Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №390/1205/26 — Олександрівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 390/1205/26

н/п : 2/397/804/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22.09.2026 селище Олександрівка

Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Гайдар Н.І.,

за участю секретаря судового засідання - Іваненко Н.Л.

представника позивача за первісним позовом – Гуревича Р.Г. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали цивільної справи за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача — адвокат Гуревич О.Г. звернувся до Кропивницького районного суду Кіровоградської області з позовом в якому просить:

- стягнути з відповідачки на користь позивача 156 440 (сто п`ятдесят шість тисяч чотириста сорок) грн. 00 коп. грошову компенсацію за одну другу частину автомобіля марки Hyundai TUCSON д.н.з. НОМЕР_1 (VIN № НОМЕР_2 ), що є їх спільною сумісною власністю подружжя;

- стягнути з відповідачки, на користь позивача грошову суму в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн., що є вартістю проведеної оцінки середньої ринкової вартості автомобіля марки Hyundai TUCSON д.н.з. НОМЕР_1 ;

- судові витрати стягнути з відповідачки.

В обгрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 15.10.2024 року між позивачем, ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено шлюб. Від даного шлюбу у позивача та відповідачки є син - ОСОБА_3 . Під час шлюбу 27.11.2024р. подружжям за спільні сімейні кошти було придбано автомобіль Hyundai TUCSON д.н.з. НОМЕР_1 . Право власності на автомобіль було зареєстровано за усною домовленістю подружжя саме на ім`я відповідачки, за 10 000 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ (станом на 17.04.2026р. 1 дол. США = 43,6368 грн.) складає 436 368 грн. Вказаний автомобіль придбавався для сім`ї та в інтересах сім`ї. Тобто вказаний автомобіль є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 згідно ст. 60 СК України. В той же час відповідачка вирішила припинити шлюбні відносини та подала до суду позов про розірвання шлюбу. Даним автомобілем користується виключно сама відповідачка, яка проживає окремо від позивача. Доступу до автомобіля відповідачка позивачу також не надає, також вона відмовляється і надіслати копію Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на нього. Відповідачка відмовляється добровільно здійснити поділ даного автомобіля, хоча при спілкуванні не заперечує, що він є спільною сумісною власністю їхнього подружжя і сторони є її власниками у рівних частках. При цьому, сама відповідачка запропонувала виплатити позивачу вартість частки даного автомобіля, вартість якого сама оцінила в розмірі 5 000 грн., тобто в розмірі 2500 грн. Вказана вартість є явно несправедливою та не відповідає, а ні вартості, за яку було придбано автомобіль, а ні навіть середній ринковій вартості. Тому позивач був вимушений звернутись до відповідного експерта щодо визначення середньо ринкової вартості даного автомобіля. Згідно до середньо ринкової ціни колісного транспортного засобу ідентичного (аналогічного) автомобіля Hyundai TUCSON 2007 року випуску, що був в користуванні, виданої СОД ФОП ОСОБА_5 середня ринкова ціна даного автомобіля складає 312 880 грн. Відповідно розмір грошової компенсації за 1/2 частину автомобіля марки Hyundai TUCSON д.н.з. НОМЕР_1 (VIN № НОМЕР_2 ), що є їх спільною сумісною власністю подружжя буде складати 156 440 грн. Оскільки усні намагання переконати відповідачку добровільно здійснити поділ вказаного автомобіля не мали успіху, копії документів на автомобіль відповідачка умисно не надає позивачу, то він був вимушений звернутись до суду із даним позовом.

Ухвалою Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 30.04.2026 справу передано на розгляд за підсудністю до Олександрівського районного суду Кіровоградської області (а.с.33-34).

Ухвалою судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 28.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с.40-41).

01.06.2026 представником ОСОБА_2 подано зустрічну позовну заяву про поділ спільного майна подружжя, в якій позивач просила поділити спільне сумісне майно подружжя — автомобіль Hyundai TUCSON, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля Hyundai TUCSON, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля Hyundai TUCSON, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 ; у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації — відмовити; судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам; розглянути справу без участі відповідача за первісним позовом та її представника.

В обгрунтування зустрічного позову представник ОСОБА_2 вказав, що відповідачка не заперечує тієї обставини, що спірний автомобіль був придбаний сторонами у період шлюбу та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Разом із тим вона категорично не погоджується із запропонованим позивачем способом поділу майна, оскільки такий спосіб суперечить положенням сімейного та цивільного законодавства України, а також усталеній практиці Верховного Суду. Фактично позивач просить суд: примусово припинити право власності відповідачки на частку у спільному майні; покласти на неї значний фінансовий обов`язок; та одноосібно визначити спосіб поділу майна без її згоди. Однак сама по собі неподільність речі не створює автоматичних правових підстав для стягнення компенсації. Сімейне законодавство України виходить із принципу рівності прав подружжя на майно, набуте у шлюбі. Автомобіль придбавався сторонами як сімейне майно, за спільні кошти та в інтересах сім`ї. Саме тому закон встановлює презумпцію рівності часток подружжя та передбачає особливі гарантії захисту права власності кожного зі співвласників. Відповідачка згоди на отримання грошової компенсації не надавала та не надає. Більше того, вона не має наміру набувати автомобіль у одноосібну власність та не погоджується на припинення свого права спільної сумісної власності шляхом примусового викупу частки. Посилання позивача у первісному позові на положення ст. 364 ЦК України є помилковими, оскільки зазначена норма регулює правовідносини щодо виділу частки із майна, яке перебуває у режимі спільної часткової власності. Натомість спірний автомобіль на даний час перебуває саме у режимі спільної сумісної власності подружжя, а частки сторін до моменту поділу не визначені. Таким чином, сама по собі ст. 364 ЦК України не може бути самостійною правовою підставою для примусового стягнення компенсації у даному спорі. Крім того, навіть положення ст. 365 ЦК України, які допускають припинення права особи на частку у спільному майні у виключних випадках, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки позивачем не доведено наявності жодної із передбачених законом умов. Так, відповідно до ст. 365 ЦК України припинення права особи на частку у спільному майні можливе лише у разі, якщо: частка є незначною; річ є неподільною; спільне користування майном є неможливим; припинення права не завдасть істотної шкоди співвласнику; а також за умови попереднього внесення компенсації на депозитний рахунок суду. У даному випадку: частка Відповідачки становить 1/2 майна та не може вважатися незначною; Позивач не вносив жодних коштів на депозитний рахунок суду; а неможливість спільного користування автомобілем жодним належним доказом не підтверджена. Фактично первісний позов зводиться до спроби нав`язати відповідачці найбільш обтяжливий спосіб поділу майна без урахування її волевиявлення та без дотримання гарантій захисту права власності, передбачених законом. За таких обставин найбільш справедливим, законним та таким, що відповідає принципу рівності прав подружжя способом поділу спірного майна є визначення за кожною зі сторін права власності на 1/2 частину автомобіля без стягнення будь-якої грошової компенсації. Саме такий спосіб захисту: забезпечить баланс інтересів сторін; не призведе до примусового припинення права власності та повністю відповідатиме положенням сімейного та цивільного законодавства України.

Крім того, 01.06.2026 представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом Гуревич Р.Г. подано заяву про забезпечення позову (а.с.54-56, 57-59).

Ухвалою судді від 01.06.2026 заяву представника позивача — адвоката Гуревича Родіона Геннадійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задоволено. Вжито заходів забезпечення позову у цивільній справі, шляхом накладення арешту на транспортний засіб Hyundai TUCSON д.н.з. НОМЕР_1 (VIN № НОМЕР_2 ).(а.с.66-69).

Ухвалою судді від 02.06.2026 прийнято зустрічну позовну заяву представника позивача ОСОБА_2 адвоката Радінович В.І., який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя — автомобіля Hyundai TUCSON, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 , визнання за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля Hyundai TUCSON, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 , визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля Hyundai TUCSON, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 . Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом та присвоєно справі № 390/1205/26 (провадження № 2/397/804/26) (а.с.72-73).

15.06.2026 представником позивача подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просив залишити зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 без задоволення; вирішити питання про судові витрати. Сторона відповідача ( ОСОБА_1 ) вважає, що заявлена позовна вимога поділити спільне сумісне майно подружжя — автомобіль Hyundai TUCSON, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 задоволенню не підлягає з-підстав неефективності такого способу захисту. Поділ спільного майна подружжя (в даному випадку автомобіля) в натурі, шляхом залишення автомобіля в цілому у власності позивачки та стягнення з неї половини його вартості на користь відповідача (за зустрічним позовом) в повній мірі вирішить цей спір. Будь-якої необхідності в подальшому знову звертатись до суду із позовом про поділ майна щодо цього ж самого автомобіля не буде. Тому з цих самих причин ОСОБА_1 (позивачем за первісним позовом) і було подано позов до суду саме з такими позовними вимогами. Посилання ОСОБА_2 на те, що стягнення половини вартості автомобіля, як компенсацію за половину належної на праві власності ОСОБА_1 частки, буде: 1) суперечити вимогам закону; 2) не відповідатиме практиці Верховного Суду; 3) призведе до непропорційного втручання у її майнові права – є необґрунтованими. Вказана позиція відповідача підтверджується правовою позицією, яка викладена в постанові Верховного Суду від 09.08.2023р. у справі № 175/1025/20 (а.с. 82-87, 88-93).

Ухвалою суду від 24.06.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.107-108).

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гуревич Р.Г. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав викладених в ньому, просив задовольнити. Представник також заперечив проти задоволення зустрічної позовної заяви, з підстав, викладених у відзиві, просив відмовити в її задоволенні.

Відповідачка за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі та участі її представника. Свої позовні вимоги, викладені в зустрічній позовній заяві підтримала в повному обсязі і просила їх задовольнити. (а.с.101, 102).

Заслухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи, виходячи з принципу розумності та справедливості, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 15 жовтня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, актовий запис №74, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_3 , виданим Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.24 на звороті).

Сторони мають спільну дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 , виданим повторно 29.08.2022 Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро (а.с.23 на звороті).

Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 09.06.2026 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с.95).

23.11.2024 ОСОБА_2 придбано транспортний засіб марки HYUNDAI моделі TUCSON номер НОМЕР_2 , 2007 року випуску, на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу №22836 від 23.11.2024. За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 342126 грн.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , власником транспортного засобу марки HYUNDAI моделі TUCSON, номер НОМЕР_2 , 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_2 ; дата реєстрації – 27.11.2024.

Відповідно до довідки щодо середньої ринкової ціни колісного транспортного засобу, виданої СОД ФОП ОСОБА_5 , середня ринкова ціна колісного танспортного засобу ідентичного (аналогічного) автомобілю HYUNDAI TUCSON НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , 2007 року випуску, станом на 22.04.2026 складає 312880 гривень (а.с.17-20, 21-23, 26).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, згідно ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма ч. 3 ст. 61 СК України кореспондує частині ч. 4 ст. 65 СК України, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Тобто за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані з сім`єю інтереси одного з подружжя.

Відповідно до ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Згідно з ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної, власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

При розірванні шлюбу право спільної сумісної власності на житло, набуте під час шлюбу, не припиняється. Розпорядження цим майном здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ст. 369 ЦК України.

Таким чином, суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням.

Враховуючи викладене, суд вважає, що автомобіль Hyundai TUCSON, державний номерний знак НОМЕР_1 є об`єктом права спільної сумісної власності, оскільки набуті ОСОБА_2 у власність в період шлюбу з ОСОБА_1 , вказана обставина відповідачкою не заперечується.

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно ч. 2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

За принципом рівності часток подружжя у спільній сумісній власності, судом визнається, що вказане майно, яке є об`єктом спільної сумісної власності - належить сторонам нарівні, і у разі поділу такого майна частки кожного з подружжя у ньому є рівними, тобто по частці кожному.

Суд встановив, що сторони придбали спірний автомобіль, під час перебування у зареєстрованому шлюбі і що автомобіль знаходиться в користуванні відповідача у справі ОСОБА_2 , яка не спростувала дану обставину. Крім того, перебування автотранспортного засобу саме у користуванні відповідача ОСОБА_2 , підтверджується також і наявністю в неї свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а також договору купівлі-продажу, копії яких нею додані до зустрічної позовної заяви.

Таким чином, суд дійшов висновку, що способом захисту прав позивача на спільне сумісне майно, а саме автомобіль, який являється неподільною річчю, є стягнення з відповідача грошової компенсації половини вартості автомобіля, що не суперечить вимогам частин 2, 4 статті 71 СК України.

У зустрічній позовній заяві позивачка та відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 заперечила щодо такого способу поділу спільного майна, вказуючи на те, що фактично первісний позов зводиться до спроби нав`язати відповідачці найбільш обтяжливий спосіб поділу майна без урахування її волевиявлення та без дотримання гарантій захисту права власності, передбачених законом. Втручання держави у майнові права особи не може покладати на неї непропорційний та надмірний тягар. Просила визнати за кожною із сторін по 1/2 частині автомобіля без стягнення будь-якої компенсації.

Разом з тим, суд не погоджується з такими твердженнями позивача за зустрічним позовом з огляду на наступне.

Суд звертає увагу на те, що у спорі, в якому особа просить суд припинити її (а не відповідача) право власності на частку у праві спільної сумісної власності подружжя на майно та виплатити грошову компенсацію вартості цієї частки, немає необхідності в отриманні згоди відповідача на таке припинення права позивача, а також у внесенні відповідачем суми компенсації на депозитний рахунок суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31)).

Отже, коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58)).

Позивач не претендує на те, щоби автомобіль залишити собі, припинивши право відповідача на частку у праві спільної сумісної власності з компенсацією йому за цю частку. Він навпаки дав згоду на те, щоби отримати грошову компенсацію за його частку у праві спільної сумісної власності на автомобіль від відповідача.

Інакше кажучи, вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов`язку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду (див. висновок, сформульований у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 299/2587/15-ц). Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає.

У разі задоволення цього позову відповідач стає одноосібним власником речі. Тому його не можна вважати неплатоспроможним. Більше того, якщо для задоволення позову про стягнення коштів суд мав би враховувати платоспроможність відповідача на час розгляду справи, то стягнення у судовому порядку багатьох боргів було би неможливим саме з цієї причини.

Факт відсутності у відповідача коштів для одномоментної виплати компенсації позивачеві сам по собі не може бути ознакою надмірності тягаря з такої виплати. Якщо у цього відповідача будуть відсутні кошти, зокрема регулярні доходи, для реального виконання рішення суду, за яким на користь позивача треба виплатити компенсацію, то під час виконавчого провадження виконавець може звернути стягнення на майно відповідача, у тому числі на присуджену йому річ (стаття 56 Закону України «Про виконавче провадження»). Виручені від реалізації кошти спрямовуються на задоволення вимог стягувача, сплату виконавчого збору, відшкодування витрат виконавчого провадження тощо.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові ВП ВС від 08.02.2022 року у справі №209/3085/20.

Отже, на підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог первісного позивача ОСОБА_1 про стягнення компенсації за 1/2 часту спільного майна подружжя та відмову у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 про визначення за кожною зі сторін права власності на 1/2 частину автомобіля без стягнення будь-якої грошової компенсації.

При визначенні розміру компенсації встановленню підлягає ринкова вартість спільного майна на час вирішення спору, а в разі неможливості визначення вартості безпосередньо відчуженого майна - ринкова вартість майна, подібного за своїми якостями та технічними характеристиками.

В матеріалах справи наявна довідка щодо середньої ринкової ціни колісного транспортного засобу, виданої СОД ФОП ОСОБА_5 та за висновком експерта середня ринкова ціна колісного танспортного засобу ідентичного (аналогічного) автомобілю HYUNDAI TUCSON НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , 2007 року випуску, станом на 22.04.2026 складає 312880 гривень. Використання експертом цінових показників автомобілів - аналогів було не самостійним способом визначення вартості абстрактного автомобіля відповідної марки, моделі та року випуску, а складовою порівняльного підходу, необхідною для встановлення ринкової вартості конкретного транспортного засобу, який був предметом спільної часткової власності сторін. У цьому контексті застосований експертом підхід суд вважає таким, що дозволив максимально індивідуалізувати визначену ринкову вартість з урахуванням тих вихідних даних щодо спірного транспортного засобу, які об`єктивно могли бути отримані за відсутності можливості його безпосереднього огляду.

Належних і допустимих доказів, які б спростовували результати оцінки транспортного засобу або свідчили про неправильність застосованої експертом методики, суду не надано. Клопотання про проведення автотоварознавчої експертизи відповідачем не заявлялося.

Враховуючи, що позивач просив стягнути в рахунок компенсації 156440,00 грн, а належними та допустимими доказами підтверджено вартість його частки, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1745,47 грн.

На підтвердження оплати визначення ринкової вартості спірного транспортного засобу та розміру належної позивачу компенсації, останній надав платіжну інструкцію від 22.04.2026 року про перерахування експерту 5000,00 грн., оскільки висновок експерта покладено судом в основу вирішення спору, вказані витрати підлягають стягненню з відповідачки.

На підставі ст.ст. 364, 372 ЦК України, ст.ст. 60, 63, 65, 69-71 СК України, керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, шляхом стягнення грошової компенсації за 1/2 частину автомобіля марки Hyundai TUCSON д.н.з. НОМЕР_1 (VIN № НОМЕР_2 ) що є спільною сумісною власністю — задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_7 156 440 (сто п`ятдесят шість тисяч чотириста сорок) грн. 00 коп. грошову компенсацію за 1/2 частину автомобіля марки Hyundai TUCSON д.н.з. НОМЕР_1 (VIN № НОМЕР_2 ), що є їх спільною сумісною власністю подружжя.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_7 судові витрати в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. за проведення оцінки середньої ринкової вартості автомобіля марки Hyundai TUCSON д.н.з. НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_7 у відшкодування сплаченого судового збору 1745,47 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя шляхом визнання права власності за кожною із сторін по 1/2 частині автомобіля - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 22.09.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (27.05.1979 місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_7 )

Представник позивача: адвокат Гуревич Родіон Геннадійович ( адреса: 61202, м. Харків, просп. Перемоги, 50б, РНОКПП - НОМЕР_8 )

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_6 )

Суддя: Н.І. Гайдар