Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №160/13528/22 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/13528/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року (суддя Горбалінський В.В.) в справі № 160/13528/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Кам`янська виправна колонія (№34)» про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року у справі №160/13528/22 частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року в адміністративній справі №160/13528/22.

Скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року в адміністративній справі №160/13528/22 в частині відмови в задоволені позовних вимог щодо визнання протиправними дії Державної установи «Кам`янська виправна колонія (№34)» щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату в день звільнення (29.08.2022р.) додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі до 30 000,00 грн пропорційно в розрахунку за місяць, за період з 24.02.2022р. по 31.05.2022р., зобов`язання Державну установу «Кам`янська виправна колонія (№34)» здійснити нарахування та виплату в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022р. по 31.05.2022р. в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць.

Ухвалено у скасованій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії Державної установи «Кам`янська виправна колонія (№34)» щодо проведення виплати додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі до 30 000,00 грн пропорційно в розрахунку за місяць, за період з 24.02.2022р. по 31.05.2022р.

Зобов`язано Державну установу «Кам`янська виправна колонія (№34)» здійснити нарахування та виплату в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022р. по 31.05.2022р. в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць.

ОСОБА_1 10 червня 2026 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення шляхом стягнення з Державної установи «Кам`янська виправна колонія (№34)» на її користь 88578,87 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року у задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення її заяви.

Вважає, що зміна судом способу виконання судового рішення шляхом стягнення з боржника недоплачених сум є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат відповідно до ч. 3 ст. 378 КАС України.

У відзиві відповідач просить залишити ухвалу без змін.

Суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги посилання боржника на відсутність бюджетного фінансування для забезпечення виконання судового рішення, оскільки триваюче невиконання судового рішення відбувається з 25.06.2024 року на протязі трьох бюджетних періодів (2024, 2025, 2026 рік), що надавало боржнику неодноразові можливості передбачити бюджетні витрати для забезпечення виплати присуджених судовим рішенням коштів.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 25.06.2024 року по справі №160/13528/22 відповідачем нараховано позивачу додаткову грошову винагороду у розмірі 88578,87 грн, виплата якої має бути здійснена при відповідному фінансуванні відповідача за рахунок бюджетних коштів.

Врахувавши, що способом відновлення порушеного права позивача у цій справі судом обрано зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум додаткової винагороди не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, суд першої інстанції зазначив, що зобов`язання відповідача вчинити певні дії щодо нарахування та виплати додаткової винагороди і стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.

Судом першої інстанції зауважено, що грошові кошти у виді заборгованості із додаткової винагороди, які належать стягувачу, не є власністю відповідача і не знаходяться на його рахунках, фактично, у повному обсязі виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України, а стягнення з суб`єкта владних повноважень коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб`єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.

Оскільки виконання рішення суду у справі № 160/13528/22 залежить від бюджетного фінансування, та його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання, суд першої інстанції вважав, що у такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призвести до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості із додаткової винагороди позивачу.

Зважаючи на те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат по виплаті додаткової винагороди, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду у справі №160/13528/22.

Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на виконання судового рішення у цій справі 30 вересня 2025 року видано виконавчий лист, який пред`явлено до примусового виконання.

Крім того, на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року у справі №160/13528/22 ДУ «Кам`янська виправна колонія (№34)» нараховано ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 95357,14 грн.

Відповідачем виплачено позивачу додаткову винагороду у розмірі 20290,30 грн.

За позицією позивача загальна сума заборгованості на виконання судового рішення в цій справі складає 88578,87 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Стаття 129-1 Конституції України встановлює, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 378 КАС України регулюється питання відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Законом України від 21 листопада 2024 року № 4094-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень», який набрав чинності 19 грудня 2024 року (далі - Закон № 4094-ІХ), внесені зміни до статті 378 КАС України.

Так, абзацом першим частини першої статті 378 КАС України у редакції Закону №4094-IX встановлено, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

За положеннями частини третьої статті 378 КАС України в редакції Закону № 4094-ІХ підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Пунктом 8 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) передбачено принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

За правилами частин першої та другої статті 23 БК України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктами 6-1, 7, 9 частини 5 статті 22 БК України установлено, що головний розпорядник бюджетних коштів організовує та здійснює моніторинг виконання бюджетних програм, здійснює оцінку їх ефективності, управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня і витрачанням ними бюджетних коштів тощо.

Отже, виконання судового рішення залежить від наявності відповідних бюджетних призначень у боржника.

Відтак, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів позивачу за відсутності відповідного фінансування та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин та обставиною, яка істотно ускладнює виконання рішення або робить його неможливим, як підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Суд відхиляє аргумент апелянта стосовно наявності підстав для зміни способу і порядку виконання судового рішення, враховуючи положення абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України.

Так, у спірному випадку справа не стосується обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг, у яких суд має в обов`язковому порядку для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат, адже ця справа стосується виплати додаткової винагороди, тому відсутні підстави для застосування приписів абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України.

Зважаючи на встановлені обставини у цій справі, зокрема, прийняття відповідачем заходів з метою виконання судового рішення, а також наведене правове регулювання питання зміни способу та порядку виконання судового рішення, суд доходить до висновку, що відсутність бюджетних призначень на виплату нарахованої суми додаткової винагороди не може розглядатися як обставина, що істотно ускладнює або робить неможливим виконання судового рішення, тому визнає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Суд зауважує, що виплата нарахованих позивачу сум може бути здійснена за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України.

Оскільки у цьому випадку відсутні відповідні бюджетні асигнування для здійснення виплати позивачу нарахованої за судовим рішення суми грошового забезпечення, суд констатує, що відповідач не мав об`єктивної фінансової можливості в повному обсязі виконати судове рішення та, відповідно, про відсутність підстав для зміни способу та порядку виконання судового рішення.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року в справі № 160/13528/22 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року в справі № 160/13528/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Кам`янська виправна колонія (№34)» про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 21 вересня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 21 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов