Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №160/14186/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/14186/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року (суддя В.В. Ільков) у справі № 160/14186/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 045650015033 від 04 лютого 2026 року про відмову у призначенні пенсії за віком позивачці;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу позивачки періоди її роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю «НОРТЕКС» з 29.07.1993 року по 29.03.1999 року; у приватного підприємця (ФОП ОСОБА_2 ) з 01.04.1999 року по 12.03.2001 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити позивачці пенсію за віком з 02.03.2026 та провести її нарахування з цієї дати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення пенсійного органу про відмову позивачці у призначенні пенсії за віком є протиправним та порушує право позивачки на належне пенсійне забезпечення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №045650015033 від 04 лютого 2026 року про відмову у призначенні пенсії за віком позивачці;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу позивачки періоди її роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю «НОРТЕКС» з 29.07.1993 року по 29.03.1999 року; у приватного підприємця (ФОП ОСОБА_2 ) з 01.04.1999 року по 12.03.2001 року;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву позивачки від 27.01.2026 року про призначення пенсії за віком та прийняти рішення, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Судом першої інстанції зазначено, що спірні періоди роботи позивачки

підтверджується записами в трудовій книжці.

Судом першої інстанції враховано, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Суд першої інстанції зауважив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Суд першої інстанції дослідив, що позивачка не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страхових внесках не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів роботи.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні періоди роботи позивачки підлягають зарахуванню до її страхового стажу, а отже рішення пенсійного органу є протиправним та підлягає скасуванню. Суд першої інстанції вказав про наявність підстав з метою захисту прав позивачки зобов`язати пенсійний орган вчинити дії.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що згідно наданих пенсійному органу документів страховий стаж позивачки складає 14 років 14 місяців 19 днів. Зауважує, що позивачці до страхового стажу правомірно не зараховано період з 29.07.1993 по 29.03.1999, адже у записі про прийняття на роботу відсутня назва організації, у записі про звільнення не зазначена посада відповідальної особи та відсутній її підпис. Вважає, що позивачці також правомірно не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 01.04.1999 по 30.04.1999, з 01.01.2000 по 12.03.2001, адже відсутні відомості про сплату страховий внесків, запис про звільнення не завірено печаткою. Наполягає, що спірне рішення про відмову у призначенні пенсії є правомірним, а отже скасуванню не підлягає.

Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 27.01.2026 року позивачка звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності матеріали заяви позивача про призначення пенсії були передані до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

За результатами розгляду заяви від 27.01.2026 Головним управлінням прийнято рішення № 045650015033 від 04.02.2026 року про відмову у призначенні пенсії.

Як зазначено в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області страховий стаж позивачки становить 14 років 4 місяці 19 днів.

До страхового стажу позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області відповідно до трудової книжки від 04.12.1984 незараховано період роботи з 29.07.1993 по 29.03.1999, оскільки у записі про прийняття на роботу відсутня назва організації, у записі про звільнення з роботи не зазначена посада відповідальної особи та відсутній її підпис, періоди роботи з 01.04.1999 по 30.04.1999, з 01.01.2000 по 12.03.2001 у приватного підприємця (період роботи відповідно до трудової книжки з 01.04.1999 по 12.03.2001), оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків, (крім того запис про звільнення не завірений печаткою).

Період з 01.05.1999 по 31.12.1999 зараховано згідно з даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Не погодившись з рішенням пенсійного органу, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Згідно ст. 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком документи, зокрема: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення, необхідне надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що пенсійним органом позивачці до страхового стажу не зараховано відповідно до трудової книжки від 04.12.1984 період роботи з 29.07.1993 по 29.03.1999, оскільки у записі про прийняття на роботу відсутня назва організації, у записі про звільнення з роботи не зазначена посада відповідальної особи та відсутній її підпис, періоди роботи з 01.04.1999 по 30.04.1999, з 01.01.2000 по 12.03.2001 у приватного підприємця (період роботи відповідно до трудової книжки з 01.04.1999 по 12.03.2001), оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків, (крім того запис про звільнення не завірений печаткою).

Спірне рішення відповідача №045650015033 від 04.02.2026 року обґрунтовано відсутністю у позивачки необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком.

В свою чергу, як правильно дослідив суд першої інстанції, відомості трудової книжки позивачки НОМЕР_1 підтверджують її трудову діяльність у періодах з 29.07.1993 по 29.03.1999 року у ТОВ «НОРТЕКС», з 01.04.1999 по 12.03.2001 року у ФОП ОСОБА_2 .

Колегія суддів вважає, що недоліки у трудовій книжці позивачки, про які вказує пенсійний орган, не впливають на зарахування певних періодів роботи позивачки, які підтверджено відомостями трудової книжки, до її страхового стажу.

Апеляційний суд звертає увагу, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Також, апеляційний суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Апеляційний суд вважає, що визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Апеляційний суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 10.02.2021 у справі №805/3362/17-а, відповідно до якої страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язкові сплаті, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює ця особа, страхувальником сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Як підсумок, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що фізичні особи (працівники підприємств, які тимчасово були звільнені від своєчасного виконання обов`язку зі сплати єдиного внеску) не повинні відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків.

Колегія суддів зазначає, несплата підприємством страхових внесків, які роботодавець попередньо відрахував із заробітної плати працівника, не може бути підставою для позбавлення його права на отримання соціальних гарантій. Позивач не може бути позбавлений права на отримання соціальних гарантій внаслідок того, що орган, відповідальний за повноту та своєчасність сплати страхових внесків своєчасно не вжив дієвих заходів.

Відтак, враховуючи зміст трудової книжки позивачки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що періоди роботи з 29.07.1993 по 29.03.1999 року у ТОВ «НОРТЕКС», з 01.04.1999 по 12.03.2001 року у ФОП ОСОБА_2 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивачки.

Отже, колегія суддів зазначає, що відповідачем не здійснено належний розрахунок страхового стажу позивачки, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №045650015033 від 04 лютого 2026 року про відмову у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу є протиправними та підлягає скасуванню.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року у справі № 160/14186/26 – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя О.В. Головко

суддя І.Ю. Добродняк