Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №522/11965/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 522/11965/26

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Джабурія О.В.,

– Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 липня 2026 року, прийняте у складі суду судді Чорнухи Ю.В. в місті Одеса, за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду міста Одеси із адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства № 5101130100021537 від 16.06.2026 стосовно громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 липня 2026 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства № 5101130100021537 від 16.06.2026 стосовно громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що згідно ч. 4 ст. 22 Закону України №3773-VI відповідно до якої за наявності підстав, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежується право виїзду з України. На думку апелянта, судом першої інстанції не враховано, що у випадку відсутності заборони виїзду особа добровільно може залишити територію України навіть при наявності кримінальних проваджень. Також апелянт вказує, що судом першої інстанції не з`ясовано наявність чи відсутність прийняття стосовно ОСОБА_1 відповідного рішення про заборону виїзду за межі України та внесення такої інформації до відповідних баз.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 16.06.2026 щодо позивача складений протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД 013049, за ч. 2 ст. 203 КУпАП України, у зв`язку із порушенням правил перебування іноземців в Україні, а саме: перевищення встановленого строку перебування в Україні.

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 16.06.2022 серії ПР МОД 013140 відповідно до частини 1 ст. 203 КУпАП на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100 гривень.

В матеріалах справи наявна копія паспорта громадянина Республіки Таджикистан для виїзду за кордон ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсний до 27.07.2028.

16.06.2022 Головним управління Державної міграційної служби України в Одеській області прийнято рішення № 5101130100021537 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), яким вказану особу зобов`язано покинути територію України у термін до 18.06.2026.

У рішенні про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства № 5101130100021537 від 16.06.2026 зазначено, що громадянин Республіки Таджикистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), останній раз прибув до України 09.09.2018 через державний пункт пропуску «Конотоп». ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) перебуває на території України більше 90 днів протягом 180 днів. Під час перебування в Україні тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Постійного місця проживання та законного джерела існування не має, на території України перебуває незаконно. 16.06.2026 за порушення ч. 2 ст. 203 КУпАП, що виразилось в порушенні законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме: перевищення встановленого срорку перебування в Україні більш як на 30 днів, стосовно громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) складено протокол про адміністративне правопорушення та постановою про накладення адміністративного стягнення від 16.06.2026був притягнутий до адміністративної відповідальності. ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства. Ураховуючи викладене, вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) та зобов`язано його покинути територію України у термін до 18.06.2026.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент прийняття оскаржуваного рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, і станом на момент розгляду цієї справи у суді, виїзд ОСОБА_1 з України не дозволяється на підставі ч. 2 ст. 22 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» - у зв`язку з розглядом судом кримінальної справи №522/10130/21 стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Згідно з частиною першою статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Пунктом 14 частини першої статті 1 Закону України від 22.09.2011 № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Статтею 23 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

Статтею 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини. Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Частиною другою статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в`їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.

Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 № 353/271/150 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення чи примусово видворені на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення.

Пунктом 5 розділу І Інструкції передбачено, що підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є: дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.

Відповідно до положень пункту 2 розділу ІІ Інструкції, рішення про примусове повернення оголошується іноземцю протягом 72 годин з дати його ухвалення, за винятком випадків, коли місцезнаходження іноземця не встановлено, в присутності перекладача та/або законного представника (на вимогу особи) під підпис та обліковується посадовою особою органу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ, яка уповноважена складати документи для примусового повернення, у журналі обліку прийнятих рішень про примусове повернення та видворення з України іноземців та осіб без громадянства.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Інструкції у рішенні про примусове повернення зазначається строк, упродовж якого іноземець зобов`язаний виїхати з України, який не має перевищувати 30 днів з дня прийняття такого рішення. Рішення про примусове повернення може супроводжуватися забороною подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони подальшого в`їзду обчислюється з дня винесення такого рішення. Якщо рішення про примусове повернення супроводжується забороною в`їзду в Україну, у паспортному документі іноземця проставляється відмітка про заборону в`їзду.

Як встановлено апеляційним судом, матеріали справи свідчать про порушення позивачем законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, зокрема правил перебування в Україні. Позивач не надав будь-яких доказів законності його перебування в Україні після закінчення відповідного терміну перебування, проживав без документів на право проживання в Україні, а тому у відповідності до ст.1 Закону України «Про іноземців та осіб без громадянства» має статус нелегального мігранта, тобто іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України;.

Водночас, вирішуючи питання щодо законності прийнятого ГУ ДМС України в Одеській області рішення, суд враховує, що як встановлено частиною 2 статті 22 Закону №3773-VI встановлено, що виїзд з України іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, якщо, зокрема, йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення або кримінальна справа розглядається судом - до закінчення кримінального провадження.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.05.2026 у справі № 522/10130/21 клопотання адвоката Толпига Д.М. про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та інших осіб, у зв`язку із закінченням строків давності задоволено. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, на підставі ст. 49 КК України. Провадження у справі за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та інших осіб, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, закрито.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.06.2026 у справі № 522/10130/21 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 01.05.2026 стосовно ОСОБА_1 та іншої особи, обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.06.2026 у справі № 522/10130/21 кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 01.05.2026 у к/п №12021162510000273 від 03.03.2021 стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, призначено до розгляду на 30 вересня 2026 року в приміщенні Одеського апеляційного суду.

Таким чином, і станом на момент прийняття оскаржуваного рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, і станом на момент розгляду цієї справи у суді, виїзд ОСОБА_1 з України не дозволяється на підставі ч. 2 ст. 22 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» - у зв`язку з розглядом судом кримінальної справи № 522/10130/21 стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Колегія суддів вважає, що відсутність прийняття стосовно ОСОБА_1 відповідного рішення про заборону виїзду за межі України та внесення такої інформації до відповідних баз не змінює того факту, що кримінальна справа відносно позивача розглядається судом і розгляд кримінального провадження не завершений.

В свою чергу, стаття 26 Закону №3773-VI, якою визначено порядок та підстави примусового повернення, повинна застосуватись з урахуванням загальних вимог цього Закону щодо порядку виїзду іноземців з України.

Відтак, норми частини 2 статті 22 Закону №3773-VI, котрими обумовлено заборону виїзду з України до закінчення кримінального провадження іноземців або осіб без громадянства, яким повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення або кримінальна справа, порушена відносно яких розглядається судом, підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року (справа №308/7395/16-а), та відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Таким чином з огляду на те, що кримінальне провадження відносно позивача не було закінчене на момент прийняття рішення про примусове повернення останнього, то суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 288, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 липня 2026 року – залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 липня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: О. В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька