Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №160/34033/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/34033/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Семененка Я.В., Головко О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року (суддя Єфанова О.В.)

у справі № 160/34033/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування під час призначення пенсії ОСОБА_1 в подвійному розмірі періоди роботи з 01.02.2007 по 30.06.2015;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 в подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 01.02.2007 по 30.06.2015 та здійснити перерахунок пенсії з дати призначення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до відповідей пенсійного органу під час призначення пенсії позивачці не зараховано в подвійному розмірі її пільговий стаж роботи. Позивачка зазначає, що період її роботи вихователем в Дитячому протитуберкульозному санаторії з 01.02.2007 по 30.06.2015 у відповідності до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має бути зарахований до страхового стажу у подвійному розмірі, втім вказаний період зарахований в одинарному розмірі.

Ухвалою суду від 06.01.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині позовних вимог щодо періоду, за який необхідно провести перерахунок, з 11.06.2015 по 24.06.2024 – повернуто позивачці.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не врахування під час призначення пенсії ОСОБА_1 в подвійному розмірі періоди роботи з 01.02.2007 по 30.06.2015.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 в подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 01.02.2007 по 30.06.2015 та здійснити перерахунок пенсії з 25.06.2024.

Суд першої інстанції виходив з того, що за правилами ст.60 Закону № 1788-ХІІ та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи у інфекційному закладі охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі. При цьому суд зазначив, що ст. 24 Закону № 1058-IV не скасовує положення ст.60 Закону № 1788-ХІІ та не зупиняє її дію, тому застосовуючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування норм права, суд дійшов висновку про зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ періодів роботи в інфекційних закладах після 01.01.2004, тобто після дати набрання чинності Законом №1058-IV.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вказує, що пенсію позивачці обчислено відповідно до статей 27 і 28 Закону №1058-IV за даними системи персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 31.05.2015. Листом від 16.12.2024 №0400-010307-8/247631 пенсійний орган повідомив на звернення представника позивачки, що загальний страховий стаж зарахований в повному обсязі за період роботи з 01.09.1973 по 29.02.2020 згідно наданих документів. Позивачка із заявою та документами щодо призначення пенсії за вислугу років не зверталась. В матеріалах пенсійної справи позивачки відсутні документи щодо підтвердження періодів роботи згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Одночасно відповідач зауважує, шо згідно з абз.3 ч.4 ст.24 Закону №1058-IV пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Окрім того, відповідач зазначає, що позивачка з відповідною заявою установленої форми про перерахунок пенсії (Додаток 1 до Порядку № 22-1) не зверталась, тому, відповідно, рішення пенсійним органом не приймалось. Таким чином відповідач вважає свої дії правомірними та вчиненими виключно в межах чинного законодавства. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачці - ОСОБА_1 згідно її особистої заяви від 08.06.2015 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 11.06.2015 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.

На запит представника позивачки (вх. № 54925/8 від 09.12.2024) Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області разом із супроводжувальним листом від 12.12.2024 № 0400-010309-8/245650 надало копії рішення про перерахунок пенсії, розрахунок стажу та заробітної плати на ОСОБА_1 , із яких позивачці стало відомо, що під час призначення пенсії їй не враховано в подвійному розмірі період роботи в Дитячому протитуберкульозному санаторії з 01.02.2007 по 30.06.2015.

Також на вказаний запит відповідач листом від 16.12.2024 № 0400-010307-8/247531 повідомив, що страховий стаж позивачки складає 44 роки 12 днів, який зараховано по 29.02.2020. Загальний страховий стаж врахований в повному обсязі за період роботи з 01.09.1973 по 29.02.2020, згідно наданих документів, а саме: диплому серії НОМЕР_1 від 27.12.1976, свідоцтва про народження дитини НОМЕР_2 від 04.08.1982, трудової книжки б/н від 01.02.1977 та вкладиша до трудової книжки серії НОМЕР_3 від 02.09.1992, а також даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Заробітну плату розраховано за даними системи персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 31.05.2015, де індивідуальний коефіцієнт заробітної плати складає 1,10517.

Одночасно пенсійний орган зазначив, що ОСОБА_1 із заявою та документами щодо призначення пенсії за вислугу років не зверталась. Також в матеріалах електронної пенсійної справи відсутні документи щодо підтвердження періодів роботи заявниці згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування під час призначення пенсії в подвійному розмірі періоду роботи з 01.02.2007 по 30.06.2015, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Згідно записів в трудовий книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 02.09.1992 позивачка в період з 01.02.2007 по 30.06.2015 працювала вихователем у Комунальному закладі «Дніпропетровський дитячий протитуберкульозний санаторій №7» Дніпропетровської обласної ради.

Комунальним підприємством «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» Дніпропетровської обласної ради позивачці видана довідка від 02.12.2024 № 2391/2, якою підтверджено, що позивачка працювала повний робочий день у обласному комунальному закладі «Дніпропетровський дитячий протитуберкульозний санаторій №7» з 01.02.2007 (наказ № 54-к від 01.02.2007) по 30.06.2015 (наказ № 237- к від 30.06.2015) на посаді вихователя.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні відносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV.

За визначенням в статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно із частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч.4 стю 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Закон України № 1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цієї дати пенсійні відносини було врегульовано Законом № 1788-ХІІ.

Відповідно до статті 60 Закону № 1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Вказані пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах в подвійному розмірі, передбачені статтею 60 Закону № 1788-ХІІ є діючими і на теперішній час.

Положеннями статті 24 Закону № 1058-IV не скасовано статтю 60 Закону № 1788-ХІІ та не зупинено її дію. А відтак, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я, яка виконувалася особою і після 1 січня 2004 року, зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Аналогічна правова позиція щодо застосування положень ст. 24 Закону № 1058-IV та ст. 60 Закону № 1788-ХІІ викладена у постановах Верхового Суду від 04.12.2019 у справі № 689/872/17, від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, від 27.04.2023 у справі № 160/14078/22, від 11.02.2025 у справі № 420/8637/24, які в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України, є обов`язковими для врахування.

Суд апеляційної інстанції враховує положення ст. 22 Конституції України, згідно з якими, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Наведене узгоджується також із практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 22.12.2021 року у справі № 688/2916/17, від 27.02.2020 року у справі № 462/1713/17, від 23.01.2019 у справі № 485/103/17 та від 04.12.2019 року у справі № 689/872/17.

В постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом № 1058-IV та Законом № 1788-ХІІ, вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон № 1788-ХІІ був прийнятий раніше за 1058-IV.

Також, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону 1788-ХІІ, то він мав би виключити із останнього усі інші положення, чого, в свою чергу, зроблено не було.

Суд апеляційної інстанції також зауважує, що оскільки тривалість страхового стажу напряму впливає на розмір пенсії за віком (ст.25, 27 Закону № 1058-IV), відповідач при розрахунку розміру пенсії має зарахувати певний період в подвійному розмірі відповідно до наведених норм чинного законодавства.

Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи правову позицію Верховного Суду, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність у позивачки права, яке передбачене ст. 60 Закону № 1788-ХІІ, на зарахування до стажу в подвійному розмірі періоду роботи з 01.02.2007 по 30.06.2015.

Стосовно доводів скаржника щодо форми та змісту звернення позивачки, через свого представника, суд апеляційної інстанції враховує, що у постанові від 23 вересня 2024 року у справі №620/2027/23 Верховний Суд, розглянувши спір щодо можливості подання заяви про призначення пенсії у формі, що передбачена Законом України «Про звернення громадян», наголосив, що доступ до соціальних прав, зокрема права на призначення пенсії, є важливим аспектом забезпечення гідного життя громадян. У цьому контексті можливість подання заяви у довільній формі є ключовим елементом, що спрощує процес отримання пенсійного забезпечення та сприяє реалізації такого конституційного права.

З усталеної практики Верховного Суду вбачається, що ключове значення при вирішенні спорів щодо призначення чи перерахунку пенсії має зміст звернення, що дає змогу об`єктивно встановити волю заявника, а не виключно формальне дотримання затвердженої бланкової форми. Зазначені позиції послідовно наголошують, що надмірний формалізм у сфері соціального забезпечення є неприпустимим та призводить до безпідставного обмеження конституційних прав.

Враховуючи викладене, Верховний Суд у постанові від 22 липня 2025 року у справі №580/710/24 дійшов висновку, що право особи на звернення за перерахунком пенсії є складовою права на соціальне забезпечення, гарантованого Конституцією України (стаття 46) та законодавством у сфері пенсійного забезпечення. Незважаючи на формальні вимоги до заяви, визначені Порядком № 22-1, її зміст має відігравати ключову роль при оцінці дійсного волевиявлення особи.

Відтак, оскільки поданий відповідачу запит вх. № 54925/8 від 09.12.2024 про перерахунок пенсії містив всі передбачені чинним законодавством відомості, а за результатами його розгляду відповідачем фактично висловлено позицію щодо відсутності правових підстав для перерахунку пенсії позивачки, тому наведена відповідачем аргументація з цього приводу не може сприйматися як підтвердження правомірності дій пенсійного органу у спірних відносинах.

За встановлених у справі обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року у справі № 160/34033/24 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя О.В. Головко

суддя Я.В. Семененко