Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №395/1542/26 — Новомиргородський районний суд Кіровоградської області

Справа № 395/1542/26

Провадження № 3/395/682/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Новомиргород

Суддя Новомиргородського районного суду Кіровоградської області Забуранний Р.А. розглянувши матеріали, що надійшли з ВП №3 Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадина України, українця, проживаючого в АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

встановив:

У відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 736170 від 03.08.2026 року, 03 серпня 2026 року о 13 годині 07 хвилин по вул. Соборності, біля будинку 187, в м. Новомиргород, Новоукраїнського району, Кіровоградської області, гр. ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки Nisa без н.з. в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору Alcotest Drager 6820, номер тесту 82, результат: 0,25 проміле. Від керування водія ТЗ відсторонено шляхом передачі тверезому водієві, чим водій порушив вимоги п.2.9.а. ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_2 своєї винуватості не визнав та пояснив, що транспортний засіб марки Nisa без н.з. має номінальну максимальну потужність 2,0 кВт, тобто даний транспортний засіб юридично не є механічним. Просив суд закрити провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 266 КУпАП передбачено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Пунктом 2.9 а) ПДР України передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно положень п. п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.10. ПДР України передбачено, що транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

При цьому, згідно постанови колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі № 278/3362/15-к, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. Водночас для транспортних засобів з двигуном внутрішнього згоряння жодних обмежень щодо технічних характеристик останнього не передбачено.

Відповідно до п. 2.13 ПДР, транспортні засоби належать до таких категорій:А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Так, згідно п. 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії:А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт.

У відповідності до п.2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом та реєстраційний документ на транспортний засіб. Водночас, до категорії А1 належать транспортні засоби, зокрема скутери, з електродвигуном потужністю від 3кВт до 4кВт і саме вони належать до механічних транспортних засобів в розумінні зазначеного законодавства.

Судом встановлено, що колісний транспортний засіб NISA, яким керував ОСОБА_2 , згідно долученого до матеріалів справи сертифіката відповідності колісного транспортного засобу NISA від 16.06.2026 р., виданого Органом з сертифікації Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТЕХНОСЕРВІС» він має номінальну максимальну потужність двигуна 2,0 кВт, а тому зазначений транспортний засіб NISA не належить до механічних транспортних засобів.

Як передбачено Законом України "Про дорожній рух", Правила Дорожнього руху встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з Правилами дорожнього руху України, водій - це особа, яка керує транспортним засобом та має при собі відповідне посвідчення водія. Це визначення підкреслює, що водієм вважається не просто той, хто сидить за кермом, а той, хто має право керувати даним транспортним засобом і документально це підтверджує.

Так як, колісний транспортний засіб NISA, яким 03.08.2026 року керував ОСОБА_2 не належить до механічних транспортних засобів, то особа, яка ним керує, не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки адміністративну відповідальність за порушення п.2.9а ПДР України може нести виключно водій механічного транспортного засобу.

Отже, вина ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, спростовується та можливість притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вказаною статтею виключається.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 2 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод регламентовано, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 247, 294, 299-300 КУпАП, -

ухвалив:

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадженням закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду у справі про адміністративне правопорушення подається до Кропивницького апеляційного суду через Новомиргородський районний суд Кіровоградської області.

Суддя: Р. А. Забуранний