Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №280/887/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/887/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі

апеляційну скаргу Запорізької митниці

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.05.2026 в адміністративній справі №280/887/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет будівельного обладнання»

до Запорізької митниці

про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товару, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені наступні вимоги:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2026/000023, винесену Запорізькою митницею;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2026/000005/2 від 23.01.2026, винесене Запорізькою митницею.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивачем були виконані усі умови, визначені Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України) для забезпечення можливості перевірити та підтвердити заявлену ним митну вартість товару. Надані позивачем митниці на підтвердження заявленої митної вартості спірної товарної партії документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не мають ознак підробки, містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Позивач вважає, що митницею наявність сумнівів у правильності заявленої декларантом митної вартості не обґрунтована, вимога митниці про надання додаткових документів є протиправною.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.05.2026 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2026/000023, винесену Запорізькою митницею.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2026/000005/2 від 23.01.2026, винесене Запорізькою митницею.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКЕТ БУДІВЕЛЬНОГО ОБЛАДНАННЯ» за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6656,00 грн (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість гривень 00 коп.).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Запорізька митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи та матеріалам, наданим митним органом. Висновки суду першої інстанції є помилковими, що спростовуються матеріалами справи та не відповідають чинному законодавству. Зауважено, що матеріалами справи підтверджується, що в електронних повідомленнях митниці під час проведення консультації та в гр. 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості чітко вказані умови поставки, найменування товару, його характеристики, торговельна марка, виробник, країна виробництва й країна відправлення, з яких однозначно можна встановити, що товари є схожими, але повністю не відповідають визначеним умовам МКУ. У матеріалах справи відсутні судові рішення, якими скасовано визначену митним органом митну вартість, узяту як джерело інформації, на час прийняття оскаржуваного рішення. Також зазначено, що положення ст. 64 МКУ, які регулюють застосування резервного методу, не вимагають від митних органів наводити детальні пояснення щодо джерела. Частина друга цієї статті передбачає лише те, що митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Тобто, якщо інформація, необхідна для коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки чи комерційні умови, відсутня, в рішенні про коригування митної вартості зазначається лише інформація, яка ґрунтується на раніше визнаних митними органами митних вартостях, та про джерела, що використовувалися митним органом при її визначенні, зокрема номер і дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів. Підставою для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товару є наявність сукупності певних умов; у рішенні про коригування митної вартості всі вимоги, визначені положеннями МКУ, виконані. При витребуванні додаткових документів митниця керувалася вимогами ч.ч. 2, 3 ст. 53 та ст. 54 МКУ, а саме, було вказано на те, що надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (було надіслано перелік виявлених розбіжностей) та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена. Від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість, декларант відмовився. Отже, скаржник вважає, що митницею було правомірно врахована наявна інформація. Таким чином, рішення митниці про коригування митної вартості товарів було прийнято відповідно до положень МКУ (статті 52– 64 МКУ, з урахуванням норм статті VII ГАТТ) та вимог наказу Мінфіну № 598 від 24.05.2012 «Про затвердження Форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових...».

Позивач відзив на скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 05.03.2025 між позивачем (покупець) та QINGDAO HUIZHI RUNDE INTERNATIONAL TRADE CO., LTD (продавець) укладено договір продажі № TEH202500305.

ТОВ «Маркет будівельного обладнання» 19.01.2026 до митного контролю та митного оформлення надіслано засобами електронного зв`язку згідно зі ст. 257 Митного кодексу України електронну митну декларацію № 26UA112080000346U0, (згідно відомостей гр. А ЕМД) на товар, опис якого зазначено в гр. 31 ЕМД: « 1. Обладнання для підіймання з електричним керуванням: - Обладнання для підіймання: підвісна платформа ZLP630 горячеоцинкована, електрична, для вистоних робіт, в комплекте: даховий пристрий - 1компл., платформа - 1 компл., підйомник - 2 компл., запобіжний замок - 2 компл., електрична панель керування - 1 компл., електричний кабель - 1шт., сталевий трос - 4шт. Торговельна марка: HUIZHI RUNDE Виробник: QINGDAO HUIZHI RUNDE INTERNATIONAL TRADE CO., LTD Країна виробництва: CN, Китай.»

До митного оформлення вказаного товару до митниці разом з ЕМД надіслано скановані копії наступних документів, що зазначені в гр. 44 даної ЕМД: пакувальний лист від 15.09.2025 б/н; комерційний інвойс від 15.09.2025 № TEH20250915; коносамент (Bill of lading) від 17.10.2025 № UTRUST25100358; автотранспортна накладна (CMR) від 14.01.2026 № 8953; сертифікат про походження товару від 17.10.2025 № 25С520120397/00084; рішення щодо зобов`язуючої інформації (попереднє рішення) з питань класифікації товарів від 19.01.2026 №BTI-26UA11200000001; SWIFT Reference Number 160925/1998073 від 16.09.2025 та 290925/2002579 від 29.09.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 14.01.2026 № LS-4711126; платіжна інструкція від 14.01.2026 № 672; довідка про транспортні витрати від 14.01.2026 № 2810; страховий поліс від 17.10.2025 № 40-1509-00557/00025; специфікація від 15.09.2025 № 3; договір продажі від 05.03.2025 №TEH20250305; заявка від 05.10.2025 № 2; договір про митно-брокерське обслуговування від 15.07.2025 № МБ076/01; договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 15.04.2025 № 1504; сертифікат про непреференційне походження товару (сертифікат про походження товару) від 17.10.2025 № 25С520120397/00084; технічний опис від 02.12.2025 №0212; технічний паспорт від 28.07.2025 б/н; лист від виробника від 03.12.2025 б/н; копія митної декларації країни відправлення від 19.01.2026 № 26UA112080000346U0. 19.01.2026 додатково надіслано доручення від 15.01.2025 № 15/01/2025.

Митна вартість зазначених товарів позивачем визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст.57 МК України - за основним методом, який встановлений ст. 58 МК України.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству направлено електронне повідомлення, у якому запропоновано надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість.

22.01.2026 позивачем засобами електронного зв`язку надіслано до митниці повідомлення, де зазначено, що документи на вантаж

23.01.2026 відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товару №UA112080/2026/000005/2, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованих товарів скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МК України, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2026/000023.

Позивачем задекларовано зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД від 23.01.2026 № 26UA112080000464U9. Загальна різниця митних платежів склала 135848,24 грн.

Вважаючи спірне рішення та картку відмови протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак, наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з статтею 1 МК України законодавство України, з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 (далі - ГААТ).

Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений в ч. 2 ст. 53 МК України.

Такими документами є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, про що вказано в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 по справі № 826/18258/13-а.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. (ч. 6 ст. 53 МК України)

Згідно зі ч. 1-3 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.6, ч. 7 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів колегією суддів встановлено, що митний орган дійшов висновку про неможливість застосування першого методу митної вартості товару, з таких підстав:

1. В наданих до митного оформлення платіжних документах SWIFT від 16.09.2025 №160925/1998073 та від 29.09.2025 SWIFT № 290925/2002579 відсутнє посилання на специфікацію від 15.09.2025 № 3, яка, згідно з п.2.2. зовнішньоекономічного договору від 05.03.2025 № TEH20250305, є невід`ємною його частиною. Відповідно до п.15 Розділу ІІ Постанови Нацбанку від 28.07.2008 № 216 «Про затвердження Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах» (із змінами та доповненнями) платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється.

2. В наданому до митного оформлення інвойсі від 15.09.2025 № TEH20250915 відсутнє посилання на специфікацію від 15.09.2025 № 3, яка визначає вартість товару та згідно п.2.2. зовнішньоекономічного договору від 05.03.2025 № TEH20250305 є невід`ємною його частиною.

3. Відповідно до Конвенції ООН «По договорам повністю або часткового морського міжнародного перевезення вантажів» 2008, Конвенції ООН «Про морське перевезення» 1978, транспортним документом морського перевезення, який є підтвердженням укладеного договору морського перевезення та містить відповідну інформацію, є коносамент (BILL OF LADING). Згідно вказаних міжнародних Конвенцій та міжнародної практики, коносамент містить дані, що характеризують вантаж і дозволяють його ідентифікувати, дані щодо умов перевезення, найменування відправника/перевізника, місце приймання/завантаження вантажу, місце призначення, відомості щодо фрахту (сплачений чи підлягає сплаті), його розміру, умов зберігання в порту відправлення/прибуття та інші істотні умови перевезення/ оплати за товар. Декларант не надав лінійний коносамент (MASTER BILL OF LADING), що був основним супровідним документом морського перевезення та який зазначений у п.4.3 зовнішньоекономічного контракту від 05.03.2025 № ТЕН2025035. За МД надано домашній коносамент від 17.10.2025 № UTRUST25100358, який не є супровідним документом, а є документом, що підтверджує завершення процедур у місці доставки. В той же час, в наданій копії митній декларації країни відправлення від 13.10.2025 № 431020250000248835 зазначено номер коносамента QGD2282526.

4. В наданому до митного оформлення домашньому коносаменті від 17.10.2025 № UTRUST25100358, зазначено найменування судна «DALILA», згідно інформації з відкритих джерел (searates.com; період переміщення з 17.10.2025-10.01.2026) контейнер: BEAU6088953 переміщувався судном «DALILA», але в поданій МД зазначено іншу назву судна «MEDKON SIA». Тобто з вантажем відбувались операції з перевантаження та зберігання за межами митної території України, та вартість цих операцій не включена до складу митної вартості товару, так як на вказаних умовах поставки FOB покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов`язані з доставкою товару до місця призначення відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс). На вказаних умовах поставки до обов`язків продавця також належать витрати, пов`язані з навантаженням товару на борт судна та перевантаженням. Зазначене викликає сумнів у повноті відомостей про митну вартість товарів, а саме складових митної вартості.

5. До митного оформлення надано страховий сертифікат № 40-1509 00557/00025 від 17.10.2025 до Генерального договору страхування вантажів № 40 1509-00557 від 06.01.2025, що свідчить про страхування вантажу експедитором ТОВ «Ламан Шинінг» зі страховиком «IC «USG» PJSC (ПАТ «СК «УСГ»), що підтверджує наявність додаткових витрат. Генеральний договір страхування вантажів № 40 1509-00557 від 06.01.2025 до митного оформлення не надано.

6. Копія митної декларації країни відправлення від 13.10.2025 № 431020250000248835 складено китайською мовою (відмінною від офіційної мови митних союзів, або іншої іноземної мови міжнародного спілкування), але її переклад до митного оформлення не надано.

Відповідно до частини 5 статті 54 МК України, митні органи з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно- експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу).

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

У розділі III Правил заповнення декларації митної вартості, що затверджені наказом Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012 (далі - наказ № 599), визначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Слід зазначсити, що наказ № 599 містить лише приблизний перелік документів, які можуть бути подані декларантом або уповноваженою ним особою для підтвердження витрат на транспортування.

Вичерпного переліку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та які можуть бути подані під час митного оформлення оцінюваних товарів, законодавством України з питань державної митної справи не встановлено.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише договір про перевезення або фінансові га/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, для підтвердження митної вартості товару позивачем до митниці було надано: пакувальний лист від 15.09.2025 б/н; комерційний інвойс від 15.09.2025 № TEH20250915; коносамент (Bill of lading) від 17.10.2025 № UTRUST25100358; автотранспортна накладна (CMR) від 14.01.2026 № 8953; сертифікат про походження товару від 17.10.2025 № 25С520120397/00084; рішення щодо зобов`язуючої інформації (попереднє рішення) з питань класифікації товарів від 19.01.2026 №BTI-26UA11200000001; SWIFT Reference Number 160925/1998073 від 16.09.2025 та 290925/2002579 від 29.09.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 14.01.2026 № LS-4711126; платіжна інструкція від 14.01.2026 № 672; довідка про транспортні витрати від 14.01.2026 № 2810; страховий поліс від 17.10.2025 № 40-1509-00557/00025; специфікація від 15.09.2025 № 3; договір продажі від 05.03.2025 №TEH20250305; заявка від 05.10.2025 № 2; договір про митно-брокерське обслуговування від 15.07.2025 № МБ076/01; договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 15.04.2025 № 1504; сертифікат про непреференційне походження товару (сертифікат про походження товару) від 17.10.2025 № 25С520120397/00084; технічний опис від 02.12.2025 №0212; технічний паспорт від 28.07.2025 б/н; лист від виробника від 03.12.2025 б/н; копія митної декларації країни відправлення від 19.01.2026 № 26UA112080000346U0. 19.01.2026 додатково надіслано доручення від 15.01.2025 № 15/01/2025.

Щодо зауважень митниці стосовно транспортних витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Так, організація перевезення товару здійснена ТОВ «Ламан Шипінг» на підставі договору №1504 про транспортно-експедиторське обслуговування від 15.04.2025, за умовами якого експедитор зобов`язався організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги клієнту.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору експедитор зобов`язаний за рахунок клієнта організовувати перевезення його вантажів на умовах, погоджених сторонами, а також надати інші послуги клієнтові за погодженням сторін, в тому числі митне оформлення вантажу, оплаті провізної плати (залізничного тарифу) за завантажені та порожні рейси ладу (РС) та інші послуги/роботи, надані залізницею, перевізником. При необхідності для виконання своїх зобов`язань за договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, перевізниками, складами зберігання та другими організаціями. Документом, що підтверджує наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями, є транспортний документ - коносамент, автомобільна накладна, авіа накладна або залізнична накладна.

14.01.2026 ТОВ «Ламан Шипінг» було виставлено позивачу рахунок-фактуру № LS-4711126 на суму 124703,51 грн за надання наступних послуг:

- транспортно-експедиторське обслуговування на території України – 17979,17 грн;

- морське перевезення вантажу за межами державного кордону України – 94930,00 грн;

- страховий внесок за страхування вантажів – 6041,00 грн;

- експедиторська винагорода – 1797,92 грн.

Встановлено, що вартість у заявці №2 на транспортування та експедирування контейнерів від 05.10.2025 наданих транспортно-експедиторських послуг відповідає сумам, зазначеним у рахунку № LS-4711126 від 14.01.2026, та у наданій довідці про транспортні витрати №2810 від 14.01.2026.

Колегія суддів звертає увагу, що у рахунку-фактурі № LS-4711126 ТОВ «Ламан Шипінг» зазначено, що у вартість міжнародної доставки товару включено страховий внесок за страхування вантажів, що не підтверджує доводи митниці про наявність додаткових витрат на страхування вантажу експедитором.

При цьому, вищевказані документи надавались митному органу під час митного оформлення ввезеного товару, що не заперечується відповідачем.

Всі складові, сторони, пункти призначення та контейнер в повній мірі співпадають та розбіжностей між собою не містять, що дає змогу в повній мірі підтвердити та визначити митну вартість імпортованого товару з урахуванням витрат на транспортування.

Суд враховує, що договором №1504 про транспортно-експедиторське обслуговування від 15.04.2025 було надано експедитору можливість залучати перевізників з метою виконання Договору та заявки клієнта, залучення експедитором до перевезення вантажу третіх осіб - безпосередніх виконавців не впливає на розмір транспортної складової митної вартості.

В свою чергу, довідка про транспортні витрати містить належні та достатні відомості щодо витрат на транспортування товару. Додаткові витрати експедитором не нараховувалась.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 31.05.2019 по справі № 804/16553/14, довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Отже, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів не є додатковими чи непідтвердженими, а були включені декларантом до митної вартості у складі загальної ставки фрахту.

Стосовно зауважень митниці, що в наданих до митного оформлення платіжних документах SWIFT від 16.09.2025 №160925/1998073 та від 29.09.2025 SWIFT №290925/2002579 відсутнє посилання на специфікацію від 15.09.2025 № 3, яка, згідно з п.2.2. зовнішньоекономічного договору від 05.03.2025 № TEH20250305, є невід`ємною його частиною, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з пунктом 4 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління НБУ № 216 від 28.07.2008 (далі - Постанова № 216) встановлено загальні вимоги Національного банку України (далі - Національний банк) до порядку виконання платіжних операцій в іноземній валюті або банківських металах за рахунками користувачів платіжних послуг (далі - користувач), які відкриті в надавачів платіжних послуг з обслуговування рахунку (далі - надавач платіжних послуг), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, яка не втратила чинності після введення в дію Закону України “Про валюту і валютні операції”.

Відповідно до п. 14 розділу ІІ Постанови № 216, платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити:

1) номер документа для ініціювання платіжної операції (може містити цифри та літери);

2) дату складання документа для ініціювання платіжної операції (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами);

3) унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, адресу платника;

4) найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника (назви країни і міста);

5) цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор);

6) суму платіжної операції або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою) та словами;

7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування отримувача/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку отримувача в іноземній валюті або банківських металах, на який перераховуються кошти або банківські метали (для отримувача - фізичної особи, який не має рахунку, реквізит номера рахунку не заповнюється);

8) найменування надавача платіжних послуг отримувача [для банку - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг];

9) комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) надавачу платіжних послуг платника й іншим надавачам платіжних послуг за перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або отримувача (BEN) або платника та отримувача (SHA), надається право надавачу платіжних послуг платника утримувати комісійну винагороду без платіжної інструкції платника;

10) призначення платежу;

11) код країни отримувача (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) або країни реєстрації (заповнюється платником або надавачем платіжних послуг платника);

12) ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово “відмова”);

13) підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації;

14) резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та отримувача резидентність словами “резидент” чи “нерезидент” під час перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України.

Надавач платіжних послуг має право передбачати в платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах додаткові реквізити.

Пунктом 15 розділу ІІ Постанови № 216 передбачено, що платник заповнює реквізит “Призначення платежу” платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.

Колегією суддів встановлено, що платіжний документ SWIFT від 16.09.2025 №160925/1998073 та від 29.09.2025 SWIFT № 290925/2002579 містить посилання на договір № TEH20250305 від 05.03.2025 та реквізити, передбачені Постановою № 216, які надають можливість ідентифікувати операцію за сторонами.

Чинним законодавством не передбачено посилання на специфікації у SWIFT повідомленні.

Повідомлення, сформовані за результатами здійснення переказів в іноземній валюті, в тому числі за допомогою системи SWIFT, за умови наявності у них всіх реквізитів, що дозволяють ідентифікувати здійснення такої операції, можуть вважатись належним документом, що підтверджує факт оплати за товар.

Про належність та достатність повідомлень системи SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications), як доказів здійснення операції з переведення іноземної валюти, вказано також у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 826/9719/16.

Щодо доводів митниці про відсутність у інвойсі від 15.09.2025 № TEH20250915 посилання на специфікацію від 15.09.2025 № 3, суд враховує, що відповідно до частини 1, пунктів 3, 4 частини 2 статті 53 МК України, декларант подає митному органу документи, які підтверджують митну вартість товару, зокрема інвойс та, якщо інвойс оплачено, - банківські платіжні документи.

При цьому, чинне законодавство не містять вимог до інвойсу, не встановлюють його обов`язкові реквізити.

Також, судом з матеріалів справи встановлено, що позивачем до митного оформлення надано інвойс (комерційний рахунок), який містить відомості про найменування, кількість та вартість товару, який замовлено позивачем, що, в свою чергу, дає можливість встановити обсяги поставки товару та не містить розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Відтак, наведені вище твердження митниці є безпідставними.

Стосовно зауваження відповідача про не надання лінійного коносамента (MASTER BILL OF LADING), що був основним супровідним документом морського перевезення та який зазначений у п.4.3 зовнішньоекономічного контракту від 05.03.2025 № ТЕН2025035, так як, надано домашній коносамент від 17.10.2025 № UTRUST25100358, який не є супровідним документом, а є документом, який підтверджує завершення процедур у місці доставки, суд зауважує наступне.

В митній декларації країни відправлення в графі зазначено номер коносамента QGD2282526, проте до митного оформлення документ з таким номером не надавався.

Суд зазначає, що у цьому коносаменті, який надано митниці, зазначені і продавець, і покупець, як відправник та отримувач, а також вказаний перевізник. Крім того, саме коносамент від 17.10.2025 № UTRUST25100358 є основним транспортним документом, що підтверджує морське перевезення під час оформлення імпорту.

Слід зазначити, що ані митна декларація країни відправлення, ані лінійний коносамент не є обов`язковими документами для визначення митної вартості. Ці документи ніяким чином не впливають на її розмір та не містять жодної інформації щодо вартості перевезення. Відтак, колегія суддів вважає, що посилання митниці на ці документи для визначення митної вартості є безпідставним.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем було надано митному органу необхідні документи, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товарів.

Суд також вважає необґрунтованим використання наявної у митниці інформації щодо раніше визнаних митних вартостей за іншими ЕМД, оскільки сам по собі факт відмінності ціни, яка наводиться декларантом від ціни наявної у базах митного органу, а саме наявної інформації щодо раніше визнаних митними органами митних декларацій на аналогічні товари, не може беззастережно свідчити про її невірне визначення декларантом, так як ціна товару є результатом домовленості продавця і покупця та залежить від багатьох факторів і в господарських правовідносинах звичайною практикою є встановлення різної ціни на один і той самий товар.

У постанові від 09.11.2022 у справі № 815/2162/17 Верховний Суд зазначив про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів суд оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 по справі № 460/1143/19 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17).

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Надані позивачем до митного оформлення документи містять необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Таким чином, ненадання декларантом всіх запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Зазначені обставини спростовують висновки митного органу щодо сумнівів у визначеній митній вартості товару, на що вірно звернув увагу суд першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність відмови митним органом позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем не було зазначено, які саме складові митної вартості є не підтвердженими, за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані ним для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування відповідачем переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, в той час як подані товариством документи належним чином ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору.

Згідно з ч.1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.05.2026 в адміністративній справі №280/887/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов