Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №280/2058/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/2058/26

Суддя І інстанції - Стрельнікова Н.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Кальника В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з вищевказаним позовом до суду в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 083250008279 від 04 березня 2026 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 :

- з 16.05.2025 на підставі довідки ТУ ДСА в Дніпропетровській області №Б-с-169 від 23.02.2026 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2025 року - 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім грн);

- з 01.01.2026 на підставі довідки ТУ ДСА в Дніпропетровській області №Б-с-170 від 23.02.2026 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2026 - 3328 грн. (три тисячі триста двадцять вісім грн);

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити нарахування та виплату:

- з 16.05.2025 перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки ТУ ДСА в Дніпропетровській області №Б-с-169 від 23.02.2026 про суддівську винагороду, з урахуванням раніше виплачених сум;

- з 01.01.2026 перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки ТУ ДСА в Дніпропетровській області №Б-с-170 від 23.02.2026 про суддівську винагороду, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за зверненням позивача, ТУ ДСА в Дніпропетровській області видало нові довідку про суддівську винагороду від 23.02.2026 №Б-с-169, згідно з якою розмір суддівської винагороди для призначення довічного грошового утримання судді у відставці станом на 16.05.2025 року становив 196214,40 грн. (із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2025 року – 3028,00 грн) та довідку від 23.02.2026 №Б-с-170, згідно з якою розмір суддівської винагороди для призначення довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2026 року становив 215654,40 грн. (із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2026 року – 3328,00 грн. 24.02.2026 року через електронний кабінет я подала до ГУ ПФУ в Запорізькій області заяву про здійснення перерахунку довічного утримання судді у відставці на підставі довідок, виданих ТУ ДСА в Дніпропетровській області від 23.02.2026 №Б-с-169 та від 23.02.2026 №Б-с-170 . Відповідно до постанови Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року № 25-1 Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 року за №359/35961, з 01.04.2021 року органами Пенсійного фонду застосовується принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення (перерахунок) пенсій. Заява позивача про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності була направлена на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області. Заступником начальника управління - начальником відділу перерахунків пенсій № 1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області прийняло рішення про відмову у перерахунку пенсії № 083250008279 від 04.03.2026, в якому вирішено: «відмовити ОСОБА_1 в перерахунку пенсії щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до статті 142 Закону №1402». Вважає, що відповідачем протиправно не було здійснено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі наданих довідок про розмір суддівської винагороди.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року позовні вимоги було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 12.03.2026 №923010164928 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 23.02.2026 №Б-с-169 та від 23.02.2026 №Б-с-170.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , а саме: з 15.05.2025 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 23.02.2026 №Б-с-169, з 01.01.2026 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 23.02.2026 №Б-с-170, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , а саме: з 15.05.2025 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 23.02.2026 №Б-с-169, з 01.01.2026 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 23.02.2026 №Б-с-170, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволені позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що Велика Палата Верховного Суду вирішила колізію між Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та законами про Державний бюджет України на відповідний рік щодо визначення розміру посадового окладу судді у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24. Зазначає, що дії відповідача щодо розрахунку суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з січня 2021 року, у розмірі 2102 грн. відповідають положенням законодавчого регулювання та є правомірними.

Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області також подало апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги є аналогічними, які викладені в апеляційній скарзі Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

На заяву позивача Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області було підготовлено та видано позивачу:

довідку від 23.02.2026 №Б-с-169 про суддівську винагороду станом на 15.05.2025 для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розраховану виходячи з базового посадового окладу судді на підставі частини 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00грн, яка складає 196 214,40 грн.;

довідку від 23.02.2026 №Б-с-170 про суддівську винагороду станом на 01.01.2026 для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розраховану виходячи з базового посадового окладу судді на підставі частини 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3328,00грн, яка складає 215 654,40 грн.

24.02.2026 позивач через ВЕБ-портал Пенсійного фонду України подав заяву про перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вищевказаних довідок.

У відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (із подальшими змінами та доповненнями) (далі – Порядок №22-1) передбачено, що з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.

Враховуючи зазначене, заява позивача від 24.02.2026 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в порядку екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ у Волинській області.

За результатами розгляду заяви позивача від 24.02.2026 щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ГУ ПФУ у Волинській області прийнято рішення від 04.03.2026 №083250008279, яким позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Позивач, не погодившись з рішенням відповідача 1 про відмову у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі наданих до пенсійного органу довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській від 23.02.2026 №Б-с-169 та від 23.02.2026 №Б-с-170, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть. Такого виду прожиткового мінімуму, як «для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових та митних органів» не передбачено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV. Вказаним Законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Оскільки Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися або змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.

Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

Водночас згідно із статтями 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік», «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу судді становить 2102,00 грн.

Отже, вказані закони, поряд із прожитковим мінімумом для працездатних осіб як базовим державним соціальним стандартом, передбачили окрему розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн.

Водночас колегія суддів бере до уваги, що однією з конституційних гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, зокрема їх належного матеріального та соціального забезпечення.

Визначені Конституцією України та Законом №1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя незалежним, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний Суд України у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 та від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 послідовно виходив із того, що матеріальне забезпечення суддів є складовою гарантій їхньої незалежності. Зокрема, у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання, КСУ зазначив, що право судді у відставці на пенсію та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів, а щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою соціального забезпечення суддів (пункт 7 мотивувальної частини). Аналогічно, у рішенні від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 КСУ також виходив з того, що суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу.

У цьому ж рішенні Конституційний Суд України, посилаючись на свою попередню правову позицію, викладену у рішенні від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, зазначив, що гарантії незалежності судді, включаючи заходи щодо його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами.

Зазначені правові позиції Конституційного Суду України свідчать, що матеріальне забезпечення судді є не пільгою чи привілеєм, а елементом конституційної гарантії незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу. Така гарантія спрямована не на задоволення приватного інтересу судді, а на забезпечення суспільного інтересу у здійсненні правосуддя незалежним, безстороннім і неупередженим судом.

Такий підхід узгоджується із європейськими інституційними стандартами незалежності судової влади. У рішенні Великої Палати Суду справедливості Європейського Союзу від 25 лютого 2025 року в об`єднаних справах XL та інші проти S№d Rejonowy w Biaіymstoku; SR, RB проти Lietuvos Respublika / XL and Others v S№d Rejonowy w Biaіymstoku; SR, RB v Lietuvos Respublika, C-146/23 і C-374/23, ECLI:EU:C:2025:109, Суд справедливості ЄС, застосовуючи другий абзац статті 19(1) Договору про Європейський Союз ( ОСОБА_2 ) у взаємозв`язку зі статтею 2 цього Договору, зазначив, що правила визначення винагороди суддів мають бути встановлені законом, об`єктивними, передбачуваними, стабільними і прозорими, а можливий відступ від таких правил не може бути довільним, має переслідувати легітимну мету загального інтересу, бути необхідним, тимчасовим і пропорційним. Зазначені стандарти підтверджують, що належний, стабільний і передбачуваний рівень матеріального забезпечення суддів є однією з інституційних гарантій незалежності судової влади, оскільки покликаний убезпечити суддів від зовнішнього впливу або тиску, здатного поставити під сумнів їхню незалежність і неупередженість (пункти 49, 54- 58, 65- 76 та 90 зазначеного рішення).

Вирішуючи цей спір, колегія суддів ураховує, що відповідно до преамбули та статті 2 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (Association Agreement between the European Union and its Member States, of the one part, and Ukraine, of the other part), повага до демократичних принципів, прав людини і основоположних свобод, а також принципу верховенства права належить до основ внутрішньої та зовнішньої політики сторін і становить один із ключових елементів цієї Угоди. З огляду на стратегічний курс України на набуття повноправного членства в Європейському Союзі відповідні положення Хартії основоположних прав Європейського Союзу (Charter of Fundamental Rights of the European Union) та практика Суду справедливості Європейського Союзу можуть братися до уваги як авторитетні орієнтири при тлумаченні національних гарантій верховенства права, правової визначеності, ефективного судового захисту та незалежності судової влади, якщо таке врахування не підміняє застосування Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону №1402-VIII.

30 вересня 2016 року набрали чинності зміни до Конституції України, внесені Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», якими, зокрема, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції та вперше на конституційному рівні закріплено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, Закон №1402-VIII визначає не фіксований розмір посадового окладу судді в абсолютній грошовій сумі, а розрахунковий механізм його визначення через прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня відповідного календарного року.

Оскільки у цій справі спір виник щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, застосуванню до спірних правовідносин підлягають також приписи статті 142 Закону №1402-VIII.

За змістом частин третьої, четвертої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці визначається у відсотковому співвідношенні до суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а у разі зміни розміру складових такої винагороди здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Отже, зміна розміру посадового окладу судді, який є базовою складовою суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, має безпосереднє юридичне значення для визначення наявності підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» 05 жовтня 2000 року № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема, визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (положення статті 2 Закону № 2017-III).

Згідно з приписами статті 6 Закону № 2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Зазначеною нормою Закону № 966-XIV визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Водночас Закон №966-XIV не визначає такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Судді також не віднесені цим Законом до окремої соціальної чи демографічної групи населення, для якої прожитковий мінімум має встановлюватися окремо.

Однак зміни до Закону №1402-VIII у частині порядку визначення суддівської винагороди не вносилися. Частина перша статті 135 Закону №1402-VIII прямо встановлює, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Пункт 1 частини третьої цієї статті пов`язує базовий розмір посадового окладу судді саме з прожитковим мінімумом для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, передбачена статтею 7 Закону №3460-IX окрема розрахункова величина у розмірі 2102 грн не може застосовуватися як така, що змінює встановлений статтею 135 Закону №1402-VIII порядок визначення базового розміру посадового окладу судді. Зазначена складова суддівської винагороди не може бути замінена іншою розрахунковою величиною без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, щодо меж предмета регулювання закону про Державний бюджет України. КСУ у цих рішеннях наголосив, що закон про Державний бюджет України має спеціальний предмет регулювання, не може змінювати обсяг прав, гарантій чи інше правове регулювання, встановлене спеціальними законами України. Тому стаття 7 Закону №3460-IX не може тлумачитися як така, що змінює порядок визначення суддівської винагороди, встановлений статтею 135 Закону №1402-VIII відповідно до статті 130 Конституції України.

Зазначене також відповідає загальновизнаному підходу до допустимості обмеження прав. Частина перша статті 52 Хартії основоположних прав Європейського Союзу (Charter of Fundamental Rights of the European Union) встановлює, що будь-яке обмеження здійснення прав і свобод, визнаних Хартією, має бути передбачене законом, поважати сутність таких прав і свобод та, з дотриманням принципу пропорційності, може застосовуватися лише тоді, коли воно є необхідним і справді відповідає цілям загального інтересу, визнаним Європейським Союзом, або потребі захисту прав і свобод інших осіб.

У спірних правовідносинах таким спеціальним законом є Закон №1402-VIII, який відповідно до статті 130 Конституції України визначає порядок обчислення суддівської винагороди. Тому для визначення базового розміру посадового окладу судді у 2024 році має застосовуватися прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року, тобто 3028 грн.

За таких обставин застосування органом Пенсійного фонду України розрахункової величини 2102 грн для висновку про відсутність зміни складових суддівської винагороди не ґрунтується на положеннях статей 130 Конституції України, 135 Закону №1402-VIII та не може бути підставою для відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25.

У постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі № 520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн згідно Закону № 3460-IX та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформулювала такий правовий висновок:

«у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці».

Застосовуючи наведений правовий висновок до спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що у 2025-2026 роках прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року, становить 3028 грн. та 3328 грн., відповідно. Саме ця величина підлягає застосуванню для визначення базового розміру посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, а отже, і для визначення розміру суддівської винагороди, що враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Оскільки збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб зумовлює зміну базового розміру посадового окладу судді як складової суддівської винагороди, така зміна відповідно до частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII є підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

З матеріалів справи вбачається, що Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області були видані позивачу довідки від 23.02.2026 №Б-с-169 та від 23.02.2026 №Б-с-170 про суддівську винагороду станом на 15.05.2025 та 01.01.2026 відповідно, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2025, 01.01.2026 відповідно.

За вказаних обставин орган Пенсійного фонду України, розглядаючи заяву позивача про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, не був наділений повноваженнями фактично переглядати правомірність довідки, або повторно оцінювати правильність застосованої у ній розрахункової величини. За наявності довідки, виданої уповноваженим органом, орган Пенсійного фонду України мав перевірити її відповідність формальним вимогам щодо форми, суб`єкта видачі та належності до особи заявника, однак не мав правових підстав відмовляти у перерахунку з мотивів незгоди із розміром прожиткового мінімуму, застосованим при її складенні.

Отже, на час звернення позивача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання існували передбачені частиною четвертою статті 142 Закону №1402-VIII правові підстави для такого перерахунку. Відмова органу Пенсійного фонду України у проведенні перерахунку з мотивів незмінності розрахункової величини 2102 грн не ґрунтується на правильному застосуванні статей 135, 142 Закону №1402-VIII.

Аналогічний підхід щодо застосування для визначення базового розміру посадового окладу судді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня календарного року, а також щодо наявності у зв`язку з цим підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, викладений Верховним Судом у постановах від 17 червня 2026 року у справі № 280/4259/25, від 30 червня 2026 року у справі № 200/6643/24, від 30 червня 2026 року у справі № 200/8026/24 та від 30 червня 2026 року у справі № 340/4332/24.

Такий підхід узгоджується з принципом юридичної визначеності, зокрема його складниками res judicata та правомірних очікувань особи. У пунктах 16, 17 Рекомендації CM/Rec(2010)12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки від 17 листопада 2010 року (Recommendation CM/Rec(2010)12 of the Committee of Ministers to member states on judges: independence, efficiency and responsibilities) зазначено, що судові рішення не повинні переглядатися поза межами встановлених законом процедур апеляційного чи іншого процесуального перегляду, а органи виконавчої влади не повинні ухвалювати рішень, які знецінюють судові рішення. Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 13 вересня 2023 року №8-р(II)/2023 з посиланням на пункт II.B.5.61 Спеціального дослідження Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеційська Комісія) «Мірило правовладдя» CDL-AD(2016)007 (European Commission for Democracy through Law (Venice Commission), Rule of Law Checklist, CDL-AD(2016)007), наголосив, що органи публічної влади повинні додержуватися не лише приписів актів права, а й правомірних сподівань особи. (підпункт 2.6 пункту 2 мотивувальної частини).

Колегія суддів також ураховує, що 25 червня 2026 року набрав чинності Закон України від 09 червня 2026 року №4905-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України «Про Вищу раду правосуддя» щодо удосконалення декларацій доброчесності судді та родинних зв`язків судді», яким частину третю статті 135 Закону №1402-VIII доповнено положенням, за змістом якого для визначення базового розміру посадового окладу судді не може застосовуватися інша вартісна величина, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, передбачений Законом України «Про прожитковий мінімум», у розмірі, встановленому законом України про Державний бюджет України на відповідний рік для цієї соціальної і демографічної групи населення.

Наведені законодавчі зміни узгоджуються з висновком про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді підлягає застосуванню саме прожитковий мінімум для працездатних осіб як соціальної і демографічної групи населення, встановлений законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Водночас ці зміни не є самостійною правовою підставою для вирішення цього спору, оскільки спірні правовідносини виникли до набрання ними чинності.

Посилання апелянтів на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24 не спростовує наведеного висновку, оскільки правовідносини у зазначеній справі не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.

У справі №240/9028/24 предметом судового розгляду було питання остаточного розрахунку із суддею при звільненні, тоді як у цій справі спір стосується меж повноважень органу Пенсійного фонду України під час перерахунку вже призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за наявності довідок про суддівську винагороду, виданих Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області.

Отже, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24, не усувають обов`язку органу Пенсійного фонду України вирішити питання про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням такої довідки та не надають органу Пенсійного фонду України повноважень самостійно переглядати правомірність зазначеного у ній розміру суддівської винагороди.

Колегія суддів також не вбачає необхідності у зупиненні провадження у справі №280/2058/26 до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №520/26972/24 за клопотанням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, оскільки справа №520/26972/24 передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступлення від висновків, сформованих у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, яка, в свою чергу, є нерелевантною до спірних правовідносин.

Ураховуючи викладене, колегія суддів висновку, що суд першої інстанції правильно застосували норми матеріального права, дійшовши висновку про наявність у позивача права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 23.02.2026 №Б-с-169 та від 23.02.2026 №Б-с-170 про суддівську винагороду станом на 15.05.2025 та 01.01.2026 відповідно.

Доводи апеляційних скарг зводяться до твердження про необхідність застосування розрахункової величини 2102 грн та не спростовують висновку суду першої інстанції про те, що у 2025-2026 роках для визначення базового розміру посадового окладу судді підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 грн, та 3328 грн. відповідно, встановлений на 1 січня відповідного календарного року.

Проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи викладені, в апеляційних скаргах, не спростовують висновків суду першої інстанції, яким при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, а висновки щодо встановлених обставин і правові наслідки є вірними, а тому немає підстав для його скасування.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили.

В повному обсязі постанова складена 21 вересня 2026 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Кальник