Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №340/3636/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 340/3636/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Семененка Я.В., Головко О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року

у справі №340/3636/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в період з вересня 2022 року по березень 2023 року та належних у вказаний період виплат без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з вересня 2022 року по березень 2023 року та виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з неналежним обчисленням окладу грошового забезпечення за період з вересня 2022 року по березень 2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та була відновлена дія п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у первісній редакції. Відповідачем протиправно за період з вересня 2022 року по березень 2023 року розраховано грошове забезпечення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, у зв`язку з чим позивачу у вказаний період грошове забезпечення нараховувалось та виплачувалось не в повному обсязі.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 22 вересня 2022 року по 15 жовтня 2022 року та належних у вказаний період виплат без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 22 вересня 2022 року по 15 жовтня 2022 року та виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з неналежним обчисленням окладу грошового забезпечення за період з 22 вересня 2022 року по 15 жовтня 2022 року.

В задоволені решти позовних вимог - відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були внесені зміни. Тому з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018. Таким чином, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, повинно бути визначене шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

З приводу вимог позивача про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, суд, з огляду на положення Закону №2050-ІІІ, зазначив, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Застосовуючи висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, суд визнав за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення по день фактичної виплати грошового забезпечення.

Разом з цим, суд, з`ясувавши, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 22 вересня 2022 року по 15 жовтня 2022 року, дійшов висновку, що лише за цей період позовні вимоги підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість висновків суду, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині незадоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у відповідній частині.

Позивач зазначає, що згідно відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування позивач весь зазначений період отримував грошове забезпечення від військової частини НОМЕР_1 , тому перебував саме на їхньому грошовому забезпеченні. Оскільки саме військова частина НОМЕР_1 сплачувала єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, вона була роботодавцем позивача в розумінні закону та несене обов`язок щодо своєчасного до правильного нарахування і сплати заробітної плати (грошового забезпечення). Отже, Військова частина НОМЕР_1 має здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення за весь період, заявлений в позовних вимогах.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просить залишити рішення суду в його оскаржуваній частині без змін. Відповідач вказує, що військова частина НОМЕР_1 лише проводить перерахування певних грошових сум на підставі відповідних документів складених та поданих військовою частиною НОМЕР_2 , в якій позивач проходив службу в період з 16.10.2022. При цьому, згідно Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, обов`язок нарахування та виплати грошового забезпечення покладено саме на військові частини, в яких військовослужбовці проходять службу, а отже вимоги позивача до військової частини НОМЕР_1 замість військової частини НОМЕР_2 відповідач вважає необґрунтованими.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Визначаючи межі апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що рішення суду першої інстанції оскаржено позивачем в частині незадоволених позовних вимог, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції надається оцінка рішенню суду на предмет його законності та обґрунтованості в цій же частині.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 у період НОМЕР_1 з 22 вересня 2022 року по 15 жовтня 2022 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , з посадовим окладом 2470 грн.

15.10.2022 позивач виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з переведенням до іншої Військової частини НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у Військової частини НОМЕР_1 (а.с.42, 43), з виплатою відповідно до наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 та розпорядження Міністра оборони України від 04.03.2022 №248/1210: надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% до посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період з 01 по 15 жовтня 2022 року; щомісячної премії у розмірі 284% посадового окладу за період з 01 по 15 жовтня 2022 року.

Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалась. Грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік не отримував. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2018 року №260 за 2022 рік не отримував.

Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), страхувальником (Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) з вересня (9 днів) 2022 року по лютий (28 днів) 2023 року вносився за ОСОБА_1 єдиний внесок (а.с.6-7).

Позивач, вважаючи, що за час проходження ним військової служби за період з вересня 2022 року по березень 2023 року відповідач (Військова частина НОМЕР_1 ) протиправно не обчислював та не виплачував йому грошове забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 та 01.01.2023, звернувся до суду з даним позовом.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Спірним питанням є необчислення та невиплата позивачу грошове забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 за період з 16.10.2022 по 28.02.2023.

Згідно обставин цієї справи, позивач проходив військову службу у спірний період (з 16.10.2022 по 28.02.2023) у військовій частині НОМЕР_2 , яка знаходилась на фінансовому забезпеченні у Військової частини НОМЕР_1 , що визнається сторонами і підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до абз. 5 п. 8 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

Підставами для нарахування та виплати грошового забезпечення згідно з пунктом 3 Порядку №260 є, зокрема: штат військової частини; накази про призначення на посаду, зарахування до списків особового складу, вступ до виконання обов`язків за посадою, зарахування у розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати.

Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту затверджені наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року № 280.

Відповідно до п. 1.1 Правил № 280 ці Правила визначають механізм фінансового забезпечення військових частин, кораблів, військових навчальних закладів, військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі військова частина), що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

За визначенням, наведеним в п. 1.2 розділу І Правил № 280, фінансове забезпечення система заходів, що включає фінансове планування, отримання, зберігання, економне, ефективне і цільове використання коштів відповідно до вимог законодавства, організацію обліку та звітності з метою виконання військовою частиною покладених на неї завдань.

Відповідно до п. 1.3 Правил № 280 розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є:

Міністр оборони України головний розпорядник;

командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки)), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, розпорядники коштів нижчого рівня (далі розпорядники коштів другого рівня);

командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, розпорядники коштів нижчого рівня (для - розпорядники коштів третього рівня).

Розпорядники бюджетних коштів реалізують свої функції таким чином:

головний розпорядник через Департамент фінансів Міністерства оборони України;

розпорядники коштів другого рівня через фінансово-економічні управління командувань видів Збройних Сил України, інших органів військового управління, управління фінансово-економічної діяльності Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту;

розпорядники коштів третього рівня через фінансові органи військових частин.

Згідно з п. 1.4 Правил № 280 забезпечувальний фінансовий орган згідно зі своїми повноваженнями здійснює координацію діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України, Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, органів військового управління, які в установленому законодавством порядку визначені відповідальними виконавцями (співвиконавцями) бюджетних програм (підпрограм) (далі служби забезпечення) щодо забезпечення військових частин бюджетними асигнуваннями та коштами за напрямами відповідальності цих служб забезпечення.

Військова частина має право отримувати бюджетні асигнування на утримання тільки від одного забезпечувального фінансового органу.

До основних завдань фінансового забезпечення військової частини, з-поміж іншого, належить своєчасна та повна виплата грошового забезпечення військовослужбовцям та заробітної плати працівникам та інших передбачених законодавством виплат.

Забезпечувальний фінансовий орган стосовно військових частин, які зараховані на його фінансове забезпечення, серед іншого, зобов`язаний надавати бюджетні асигнування та здійснювати фінансування військових частин у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 1.5 Правил № 280 передбачено, що військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини – розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень).

У разі зарахування військової частини на фінансове забезпечення до військової частини – розпорядника бюджетних коштів не за підпорядкованістю, рішення про таке зарахування приймається фінансовим органом головного розпорядника бюджетних коштів на підставі клопотання керівника органу військового управління (структурного підрозділу органу військового управління).

Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини – розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.

Начальник фінансового органу військової частини – розпорядника коштів третього рівня, до якої на фінансове забезпечення зараховані інші військові частини, розробляє положення про спільне фінансове господарство, в якому зазначаються права, обов`язки, порядок взаємодії, розмежування повноважень та відповідальності посадових осіб військової частини — розпорядника коштів третього рівня та військових частин, які зараховані до неї на фінансове забезпечення, щодо здійснення фінансового забезпечення таких військових частин, у тому числі щодо своєчасного оформлення та подання до фінансового органу військової частини – розпорядника коштів необхідних документів (розпорядчих, розрахункових, фінансово-планових тощо). Зазначене положення затверджується командиром військової частини – розпорядником коштів третього рівня, погоджується забезпечувальним фінансовим органом та доводиться до військових частин, які зараховані на фінансове забезпечення.

Первинні документи, розрахунки фондів оплати праці, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (командир та інша, визначена командиром, відповідальна посадова особа) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні.

Згідно п.1.8 Правил № 280, яким визначені обов`язки командира військової частини щодо організації фінансового господарства військової частини, командир військової частини зобов`язаний, зокрема:

організувати фінансове забезпечення згідно з вимогами законодавства та цих Правил, забезпечити своєчасне витребування і одержання від забезпечувального фінансового органу належних військовій частині коштів, їх облік і подання фінансової звітності;

забезпечувати виплату грошового забезпечення та заробітної плати особовому складу в установлені законодавством терміни. У разі надходження коштів на виплату грошового забезпечення пізніше встановленого законодавством терміну виплати – протягом трьох днів після їх надходження, але не пізніше останнього дня місяця.

Пунктом 4.3 Правил № 280 передбачено, що виплата грошового забезпечення, заробітної плати та інші виплати (індексація, грошова компенсація за речове майно, харчування, піднайом житла тощо) особовому складу здійснюються за місцем штатної служби (перебування на фінансовому та інших видах забезпечення).

Відповідальність за правильність нарахування та своєчасність виплати грошового забезпечення (заробітної плати), проведення та перерахування за належністю в установлені терміни утримань і нарахувань покладається на командира військової частини та начальника фінансового органу.

За такого правового регулювання, грошове забезпечення виплачується військовослужбовцю на підставі належним чином оформлених документів та відповідного наказу командира за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні.

Отже, в спірному випадку саме на військову частину НОМЕР_2 (в якій позивач проходив службу з 16.10.2022 і в якій він перебуває у списках особового складу) покладена організація своєчасного оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини, в тому числі, документів, необхідних для належного нарахування та виплати військовослужбовцям цієї військової частини грошового забезпечення.

У свою чергу, військова частина НОМЕР_1 , як розпорядник коштів, вже проводить відповідні перерахування на підставі розрахунково-платіжних відомостей на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, які подає військова частина НОМЕР_2 .

Суд апеляційної інстанції враховує правову позицію Верховного Суду у постанові від 28.05.2026 у справі № 420/28894/24, згідно якої у разі перебування військової частини на фінансовому забезпеченні в іншої військової частини - розпорядника коштів третього рівня, грошове забезпечення виплачується військовослужбовцю таким розпорядником коштів на підставі документів, передбачених п. 3 Порядку №260, які подаються командиром військової частини, до штату якої зарахований військовослужбовець і в якій він перебуває у списках особового складу.

Натомість військовою частиною - розпорядником коштів третього рівня на підставі належним чином оформлених і спільно підписаних розрахунково-платіжних документів забезпечується фінансування та фактична виплата грошового забезпечення і інших передбачених законом виплат.

Таким чином, у разі перебування військової частини на фінансовому забезпеченні в іншої військової частини, саме на військову частину, до штату якої зарахований військовослужбовець та у списках особового складу якої він перебуває, покладається обов`язок щодо організації оформлення та подання документів, необхідних для нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцю.

Повертаючись до обставин цієї справі, суд апеляційної інстанції вважає, що без належним чином оформлених військовою частиною НОМЕР_2 розрахунково-платіжних відомостей на виплату грошового забезпечення (перерахованого грошового забезпечення) ОСОБА_1 у військової частини НОМЕР_1 не виникає і не може виникнути обов`язку виплати грошового забезпечення (перерахованого грошового забезпечення) позивачу.

Доводи апеляційної скарги позивача, що нарахування та виплата грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 здійснюється виключно військовою частиною НОМЕР_1 ґрунтується на неправильному застосуванні наведених вище норм матеріального права.

Враховуючи, що військова частина НОМЕР_2 , в якій позивач проходив військову службу з 16.10.2022, перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 , саме військова частина НОМЕР_2 має нараховувати грошове забезпечення позивачу, а військова частина НОМЕР_1 – на підставі поданих військовою частиною НОМЕР_2 розрахунково-платіжних відомостей на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям виплатити відповідне грошове забезпечення.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, позивач не пред`явив відповідних вимог до військової частини НОМЕР_2 , а суд першої інстанції не залучив військову частину НОМЕР_2 , в якій позивач проходив службу у спірний період з 16.10.2022 по 28.02.2023, до участі у справі.

Відповідно до ст.48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, а у випадку його незгоди - залучає як другого відповідача, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому, обов`язком суду є встановлення належності відповідачів, та їх заміна у разі необхідності.

Суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача

Суд апеляційної інстанції враховує висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема у постанові Верховного Суду від 24.09.2019 у справі № 344/19007/18, відповідно до яких заміна неналежного відповідача або залучення до справи співвідповідача може проводитися виключно судом першої інстанції, оскільки як наслідок заміни неналежного відповідача чи залучення належного відповідача як другого відповідача справа має розглядатися спочатку.

Частиною 7 ст.48 КАС України визначено, що заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено. Тобто на стадії апеляційного перегляду суд позбавлений можливості залучити належного відповідача у справі.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.

Аналогічний за змістом правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 813/791/17, від 19.04.2022 у справі № №400/3989/19.

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя О.В. Головко

суддя Я.В. Семененко