Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №160/16110/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/16110/25

Суддя І інстанції – Сліпець Н.Є.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Кальника В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, скасування акту та наказу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним позовом до суду в якому просив:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 під час проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_1 , які полягали у порушенні його права на захист, належне повідомлення, участь у розслідуванні та визнати протиправним акт службового розслідування №905 від 21 квітня 2025 року, складений за результатами зазначеного розслідування;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №1413 від 21 квітня 2025 року у частині:

пункту 1, яким було завершено службове розслідування за фактом невиконання бойового наказу стрільцем 1-го мотопіхотного відділення 3-го мотопіхотного взводу 1-ї мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдатом ОСОБА_1 ;

пункту 2, яким передбачалося, що на підставі пункту 15 розділу XXXIV «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, стрільцю 1-го мотопіхотного відділення 3-го мотопіхотного взводу 1-ї мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдату ОСОБА_1 , за квітень 2025 року не виплачувати за відмову від виконання бойового розпорядження командира мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 №4 дск від 01.04.2025;

пункту 3, яким було оголошено сувору догану солдату ОСОБА_1 , стрільцю 1-го мотопіхотного відділення 3-го мотопіхотного взводу 1-ї мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_1 , за порушення вимог статей 11, 16, 17, 30, 35, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з притягненням його до дисциплінарної відповідальності за пунктом «в» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 (мотопіхотний батальйон) на посаді стрільця 1-го мотопіхотного відділення 3-го мотопіхотного взводу 1-ї мотопіхотної роти. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №1413 від 21 квітня 2025 року ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та позбавлення додаткової винагороди за квітень 2025 року. На думку позивача, службове розслідування проведено з грубими порушеннями процедурних норм та прав військовослужбовця: без належного повідомлення позивача про початок розслідування, без надання можливості надати пояснення чи докази погіршення стану здоров`я, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 відмовлено у відкритті провадження в частині наступних заявлених позовних вимог: визнати протиправним акт службового розслідування №905 від 21 квітня 2025 року, складений за результатами зазначеного розслідування.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції не розмежував повідомлення про об`єктивну неспроможність виконати наказ і винну відмову від його виконання. Між цими явищами є принципова різниця. Повідомлення військовослужбовця про неможливість виконання наказу із зазначенням причин прямо передбачене статтею 37 Статуту внутрішньої служби ЗСУ. Винна відмова є дисциплінарно або кримінально значущою поведінкою, яка потребує встановлення не лише факту невиконання, а й вини, причин, умов, причинного зв`язку та відсутності об`єктивних перешкод. Відповідач не довів, що після повідомлення позивача про стан здоров`я було вжито будь-яких належних заходів для перевірки цієї причини. У матеріалах справи відсутні докази, що позивача після такого повідомлення було оглянуто медичним працівником, що командування залучило медичну службу для оцінки його фактичної здатності виконати конкретне бойове розпорядження, що було витребувано медичні документи, що було перевірено наслідки попереднього поранення або що розглядалося питання про наявність підстав для направлення позивача на медичний огляд ВЛК. Вказує, що у матеріалах службового розслідування містилася медична характеристика на позивача, складена саме для проведення службового розслідування. У ній зазначено, що за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 стаціонарно лікувався та звертався за медичною допомогою, зокрема з 18.09.2024 по 29.09.2024 проходив стаціонарне лікування у ВМКЦ ПнР, м. Харків, з діагнозом ВОСП грудної клітини справа, тобто вогнепально-осколкове поранення грудної клітини справа. Суд першої інстанції помилково ототожнив формальне існування довідки ВЛК на дату події з належною перевіркою заявленого стану здоров`я. Саме це призвело до неправильного висновку про законність службового розслідування та наказу №1413. Окремого значення для правильного вирішення цієї справи має рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі №520/12873/25. Цим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення Військово- лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 , оформлене довідкою №2025/2334 від 20.03.2025, яким ОСОБА_1 було визнано придатним до військової служби. Крім того, суд зобов`язав ВЛК військової частини НОМЕР_2 провести повторний огляд позивача з метою визначення придатності для проходження військової служби. Харківський окружний адміністративний суд встановив, що відповідач у тій справі не надав належних доказів проведення повного медичного огляду позивача. Зокрема, суд зазначив, що у картці обстеження та медичного огляду у розділі «Результати медичного обстеження спеціалістами» не зазначено діагнозу лікаря-хірурга; інша картка обстеження не містить підпису лікаря-хірурга, хоча огляд хірургом є обов`язковим елементом медичного огляду військовослужбовця. Отже, у справі №520/12873/25 суд встановив не формальну чи другорядну помилку ВЛК, а дефект, який стосувався повноти та належності самого медичного огляду. Ця обставина має пряме значення для цієї справи, оскільки саме на довідку ВЛК №2025/2334 відповідач посилався як на ключове спростування повідомлення позивача про незадовільний стан здоров`я. Акт службового розслідування та наказ №1413 не містять належного аналізу центральної обставини, чи міг стан здоров`я позивача бути об`єктивною причиною невиконання розпорядження. Вони не містять медичного висновку щодо стану позивача на момент події. Вони не містять оцінки медичної характеристики в частині попереднього ВОСП грудної клітини справа. Вони не містять мотивів, чому за наявності повідомлення про стан здоров`я та медичного анамнезу відповідач не організував медичну перевірку. Отже, службове розслідування не встановило повної вини позивача. А відповідно до пункту 1 розділу VI Порядку №608 рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності приймається лише якщо його вину повністю доведено.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 з березня 2023 року.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.04.2025 №93, солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 31 березня 2025 № 80-РС на посаду стрільця 1 мотопіхотне відділення 3 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотну роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_3 , зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення з 01.04.2025.

Згідно з витягу з бойового розпорядження від 01.04.2025 №4дск, з метою посилення стійкості оборони, стабілізації обстановки в батальйонному районі оборони, забезпечення своєчасного реагування на загрози і зміни в оперативній обстановці, подальшого виконання завдань, щодо відсічі збройної агресії з боку російської федерації, командиру 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 наказано організувати та забезпечити переміщення особового складу в термін до 23:00 01.04.2025 з району розташування тилових служб мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 до розташування 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 з метою виконання бойових та спеціальних задач: …солдат стрілець ОСОБА_1 , 1 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Як зазначено у рапорті заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу мотопіхотного батальйону військової частин НОМЕР_1 від 01.04.2025, ним було доведено бойове розпорядження командира мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 № 4 дск від 01.04.2025 наступному особовому складу, зокрема, солдату ОСОБА_1 . При цьому, військовослужбовець, в умовах воєнного стану, відмовився від виконання вимог бойового розпорядження командира мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 № 4 лек від 01.04.2025, що призвело до зниження бойової готовності підрозділу та ускладнило подальше виконання завдань, що в подальшому створить імовірність збільшення втрат серед особового складу через раптову зміну складу підрозділу. За даним фактом просив призначити службове розслідування.

Так, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про призначення службового розслідування» від 02.04.2025 № 1131, на виконання рапорту вх. №2003 від 01.04.2025 підполковника ОСОБА_2 , за фактом не виконання 01.04.2025 бойового наказу №4дск від 01.04.2025 командира мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 , заступнику командира з психологічної підтримки персоналу лейтенанту ОСОБА_3 доручено провести службове розслідування. Цим же наказом солдата ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов`язків на час проведення службового розслідування.

Відповідно до матеріалів службового розслідування за фактом не виконання бойового наказу солдатом ОСОБА_1 , 01.04.2025 о 22:30 в АДРЕСА_1 солдат ОСОБА_1 , стрілець 1 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , відмовився від виконання бойового розпорядження командира мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 № 4 дск від 01.04.2025 посилаючись на незадовільний стан здоров`я. Бойове розпорядження командира мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 № 4 дск від 01.04.2025 солдату ОСОБА_1 було доведено заступником командира з психологічної підтримки персоналу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_4 в присутності заступника командира з психологічної підтримки персоналу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_5 , заступника командира 3 психологічної підтримки персоналу 2 мінометної батареї мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_6 та водія 2 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_7 , який вів відеозйомку.

Згідно з письмових пояснень ОСОБА_1 від 02.04.2025, останній пояснив, що 01.04.2025 о 22:30 в АДРЕСА_1 йому було доведено бойове розпорядження командира мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 № 4 дск від 01.04.2025, з завданням в термін до 23:00 01.04.2025 вибути з району розташування тилових служб мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 до розташування 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 з метою виконання бойових та спеціальних задач. ОСОБА_1 повідомив, що не може виконати бойове розпорядження посилаючись на незадовільний стан здоров`я. Після доведення йому про кримінальну відповідальність за відмову від виконання бойового розпорядження згідно ст. 402 КК України, ОСОБА_1 повторно повідомив, що не може виконати бойове розпорядження посилаючись на незадовільний стан здоров`я.

Вище вказане пояснення підписано ОСОБА_1 та зазначено, що з його слів надруковано вірно, ним прочитано, а також, що під час доведення бойового розпорядження проводилась відеозйомка.

Відповідно до довідки ВЛК №2025/2334 від 20.03.2025 проведено медичний огляд у військово-лікарській комісії військової частини НОМЕР_2 , згідно якого ОСОБА_1 на підставі ст. 23-в, 39-в, 62-в, 64-в, 78-в, 83-в графи ІІ Розкладу хвороб визнаний придатним до військової служби.

Водночас, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі № 520/12873/25 рішення Військово-лікарської комісії, оформлене довідкою №2025/2334 від 20.03.2025, визнано протиправним та скасовано. Вказане рішення суду не оскаржувалося та набрало законної сили 30.10.2025.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 21.04.2025 №1413 «Про результати проведення службового розслідування», 01.04.2025 ОСОБА_1 в умовах воєнного стану, відмовився від виконання вимог бойового розпорядження командира мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 № 4 дск від 01.04.2025, що призвело до зниження бойової готовності підрозділу та ускладнило подальше виконання завдань, що в подальшому створить імовірність збільшення втрат серед особового складу через раптову зміну складу підрозділу. Факт відмови від виконання бойового розпорядження підтверджується його письмовими поясненнями, поясненнями свідків, відеозйомкою, яка проводилась під час доведення бойового розпорядження та довідкою-доповіддю. Згідно довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 № 2025/2334 від 20.03.2025 солдат ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби. За таких обставин військова частина не вбачає об`єктивних підстав для відмови від виконання бойового розпорядження 01.04.2025 за станом здоров`я у солдата ОСОБА_1 , що є ознакою кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена Кримінальним кодексом України.

Відтак, службове розслідування завершено. За відмову від виконання бойового розпорядження командира мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 № 4 дск від 01.04.2025, додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, солдату ОСОБА_1 за квітень 2025 року наказано не виплачувати; солдата ОСОБА_1 за порушення вимог статей 11, 16, 17, 30, 35, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнуто до дисциплінарної відповідальності за пунктом «в» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України – СУВОРА ДОГАНА.

Вважаючи, такі дії відповідача протиправними, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.

Відмовлячи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами службового розслідування доведено наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку та порушення військової дисципліни, що виразилося у недотриманні норм Статуту внутрішньої служби ЗСУ та Військової присяги. Позивач, будучи належним чином ознайомленим із бойовим розпорядженням щодо переміщення особового складу, та маючи чинний на той час висновок ВЛК про придатність до військової служби (довідка № 2025/2334 від 20.03.2025), був зобов`язаний виконати наказ командування.

Колегія суддів не погоджується з таким висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом першої інстанції вірно визначено, що спірні відносини, що склались між сторонами, врегульовані Законами України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу», від 24.03.1999 № 551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», від 24.03.1999 № 548-XIV «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України», від 24.03.1999 № 550-XIV «Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України», Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).

Згідно із частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частинами другою-четвертою статті 2 Закону № 2232-XII передбачено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений у Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженому Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).

Відповідно до пункту 4 розділу І Положення № 1153/2008 громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ).

Відповідно до правових норм, зазначених в статтях 4, 6 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Відповідно до статті 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частина третя статті 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачає, що про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командиру, який віддав наказ, і своєму безпосередньому командиру, а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного чи неповного виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він зобов`язаний негайно доповісти про це відповідним особам.

Стаття 241 Статуту внутрішньої служби ЗСУ встановлює, що кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров`я і не приховувати хвороб.

Стаття 254 цього Статуту передбачає, що військовослужбовці зобов`язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов`язаний направити хворого до медичного пункту частини.

Разом з тим, сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ, у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Приписами статей 1 та 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Військова дисципліна досягається, зокрема, й шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України (стаття 3 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».

Згідно із частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Положеннями статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-95 Дисциплінарного статуту ЗСУ.

Відповідно до вимог статті 83 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Частиною першою статті 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ встановлено що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу (частина перша статті 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць (частина третя статті 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування (частина четверта статті 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Порядок проведення службового розслідування врегульований нормами розділу ІІІ Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі - Порядок № 608, у редакції на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування.

Особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.

Відповідно до пункту 1 розділу ІV Порядку Порядок № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника.

Згідно з положеннями пункту 9 розділу ІІІ Порядку № 608 посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.

В свою чергу, згідноз пункту 3 розділу ІV військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Правовими нормами розділу V Порядку № 608 визначено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.

В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу VІ Порядку № 608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Аналогічні норми закріплені також і в статті 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ, яка окрім права командира прийняти рішення про накладення дисциплінарного стягнення на військовослужбовця, вину якого повністю доведено, також передбачає, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Згідно із пунктом 2 розділу VІ Порядку № 608 наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник). У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

За приписами статті 87 Дисциплінарного статуту ЗСУ дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов`язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення. При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.

Так наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 21.04.2025 №1413 «Про результати службового розслідування за фактом відмови від виконання бойового розпорядження», за відмову від виконання бойового розпорядження командира мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 № 4 дск від 01.04.2025, додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, солдату ОСОБА_1 за квітень 2025 року наказано не виплачувати; солдата ОСОБА_1 за порушення вимог статей 11, 16, 17, 30, 35, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнуто до дисциплінарної відповідальності за пунктом «в» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України – сувора догана.

Притягненню позивача до дисциплінарної відповідальності передувало службове розслідування, яке призначено наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про призначення службового розслідування» від 02.04.2025 № 1131 та за результатами якого складено акт службового розслідування.

Зі змісту наказу про призначення службового розслідування та рапорту заступника батальйону з психологічної підтримки персоналу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2025 встановлено, що таке розслідування призначено за фактом відмови виконувати бойове розпорядження від 01.04.2025 № 4дск низкою військовослужбовців ОСОБА_1 та ОСОБА_8 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 .

З акту службового розслідування вбачається, що за фактом не виконання бойового наказу солдатом ОСОБА_1 , 01.04.2025 о 22:30 в АДРЕСА_1 солдат ОСОБА_1 , стрілець 1 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , відмовився від виконання бойового розпорядження командира мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 № 4 дск від 01.04.2025 посилаючись на незадовільний стан здоров`я. Бойове розпорядження командира мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 № 4 дск від 01.04.2025 солдату ОСОБА_1 було доведено заступником командира з психологічної підтримки персоналу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_4 в присутності заступника командира з психологічної підтримки персоналу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_5 , заступника командира 3 психологічної підтримки персоналу 2 мінометної батареї мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_6 та водія 2 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_7 .

Тобто безпосередньо актом службового розслідування встановлено, що позивач відмовився від виконання бойового розпорядження командира мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 № 4 дск від 01.04.2025 посилаючись на незадовільний стан здоров`я, що також підтверджується поясненнями заступника командира з психологічної підтримки персоналу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_4 , заступника командира з психологічної підтримки персоналу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_5 , заступника командира 3 психологічної підтримки персоналу 2 мінометної батареї мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_6 та водія 2 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_7 .

За вказаних обставин факт відмови позивача від виконання бойового розпорядження командира мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 № 4 дск від 01.04.2025 з посиланням незадовільний стан здоров`я встановлений самим актом перевірки та підтверджується письмовими поясненнями наданими в ході службового розслідування, а тому додаткового встановлення шляхом витребування відеозапису, як на цьому наполягає поизвач, не потребує.

При цьому колегія суддів акцентує увагу на тому, що частиною третьою статті 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він зобов`язаний негайно доповісти про це відповідним особам.

Отже у спірному випадку позивачем з дотриманням вказаної норми було повідомлено про незадовільний стан здоров`я.

З довідки №2025/2334 від 20.03.2025 р. Військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_2 вбачається що позивачу було встановлено: наслідки перенесеної ВТ (17.09.2024 року) у вигляді астено-невротичного синдрому з інсомнічним компонентом, ізольованого ВОСП м`яких тканин передньої стінки грудної клітки справа, лікованого оперативно (19.09.2024 ПХО ран, видалення сторонніх тіл; 20.09.2024-ВХО, накладання вторинних швів на рану) у вигляді зміцнілих післяопераційних шкірних рубців. Захворювання, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини.

Також, згідно з вказаної довідки встановлено, що хронічна двобічна нейросенсорна приглухувансть середнього ступеня з середнім порушенням слуху (40 дб на праве; 36, 25дБ на ліве вухо), хронічна вертоброгенна цервікалгія, торакалгія, люмбалгія (110) Гіпертонічна хвороба І стадії, ступінь 2, ризик 2 (помірний). ІММ-101 г/м, захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

Крім того, відповідно до вказаної довідки церебральна ангідистонія, патологічний кіфоз грудного відділу хребта І ступеня незначним порушенням функції, міжхребцевий остеохондроз, спондильоз І ступеня в сегментах грудного та поперекового відділів хребта з больовим синдромом та незначним порушенням функції, двобічна повздовжня плоскостопість ІІ ступеня правої стопи та І ступеня лівої, артроз таранно- човноподібних суглобів обох стоп І ступеня з больовим синдромом та незначним порушенням функції, захворювання, Ні, не пов`язані з проходженням військової служби.

Відповідно до довідки №2025/2334 від 20.03.2025 р. позивач був визнаний придатним до проходження військової служби за результатами медичного огляду, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії, проведеної при військовій частині НОМЕР_2 , датованою 20 березня 2025 року.

Крім того з медичної характеристики на позивача, що міститься в матеріалах службового розслідування вбачається, що за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 стаціонарно лікувався та звертався за медичною допомогою, зокрема з 18.09.2024 по 29.09.2024 проходив стаціонарне лікування у ВМКЦ ПнР, м. Харків, з діагнозом ВОСП грудної клітини справа, тобто вогнепально-осколкове поранення грудної клітини справа.

Отже за вказаних фактичних обставин заява позивача щодо причин невиконання наказу, наявності проблем зі здоров`ям є логічними, стабільними та послідовними, підтверджуються медичними висновками.

При цьому, відповідно до Статуту внутрішньої служби ЗСУ про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

За приписами ст. 254 Статуту, військовослужбовці зобов`язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов`язаний направити хворого до медпункту частини.

Позивач отримавши наказ командира, доповів прямому начальнику про неможливість його виконання та вказав поважну причину такої неможливості ( незадовільний стан здоров`я), діючи у відповідності до вимог статей 37, 254 Статуту.

Крім того, відповідно до ст. 335 Статуту, на бойове чергування забороняється призначати хворих військовослужбовців.

При цьому не викликає також у суду сумніву той факт, що для виконання вказаного бойового розпорядження є необхідним перебування військовослужбовця у належному фізичному стані із можливістю докладання значних, інтенсивних, тривалих зусиль для заходу на бойові позиції та ведення штурмових дій, пересування у засобах індивідуального захисту (бронежилет, шолом) та зі зброєю з боєкомплектом, тощо.

За вказаних фактичних обставин вбачається, що відповідач під час службового розслідування мав документальні відомості про попереднє стаціонарне лікування позивача, звернення за медичною допомогою та перенесене вогнепально-осколкове поранення. Отже, повідомлення позивача про незадовільний стан здоров`я не було очевидно безпідставним, голослівним або таким, що не підлягало перевірці, в той же час відповідачем жодної медичної перевірки щодо позивача проведено не було.

Матеріали службового розслідування свідчать про те, що відповідачем не було перевірено, чи була заявлена причина реальною, чи могла вона об`єктивно впливати на можливість виконати конкретне розпорядження, чи потребував позивач медичного огляду, чи існували підстави для направлення його на ВЛК, чи була його поведінка винною.

При цьому колегія суддів висновує, що сам факт наявності діючої довідки ВЛК №2025/2334 від 20.03.2025 про придатність до військової служби,( як на тому акцентує увагу суд першої інстанції , як підставу для відмови у задоволенні позову) не могло замінити перевірку фактичного стану здоров`я позивача на момент події, оскільки загальний висновок ВЛК про придатність до військової служби, не є автоматичною відповіддю на питання, чи міг конкретний військовослужбовець у конкретний час, у конкретних умовах, після повідомлення про погіршення стану здоров`я, виконати конкретне бойове розпорядження.

Крім того в подальшому рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі №520/12873/25 визнано протиправним та скасовано рішення Військово-

лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 , оформлене довідкою №2025/2334 від 20.03.2025, яким ОСОБА_1 було визнано придатним до військової служби. Вказаним рішенням, суд зобов`язав ВЛК військової частини НОМЕР_2 провести повторний огляд позивача з метою визначення придатності для проходження військової служби.

У цій справі суд, зокрема, встановив, що відповідач не надав належних доказів проведення повного медичного огляду позивача. Зокрема, суд зазначив, що у картці обстеження та медичного огляду у розділі «Результати медичного обстеження спеціалістами» не зазначено діагнозу лікаря-хірурга; інша картка обстеження не містить підпису лікаря-хірурга, хоча огляд хірургом є обов`язковим елементом медичного огляду військовослужбовця.

Сукупність встановлених обставин дає підстави для висновку, що матеріали службового розслідування не містять належного аналізу чи міг стан здоров`я позивача бути об`єктивною причиною невиконання розпорядження, не містять медичного висновку щодо стану позивача на момент події, не містять оцінки медичної характеристики в частині попереднього ВОСП грудної клітини справа, не містять мотивів, чому за наявності повідомлення про стан здоров`я та медичного анамнезу відповідач не організував медичну перевірку.

Тобто службовим розслідуванням не було встановлено вини позивача у невиконанні бойового розпорядження, в той же час відповідно до пункту 1 розділу VI Порядку №608 рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності приймається лише якщо його вину повністю доведено.

Суд першої інстанції при винесенні рішення не врахував даних обставин та прийшов до помилкового висновку про підтвердження правильності висновків службового розслідування та факту порушення позивачем службової дисципліни.

Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.

При цьому, об`єктивною стороною дисциплінарного проступку є вчинення військовослужбовцем дій чи бездіяльності, або прийняття рішення, що містять ознаки протиправності, тобто, суперечать вимогам законодавства. Водночас, з суб`єктивної сторони дисциплінарний проступок характеризується наявністю вини останнього, під чим розуміється ставлення до своїх протиправних дій чи бездіяльності, або рішення і їх шкідливих наслідків.

Отже відповідачем не забезпечено повне та об`єктивне з`ясування всіх обставин вчинення військовослужбовцем дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, заподіяної шкоди таким проступком, що є підставою для висновку про те, що оскаржені пункти 1-3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №1413 від 21 квітня 2025 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. В той же час вимога позивача про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 під час проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_1 має похідний характер від визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а тому задоволенню не підлягає.

За вказаних обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись п.2 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 317, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року – скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №1413 від 21 квітня 2025 року у частині:

пункту 1, яким було завершено службове розслідування за фактом невиконання бойового наказу стрільцем 1-го мотопіхотного відділення 3-го мотопіхотного взводу 1-ї мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдатом ОСОБА_1 ;

пункту 2, яким на підставі пункту 15 розділу XXXIV «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, стрільцю 1-го мотопіхотного відділення 3-го мотопіхотного взводу 1-ї мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдату ОСОБА_1 , за квітень 2025 року не виплачувати за відмову від виконання бойового розпорядження командира мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 №4 дск від 01.04.2025;

пункту 3, яким було оголошено сувору догану солдату ОСОБА_1 , стрільцю 1-го мотопіхотного відділення 3-го мотопіхотного взводу 1-ї мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_1 , за порушення вимог статей 11, 16, 17, 30, 35, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з притягненням його до дисциплінарної відповідальності за пунктом “в” статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили.

В повному обсязі постанова складена 22 вересня 2026 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Кальник