної служби з питань праці (54003, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Маршала Василевського, 40/1 ЄДРПОУ 44742194) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням суду першої інстанції, Південне міжрегіональне управління державної служби з питань праці звернулося до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що оскаржуване додаткове рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просив суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення від 23.06.2026 у частині задоволених вимог та відмовити у задоволенні заяви від 04.06.2026 у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції в порушення частин 3, 4 статті 134 КАС України безпідставно стягнув 10 000 грн витрат на правничу допомогу, оскільки позивач не надав доказів їх реальності, неминучості та фактичної сплати. Апелянт вказує на відсутність детального опису витрат і згадуваного додатка від 06.08.2025, недоведеність витрат актом від 04.06.2026 № 1, а також на укладення договору № 55 до винесення оскаржуваної постанови

Розглянувши доводи апелянта та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції представником позивача надано: договір №55 про надання правничої допомоги від 06.08.2025 року; договір про надання правничої допомоги №5 від 29.09.2025 року; акт прийому-передачі наданої правничої допомоги №1 від 04.06.2026 року; детальний опис робіт (наданих послуг) АО «ТИТАНОВИЙ ВІК» у справі.

Згідно із умов Договору №5 від 29.09.2025, за правову допомогу, визначену предметом даного Договору Клієнт сплачує АО винагороду (гонорар) згідно із додатків до вказаного Договору (п. 4.1 договору)

Відповідно до акту прийому-передачі наданої правничої допомоги №1 від 04 червня 2026 року, сторони склали цей Акт про те, що Виконавцем на виконання договору про надання правничої допомоги №5 від 04.06.2025 року надано, а Клієнтом прийнято наступні послуги у зправі:

- Первинне вивчення обставин справи, аналіз матеріалів перевірок, рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, протоколів, постанов про накладення штрафів, судової практики Верховного Суду та нормативно-правової бази у сфері державного ринкового нагляду (понад 150 арк. документів) - вартість послуги 3500 грн.;

- Формування правової позиції у справі, підготовка правового висновку щодо наявності підстав для оскарження постанов, визначення способу захисту прав та інтересів клієнта - вартість послуги 2000 грн.;

- Підготовка та оформлення адміністративного позову до Одеського окружного адміністративного суду, формування додатків, систематизація доказової бази, подання документів через підсистему «Електронний суд» - вартість послуги 5000 грн.;

- Підготовка та подання заяви про забезпечення позову шляхом заборони вчинення виконавчих дій щодо примусового стягнення штрафних санкцій до набрання рішенням суду законної сили - вартість послуги 2500 грн.;

- Підготовка та подання відповіді на відзив відповідача, аналіз заперечень суб`єкта владних повноважень, підбір та виклад додаткових правових аргументів, підготовка процесуальних пояснень - вартість послуги 2500 грн.;

- Участь представника під час матеріалів та протоколів Південним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, підготовка усних та письмових пояснень, захист інтересів клієнта - 1500 грн.;

- Усні та письмові консультації клієнта, підготовка адвокатських роз`яснень щодо виконання рішень органу ринкового нагляду, порядку оскарження постанов, оцінки ризиків та перспектив судового розгляду - 1000 грн.;

- Поточний супровід справи у суді першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження, підготовка та подання клопотань, листування судом та клієнтом, моніторинг руху справи, підготовка документів щодо відшкодування судових витрат - 2000 грн.

Аналізуючи всі надані заявником докази, колегія суддів зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Колегія суддів наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн. є очевидно неспівмірним із фактичним обсягом наданих послуг та критерієм розумності з огляд на таке.

Аналізуючи характер спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що предмет даного спору стосується визнання протиправним та скасування постанов Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

Колегія суддів зазначає, що вказаний спір є справою незначної складності із сформованою та усталеною правозастосовчою практикою, яка не потребувала вивчення значного обсягу джерел права чи аналізу складних фактичних обставин.

Досліджуючи детальний опис наданих послуг та акт прийому-передачі наданої правничої допомоги № 1 від 04 червня 2026 року, колегія суддів зазначає, що такі заявлені види робіт, як первинне вивчення матеріалів перевірки, аналіз нормативно-правової бази, формування правової позиції та безпосередня підготовка тексту адміністративного позову, за своєю процесуальною суттю є єдиним процесом складання адміністративного позову як заяви по суті справи. Розділення вказаних дій на окремі етапи із встановленням за кожен із них самостійної оплати призвело до штучного завищення обсягу виконаних робіт та загального розміру гонорару адвоката.

Також, з наданих представником позивача документів убачається, що в пункті 8 детального опису робіт (наданих послуг) зазначено про витрати, пов`язані з підготовкою заяви про відшкодування судових витрат.

Водночас, згідно з висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22, заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією, спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Колегія суддів також враховує, що розгляд цієї справи здійснювався судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що свідчить про відсутність часових витрат адвоката на участь у судових засіданнях.

Врахувавши конкретні обставини цієї справи, колегія суддів дійшла переконання, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на неспівмірність між фактично виконаним обсягом роботи та заявленим часом на її виконання, а подані позивачем договори про надання правничої допомоги та акт прийому-передачі від 04.06.2026 № 1 хоча і підтверджують факт надання правових послуг у справі, однак визначена заявником сума у розмірі 20 000,00 грн, як і присуджений судом першої інстанції розмір у сумі 10 000,00 грн, не відповідають критеріям реальності, неминучості, обґрунтованості та розумності розміру адвокатських витрат.

Отже, з огляду на зазначене та виходячи з принципу обґрунтованості й пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення суду про відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, в розмірі 4000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 132, 139, 252, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року – задовольнити частково.

Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року – скасувати та прийняти нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (54003, м. Миколаїв, вул. Маршала Василевського, 40/1, ЄДРПОУ 44742194) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 копійок).

В іншій частині вимог заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька