Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №160/6869/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/6869/26

Суддя І інстанції – Озерянська С.І.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Кальника В.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Комунального закладу освіти «Спеціальна школа «Мрія» Дніпропетровської обласної ради»

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом Комунального закладу освіти «Спеціальна школа «Мрія» Дніпропетровської обласної ради» до Східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування висновку, -

ВСТАНОВИВ:

КЗО «Спеціальна школа «Мрія» Дніпропетровської обласної ради» звернувся з вищезазначеним адміністративним позовом до суду в якому просив визнати протиправним та скасувати висновок Східного офісу Держаудитслужби від 18.03.2026 року щодо закупівлі UA-2025-12-17-026486-a.

В обґрунтування позовних вимог зазначає на помилковість висновку відповідача про порушення позивачем вимог пункту 2 Постанови №975, пункту 17 Особливостей та частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, а вимога відповідача про зобов`язання замовника вжити заходів щодо припинення зобов`язання за договором про надання послуг з охорони з ТОВ ВКЦ «КРОК» від 01.01.2026 № 1 є протиправною, що стало підставою для звернення до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції КЗО «Спеціальна школа «Мрія» Дніпропетровської обласної ради» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції фактично не дослідив предмет спору, оскільки предметом розгляду у даній справі було не питання необхідності забезпечення охорони закладу освіти як такого, а питання правомірності застосування Східним офісом Держаудитслужби положень пунктів 2 та 19 постанови Кабінету Міністрів України № 975 та висновку про нібито обов`язок Замовника укладати договір виключно з органами поліції охорони питання правомірності застосування органом ДАСУ рішення про розірвання діючого між сторонами Договору, укладеного у відповідності до норм законодавства та з додержанням всіх його умов. Саме неправильне застосування та неправильне тлумачення органом державного фінансового контролю постанови № 975 було підставою для формування висновку про порушення у проведеному органами ДАСУ моніторингу процедури закупівлі. Разом з тим суд не надав належної оцінки тому, що за результатами проведеного моніторингу Держаудитслужбою не було встановлено жодних інших порушень законодавства у сфері публічних закупівель, окрім неправильного застосування органом ДАСУ санкції внаслідок тлумачення Постанови № 975. Таким чином, єдиною підставою для висновку про порушення стала позиція ДАСУ про те, що заклад освіти нібито мав право укласти договір лише з органами поліції охорони, але сама Постанова КМУ № 975 такого монопольного та імперативного висновку не встановлює. Ключовим є те, що сам Відповідач у висновку прямо встановив відсутність будь яких порушень процедури закупівлі, зокрема перевіривши: правомірність визначення предмета закупівлі; законність планування; відповідність тендерної документації; правомірність розгляду пропозицій; законність визначення переможця; відповідність договору умовам закупівлі. За таких обставин вимога про розірвання договору є не просто необґрунтованою - вона є юридично абсурдною, оскільки застосовується за повної відсутності встановленого правопорушення. При цьому суд першої інстанції не врахував, що пункт 19 Постанови №975 лише визначає категорію об`єктів, які можуть охоронятися органами поліції охорони на договірних засадах, однак не містить прямої заборони для замовника провести конкурентну процедуру закупівлі та укласти договір з іншим суб`єктом охоронної діяльності, який має відповідну ліцензію та право здійснювати охоронну діяльність. Більше того, судом не досліджено, що у разі буквального застосування позиції ДАСУ виникає протилежна правова ситуація: замовник - бюджетна установа, у разі перевищення встановлених законодавством порогів закупівлі, не має права просто укласти прямий договір з поліцією охорони без проведення відкритих торгів, оскільки такі дії будуть суперечити Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам ефективного і прозорого використання бюджетних коштів. Таким чином, позиція ДАСУ, підтримана судом першої інстанції, фактично створює ситуацію, коли замовника зобов`язують не виконувати законодавство про публічні закупівлі, а укладати договір поза конкурентною процедурою, що є неприпустимим. Суд не дослідив також істотну обставину, що Замовником вже був укладений договір з поліцією охорони щодо встановлення та обслуговування тривожної кнопки, який долучався до матеріалів справи. Отже, заклад освіти не ухилявся від взаємодії з поліцією охорони та забезпечував необхідні заходи безпеки, однак саме послуги фізичної охорони були предметом окремої конкурентної закупівлі. Також судом не враховано, що органи поліції охорони мали можливість брати участь у відкритих торгах, однак участі у процедурі закупівлі UA-2025-12-17-026486-a не брали. Посилання суду першої інстанції на положення Закону України «Про освіту» є необґрунтованим та таким, що не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки зазначений Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади функціювання системи освіти, статус учасників освітнього процесу, права та обов`язки закладів освіти, однак не встановлює порядку здійснення закупівель охоронних послуг, не визначає процедуру вибору суб`єкта охоронної діяльності та не передбачає обов`язку закладів освіти укладати договори виключно з органами поліції охорони. Суд першої інстанції не дослідив питання співмірності такого заходу, як припинення зобов`язань за договором та не встановив, чи відповідає вимога про припинення договору меті контролю у сфері публічних закупівель.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу Східний офіс Держаудитслужби просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що КЗО «Спеціальна школа «Мрія» оприлюднило оголошення № UA-2025-12-17-026486-а про проведення відкритих торгів в електронній системі закупівель з предметом закупівлі Охоронні послуги (цілодобова фізична охорона приміщень, території та майна) (Код згідно з Єдиним закупівельним словником, що найбільше відповідає назві номенклатурної позиції предмета закупівлі ДК 021:2015: 79710000-4 - Охоронні послуги)» та тендерну документацію з додатками, затверджену рішенням уповноваженої особи.

Переможцем торгів визначено Товариство з обмеженою відповідальністю ВКЦ «КРОК», з яким в подальшому укладено договір про надання послуг фізичної охорони об`єкту від 01.01.2026 року № 1.

24.02.2026 року відповідачем розпочато моніторинг закупівлі, дата закінчення моніторингу: 16.03.2026 року.

18.03.2026 року відповідачем складено висновок про результати моніторингу закупівлі № UA-2025-12-17-026486-а.

За результатами аналізу питання відповідності умов укладеного договору вимогам чинного законодавства встановлено порушення вимог пункту 2 Постанови № 975, пункту 17 Особливостей та частини першої статті 203 Цивільного кодексу України. За результатами аналізу питання: визначення предмета закупівлі, відображення закупівлі у річному плані, оприлюднення інформації про закупівлю, дотримання вимог пункту 41 Постанови № 710, відповідності вимог тендерної документації вимогам Закону № 922-VIII та Особливостям, розгляду тендерної пропозиції ТОВ ВКЦ «КРОК», відповідності умов договору умовам тендерної документації та пропозиції учасника закупівлі, визначеного переможцем, повноти та своєчасності надання пояснень інформації та документів у випадках, передбачених Законом № 922-VIII - порушень не встановлено.

З огляду на встановлені порушення законодавства у сфері публічних закупівель, керуючись статтями 2, 5 та 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та статтею 8 Закону України «Про публічні закупівлі» Східний офіс Держаудитслужби зобов`язує здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень шляхом припинення зобов`язань за Договором про надання послуг фізичної охорони об`єкту від 01.01.2026 № 1 та протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів.

Не погоджуючись з висновком про результати моніторингу процедури закупівлі № UA-2025-12-17-026486-а, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з підтвердження виявлених порушень під час здійснення моніторингу процедури закупівлі та викладених у висновку про результати моніторингу процедури закупівлі № UA-2025-12-17-026486-а.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII (далі Закон №2939-XII).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі – орган державного фінансового контролю).

Відповідно до ст. 2 Закону № 2939-XIІ головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі – підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 5 Закону №2939-XII контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Порядок та підстави проведення органом державного фінансового контролю перевірок закупівель встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перевірка закупівель у замовників проводиться за місцезнаходженням юридичної особи, що перевіряється, чи за місцем розташування об`єкта права власності, щодо якого проводиться перевірка, і полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання замовником законодавства про закупівлі. Результати перевірки закупівель викладаються в акті перевірки закупівель.

Моніторинг закупівлі здійснюється за місцезнаходженням органу державного фінансового контролю.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі Положення № 43), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Пунктом 7 Положення № 43 передбачено, що Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII (далі Закон № 922-VIII). Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону № 922-VIII предмет закупівлі – це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом, із застосуванням Єдиного закупівельного словника, затвердженого у встановленому законодавством порядку.

У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону № 922-VIII уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 8 Закону № 922-VIII моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі – органи державного фінансового контролю). Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії. Моніторинг процедури закупівлі не проводиться на відповідність тендерної документації вимогам частини четвертої статті 22 цього Закону.

Для аналізу даних, що свідчать про ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, може використовуватися: інформація, оприлюднена в електронній системі закупівель; інформація, що міститься в єдиних державних реєстрах; інформація в базах даних, відкритих для доступу центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Повідомлення про прийняття рішення про початок моніторингу процедури закупівлі орган державного фінансового контролю оприлюднює в електронній системі закупівель протягом двох робочих днів з дня прийняття такого рішення із зазначенням унікального номера оголошення про проведення конкурентної процедури закупівлі, присвоєного електронною системою закупівель, та/або унікального номера повідомлення про намір укласти договір про закупівлю у разі застосування переговорної процедури закупівлі, а також опису підстав для здійснення моніторингу процедури закупівлі.

Повідомлення про початок моніторингу процедури закупівлі не зупиняє проведення процедур закупівель, визначених цим Законом.

Відповідно до частин 4-7 статті 8 Закону № 922-VIII строк здійснення моніторингу процедури закупівлі не може перевищувати 15 робочих днів з наступного робочого дня від дати оприлюднення повідомлення про початок моніторингу процедури закупівлі в електронній системі закупівель.

Протягом строку проведення моніторингу процедури закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю, відповідальна за проведення моніторингу процедури закупівель, має право через електронну систему закупівель запитувати у замовника пояснення (інформацію, документи) щодо прийнятих рішень та/або вчинених дій чи бездіяльності, які є предметом дослідження в рамках моніторингу процедури закупівлі. Усі такі запити про надання пояснень автоматично оприлюднюються електронною системою закупівель. Замовник протягом трьох робочих днів з дня оприлюднення запиту про надання пояснень щодо прийнятих рішень та/або вчинених дій чи бездіяльності, які є предметом дослідження в рамках моніторингу процедури закупівлі, повинен надати відповідні пояснення (інформацію, документи) через електронну систему закупівель.

Замовник у межах строку здійснення моніторингу процедури закупівлі має право з власної ініціативи надавати пояснення щодо прийнятих рішень та/або вчинених дій чи бездіяльності, які є предметом дослідження в рамках моніторингу процедури закупівлі.

За результатами моніторингу процедури закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу процедури закупівлі (далі – висновок), що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом трьох робочих днів з дня його складання.

У висновку обов`язково зазначаються: 1) найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код замовника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, щодо якого здійснювався моніторинг процедури закупівлі; 2) назва предмета закупівлі із зазначенням коду за Єдиним закупівельним словником (у разі поділу на лоти такі відомості повинні зазначатися щодо кожного лота) та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі і частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності) та його очікувана вартість; 3) унікальний номер оголошення про проведення конкурентної процедури закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель, та/або унікальний номер повідомлення про намір укласти договір про закупівлю у разі застосування переговорної процедури закупівлі; 4) опис порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявленого за результатами моніторингу процедури закупівлі; 5) зобов`язання щодо усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель. У висновку може зазначатися додаткова інформація, визначена органом державного фінансового контролю.

У відповідності до приписів пункту 37 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону №922 установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз.

На виконання вказаних приписів Закону №922, 12.10.2022р. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, яка набрала чинності 19.10.2022р., у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі – Особливостей).

В абзаці першому пункту 3 згаданий Особливостей встановлено, що замовники зобов`язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону №922, проводити закупівлі відповідно до наведеного Закону з урахуванням цих Особливостей.

Пунктом 17 Особливостей визначено, що договір про закупівлю за результатами проведеної закупівлі згідно з пунктами 10 і 13 цих особливостей укладається відповідно до Цивільного і Господарського кодексів України з урахуванням положень статті 41 Закону, крім частин другої - п`ятої, сьомої - дев`ятої статті 41 Закону, та цих особливостей.

Переможець процедури закупівлі під час укладення договору про закупівлю повинен надати відповідну інформацію про право підписання договору про закупівлю.

Забороняється укладення договорів про закупівлю, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення відкритих торгів/використання електронного каталогу, крім випадків, передбачених цими особливостями.

Надаючи оцінку виявленим порушенням вимог пункту 2 Постанови № 975, пункту 17 Особливостей та частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Так, моніторингом питання відповідності умов укладеного договору вимогам чинного законодавства установлено, що на порушенням вимог пункту 2 Постанови № 975 за закупівлею ID: UA-2025-12-17-026486-а Замовником укладено Договір про надання послуг фізичної охорони об`єкту від 01.01.2026 № 1 з ТОВ ВЦК «КРОК», чим порушено вимогу частини першої статті 203 Цивільного кодексу України та пункту 17 Особливостей.

При цьому доводи позивача в обґрунтування своєї позиції зводяться до того, що Постанова № 975 не містить прямої вимоги щодо обов`язкового укладення договорів охорони виключно з поліцією охорони, не забороняє укладення таких договорів з іншими суб`єктами охоронної діяльності та не передбачає недійсності договорів у разі їх укладення з іншими охоронними структурами.

Відповідно до пункту 17 Особливостей передбачено, що договір про закупівлю за результатами проведеної закупівлі згідно з пунктами 10, 13, 80, 86, 88, 89, 91 цих особливостей укладається відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням положень статті 41 Закону, крім частин другої - п`ятої, сьомої - дев`ятої статті 41 Закону, та цих особливостей.

Згідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В свою чергу пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження категорій об`єктів державної форми власності та сфер державного регулювання, які підлягають охороні органами поліції охорони на договірних засадах» від 21 листопада 2018 року № 975 зі змінами встановлено, що у разі відповідності категоріям, затвердженим цією постановою, такі об`єкти охороняються органами поліції охорони на договірних засадах.

Водночас, згідно з пунктом 19 Категорій об`єктів державної форми власності та сфер державного регулювання, які підлягають охороні органами поліції охорони на договірних засадах, затверджених Постановою № 975, до них віднесено заклади освіти державної та комунальної форми власності.

Як встановлено судом першої інстанції діяльність позивача, регулюється нормами Закону України «Про освіту», який в свою чергу регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

В свою чергу статтею 22 Закону України «Про освіту» визначено організаційно-правовий статус закладів освіти.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про освіту» передбачено, що права і обов`язки засновника щодо управління закладом освіти визначаються цим Законом та іншими законами України, установчими документами закладу освіти.

Відповідно до частини 1 пункту 2 статі 63 Закону України «Про освіту» передбачено, що Кабінет Міністрів України забезпечує проведення державної політики у сфері освіти.

Так, Урядом затверджено категорії об`єктів державної форми власності та сфер державного регулювання, які підлягають охороні органами поліції охорони на договірних засадах.

Головною метою постанови Уряду є підвищення рівня безпеки та захищеності об`єктів державної форми власності та сфер державного регулювання від злочинних посягань.

Постанова дозволить забезпечити належну охорону об`єктів державної форми власності та сфер державного регулювання, у тому числі особливо важливих, підвищеної небезпеки та стратегічного значення для економіки і безпеки держави, та знизить ризики можливості здійснення протиправних посягань.

Постановою визначено завдання Міністерству внутрішніх справ України затвердити порядок забезпечення охорони об`єктів органами поліції охорони на договірних засадах, а також спільно з Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затвердити Методику формування ціни на послуги, які надаються органами поліції охорони.

У відповідності до своїх владних повноважень Кабінетом Міністрів України було затверджено категорії об`єктів державної форми власності та сфер державного регулювання, які підлягають охороні органами поліції охорони на договірних засадах (Постанова № 975).

Відповідно до вищезазначеної постанови у пункті 2 визначено, що у разі відповідності категоріям, затвердженим цією постановою, такі об`єкти охороняються органами поліції охорони на договірних засадах.

В свою чергу пунктом 19 категорій об`єктів державної форми власності та сфер державного регулювання, які підлягають охороні органами поліції охорони на договірних засадах, затверджених Постановою № 975 передбачено, що до них віднесено заклади освіти державної та комунальної форми власності.

Виходячи з вищенаведеного правового регулювання суд першої інстанції вірно виснував, що охорона позивача повинна здійснюватися органами поліції охорони на договірних засадах, а тому доводи позивача в частині відсутності обов`язку укладати договори виключно з поліцією охорони є неприйнятними.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відомча охорона - це спеціалізовані підрозділи (воєнізовані або сторожові), що створюються міністерствами, відомствами, підприємствами чи організаціями для охорони власного майна, об`єктів інфраструктури, вантажів, а також забезпечення пожежної безпеки. Вона функціонує в межах конкретної галузі.

В той же час ТОВ ВКЦ «КРОК» не підпадає під таке поняття як відомча охорона та не здійснює свою економічну діяльністю як відомча охорона, про що вірно зауважив суд першої інстанції.

Судом першої інстанції також правомірно відхиллено доводи позивача про те, що ним укладено договір спостереження за ручними системами тривожної сигналізації, оскільки у відповідності до Постанови №975, охорона позивача підлягає органами поліції, а не іншими суб`єктами охоронної діяльності.

Виходячи з викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність висновку Східного офісу Держаудитслужби за результатами моніторингу закупівлі № UA-2025-12-17-026486-а та відсутністю підстав для його скасування.

В оспорюваному Висновку відповідач обрав спосіб усунення порушень вимог законодавства про закупівлі шляхом зобов`язання позивача здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень шляхом припинення зобов`язань за договором про надання послуг фізичної охорони об`єкту від 01.01.2026 № 1 та протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів.

З приводу даного способу усунення порушення колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини шостої статті 8 Закону № 922-VIII за результатами моніторингу процедури закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу процедури закупівлі, що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом трьох робочих днів з дня його складання.

Виходячи із структури та змісту частини восьмої статті 8 Закону № 922-VIII саме замовник публічної закупівлі вправі визначати, яким чином він має намір усунути виявлені правопорушення, обираючи один із визначених законом правомірних варіантів поведінки.

При цьому вказаною правовою нормою визначено порядок дій замовника державної закупівлі, в разі виявлення за наслідками проведення моніторингу порушень чинного законодавства при здійсненні державної закупівлі. Законодавцем диспозитивно визначено варіанти правомірної поведінки замовника при усунені порушень, зазначених у висновку, зокрема, шляхом оприлюднення через електронну систему закупівель інформації та/або документів, що свідчать про усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку, або аргументованих заперечень до висновку, або інформації про причини неможливості усунення виявлених порушень.

Враховуючи викладене, Законом № 922-VIII на відповідача покладений обов`язок зазначити варіанти правомірної поведінки, тобто замовнику дається право вибору: вжити заходів щодо розірвання договору, та протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про усунення порушення законодавства у сфері публічних закупівель, викладеного у висновку, надати аргументовані заперечення, інформацію про причини неможливості усунення виявленого порушення.

Варіант усунення порушення шляхом розірвання договору направлений на приведення відносин між сторонами у первісний стан. У разі недотримання учасником процедури закупівлі усіх кваліфікаційних вимог, зазначених у тендерній документації замовника, останній на вимогу Закону № 922-VIII повинен відхилити тендерну пропозицію учасника та відмінити закупівлю, що робить укладання договору взагалі неможливим.

Отже, у разі дотримання вимог Закону № 922-VIII відносини між переможцем закупівлі та замовником взагалі б не виникли та договір не було б укладено.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону № 922-VIII договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п`ятою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, укладення договорів є завершальною стадією проведення процедури закупівлі, тому не відхилення пропозиції учасника та, як наслідок, укладення договору, є підставою для розірвання такого договору.

Враховуючи наявність порушень, встановлених Держаудитслужбою під час моніторингу, зазначені у оскаржуваному висновку вимоги щодо розірвання договору підлягають виконанню.

Аналогічні висновки були висловлені Верховним Судом у справах № 160/9990/20 (постанова від 29 жовтня 2021 року), № 420/693/21 (постанова від 26 жовтня 2022 року), № 200/100092/20 (постанова від 10 листопада 2022 року), № 280/8475/20 (постанова від 24 січня 2023 року), №260/2993/21 (постанова від 31 січня 2023 року), № 520/6848/21 (постанова від 09 лютого 2023 року), № 500/4553/22 (постанова від 19 квітня 2024 року), однак не застосовані судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин.

За цих обставин колегія судді вважає, що спірний висновок відповідача є таким, що відповідає критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС України, правомірним та підстави для його скасування відсутні.

Також колегія суддів наголошує, що проведення публічних закупівель в першу чергу направлене на забезпечення потреб держави, територіальних громад або об`єднаних територіальних громад. Отже, укладаючи договір за результатами проведення публічної закупівлі, держава фактично має право контролю за проведенням закупівлі, враховуючи і етап укладення та виконання договору.

Відповідно до приписів Закону № 2939-XII фінансовий контроль держава здійснює через органи державного фінансового контролю шляхом проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Пунктами 7, 8, 10 статті 10 Закону № 2939-XII визначено, зокрема, право органу державного фінансового контролю:

- пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства;

- порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства;

- у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства;

- звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів;

- звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що орган фінансового контролю має право як і висувати замовникам обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення порушень шляхом припинення зобов`язань за укладеним договором, так і право на ініціювання питання про визнання договору недійсним. У свою чергу, статтею 43 Закону № 922-VIII регламентовано вичерпний перелік підстав для автоматичного визнання договору закупівлі нікчемним. Також орган фінансового контролю має право звертатися до суду лише у визначених випадках: у разі невиконання підконтрольною установою висунутих вимог, або у випадку не здійснення повернення коштів у дохід держави.

Отже, чинним законодавством встановлено дискрецію органу державного фінансового контролю щодо визначення форми усунення встановлених порушень в залежності від виду цих порушень. Окрім того, враховуючи, що при укладенні договорів за результатами публічних закупівель використовуються саме бюджетні кошти, то лише держава через свій відповідний орган має повноваження щодо обрання форми припинення нецільового використання цих коштів.

Таким чином, враховуючи правові позиції Верховного Суду у цій категорії справ, Держаудитслужба мала повноваження щодо визначення одного із варіантів усунення встановлених порушень як розірвання договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 лютого 2024 року у справі № 260/3428/21.

Отже, визнання законними вимог висновку щодо усунення порушень, зокрема, шляхом розірвання зобов`язання, спричинює припинення зобов`язань за укладеним договором між позивачем та переможцем процедури закупівлі, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Виходячи з викладеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, і доводами апеляційної скарги зазначених обставин не спростовано, що судом першої інстанції правильно були застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального закладу освіти «Спеціальна школа «Мрія» Дніпропетровської обласної ради» - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 22 вересня 2026 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.В. Кальник

суддя С.В. Сафронова