Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №160/10375/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 20 вересня 2026 р.

Справа: №160/10375/26

Суддя: Кальник В.В.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/10375/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року в адміністративній справі №160/10375/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо застосування при розрахунку пенсії за віком ОСОБА_1 за нормами ч. 2 ст. 40 Закону № 1058 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 17.11.2020 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017, 2018, 2019 роки в розмірі 7763,17 грн. згідно з ч. 2 ст. 40 Закону № 1058;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування при обчисленні пенсії ОСОБА_1 статусу "непрацюючого пенсіонера" з серпня 2021 року та фактичних сум заробітної плати (грошового забезпечення), підтверджених довідками №797, №798, №799 від 07.10.2020 р. за період з 01.07.2000 р. по 31.12.2009 р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням статусу "непрацюючої особи" з серпня 2021 року, застосувавши встановлений законом розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а також врахувавши суми доходу, зазначені у довідках №797, №798, №799 від 07.10.2020 р. за період з 01.07.2000 р. по 31.12.2009 р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при здійсненні вищевказаних перерахунків виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати пенсією з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою суду від 27.04.2026 року позовну заяву залишено без руху для надання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважності підстав його пропуску та надання відповідних доказів.

Позивач надав заяву про усунення недоліків в якій зазначив, що 20.01.2026 року (вх. 8718/1-0400-26 від 26.01.2026) позивач звернувся до Відповідача із заявою-запитом щодо перевірки правильності нарахування пенсії з 01.01.2026 р., надання детального розрахунку складових виплати та виправлення помилок у разі їх виявлення. Листом від 24.02.2026 р. (20265-8718/1-01/8-0400/26) Відповідач повідомив про відсутність підстав для перерахунку пенсії.

Крім того, позивач надав уточнену позовну заяву в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування при обчисленні пенсії ОСОБА_1 фактичних сум заробітної плати згідно з довідками № 797, № 798, № 799.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із сум доходу за довідками № 797, № 798, № 799 за період з 01.07.2000 по 31.12.2009;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування статусу непрацюючого пенсіонера, починаючи з 27.08.2021 року;

- визнати за позивачем, ОСОБА_1 , статус непрацюючого пенсіонера з 27.08.2021 року на підставі запису № № 40, 41 у трудовій книжці НОМЕР_1 від 26.08.2021 р. та відомостей з Реєстру застрахованих осіб (довідка форми ОК-7);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити позивачу, ОСОБА_1 , перерахунок та виплату пенсії як непрацюючому пенсіонеру, починаючи з 27.08.2021 року, з урахуванням усіх передбачених законодавством надбавок, доплат та підвищень (зокрема, провести індексацію та перерахунок у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, якщо такі мали місце);

Ухвалою суду від 12.05.2026 року позовну заяву залишено без руху для надання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважності підстав його пропуску та надання відповідних доказів.

Позивач надав уточнену позовну заяву, в якій просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо застосування при розрахунку пенсії за віком ПІБ за нормами ч. 2 ст. 40 Закону № 1058 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки в розмірі 3 764,40 грн.;

- визнати за ОСОБА_1 , статус непрацюючого пенсіонера з 27.08.2021 року на підставі запису № № 40, 41 у трудовій книжці НОМЕР_1 від 26.08.2021 р. та відомостей з Реєстру застрахованих осіб (довідка форми ОК-7);

Позивач надав заяву про усунення недоліків, в якій повторно зазначив, що про порушення своїх прав дізнався з листа від 24.02.2026 р. (20265-8718/1-01/8-0400/26).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог за період з 17.11.2020 по 20.10.2025 повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить її скасувати в частині повернення позовної заяви, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про пропуск шестимісячного строку звернення до суду. Позивач об`єктивно не міг знати про допущені пенсійним органом порушення під час розрахунку пенсії раніше лютого 2026 року, коли вперше отримав внутрішній відомчий розрахунок (форму «РС-право»), а тому висновки суду про необхідність застосування такого строку є безпідставними. Також вказує, що посилання суду першої інстанції на доступність безоплатної правничої допомоги є необґрунтованим перекладанням відповідальності на особу.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 312 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року у справі № 160/10375/26 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто в частині вимог про перерахунок пенсії за період з 17.11.2020 по 20.10.2025 через пропуск шестимісячного строку звернення до суду.

Відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення строку та повертаючи позовну заяву щодо періоду з 17.11.2020 по 20.10.2025, суд першої інстанції виходив з того, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому з дня її отримання особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

За таких обставин відповідь відповідача від 24.02.2026 не змінює початку перебігу строку, а сам позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду без наведення поважних і об`єктивних причин.

Переглядаючи судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як правильно вказав суд першої інстанції, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства , пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії).

Так, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 року у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

31 березня 2021 року Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 240/12017/19 (адміністративне провадження № К/9901/15971/20) в своїй постанові зазначив, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 03 вересня 2021 року у справі №460/1904/19 зазначено:

"З огляду на наведені вище висновки, колегія суддів Верховного Суду уважає, що отримання позивачем листа відповідача від 25 липня 2019 року у відповідь на заяву від 19 червня 2019 не може змінювати момент, з якого позивачка повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, з якого позивачка почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата прямо не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивачка почала вчиняти майже через 2 роки після отримання пенсії, про перерахунок якої вона просила".

Також, Верховний Суд в постанові від 13.01.2025 року по справі №160/28752/23 вказав:

"Суд зазначає, що реалізація позивачкою права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивачка, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду нереалізація цього права зумовлена її власною пасивною поведінкою."

Верховний Суд в постанові від 14.04.2026 року по справі № 200/5167/25 повторно зазначив:

"Суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії, звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву."

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надана відповідачем 24.02.2026 року відповідь позивачу не є тією обставиною, з якою пов`язана можливість поновлення строку звернення до суду. Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач в період з моменту отримання пенсійної виплати та до 20.01.2026 не звертався до відповідача щодо отримання розрахунку пенсії та її складових, а тому пропустив строк звернення до суду з цим позовом.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 17.11.2020 по 20.10.2025 та необхідність повернення позовної заяви в частині позовних вимог з 17.11.2020 по 20.10.2025.

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність посилання суду першої інстанції на законодавство про безоплатну правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що такі посилання не свідчать про перекладання відповідальності на позивача, а лише вказують на наявність у нього можливостей для своєчасного звернення до суду.

Згідно з частиною першою статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи сукупність наведених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року в адміністративній справі №160/10375/26 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року в адміністративній справі №160/10375/26- залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та у строки, визначені ст. ст. 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua