Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №336/12580/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 336/12580/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Семененка Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на додаткове рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 16 березня 2026 року у справі №336/12580/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно позивача прийнято постанову від 22.12.2025 № 2620, якою притягнуто до адміністративної відповідальності позивача та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 17000,00 гривень за фактом порушення приписів Закону України «Про військовий обов`язок і військову підготовку», за що передбачена відповідальність за ч.3 ст. 210 КУпАП. Позивач вважає прийняту постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки відповідних норм законодавства не порушував, увесь час перебував на військовому обліку, має чинну відстрочку, оскільки на утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей, одна з яких є інвалідом.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27.01.2026 позов задоволено.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення №2620 від 22 грудня 2025 року, прийнятою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасовано, провадження по справі закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

24.02.2026 представник позивача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.03.2026 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача адвоката Вертелецького М.О. про стягнення судового збору та витрат на професійну правничу допомогу з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 .

Суд, посилаючись на постанову Верховного Суду від 12.11.2025 у справі №524/7691/23, виходив з того, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не має статусу юридичної особи, тому з нього не можуть бути стягнуті судові витрати.

Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції неправомірно ототожнив статус юридичної особи та суб`єкта владних повноважень в адміністративному процесі, помилково застосував до публічно-правових відносин правила цивільного судочинства. Посилаючись на ч. 1 ст. 43 та ст. 46 КАС України, позивач вказує, що відповідач у справі — ІНФОРМАЦІЯ_3 — є суб`єктом владних повноважень, який самостійно реалізовував владні управлінські функції, складаючи протокол та висуваючи постанову про накладення штрафу. Оскільки відповідач наділений адміністративною процесуальною правоздатністю бути відповідачем у справі, він також несе передбачений ст. 139 КАС України обов`язок щодо відшкодування судових витрат у разі визнання його дій протиправними. Відповідач фінансується за рахунок держави, є отримувачем державних коштів та має власні реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Відсутність статусу юридичної особи у відокремленого підрозділу ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) не є підставою для відмови у відшкодуванні судових витрат особі, чиї права були незаконно порушені цим органом.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За правилами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно ч.1 ст.43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.

У цій справі відповідачем є ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спір виник з приводу правомірності постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Отже, в даному випадку ІНФОРМАЦІЯ_4 в розумінні наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України є суб`єктом владних повноважень з визначеними законодавством завданнями та функціями, наділений адміністративною процесуальною правоздатністю.

Враховуючи, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27.01.2026 у цій справі позов задоволено, тому відповідно до ст.139 КАС України понесені позивачем судові витрати, мають бути стягнуті на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд апеляційної інстанції вважає помилковим застосування судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду в постанові від 12.11.2025 у справі № 524/7691/23, адже вказана постанова прийнята у цивільній справі і порушене в ній питання стосувалось наявності у ІНФОРМАЦІЯ_5 , цивільної процесуальної дієздатності, тоді як порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначається Кодексом адміністративного судочинства України і в жодному разі не встановлюється нормами цивільного судочинства.

Відтак, викладений у постанові Верховного Суду від 12.11.2025 у справі № 524/7691/23 висновок не може бути застосований у цій адміністративній справі.

По суті поданої представником позивача заяви про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 витрат зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн. суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

В спірному випадку матеріалами справи підтверджується, що позивачем при зверненні до суду із позовом сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн., який враховуючи результат розгляду справи і з огляду на положення ч.1 ст. 139 КАС України, підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стосовно вимог про стягнення витрат на правничу допомогу суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом частин другої - п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто, суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В даному випадку, як з`ясовано судом апеляційної інстанції, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду угоду про надання правничої допомоги №26/11/2 від 26.11.2024, додаткову угоду №1 від 29.12.2025 та акт наданих послуг від 29.12.2025 року.

Угода про надання правничої допомоги №26/11/2 від 26.11.2024 укладена між адвокатом Вертелецтким М.О. (Адвокат) та ОСОБА_1 (Клієнт), за змістом якої Адвокат приймає на себе зобов`язання по наданню правової допомоги Клієнту, а Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату винагороду за надання юридичних послуг.

Відповідно до абз.1 Статті 4 Угоди за надання правової допомоги Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар.

Перелік правничої допомоги та порядок оплати гонорару адвоката визначений Додатковою Угодою №1 від 29.12.2025.

Так, сторони домовились, що Адвокат надає правничу допомогу, яка полягає у наступному: надання консультації та складання позовної заяви про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №2620 від 22.12.2025, яка винесена ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Вартість послуг – 10000 грн. За надану правничу допомогу Клієнт сплачує Адвокату – 10000 грн.

29.12.2025 складено Акт наданих послуг, за змістом якого Адвокат передав, а Клієнт прийняв та оплатив в повному розмірі перелік наданих юридичних послуг, а саме: надання консультації та складення позовної заяви про скасування постанови №2620 від 22.12.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 – 10000 грн. Всього: 10000 грн.

Дослідивши вказані документи, якими позивач обґрунтовує вимоги про відшкодування понесених ним витрат, суд апеляційної інстанції вважає, що вони підтверджують факт надання позивачу правничої допомоги.

Разом з тим, щодо розміру таких витрат суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Тобто, відшкодовуються лише витрати, пов`язані з розглядом справи, які мають розумний розмір.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наведені в акті наданих послуг зміст та суть наданої позивачу правничої допомоги, обсяг виконаної юридичної роботи, вважає, що зазначений в акті розмір витрат на правничу допомогу адвоката 10000 грн., заявлений до відшкодування, є завищеним у порівнянні з їх фактичним обсягом, складністю написання та часом, необхідним для виконання відповідних робіт (наданих послуг) у спорах такої категорії.

Суд апеляційної інстанції також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. В той же час, Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Суд апеляційної вважає, що визначення в договорі про надання правової допомоги гонорару адвоката у фіксованому розмірі відповідає положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», в той же час, для вирішення питання про відшкодування в порядку Кодексу адміністративного судочинства України понесених стороною витрат на правничу допомогу адвоката за рахунок іншої сторони - суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, законодавець вимагає доведення обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Тобто з метою відшкодування витрат на професійну правничу допомогу згідно з умовами договору про надання правничої допомоги законодавець передбачає обов`язкову наявність доказів, які б підтверджували обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, незалежно від того, встановлений в договорі фіксований розмір гонорару чи ні.

До того ж, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19.

Отже, той факт, що у спірному випадку сторонами договору про надання правової допомоги встановлено гонорар адвоката у розмірі 10000 грн, жодним чином не свідчить, що саме такий розмір витрат має бути відшкодований на користь позивача.

Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зменшення заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, внаслідок чого підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 2000 грн.

Суд першої інстанції не врахував усі обставини, що мають значення для справи, та не надав їм належної правової оцінки, внаслідок чого додаткове рішення суду у цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2026 року – скасувати, ухвалити нове рішення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судові витрати на правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя О.В. Головко

суддя Я.В. Семененко