Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №389/2160/26 — Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області

09.09.2026

Єдиний унікальний номер 389/2160/26

провадження №3/389/318/26

Постанова

іменем України

09 вересня 2026 року Суддя Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області Ябчик Наталія Миколаївна, за участю секретаря судового засідання Тарасенко Ю.О., особи, стосовно якої складено матеріали ОСОБА_1 , представника адвоката Васильченко З.С., розглянувши матеріали, які надійшли з Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Тальне Черкаської області, громадянина України, командира такелажної роти військової частини НОМЕР_1 , посвідчення офіцера НОМЕР_2 , проживаючого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП,

встановив:

Капітан ОСОБА_1 будучи командиром такелажної роти військової частини НОМЕР_1 , тобто будучи військововю службовою особою, в місці тимчасової дислокації підрозділу у АДРЕСА_2 , діючи всупереч інтересам служби, недбало ставлячись до військової служби, на порушення своїх службових та статутних обов`язків, вимог наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження порядку виплати гршового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, ососбам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», 01.07.2025 безпідставно включив підлеглого військовослужбовця молодшого сержанта ОСОБА_2 , який не брав безпосередню участь у бойових завданнях у різні проміжки часу упродовж червня 2025 року до рапорту від 01.07.2025 №7232 про виплату за червень 2025 додаткової грошової винагороди в розмірі 30 тисяч гривень – пропорційно до часу безпосередньої участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань з охорони та об`єктів арсеналу, з організації протиповітряного прикриття, з логістичного забезпечення Сил оборони держави та подав вказаний рапорт, за власним підписом, від 01.07.2025 №7232 командиру військової частини НОМЕР_1 , як наслідок вказаному військовослужбовцю безпідставно була нарахована та виплачена вказана додаткова вингорода у збільшеному розмірі, чим завдано збитки державі в розмірі 2000 грн., в умовах особливого періоду, тобто вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15 КУпАП. За даним фактом стосовно ОСОБА_1 08.06.2026 року складено протокол №25, з яким останній ознайомлений, права роз`яснені.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину в інкримінованому правопорушенні не визнав та разом з представником – адвокатом Васильченко З.С. просив закрити провадження у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя приходить до наступного висновку.

Визначення особливого періоду надано в ст.1 Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про оборону України».

Так, відповідно до ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Закону України «Про оборону України» особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №69/2022, відповідно до ч.2 ст.102, п.п.1, 17, 20 ч.1 ст.106, ст.112 Конституції України та ст.ст.4, 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII, на території України оголошено про проведення загальної мобілізації.

Таким чином, з моменту прийняття Президентом України Указу від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» в Україні настав особливий період і Збройні Сили України переведені на функціонування в умовах особливого періоду.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» військовослужбовець зобов`язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини . Ст.12 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» передбачено, що про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Відповідно до ст.13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовець зобов`язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобіганню захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих звичок.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтею 28 розділу І частини І Статуту встановлено, що єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України. Відповідно до ст.30 розділу І частини І Статуту начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків відання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою. Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.

Стаття 35 розділу І частини І Статуту встановлює, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.

Відповідно до ст. 37 розділу І частини І Статуту військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.

Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Статтею 26 розділу І частини І Статуту встановлено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Так, ч.1 ст.172-15 КУпАП передбачає відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби.

Частина 2 ст.172-15 КУпАП передбачає відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду.

Недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов`язків характеризує, перш за все, об`єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов`язки, або хоча і діє, але виконує ці обов`язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, всупереч з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.

Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 у справі №185/12161/15-к вказав, що при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення підтверджується протоколом про військове адміністративне правопорушення; рапортом; списком особового складу такелажної роти військової частини НОМЕР_1 для виплати додаткової грошової вингороди за червень 2025 року; витягом з наказу №149 від 29.05.2025; витягом з наказу №153 від 02.06.2025; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №2670 від 02.07.2025; додатком 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від №2670 від 02.07.2025; карткою особого рахунку військовослужбовця №666 за 2025 рік; аудиторським звітом №520/25/аз від 21.11.2025 року; постановою про закриття кримінального провадження від 28.05.2026; витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань №42026121550000007 від 16.01.2026; письмовими поясненнями ОСОБА_1 ; витягом із положення про військову частину НОМЕР_1 від 04.06.2024 №1445; витягом з наказу №65 від 12.05.2020 року.

Фінансова дисципліна в Збройних Силах України в умовах воєнного стану є суворою та безальтернативною. Будь-яке незаконне нарахування бюджетних коштів військовослужбовцям, незалежно від розміру переплати – є прямим порушенням вимог чинного законодавства та статутів ЗСУ. Так, факт недбалості (затвердження недостовірних даних у документах на виплату) повністю підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, складання, погодження та підписання рапортів, наказів чи списків о/с, які пов`язані з нарахуванням грошового забезпечення та бюджетних виплат в умовах воєнного стану, вимагають від військових службових осіб максимальної уважності, прискіпливості та безумовного дотримання вимог фінансової дисципліни. Будь-який формальний чи поверхневий підхід до перевірки списків особового складу у фінансових документах є неприпустимим.

З урахуванням викладених обставин, досліджених матеріалів та особистих пояснень ОСОБА_1 , оцінивши докази у їх сукупності та взаємозв`язку, вважаю вину останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, доведеною.

Разом з тим, відповідно до статті 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Відповідно до положень ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи у суді сплинули строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст.38 КУпАП.

Відтак, станом на 09 вересня 2026 року, закінчився строк накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення.

Виходячи з вищенаведеного, оскільки передбачені законом строки для накладення адміністративного стягнення закінчились, розпочате провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст.38, 221, 283-285 КУпАП,

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.172-15 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення до Кропивницького апеляційного суду.

Повний текст постанови буде вручено або надіслано особі, щодо якої її винесено, протягом трьох днів з дня її проголошення.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області Н.М. Ябчик