Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №382/1406/26 — Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/1406/26

Провадження № 2/382/1267/26

РІШЕННЯ

Іменем України

21 вересня 2026 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

за участю секретаря Голованова В.І.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Яготин справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання факту вступу в управління та володіння спадковим майном та визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка в особі представника адвоката Вак Ольги Володимирівни звернулася до Яготинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання факту вступу в управління та володіння спадковим майном та визнання права власності на спадкове майно.

Згідно вимог котрого просила встановити, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вона фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_3 .

Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 529 ЦК України ( в редакції 1963 року) позивачка являється спадкоємицею першої серги за законом.

Відповідачка по справі є онукою померлого. В передбачений законодавством термін до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини ніхто із спадкоємців не звертався, однак позивачка вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки вступила в управління та володіння спадковим майном, а саме продовжила проживати в успадкованому будинку та розпорядилася речами померлого батька.

Як вбачається з акту обстеження від 14.05.2026 за адресою: АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_1 , не зареєстрована за даною адресою. Зі слів свідків, ОСОБА_4 проживала разом з батьком ОСОБА_3 . На день смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 донька також проживала за даною адресою.

В силу ч.3 ст. 5 ЦК України від 16 січня 2003 року якщо цивільні правовідносини виникли раніше і регулюються актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 534 ЦК України (в редакції 1963 року) позивач по справі являється спадкоємцем майна померлої за заповітом.

Отже, оскільки позивачка фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, вона вважається такою, що прийняла спадщину після смерті свого батька – ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В той же час, отримати свідоцтво про право на спадщину за законом позивачка не може, оскільки право власності на спадкове майно за час життя ОСОБА_3 зареєстровано не було, а свідоцтво про право власності було видано після його смерті.

Натомість належність будинку на праві власності ОСОБА_3 , крім свідоцтва про право власності підтверджується також випискою з погосподарської книги, згідно якої вбачається за записами в погосподарській книзі №4 на 2011-2005 роки виконкому Панфилиьської сільської ради за номером об`єкта погосподарського обліку 282, значиться житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Цей будинок належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Будинок побудований у 1962 році.

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 07.07.2026 року відкрито провадження у справі, та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом сторін, визначено строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді та заперечень. Зобов`язано приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Черних О.В., надати до суду інформаційну довідку із спадкового реєстру щодо реєстрації спадкової справи відкритої після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник позивача та позивачка в судове засідання не з`явилися, представник направила заяву про розгляд справи в їх відсутність, позовні вимоги підтримала та просила їх задоволити.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, направила на адресу суду заяву про розгляд справи в її відсутність, позовні вимоги визнала та вказала, що дійсно ОСОБА_1 на час смерті свого батька проживала разом з ним за однією адресою, де здійснювала за ним догляд. Після смерті ОСОБА_5 проживала у вказаній квартирі, та не заперечує проти визнання за ОСОБА_1 право власності на будинок, що розташований по АДРЕСА_1 .

В силу статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків 5 (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За положеннями статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

В силу ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Пунктом п. 4.15 глави 10 Порядку про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. Так, під час звернення позивачки до Сулимівської сільської ради їй було надано довідку з якої вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_2 згідно записів погосподарської книги №4, номер запису №0289 облікується за ОСОБА_6 .

За змістом Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP від 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 31 грудня 1995 року № 56, передбачено обов`язкову реєстрацію (інвентарізацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ, в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п.20 Інструкції). До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється Б Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку. На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року за № 105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Згідно п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. Таким чином, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. Виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Відповідно до вимог ст. 553 ЦК України (в редакції 1963 року) позивачка вважається такою, що не прийняла спадщину. За правилами ст.ст. 548 та 549 ЦК України (в ред. 1963року), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Згідно статті 549 ЦК України, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Із судової практики вбачається, що особа вважається такою, що прийняла спадщину, якщо вона вчинила певні дії, необхідні для цього, зокрема, вступила у володіння та/або управління спадковим майном. Разом з тим, одержати свідоцтво про право на спадщину позивачка у нотаріуса не має змоги, оскільки правовстановлюючі документи на дане майно у неї відсутні.

Відповідно до пункту 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами України, затвердженої наказом Міністра юстиції України від 31 жовтня 1975 року № 45/5, пунктом 45 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженої наказом Міністра юстиції України від 19 січня 1976 року № 1/5, підтвердженням належності будинку може служити відповідна довідка виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, в якій, крім підтвердження належності жилого будинку (частини будинку) відчужувачу на підставі запису в погосподарській книзі повинно бути також зазначено: дані про склад будинку, розмір загальної жилої площі і розмір земельної ділянки. Виходячи з наведеного, підтвердженням належності жилого будинку (його частини) певній особі є запис в погосподарських книгах, ведення яких на той час передбачалось наказами Центрального статистичного управління і було обов`язковим . Виникнення права власності на жилі будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права чи від прийняття його до експлуатації.

Перевіривши матеріали справи, враховуючи письмові пояснення сторін, роз`яснивши сторонам процесуальні наслідки визнання позову, враховуючи, що відповідач позов визнав, та визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи, інтереси інших осіб, суд вважає, що визнання відповідачем позову може бути прийнято судом, а позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 258-259, 265, 268, 200, 206, 354, 141 ЦПК України, ст.ст. 5, 1218, 1268, 1270 ЦК України (в редакції 2003 року), ст. ст. 553, 549 ЦК України (в редакції 1963 року),

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання факту вступу в управління та володіння спадковим майном та визнання права власності на спадкове майно, задовольнити.

Встановити, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вона фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 21 вересня 2026 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кисіль О. А.