Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №941/336/26 — Петрівський районний суд Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 рокуселище Петрове Справа № 941/336/26

Провадження № 2-о/941/20/26

Петрівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Шаєнко Ю. В.

при секретарі – Фатьяновій А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Петрове Кіровоградської області заяву ОСОБА_1 , із заінтересованими особами: Центрально-Південним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби, державною установою «Петрівська виправна колонія №49», про встановлення факту, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника Цуцман Н.Я. звернулася з заявою до суду та просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України на момент проголошення незалежності України станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року, що дасть йому змогу отримати паспорт громадянина України, а також просить встановити особу заявника.

В судове засідання представник заявника не з`явилася, письмовою заявою просила суд розглядати справу без її участі та участі заявника, заявлені вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник заінтересованої особи Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби в судове засідання не з`явився, письмовою заявою просив справу слухати без його участі, не заперечує щодо задоволення заяви.

Представник заінтересованої особи державної установи «Петрівська виправна колонія №49» в судове засідання не з`явився, письмовою заявою просив справу слухати без його участі, не заперечує щодо задоволення заяви.

Дослідивши документи справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню зі слідуючих підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що заявник в даний час відбуває покарання у ДУ «Петрівська виправна колонія (№49)», що підтверджується довідкою ДУ «Петрівська виправна колонія (№49)»(а.с.25). Через адміністрацію установи виконання покарань ОСОБА_1 звернувся до Центрально-південного міжрегіонального управління державної міграційної служби, щодо підтвердження його належності до громадянства України та документування його паспортом України. Згідно відповіді Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби №3501.1-1994/35.3-26 від 02.03.2026 року(а.с.26-27), заявнику рекомендовано встановити факт постійного проживання на території України у неповнолітньому віці разом з батьками станом на 24 серпня 1991 року або проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року та встановити особу у судовому порядку.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Руськоіванівка Білгород-Дністровського району Одеської області Україна, про що зроблено актовий запис №5 від 06.03.1986 року, про що мається копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 14 червня 2026 року Пересипським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Одеса)(а.с.12). Відповідно до Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00056177080 від 28.01.2026 року(а.с.13-16) батьком зазначено ОСОБА_2 , росіянина, а матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , росіянку, на момент реєстрації народження дитини проживала за адресою: с.Руськоіванівка Білгород-Дністровського району Одеської області Україна. Реєстрація народження проведена відповідно до статті 133 Сімейного кодексу України.

На виконання ухвали Петрівського районного суду Кіровоградської області від 26 травня 2026 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області надіслано відомості про документування матері заявника паспортом громадянина колишнього СРСР, а саме: відповідно до бази даних Єдиної інформаційно-аналітичної системи Управління міграційними процесами наявна заява про видачу паспорта громадянина колишнього СРСР серії НОМЕР_2 , виданого 03.12.1982 року Білгород-Дністровським РВ УМВС України в Одеській області на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст.17 ЦК УРСР місцем проживання неповнолітніх, що не досягли п`ятнадцяти років, або громадян, які перебувають під опікою, визнається місце проживання їх батьків (усиновителів) або опікунів.

Відповіддю Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області №1138/04.1-16//802 від 25.04.2025 року(а.с.19-23), підтверджується проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживав згідно записів в погосподарських книгах Старокозацької сільської ради(правонаступник – Руськоіванівська сільська рада), за адресою: АДРЕСА_1 , від народження до 2001 року разом з матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 2001 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали в АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 у 1992-2000 роках навчався в Руськоіванівській загальноосвітній школі. Починаючи з 2003 року ОСОБА_1 в с.Руськоіванівка з`являвся періодично(між термінами відбування покарання за рішенням суду).

З огляду на вищевикладене ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с.Руськоіванівка Білгород-Дністровського району Одеської області Україна проживав станом на 1991 рік(у тому числі станом на 24.08.1991 року та станом на 13.11.1991 року) у неповнолітньому віці разом із своєю матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім цього, факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтверджується неодноразовим притягнення заявника до кримінальної відповідальності та відбування покарання у місцях позбавлення волі, що підтверджується довідкою з особової справи засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виданої державною установою «Петрівська виправна колонія №49».

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, крім передбачених ч.1 ст.315 ЦПК України, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У відповідності до роз`яснень, викладених у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року(із змінами), в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Розглядаючи аналогічну справу, Верховний Суд зробив відповідний висновок, що тлумачення ст.315 ЦПК України(в старій редакції ст.256 ЦПК) перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпними і в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. При цьому не виключається встановлення факту постійного проживання на території України(постанова Верховного Суду від 22.08.2018 року, справа №363/217/17-ц, провадження №61-15154св18).

Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема, постійного проживання на території України.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» громадянства України є підставою для оформлення належності до відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону. Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав. Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України від 08 жовтня 1991 року №1636-ХІІ «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).

Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про громадянство України» і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Для встановлення факту набуття громадянства України предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року; постійного проживання особи на території України чи Української РСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв`язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.

Відповідно до підпункту "а" пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента від 27 березня 2001 року №215/2001, встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року. Одним із документів для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону «Про громадянство України», що подає особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, є судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року (підпункт "в" пункту 8 Порядку, в редакції, чинній на час звернення заявника до суду). Отже, у таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Пунктом 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду. Таким чином, відповідно до положень Закону України «Про громадянство України» і Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

Фактично, заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с.Руськоіванівка Білгород-Дністровського району Одеської області України, проживав станом на 1991 рік(у тому числі станом на 24.08.1991 року та станом на 13.11.1991 року) у неповнолітньому віці разом із своєю матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Надання адміністративної послуги з оформлення паспорта громадянина України регламентовано Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Законом України «Про громадянство України». Згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України відноситься до документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру. Частиною першою статті 4 вказаного Закону передбачено, що Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 зазначеного Закону ідентифікація особи - встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» розпорядник Реєстру - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. Пунктом 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №360, визначено, що Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України. У пунктах 38-40 Порядку №302 передбачено, що після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім`я якої оформляється паспорт. Ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, отриманих з баз даних Реєстру. Ідентифікація особи, на ім`я якої оформляється паспорт і стосовно якої відсутня інформація в базах даних Реєстру, здійснюється відповідно до наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій. У виключних випадках за результатами перевірок, за якими особу не ідентифіковано, проводиться процедура встановлення особи (пункт 43 Порядку №302). Зокрема, цим пунктом встановлено, що у разі неподання особою, яка досягла 18-річного віку, документів з фотокартками проводиться процедура встановлення особи шляхом надсилання запитів щодо перевірки документів та інформації, зазначеної заявником у письмовому зверненні, зокрема до Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції, Міністерства юстиції України, органів Державної фіскальної служби, навчальних закладів, військових частин, військових комісаріатів, установ виконання покарань, для отримання інформації з наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, у тому числі фотокартки особи, яка дасть змогу ідентифікувати особу. В процесі перевірки береться до уваги вся інформація, яку повідомив заявник. Одночасно проводиться перевірка за даними обліку територіальних органів та територіальних підрозділів Державної міграційної служби. Перевірка стосовно осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України проводиться, зокрема, за даними Державного реєстру виборців шляхом надсилання запитів до відповідних відділів ведення Державного реєстру виборців. Крім того, у виключних випадках за відсутності фотокартки особи та за результатами перевірок, за якими особу не ідентифіковано, з метою встановлення особи проводиться опитування родичів, сусідів, які були зазначені у письмовому зверненні. За результатами їх свідчень складається акт встановлення особи за формою, встановленою МВС. Строк проведення процедури встановлення особи не повинен перевищувати двох місяців.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» у разі неможливості встановити особу розпорядником реєстру особа встановлюється за рішенням суду про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. До завершення процедури встановлення особи державною міграційною службою України та (або) прийняття відповідного рішення суду, документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, не видаються.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, заявник має право на встановлення відповідного факту, що має юридичне значення у порядку, визначеному частиною першою статті 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 366/474/19.

Згідно до вимог вищевказаного законодавства України, вбачається, що у разі, якщо Державна міграційна служба України не змогла встановити особу заявника після проведення процедури ідентифікації, то встановлення такого факту проводиться у судовому порядку. Відповідно до вищевказаних нормативних актів, основними документами, які дозволяють особі звернутися до суду, мають бути: свідоцтво про народження особи та рішення Державної міграційної служби України про неможливість встановити особу після проведення процедури ідентифікації. У своїй заяві до суду заявник має вказати, який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують цей факт (показання свідків, біографічні дані заявника та будь-які документи, які надають можливість перевірити інформацію щодо його особи). Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі №511/409/20.

Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що встановлення особи заявника та встановлення факту постійного проживання на території України заявника станом на 1991 рік, у тому числі станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року, тягне юридичні наслідки, а саме: дає змогу заявнику отримати паспорт громадянина України, суд вважає за необхідне заяву задовольнити в повному обсязі.

На підставі ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянство України», ч.2 ст.315 ЦПК України та керуючись ст.ст.258, 259, 264, 265, 273, 319 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , із заінтересованими особами: Центрально-Південним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби, державною установою «Петрівська виправна колонія №49», про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с.Руськоіванівка Білгород-Дністровського району Одеської області України, згідно повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Пересипським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Одеса) 14 червня 2025 року(актовий запис про народження №5 від 06.03.1986 року) та громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с.Руськоіванівка Білгород-Дністровського району Одеської області України, згідно довідки, виданої державною установою «Петрівська виправна колонія №49» на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є однією і тією самою особою.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с.Руськоіванівка Білгород-Дністровського району Одеської області України, на території України станом на 1991 рік, у тому числі станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року.

Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) Ю. В. Шаєнко