Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №280/10841/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/10841/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.03.2026 ( суддя Прасов О.О.) в адміністративній справі №280/10841/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі – позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (надалі – відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії від 19.08.2025 за №056350012385;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з дня, що настав за днем досягнення пенсійного віку відповідно до ст.26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 зарахувавши до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.09.1981 по 25.07.1988 та з 26.07.1991 по 07.12.1994, а також з 08.12.1997 по 31.12.1998.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за час своєї трудової діяльності набула право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно паспорту серія НОМЕР_1 виданий Артемівським МВ УМВС України в Донецькій області 20.03.2001 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . З 06.12.2023 року перебуває на обліку в якості внутрішньо переміщеної особи та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про взяття на облік ВПО № 3007-7001936957 від 06.12.2023 року. 11.08.2025 року Позивачем подана заява до Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області про призначення пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області №056350012385 від 19.08.2025, Позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. На думку Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області страховий стаж особи складає 19 років 4 місяці 24 дні. … У рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 19.08.2025 №056350012385 Відповідач зазначив, що в результаті розгляду документів, доданих до заяви, не зараховано: період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 10.08.1982, період роботи з 01.09.1981 по 30.06.1992 згідно довідки про нараховані суми грошового забезпечення, та про сплачені страхові внески №170 від 01.07.2024, згідно довідки 118 лк від 10.04.2025 (стаж зараховано частково, а саме період з з 26.07.1988 по 25.07.1991 та з 08.12.1994 по 07.12.1997р. у зв`язку з доглядом за дітьми до трьох років та з 01.01.1999 згідно даних з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування), оскільки: 1. на титульній сторінці трудової книжки печатка підприємства при заповненні трудової книжки (Україна) не відповідає даті заповнення трудової книжки (10.08.1982 - УРСР); 2. в довідці № 170 від 01.07.2024 відсутня інформація про підставу прийняття на роботу та звільнення з роботи; 3. в уточнюючій довідці № 118лк від 10.04.2025 в підставі видачі наказів зазначено “інформація щодо видавника наказу відсутня”, відсутня інформація про право підпису даної довідки членом ліквідаційної комісії. Період роботи можливо буде зарахувати до страхового стажу після надходження результату перевірки достовірності та обґрунтованості відомостей вищезазначених довідок. Враховуючи вищевикладене, Позивачу відмовлено в призначенні пенсії та зарахуванні до страхового стажу періодів трудової діяльності: - з 01.09.1981 по 25.07.1988 - 6 років, 10 місяців та 25 днів; - з 26.07.1991 по 07.12.1994 - 3 роки, 4 місяці та 12 днів; - з 08.12.1997 по 31.12.1998 - 1 рік та 24 дні. Вказане рішення Позивач вважає незаконним та таким, що винесено з порушенням порядку прийняття рішення, порушують її право на належний соціальний захист та підлягає скасуванню з наступних підстав. … Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже й не може впливати на її особисті права. … Враховуючи викладене, підставою для зарахування стажу роботи є фактична його наявність, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ГУ ПФУ у Запорізькій області не взято до уваги, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, Позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення його трудової книжки. … Щодо довідок №170 від 01.07.2024 відсутня інформація про підставу прийняття на роботу та звільнення з роботи та в уточнюючій довідці № 118лк від 10.04.2025 в підставі видачі наказів зазначено “інформація щодо видавника наказу відсутня”, відсутня інформація про право підпису даної довідки членом ліквідаційної комісії. У довідці №170 від 01.07.2024 зазначено, що ця довідка виготовлена на підставі особових карткових рахунків ОСОБА_1 за період роботи з вересня 1981 року по червень 1992 року та, що відсутні заперечення щодо проведення перевірки первинних документів, за період зазначений у цій довідці. Довідка №118лк від 10.04.2025 містила також супровідний лист за вихідним № 119лк від 10.04.2025, що був наданий Відповідачу, за змістом якого проінформовано, що у зв`язку із захопленням незаконними збройними формуваннями так званої “ДНР” адміністративної будівлі Головного управління МВС України в Донецькій області архівні особові справи колишніх працівників органів внутрішніх справ, звільнених до липня 2014 року, залишилися на тимчасово непідконтрольній українській владі території (додається). Отже, надати інформацію щодо видавника наказу за умов, що склалися не виявляється можливим. На підтвердження права підпису даної довідки членом ліквідаційної комісії, а саме Євгена Свистунова, представником Позивача було направлено адвокатський запит, яким запрошено копію наказу про призначення члена ліквідаційної комісії Євгена Свистунова. Листом № 404лк від 06.11.2025 Ліквідаційною комісією Головного управління МВС України в Донецькій області надано витяг з наказу ГУМВС України в Донецькій області від 06.11.2015 №2240, яким включено до складу комісії начальника управління кадрового забезпечення ГУНП в Донецькій області полковника поліції ОСОБА_2 (додається). … Варто зазначити, що Позивач не лише неодноразово зверталась із заявою про призначення пенсії за віком та докладала зусиль аби в досудовому порядку реалізувати своє право на пенсію, але й кожен раз враховувала зауваження у вказаних рішеннях та витребовувала додаткові документи. Як доказ, якщо у першому рішенні від 18.01.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві Позивачу було зараховано страхового стажу - 13 років 4 місяці 25 днів, то у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 19.08.2025, що оскаржується, Позивачу було зараховано страхового стажу - 19 років 4 місяці 24 дні. Враховуючи, що наданих Відповідачу документів разом із заявою про призначення пенсії, було достатньо, Відповідач відповідно до норм діючого законодавства України повинен був при визначені Позивачу розміру пенсії, врахувати вищевказані періоди трудової діяльності з дня, що настав за днем досягнення пенсійного віку.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.03.2026 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 19.08.2025 за №056350012385 про відмову у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 з 11.08.2025 пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до загального стажу роботи/страхового стажу періодів роботи з 01.09.1981 по 25.07.1988, з 26.07.1991 по 07.12.1994, з 08.12.1997 по 31.12.1998 та враховуючи інформацію наведену у Довідках Головного управління МВС в Донецькій області від 01.07.2024 за №170 та від 10.04.2025 за №118лк.

В іншій частині позовної заяви відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. В апеляційній скарзі зазначає, що пенсійним фондом за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 10.08.1982 року, період роботи з 01.09.1981 року по 30.06.1992 рік згідно довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески №170 від 01.07.2024 року, згідно довідки №118 лк від 10.04.2025 року (стаж зараховано частково з 26.07.1988 року по 25.07.1991 рік, з 08.12.1994 року по 07.12.1997 рік доглядом за дитиною до трьох років ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та з 01.01.1999 року згідно даних в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування), оскільки на титульній сторінці трудової книжки печатка підприємства при заповненні трудової книжки (Україна) не відповідає даті заповнення трудової книжки (10.08.1982 рік - УРСР). В довідці №170 від 01.07.2024 року відсутня інформація про підставу прийняття на роботу та звільнення з роботи. В уточнюючій довідці №118 лк від 10.04.2025 року в підставі видачі наказів зазначено «інформація щодо видавника наказу відсутня», відсутня інформація про право підпису даної довідки членом ліквідаційної комісії.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

За результатами розгляду заяви від 11.08.2025 щодо призначення пенсії за віком ГУ ПФУ в Запорізькій області прийнято Рішення від 19.08.2025 за №056350012385 про відмову у призначенні пенсії, в якому зазначено наступне: «… Відмова про призначення пенсії за віком ОСОБА_3 . Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 11.08.2025 рік. Вік заявниці 61 рік 8 місяців 26 днів. Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років, за наявності страхового стажу 30 років. Згідно частини 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною 1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком така особа набуде після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу від 23 років. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною 2 цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу 15 років. На виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 та Постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794, від 08.06.1998 № 832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998 - 2000 років. Починаючи з 01.07.2000 року обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 року за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 постанови № 794). З урахуванням зазначених норм, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 року є обов`язковим. Страховий стаж особи складає 19 років 4 місяці 24 дні. В результаті розгляду документів, доданих до заяви, не зараховано: - періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 10.08.1982 року, період роботи з 01.09.1981 року по 30.06.1992 рік згідно довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески №170 від 01.07.2024 року, згідно довідки №118 лк від 10.04.2025 року (стаж зараховано частково з 26.07.1988 року по 25.07.1991 рік, з 08.12.1994 року по 07.12.1997 рік доглядом за дитиною до трьох років ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та з 01.01.1999 року згідно даних в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування), оскільки на титульній сторінці трудової книжки печатка підприємства при заповненні трудової книжки (Україна) не відповідає даті заповнення трудової книжки (10.08.1982 рік - УРСР). В довідці №170 від 01.07.2024 року відсутня інформація про підставу прийняття на роботу та звільнення з роботи. В уточнюючій довідці №118 лк від 10.04.2025 року в підставі видачі наказів зазначено «інформація щодо видавника наказу відсутня», відсутня інформація про право підпису даної довідки членом ліквідаційної комісії. Період роботи можливо зарахувати до страхового стажу після надходження результату перевірки достовірності та обґрунтованості відомостей вищезазначених довідок. Прийнято рішення відмовити в призначенні пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Згідно із ст. 74, 75 Закону України «Про адміністративну процедуру» рішення набирає чинності з дня доведення його до відома особи, яка звернулась за призначенням/перерахунком пенсії. У разі незгоди з рішенням воно може бути оскаржене протягом 30 календарних днів до Пенсійного фонду України або до суду, в порядку Кодексу адміністративного судочинства України. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.

Суд апеляційної інстанції переглядаючи судове рішення та застосовуючи сталу практику Верховного суду з спірних питань, зазначає.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (Закон № 1058-IV).

У розумінні абз. 22 ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До набрання чинності Закону №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (Закон №1788-XII), відповідно до статті 56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, при цьому зараховується робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з приписів Порядку №637, підтвердження трудового стажу потрібне у разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.

В даному випадку, матеріалами справи встановлено, що пенсійним фондом за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 10.08.1982 року, період роботи з 01.09.1981 року по 30.06.1992 рік згідно довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески №170 від 01.07.2024 року, згідно довідки №118 лк від 10.04.2025 року (стаж зараховано частково з 26.07.1988 року по 25.07.1991 рік, з 08.12.1994 року по 07.12.1997 рік доглядом за дитиною до трьох років ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та з 01.01.1999 року згідно даних в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування), оскільки на титульній сторінці трудової книжки печатка підприємства при заповненні трудової книжки (Україна) не відповідає даті заповнення трудової книжки (10.08.1982 рік - УРСР). В довідці №170 від 01.07.2024 року відсутня інформація про підставу прийняття на роботу та звільнення з роботи. В уточнюючій довідці №118 лк від 10.04.2025 року в підставі видачі наказів зазначено «інформація щодо видавника наказу відсутня», відсутня інформація про право підпису даної довідки членом ліквідаційної комісії.

Водночас, колегія суддів зазначає, що вимоги до ведення та заповнення трудових книжок працівників у період до 1992 року включно визначала Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252; зі змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 №412; Інструкція №162).

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (Інструкція №58) та визначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція №162 не застосовується.

При цьому колегія суддів зауважує, що положення Інструкції №162 та Інструкції №58 узгоджуються за своєю структурою й змістом, а відтак не потребують повторення.

Так, за змістом пункту 1.1. глави 1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

За правилами пункту 2.4. глави 2 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами. Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У пункті 2.6. глави 2 цієї ж Інструкції передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Колегія суддів зауважує, що записи у трудовій книжці позивача не містять недопустимих (таких, що внесені всупереч Інструкції) виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, а натомість внесені у відповідності із встановленими правилами. Відтак, підстави для неврахування цих записів при визначенні періоду страхового стажу позивача відсутні.

Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29 березня 2019 року у справі №548/2056/16-а, від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17.

Разом з тим, за змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є уповноважений орган.

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Поряд із цим колегія суддів зауважує, що особа не може відповідати за правильність та повноту оформлення її трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах або обрахунку страхового стажу.

Даний висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 лютого 2018 року по справі №687/975/17.

Водночас, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи стосовно якої її оформлено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Відтак, здійснення записів у трудовій книжці та їх належне оформлення законодавцем покладено на роботодавця, а не на працівника, отже, відповідальність за можливе не вчинення такого запису або його неналежне оформлення не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судому постановах від 02 лютого 2018 року у справі №677/277/17, від 26 червня 2019 року у справі №423/3762/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №683/737/17, від 09 серпня 2019 у справі №654/890/17, від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, що дає особі право на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Варто звернути увагу, що наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №127/9055/17.

Також, колегія суддів звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічні висновки знаходяться у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17, від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а, від 23 жовтня 2019 року у справі №263/3783/17, від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 20 січня 2021 року у справі №588/647/17, від 18 листопада 2022 року у справі №560/3734/22 та інших.

Окрім цього, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а та від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а.

Аналогічно і Закон України «Про адміністративну процедуру» передбачає, що адміністративний орган зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи.

Адміністративний орган не може зобов`язувати особу самостійно отримувати документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження, якщо такий обов`язок не визначено законом.

Згідно ст. 16 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що належить до сфери управління такого органу.

В той же час, відповідачем не подано жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності інформації зазначеної у трудовій книжці позивача, натомість відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи.

Таким чином, проаналізувавши вищезазначені нормативно-правові акти, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо зобов`язання відповідача

загального стажу роботи/страхового стажу періодів роботи з 01.09.1981 по 25.07.1988, з 26.07.1991 по 07.12.1994, з 08.12.1997 по 31.12.1998 та враховуючи інформацію наведену у Довідках Головного управління МВС в Донецькій області від 01.07.2024 за №170 та від 10.04.2025 за №118лк.

При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для висновку, що суд втрутився в дискреційні повноваження пенсійного фонду, оскільки за наведених обставин у відповідача існує єдиний законний варіант поведінки.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 23.12.2021 у справі №480/4737/19, від 08.02.2022 у справі №160/6762/21, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Згідно з ч.4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.03.2026 в адміністративній справі №280/10841/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 15 вересня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 21 вересня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова