Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №400/3395/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/3395/26

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Джабурія О.В.,

– Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року, прийняте у складі суду судді Брагар В.С. в місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участі третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Міністерства оборони України, за участі третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України оформлене протоколом №360/975 від 04.07.2025 року засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги, як дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини солдата ОСОБА_2 в розмірі від 750-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2023), в сумі 1006500,00 гривень;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 , дружині загиблого (померлого) ІНФОРМАЦІЯ_2 солдата ОСОБА_2 внаслідок захворювання, яке пов`язане із захистом Батьківщини, одноразову грошову допомогу у розмірі 15000000 грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом №360/975 від 04.07.2025 року засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини солдата ОСОБА_2 в розмірі від 750-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2023), в сумі 1006500,00 гривень. Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, як дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини солдата ОСОБА_2 відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Міністерство оборони України звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та ухвалити судове рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що матеріали справи не містять доказів причинного зв`язку смерті військовослужбовця з пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів із національної безпеки і оборони, тому передбачені пунктом 2 Постанови № 168 підстави для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн відсутні. Апелянт зазначає, що зазначена позиція Міністерства оборони України повністю збігається з правовими висновками Верховного Суду викладеними у постанові Верховного Суду від 16.06.2026 у справі №620/10029/24.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Позивач є дружиною загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , який був призваний на військову службу за мобілізацією 07.03.2023 року та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовець ОСОБА_2 загинув на станції Куп`янськ-Вузловий, Харківської області.

Захворювання солдата ОСОБА_2 1975 р.н. «Атеросклеротична хвороба серця. Коронарокардіосклероз. Гостре порушення кровообігу», яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 28.07.2023, лікарським свідоцтвом про смерть №12-19-548- чт/23 від 21.07.2023

Згідно Витягу з протоколу засідання штатної НОМЕР_3 РВЛК від 28.09.2024 року №3430 захворювання солдата ОСОБА_2 , яке призвело до смерті та причина смерті, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини.

Позивач звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_3 з приводу отримання одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі чоловіка військовослужбовця під час дії воєнного стану у розмірі 15000000,00 грн, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

18.08.2025 року на її рахунок зараховано кошти в сумі 1006500,00 гривень.

Позивач через свого представника звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо виплати їй 15000000,00 грн., на що їй було повідомлено, що протоколом №360/975 від 04.07.2025 року засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум позивачу призначена допомога в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2023), в сумі 1006500,00грн. Крім цього повідомлено, що оскільки солдат ОСОБА_2 помер внаслідок захворювання, яке не пов`язане з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), отриманим у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, право на отримання одноразової грошової допомоги визначається відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України №975, тобто в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму.

Вважаючи, що у неї наявне право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 15000000,00 грн., позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Міністерства оборони України оформлене протоколом №360/975 від 04.07.2025 року із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги позивачу одноразової грошової допомоги, як дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини солдата ОСОБА_2 в розмірі від 750-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2023), в сумі 1006500,00 гривень є протиправним, оскільки документами підтверджено участь ОСОБА_2 у захисті Батьківщини у день смерті.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Водночас основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону №2011-ХІІ його дія поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.

З огляду на дату смерті ОСОБА_2 21.07.2023 року - до спірних правовідносин підлягає застосуванню нормативне регулювання, чинне на цю дату. Такий підхід щодо визначення застосовної редакції нормативно-правового акта за моментом виникнення права на одноразову грошову допомогу узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у пунктах 41-42 постанови від 21 липня 2026 року у справі №420/20374/24.

Підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII у редакції, чинній на час смерті ОСОБА_2 , передбачено виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Пунктом 3 статті 16-2 Закону №2011-XII (у редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

У подальшому пункт 3 статті 16-2 Закону №2011-XII зазнав змін згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо окремих питань виплати одноразової грошової допомоги» від 16 липня 2025 року №4546-ІХ, положення якого відповідно до розділу ІІ «Прикінцеві положення» застосовуються з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до абзацу другого пункту 3 статті 16-2 Закону №2011-XII у зазначеній редакції розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, у тому числі під час перебування у полоні (крім військовослужбовців, які добровільно здалися у полон), становить 15 000 000 грн. Водночас абзацом третім цього пункту передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги, яка виплачується в інших випадках, визначених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII, встановлюється відповідно до абзацу другого підпункту «а» пункту 1 статті 16-2 цього Закону.

Аналізуючи наведені законодавчі зміни колегія суддів зазначає, що останні свідчать про збереження диференційованого підходу до правового регулювання одноразової грошової допомоги залежно від характеру обставин, за яких настала смерть військовослужбовця. Разом із тим положення пункту 3 статті 16-2 Закону №2011-XII спрямовані насамперед на визначення розміру відповідної виплати та самі по собі не встановлюють вичерпних умов виникнення права на її отримання.

Аналогічний підхід викладений судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка у постанові від 16 червня 2026 року у справі №620/10029/24 дійшла висновку, що такі законодавчі зміни не змінюють необхідності встановлення передбачених законом умов виникнення права на відповідний вид соціального забезпечення.

Судова палата виходила з того, що положення пункту 3 статті 16-2 Закону №2011-XII визначають розмір одноразової грошової допомоги, тоді як питання щодо наявності права на таку допомогу та умов його реалізації повинні вирішуватися з урахуванням усієї системи нормативного регулювання, зокрема положень статті 16 Закону №2011-XII, Порядку №975 та постанови Кабінету Міністрів України №168.

У зазначеній постанові Судова палата також наголосила, що законодавче визначення розміру одноразової грошової допомоги у сумі 15 000 000 грн саме по собі не означає автоматичного виникнення права на таку виплату в кожному випадку смерті військовослужбовця під час проходження військової служби та не усуває необхідності встановлення тих юридичних фактів і обставин, з якими законодавство пов`язує виникнення права на відповідний вид соціального забезпечення.

Інше тлумачення фактично призводило б до ототожнення підстав виникнення права на одноразову грошову допомогу з визначенням її розміру, хоча зазначені елементи механізму правового регулювання соціального забезпечення врегульовані різними нормами законодавства та мають самостійне юридичне значення.

На виконання статті 16-2 Закону №2011-XII Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року №975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.

Пунктами 4 та 5 Порядку №975 визначено випадки, у яких члени сім`ї, батьки та утриманці військовослужбовця набувають право на одноразову грошову допомогу, а також встановлено її розмір залежно від підстав смерті військовослужбовця.

Таким чином, Закон №2011-XII та Порядок №975 утворюють єдину систему правового регулювання призначення та виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, у тому числі у випадках смерті, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

Разом з тим, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Пунктом 1 Постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 2 цієї Постанови № 168 сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Державні органи, які зазначені у пункті 1 цієї постанови, мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.

Аналіз змісту пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 дає підстави для висновку, що Кабінет Міністрів України передбачив дві самостійні підстави для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн:

- загибель особи, зазначеної у пункті 1 цієї Постанови, у період дії воєнного стану;

- смерть такої особи внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після отримання такого поранення (контузії, травми, каліцтва).

Такий висновок випливає як зі змісту, так і зі структури пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №168. Якщо абзац перший цього пункту встановлює право на виплату у разі загибелі особи у період дії воєнного стану, то абзац шостий окремо передбачає випадки смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого за визначених законодавцем обставин.

У цьому випадку юридично значущим є не лише безпосередня причина смерті, зазначена у медичних документах, а насамперед встановлений належними та допустимими доказами причинний зв`язок між смертю військовослужбовця та пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими за обставин, визначених абзацом шостим пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №168. Тому слід розмежовувати випадки, коли захворювання виступає самостійною причиною смерті, та випадки, коли смерть перебуває у прямому причинному зв`язку з документально підтвердженим пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони.

Наведене тлумачення узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16 червня 2026 року у справі №620/10029/24, та відповідає принципу правової визначеності як складовій принципу верховенства права. Оскільки законодавець встановив спеціальні умови надання одноразової грошової допомоги у підвищеному розмірі 15 000 000 грн, такі умови є вичерпними та не можуть тлумачитися розширено або застосовуватися за аналогією до правовідносин, які прямо не охоплюються змістом пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №168. Інше тлумачення призвело б до фактичного розширення кола випадків надання відповідної виплати та нівелювало б встановлене нормативним регулюванням розмежування між загальними соціальними гарантіями, передбаченими Законом №2011-XII і Порядком №975, та спеціальною соціальною гарантією воєнного часу, встановленою Постановою Кабінету Міністрів України №168.

З матеріалів справи вбачається, що 21.07.2023 року військовослужбовець ОСОБА_2 загинув на станції Куп`янськ-Вузловий, Харківської області.

Захворювання солдата ОСОБА_2 1975 р.н. «Атеросклеротична хвороба серця. Коронарокардіосклероз. Гостре порушення кровообігу», яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 28.07.2023, лікарським свідоцтвом про смерть №12-19-548- чт/23 від 21.07.2023

Згідно Витягу з протоколу засідання штатної НОМЕР_3 РВЛК від 28.09.2024 року №3430 захворювання солдата ОСОБА_2 , яке призвело до смерті та причина смерті, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини.

Водночас зі змісту зазначеного висновку військово-лікарської комісії та встановлених судом обставин не вбачається, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, отриманих у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Так само матеріали справи не містять висновків компетентних органів щодо наявності причинного зв`язку між смертю ОСОБА_2 та пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, про які йдеться в абзаці шостому пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168.

Отже, обставини справи свідчать про те, що смерть військовослужбовця настала внаслідок захворювання, яке визнано пов`язаним із захистом Батьківщини, тоді як обставини отримання ним поранення, контузії, травми чи каліцтва та причинний зв`язок між такими ушкодженнями і смертю судом першої інстанції не встановлювалися та матеріалами справи не підтверджуються.

Сам по собі факт безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах із забезпечення національної безпеки і оборони не є достатнім для застосування пункту 2 Постанови №168, якщо не встановлено передбачених цією нормою обставин загибелі або причинного зв`язку смерті з пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом.

Оцінюючи наведені обставини з урахуванням викладеного вище правового регулювання, колегія суддів враховує, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 червня 2026 року у справі №620/10029/24 здійснила комплексний аналіз співвідношення положень Закону №2011-XII, Порядку №975 та Постанови Кабінету Міністрів України №168 і сформулювала правовий висновок щодо умов призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн членам сімей померлих військовослужбовців під час дії воєнного стану, відступивши від висновків щодо застосування пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України №168, викладених у постановах Верховного Суду від 17 липня 2024 року у справі №600/548/23-а та від 22 серпня 2024 року у справі №380/9868/23, у яких право на отримання одноразової грошової допомоги пов`язувалося із встановленням військово-лікарською комісією факту того, що захворювання, яке призвело до смерті військовослужбовця, пов`язане із захистом Батьківщини.

Відступаючи від зазначеного підходу, Судова палата вказала:

«Положення пункту 2 Постанови № 168 підлягають застосуванню у системному взаємозв`язку з положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII та не можуть тлумачитися відокремлено від нього.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови № 168, виникає у разі загибелі військовослужбовця в період дії воєнного стану, а також у разі смерті військовослужбовця, щодо якої встановлено причинний зв`язок із пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони.

Сам по собі висновок військово-лікарської комісії про зв`язок захворювання із захистом Батьківщини або проходженням військової служби не є безумовною підставою для застосування пункту 2 Постанови № 168, якщо матеріалами справи не підтверджено обставин, з якими зазначена постанова пов`язує виникнення права на відповідну виплату.

Смерть військовослужбовця внаслідок захворювання не виключає можливості призначення одноразової грошової допомоги, якщо за медичними документами встановлено, що така смерть, незалежно від безпосереднього клінічного механізму її настання, перебуває у причинному зв`язку з пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими за обставин, визначених пунктом 2 Постанови № 168.За відсутності підстав для застосування пункту 2 Постанови № 168 питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги вирішується відповідно до положень Закону № 2011-XII та Порядку № 975, з урахуванням установлених ними підстав та умов надання відповідних соціальних гарантій.»

Таким чином, Верховний Суд у цій справі виклав правовий підхід про те, що визначальним для застосування абзацу шостого пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 є не сам факт встановлення військово-лікарською комісією зв`язку захворювання, яке призвело до смерті військовослужбовця, із захистом Батьківщини, а наявність належними та допустимими доказами підтвердженого причинного зв`язку між смертю військовослужбовця та пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими за обставин, пов`язаних із захистом Батьківщини, виконанням обов`язків військової служби та безпосередньою участю у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, визначених зазначеною нормою.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21 липня 2026 року у справі №420/20374/24. У пунктах 40-50 цієї постанови Суд розмежував смерть унаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, та смерть, яка перебуває у прямому причинному зв`язку з пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, і, пославшись на постанову Судової палати у справі №620/10029/24, відхилив застосування попередніх висновків у справах №600/548/23-а та №380/9868/23.

У постановах від 06 липня 2026 року у справі №160/4500/25 та від 30 липня 2026 року у справі №240/11064/24 Верховний Суд наголосив на необхідності встановлення у кожній конкретній справі всіх юридично значущих обставин, з якими пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 пов`язує виникнення права на одноразову грошову допомогу у підвищеному розмірі, зазначивши водночас, що відсутність підстав для застосування цієї норми не означає заперечення права членів сім`ї військовослужбовця на одноразову грошову допомогу як вид державної соціальної гарантії загалом.

У межах даної справи встановлено, що ОСОБА_2 помер внаслідок захворювання, а захворювання, яке призвело до його смерті, та причина смерті відповідно до висновку військово-лікарської комісії визнані такими, що пов`язані із захистом Батьківщини. Разом із тим матеріали справи не містять доказів того, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, отриманих у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони. Так само відсутні докази існування причинного зв`язку між смертю ОСОБА_2 та такими ушкодженнями.

Отже, встановлені у справі обставини підтверджують зв`язок захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_2 із захистом Батьківщини, проте не підтверджують наявності тих юридичних фактів, з якими пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 пов`язує виникнення права на одноразову грошову допомогу у розмірі 15 000 000 грн.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та не відповідають правовому висновку Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеному у постанові від 16 червня 2026 року у справі № 620/10029/24.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що рішення Комісії Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 17 жовтня 2023 року № 61/975, про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму ґрунтується на правильному застосуванні положень Закону № 2011-XII, Порядку № 975 та постанови Кабінету Міністрів України № 168.

При цьому такий висновок не ставить під сумнів факт смерті ОСОБА_2 у період проходження військової служби та встановлений військово-лікарською комісією причинний зв`язок захворювання і причини смерті із захистом Батьківщини. Водночас зазначені обставини самі по собі не є достатніми для виникнення права на одноразову грошову допомогу у розмірі 15 000 000 грн, передбачену пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст, 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року – задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участі третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька