Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №160/12185/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/12185/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року (суддя Калугіна Н.Є., повне судове рішення складено 11 червня 2026 року) в справі № 160/12185/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ) про:

визнання протиправними дій про відмову призначити пенсію, викладену в рішенні № 262940025611 від 06 квітня 2026 року;

зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії та зарахувати стаж роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 16 серпня 1990 року з 01 вересня 1983 року по 09 липня 1990 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №262940025611 від 06.04.2026 яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.09.1983 по 19.06.1984 та з 29.04.1986 по 20.06.1990.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.03.2026 про призначення пенсії за віком.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Зазначає, що до страхового стажу позивача не зараховано період навчання, оскільки період, зазначений в дипломі, перетинається з військовою службою. Крім того, позивачем не підтверджено форму навчання.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач 30.03.2026 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове пенсійне страхування”.

Вказану заяву за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та рішенням №262940025611, датованим 06.04.2025, у призначенні пенсії за віком відмовлено.

Зокрема, в рішенні зазначено: до страхового стажу не зараховано період навчання, оскільки період, зазначений в дипломі, перетинається з військовою службою та потребує уточнення додатковим документом.

Відповідно до диплому серії НОМЕР_2 від 05.07.1990 р. ОСОБА_1 у період з 01.01.1983р. по 20.06.1990р. навчався у Маріупольському металургійному інституті за спеціальністю металознавство устаткування і технологія термічної обробки металів.

Згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 16.08.1966р. № НОМЕР_4 ОСОБА_1 з 1983 по 1990 рік навчався у Маріупольському металургійному інституті.

Врахувавши, що позивачу до страхового стажу вже зараховано період з 20.06.1984 по 28.04.1986 (період проходження служби), що підтверджується довідкою форми РС-Право, суд першої інстанції дійшов висновку, що період навчання позивача у Маріупольському металургійному інституті підлягає зарахуванню до страхового стажу, за винятком періоду з 20.06.1984 по 28.04.1986, який уже зарахований відповідачем як період проходження військової служби.

Також суд першої інстанції вважав, що позовна вимога про зарахування періоду навчання по 09.07.1990 не підлягає задоволенню в цій частині, оскільки наявним у матеріалах справи дипломом підтверджено закінчення навчання саме 20.06.1990, а не 09.07.1990.

Отже, зарахуванню до страхового стажу підлягає період навчання з 01.09.1983 по 19.0.1984 та з 29.04.1986 по 20.06.1990.

Суд першої інстанції вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог, скасувавши зазначене рішення як протиправне.

Належним способом захисту суд першої інстанції вважав зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період навчання у Маріупольському металургійному інституті з 01.09.1983 по 19.06.1984 та з 29.04.1986 по 20.06.1990 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 30.03.2026р.

Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 30 березня 2026 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування».

Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яким заяву позивача розглянуто за принципом екстериторіальності, №262940025611 від 06 квітня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу. В рішення зазначено про незарахування до страхового стажу періоду навчання, оскільки період, зазначений в дипломі, перетинається з військовою службою та потребує уточнення додатковим документом.

Дипломом серії НОМЕР_2 від 05 липня 1990 року підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 01 січня 1983 року по 20 червня 1990 року навчався у Маріупольському металургійному інституті за спеціальністю «металознавство устаткування і технологія термічної обробки металів».

Трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 містить записи про навчання ОСОБА_1 з 1983 по 1990 рік у Маріупольському металургійному інституті.

Спірним в цій справі є правомірність незарахування до страхового стажу позивача періоду навчання.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

Частинами першою та другою статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до диплому серії НОМЕР_2 , виданому 05 липня 1990 року, підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 01 січня 1983 року по 20 червня 1990 року навчався у Маріупольському металургійному інституті за спеціальністю «металознавство устаткування і технологія термічної обробки металів».

Трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 містить записи про навчання ОСОБА_1 з 1983 по 1990 рік у Маріупольському металургійному інституті.

Підставою для незарахування цього періоду до страхового стажу є те, що період навчання перетинається із періодом строкової військової служби.

Як вказано вище, зарахування певних періодів трудової діяльності до стажу для цілей визначення права на пенсію має здійснюватися за законодавством, під час дії якого ці періоди існували.

Закон №1058-IV набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Тобто трудова та інша прирівняна до неї діяльність за період до 01 січня 2004 року повинна враховуватися до стажу роботи для призначення пенсії відповідно до законодавства, яке діяло до 01 січня 2004 року.

Згідно зі статтею 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується, зокрема, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

На момент навчання позивача правовідносини у сфері освіти регулювалися Законом Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про народну освіту» від 28 червня 1974 року № 2778-VIII (далі - Закон № 2778-VIII).

Згідно зі статтею 55 Закону № 2778-VIII вища освіта здійснюється в університетах, інститутах, академіях та інших навчальних закладах, віднесених у встановленому порядку до вищих навчальних закладів.

Тобто період навчання позивача у Маріупольському металургійному інституті є періодом навчання у вищому навчальному закладі.

В період навчання позивача діяло Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 (далі – Положення № 590).

Підпунктом «и» пункту 109 Порядку № 590 визначено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т. д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі.

Єдиною підставою незарахування періоду навчання до страхового стажу є те, що період навчання перетинається із військовою службою, проте судом першої інстанції врахована ця обставина та зобов`язано відповідача зарахувати до страхового стажу період навчання за виключенням зарахованого до страхового стажу згідно з розрахунком страхового стажу форми РС-право періоду строкової військової служби (з 20 червня 1984 року по 28 квітня 1986 року).

Також суд зауважує, що період навчання позивача за денною формою здобуття освіти підтверджено як копією диплома, так записами трудової книжки позивача, тому відповідно до приведених норм законодавства цей період (у визначеному судом першої інстанції розмірі) має бути зарахований до страхового стажу.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року в справі № 160/12185/26 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року в справі № 160/12185/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 21 вересня 2026 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 21 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко